ОПТИМИЗАЦИЯ ЛЕЧЕНИЯ БОЛЬНЫХ С КОНТУЗИЕЙ ГЛАЗА ПУТЕМ МЕДИКАМЕНТОЗНОЙ СТАБИЛИЗАЦИИ ЛИЗОСОМ И КОРРЕКЦИИ НАРУШЕНИЯ ИММУНОРЕАКТИВНОСТИ ОРГАНИЗМА



title:
ОПТИМИЗАЦИЯ ЛЕЧЕНИЯ БОЛЬНЫХ С КОНТУЗИЕЙ ГЛАЗА ПУТЕМ МЕДИКАМЕНТОЗНОЙ СТАБИЛИЗАЦИИ ЛИЗОСОМ И КОРРЕКЦИИ НАРУШЕНИЯ ИММУНОРЕАКТИВНОСТИ ОРГАНИЗМА
Альтернативное Название: ОПТИМІЗАЦІЯ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З КОНТУЗІЄЮ ОКА ШЛЯХОМ МЕДИКАМЕНТОЗНОЇ СТАБІЛІЗАЦІЇ МЕМБРАН ЛІЗОСОМ ТА КОРЕКЦІЇ ПОРУШЕНЬ ІМУНОРЕАКТИВНОСТІ ОРГАНІЗМУ
Тип: synopsis
summary:

Матеріал і методи дослідження. Для проведення експериментальних досліджень нами був розроблений оригінальний пристрій і методика моделювання дозованої контузії очного яблука, що дозволяє стандартизувати умови експерименту (Пат. України №64593; заявл. 11.07.03; опубл. 16.02.04, Бюл. № 2).


На 30 очах кролів завдавалась контузія середнього ступеня (від 2 до 3 Нм) і на 30 очах - важкого ступеня (від 5 до 6 Нм). Контрольній групі кролів (12 очей) пошкодження не завдавалося. Кролі перебували під наглядом до часу забору матеріалу. Матеріал для дослідження брався в 1-у, 3-ю, 7-у, 15-у, 30-у добу після нанесення контузії. Досліджувалися плазма крові кролів і тканини очного яблука: рогівка, кришталик, райдужка, війчасте тіло і сітківка. Про зміну стабільності мембран лізосом тканин ока робили висновок по зміні неседиментуючої активності маркерних ферментів лізосом кислої фосфатази (КФ) і β-галактозидази (βГ) і її відношенню до загальної активності, що є об'єктивним показником змін стабільності мембран лізосом (Покровський А.А. с соавт., 1976). Вивчався зв'язок клінічних проявів контузії очного яблука зі зміною стабільності мембран лізосом. Стан рогівки і величину крововиливу у передню камеру, а також ступінь посттравматичної запальної реакції ока оцінювали в балах. Були вивчені особливості зміни внутрішньоочного тиску при контузії ока в порівнянні з інтактними кролями.


У клініці вивчені особливості гемо- і гідродинаміки ока, а також імунореактивності організму 147 хворих з контузією ока різного ступеня важкості (за класифікацією Петропавловської Г.А., Гундорової Р.А., 1989). Вік хворих варіював від 18 до 67 років. У клінічне дослідження не входили хворі, які потребували ургентного хірургічного лікування. Виділені 78 пацієнтів (78 очей), у комплекс лікування яких включений амізон - основна група і 69 пацієнтів (69 очей), лікування яких проводилося за загальноприйнятою методикою - контрольна група. Амізон призначався в таблетках всередину в дозуванні 0,25 мг 3 рази на добу протягом 10-14 діб. Комплексне лікування складалося з антибіотиків широкого спектру дії, кортикостероїдів, гемостатиків, ангіопротекторів, розсмоктуючих препаратів. За термінами з моменту травми хворі розподілені наступним чином: 15 діб з моменту травми - основна група становила 52, 6%, контрольна - 53,6% хворих; понад 15 до 90 діб основна - 47,4%, контрольна - 46,9% хворих. В основній групі чоловіки складали 86,5%, жінки - 13,5%, у контрольній групі відповідно - 87,1% і 12,9% хворих. В основній і контрольній групах переважали хворі з важкою контузією ока - 57,7% і 59,4% відповідно. Контузія середнього ступеня важкості відзначена у 30,8% хворих основної групи і 30,4% - контрольної групи. Контузія ока легкого ступеня в основній групі була у 11,5% хворих і у 10,1% хворих контрольної групи. За ступенем важкості групи порівняння були ідентичні (c2=0,085, df=2, p=0,96). За терміном після травми основна і контрольна групи також не розрізнялися (c2=0,016, df=1,0, p=0,9).


Активність КФ і βГ досліджена в електроелімінаті ока і плазмі крові (Barrett A.J., 1972). Електроелімінація проводилася за методикою, запропонованою Черикчи Л.Ю. (1982). Імунологічні дослідження проведені з використанням панелі моноклональних антитіл виробництва Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Е. Кавецького НАН України. Імунорегуляторний індекс розрахований як співвідношення Т-хелперів (CD4+) і Т-супресорів (CD8+). Вивчення В-системи включало визначення вмісту в периферичній крові В-лімфоцитів (CD19+), сироваткових імуноглобулінів IgM, IgG і IgA за методом Манчіні (Глузман Д.Ф. с соавт, 2003).


Реоофтальмографію проводили за загальноприйнятою методикою (Кашинцева Л.Т. с соавт., 1979) на реографічному комп'ютерному комплексі Reokom (Харків, Україна). Тонографія проводилася за допомогою електронного тонографа ТЦ-100 (Самара).


База даних сформована засобами Microsoft Accsess. Залежно від характеру даних застосовувалися відповідні методи статистичного аналізу. Для оцінки кількісних показників розраховували середнє арифметичне значення (M) і помилку середнього (m). Для оцінки відмінності двох груп використовувався критерій Ст'юдента з попередньою оцінкою нормальності розподілу за критерієм Колмогорова-Смірнова. Рангові показники досліджувалися за допомогою критерію Манна-Уітні. Взаємозв’язки, що формуються між показниками, досліджували з використанням множинної регресії і кореляції (Мангейм Дж.Б., Рич Р.К., 1997; Лобасюк Б.А., 2005). Статистичну обробку отриманих даних проводили з використанням персонального комп'ютера з процесором Intel Core 2 Duо за допомогою стандартного пакета програм «Statistica6.0»усередовищі Windows XP.


 Особливості перебігу травматичного процесу і зміни стабільності мембран лізосом структур ока при дозованій контузії ока в експерименті. Результати експериментальних досліджень показали достовірне підвищення неседиментуючої активності ферментів у тканинах ока, що найбільш виражене при контузії ока важкого ступеня. Так, в перший день після травми відзначалося достовірне (p<0,05) підвищення неседиментуючої активності КФ у порівнянні з показниками контрольної групи у тканинах райдужної оболонки на 54,1% (246,2±15,02 нкат/г, контроль - 159,67±10,68 нкат/г), війчастого тіла на 51,4% (310,6±17,94 нкат/г, контроль - 205,12±13,64 нкат/г), сітчастої оболонки на 64% (184,7±10,64 нкат/г, контроль - 112,67±8,085 нкат/г), кришталика на 54,1% (121,5±8,54 нкат/г, контроль - 78,87±5,30 нкат/г), рогівки на 45,9% (94,15±6,23 нкат/г, контроль - 64,53±4,30 нкат/г) (Рис.1). Неседиментуюча активність βГ у тканинах райдужної оболонки достовірно (p<0,05) перевищувала показники контрольної групи на 59,2% (50,38±3,53 нкат/г, контроль - 31,64±1,93 нкат/г), війчастого тіла - на 57,4% (65,8±3,62 нкат/г, контроль - 41,79±3,03 нкат/г), сітчастої оболонки - на 68,9% (44,08±3,23 нкат/г, контроль - 26,1±1,70 нкат/г), кришталика - на 52,4% (28,14±1,25 нкат/г, контроль - 18,417±1,04 нкат/г), рогівки - на 51,4% (20,23±1,43 нкат/г, контроль - 13,42±1,04 нкат/г). Неседиментуюча активність ферментів знижувалася на 7-у добу після травми і достовірно (p<0,05) перевищувала відповідні показники контролю КФ на 29,9% у сітківці (146,34±9,94 нкат/г), кришталику - на 22,8% (96,32±8,7 нкат/г). Неседиментуюча активність βГ достовірно (p<0,05) перевищувала контрольні показники в тканинах райдужки на 22,3% (38,70±2,09 нкат/г), війчастого тіла - на 30,3% (54,5±4,62 нкат/г), кришталика - на 26,5% (23,3±1,92 нкат/г), сітківки на - 34,4% (35,08±2,82 нкат/г).


 


 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

The fields admited a red star are required.:


Заказчик:


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины