«ПАТОГЕНЕТИЧЕСКИЕ МЕХАНИЗМЫ НАРУШЕНИЙ СЕРДЕЧНОГО РИТМА У БОЛЬНЫХ ПРИ МЕТАБОЛИЧЕСКОМ СИНДРОМЕ И СПОСОБЫ ИХ КОРРЕКЦИИ» : ПАТОГЕНЕТИЧНІ МЕХАНІЗМИ ПОРУШЕНЬ СЕРЦЕВОГО РИТМУ ПРИ МЕТАБОЛІЧНОМУ СИНДРОМІ ТА ЇХ КОРЕКЦІЯ

summary

Матеріали і методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань нами було обстежено 123 хворих  на метаболічний синдром і порушення серцевого ритму, які знаходилися на лікуванні в кардіологічному відділені ДКЛ ст. Харків. Серед обстежених 62 жінки (50,41%) та 61 чоловік (49,5%). Середній вік обстежених – 56,3 ± 3,9 роки.

Діагноз метаболічного синдрому, ішемічної хвороби серця (якщо нею страждали хворі) ставився на основі скарг хворих, анамнезу хвороби, життя, даних об’єктивного  обстеження, лабораторних та інструментальних методів. Критеріями діагностики метаболічного синдрому були: наявність ожиріння за  абдомінальним типом різного ступеня важкості, підвищеного АТ>130/85 мм рт.ст., наявність дисліпідемії, цукрового діабету ΙΙ типу, або порушень толерантності до глюкози.

Клінічними формами ішемічної хвороби серця були стабільна стенокардія напруження та перенесений інфаркт міокарду. Порушення серцевого ритму у вигляді суправентрикулярної екстрасистолії зареєстровано у 46 хворих (37,4%), шлуночкова екстрасистолія – у 54 (43,9%),  фібриляція передсердь – у 23 хворих (18,7%);  у  25 обстежених (16,9%)  порушення серцевого ритму не зареєстровано.

Усім обстеженим хворим проводили клінічне дослідження крові, сечі, визначали індекс маси тіла, вимірювали окружність тіла, стегна, визначали рівень глюкози натще, проводили пероральний тест на толерантність до глюкози із визначенням концентрації глюкози та інсуліну в крові. Кількісне визначення рівня інсуліну проводили радіоімунологічним методом за допомогою набору реактивів

р/ПРО/НС (Білорусь). Ліпідний спектр крові визначали на аналізаторі «Corona» (Швеція) ферментативним методом. Рівень ендотеліна -1 у плазмі крові визначали радіоімунологічним способом із застосуванням наборів фірми DRG. Визначення рівня ангіотензину ΙΙ, активності реніну плазми проводилося нами за стандартною методикою імуноферментним методом. Кількісне визначення альдостерону у плазмі периферичної крові проводили за допомогою радіоімунологічного методу за F. Bayard (1970). Вміст катехоламінів у крові визначали спектрофлюореметричним методом на апараті «Hitachi» (Японія). Концентрацію електролітів в плазмі крові визначали за допомогою методу полум’яної фотометрії на аналізаторі ПАЖ-2. Визначення цГМФ  у плазмі крові проводили із використанням імуноферментного методу за допомогою реактивів «Гомоиммуноген» (Росія). Добове моніторування ЕКГ проводили з використанням систем «Кардиотехника – 4000». Ультразвукові дослідження у двомірному та М-режимі з робочою частотою ультразвуку 3 мГц і кутом сканування 80^о  із парастернальної позиції проводили за загальноприйнятою методикою. Тетраполярна грудна реографія проводилася за допомогою реографа РПГ-2-02. Об’ємну  та диференційовану реограму синхронно з ЕКГ та ФКГ записували на електрокардіографі 6-НЕК- 4. Клініко - лабораторні, інструментальні дослідження проводилися в динаміці лікування хворих. Статистична обробка результатів проводилася з допомогою метода варіаційної статистики з використанням t - критерію на IBM PC 486.

Результати дослідження оброблялися з використанням ліцензійного пакета програм Microsoft office 97 (Microsoft Word, Microsoft Excel)  під управлінням системи Microsoft Windows NT 4,0.

Результати дослідження. Нами були вивчені нейрогуморальні, ендотеліальні чинники, показники вуглеводного і ліпідного обмінів у хворих на МС  із порушеннями серцевого ритму і без них.

При вивченні стану системи ренін-ангіотензин-альдостерон було встановлено, що найвищі  значення рівня ангіотензина ΙΙ 28,6 ± 1,7 пг/мл і 23,2 ± 2,1 пг/мл були у хворих із пароксизмальною формою фібриляції передсердь (ФП) і шлуночковою екстрасистолією (ШЕ), що вірогідно більше, ніж у хворих на МС без порушень серцевого ритму  17,4 ± 1,9 пг/мл (р<0,05) і у пацієнтів із суправентрикулярною екстрасистолією 17,9 ± 1,8 пг/мл (р₁<0,05,  р₂ <0,05). Активність реніну плазми у хворих на  ШЕ була 6,92 ± 0,5 нг/мл/ч ^-1, на пароксизмальну  ФП 7,98 ± 0,3 нг/мл/ч^ˉ1, що було вірогідно вище, ніж у пацієнтів без аритмій   4,29 ± 0,7 нг/мл/ч ^-1 (р<0,5).

При визначенні рівня катехоламінів у хворих на МС з аритміями і без них було встановлено, що у хворих з такими порушеннями серцевого ритму, як ШЕ та ФП (пароксизмальна форма) рівень адреналіну 5,96 ± 0,31 нмоль/л і 7,34 ± 0,27 нмоль/л, був значно вищий, ніж у хворих контрольної  групи 3,68 ± 0,29 нмоль/л (р<0,5), із суправентрикулярною екстрасистолією 3,81 ± 0,26 нмоль/л (р₁<0,05,  р₂ <0,05).

Рівень норадреналіну  46,81 ± 2,1 нмоль/л у хворих із пароксизмальною формою ФП також значно перебільшував показники 1-ої (контрольної) групи, та показники хворих 2-ї групи (з СЕ) - 34,01 ± 1,8 нмоль/л (р₁<0,05). Статистично значимі відмінності були відсутні при порівнянні рівня  норадреналіна у хворих на ШЕ  38,14 ± 2,2 нмоль/л і показників 1-ї та 2-ої групи  (р>0,05,  р₁>0,05).

При дослідженні рівнів ендотеліна-1 у обстежених хворих  було встановлено, що його концентрація була найбільшою у хворих на ШЕ (3-я група) – 8,46 ± 0,41 пг/мл і пароксизмальною формою фібриляції передсердь 11,58 ± 0,46 пг/мл, що було суттєво більше, ніж у хворих на МС без порушень серцевого ритму (1-а група) – 6,89 ± 0,37 пг/мл  (р<0,05) і у хворих із суправентрикулярною екстрасистолією 6,97± 0,49 пг/мл  (р₁<0,05). При порівнянні даного показника у хворих 3-ї групи 8,46 ± 0,41 пг/мл і 4-ї (пацієнти з пароксизмальною формою фібриляції передсердь) 11,58 ± 0,46 пг/мл, його величина була статистично  більшою в останній групі (р₂ <0,05).

При визначенні рівня цГМФ у плазмі крові виявилося, що він суттєво знижений у хворих на МС із ШЕ (3  - я група) 5,41 ± 0,22 нмоль/л із пароксизмальною формою ФП 5,56 ± 0,26 нмоль/л у порівнянні з показниками 1-ї – 7,16 ±  0,23 нмоль/л і 2-ї груп – 6,98 ± 0,31 (р<0,05, р₁ < 0,05). Достовірних відмінностей між показниками 3-ї і 4 груп виявлено не було (р ₂ < 0,05).

Нами вивчений вплив гіполіпідемічного препарату з групи статинів ловастатина на показники ліпідного обміну, кардіогемодинаміку, перебіг порушень серцевого ритму у хворих на МС із аритміями: суправентрикулярною, шлуночковою екстрасистоліями, пароксизмальною формою фібриляції передсердь. Лікування ловастатином проводили відкритим способом без призначення плацебо протягом десяти тижнів. Препарат призначали в дозі 20-40 мг на добу 1 раз після вечері. Проведене лікування призводило до достатнього гіполіпідемічного ефекту у більшості хворих. Зафіксовано суттєве зниження рівня загального ХС, ХЛ ЛПНЩ, помірне, але статистично достовірне, збільшення ХС ЛПВЩ. Важливо відзначити, що при оцінці впливу препарату на рівень ендотеліна-1 в усіх групах хворих спостерігалося достовірне зниження. Так, у 1-й групі його рівень знизився із 6,49 ± 0,23 пг/мл до 5,19 ± 0,18 пг/мл (р<0,05), у 2-й із 6,71 ± 0,31 пг/мл  до 5,23 ± 0,14 пг/мл (р<0,05), у 3-й (хворі зі шлуночковою екстрасистолією) – із 8,41 ± 0,27 пг/мл до 6,73 ± 0,19 пг/мл (р<0,05), у 4-й (пацієнти із пароксизмальною формою фібриляції передсердь) – із 10,03 ± 0,23 пг/мл до 7,27 ± 0,19 пг/мл (р<0,05).

Лікування ловастатином не супроводжувалося суттєвими змінами стосовно показників системи ренін-ангіотензин-альдостерон, симпатоадреналової системи, рівня  ц ГМФ.