Эффективность терапии с применением метода краниоцеребральной гипотермии в лечении психических расстройств вследствие хронической гипертонической дисциркуляторной энцефалопатии. : ЕФЕКТИВНІСТЬ ТЕРАПІЇ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ МЕТОДУ КРАНІОЦЕРЕБРАЛЬНОЇ ГІПОТЕРМІЇ У ЛІКУВАННІ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ ВНАСЛІДОК ХРОНІЧНОЇ ГІПЕРТОНІЧНОЇ ДИСЦИРКУЛЯТОРНОЇ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ

summary

Матеріали і методи дослідження. Було проведено комплексне обстеження 77 хворих жінок із психічними розладами внаслідок ХГДЕ віком від 40 до 63 р. Тривалість захворювання від 1 до 10 р.

Хворим з основної групи (47 чол.) проводилися 1-2 сеансу КЦГ. Перед проведенням КЦГ усі хворі приймали медикаменти, що показані при їхньому стані (судинні препарати, антидепресанти, транквілізатори, нейролептики). Після проведення сеансу КЦГ хворі припиняли прийом медикаментів, або доза ліків зменшувалася в 2 рази.

Хворі з контрольної групи (30 чол.) одержували тільки медикаментозне лікування.

Обидві групи по віковому складі, тривалості і стадії захворювання однорідні і співмірні.

Основними методами обстеження хворих, результати яких були предметом обговорення в роботі, були клініко-психопатологічний, психодіагностичний, електрофізіологічний (ЕЕГ, РЕГ), комп’ютерна томографія (КТ).

Обстеження хворих включало комплексну оцінку скарг, а також психічного і неврологічного статусу.

З метою оцінки вегетативних показників у хворих основної групи розраховувалися вегетативний індекс (ВІ) і хвилинний обсяг крові.

Для оцінки стану церебральної гемодинаміки використовувалася реоенцефалографія, за допомогою 4-канального реографа Р4-02.

Стан біоелектричної активності головного мозку вивчався за допомогою елекроенцефалографії на 16-канальному електроенцефалографі ЕЕG-16S.

КТ-дослідження проведені на комп’ютерному томографі СРТ-1010. Оцінка стану лікворних просторів головного мозку проводилася візуально, а також обчислювалися кількісні показники.

Стан пам’яті досліджувалося за допомогою проби на запам’ятовування 10 слів. Для визначення стійкості уваги і динаміки працездатності використовувалися таблиці Шульте. Для оперативної самооцінки хворих використовувалися опитувальники загального здоров’я GHQ-28 (Д. Голдберг) і САН. Для оцінки важкості депресії і зміни важкості стану в результаті терапії використовувалася шкала MADRS (Монтгомері-Асберга).

Для проведення КЦГ використовувався апарат – гіпотермогенератор повітряного типу ПГВ-02. Режим КЦГ для лікування хворих використовувався відповідно до Патенту 63708 А. МПК А61М19/00 Спосіб лікування психотичних та непсихотичних психічних розладів / Волошин П. В., Бачериков А. М., Шестопалова Л. Ф., Підкоритов В. С., Реміняк В. І., Ткаченко Т. В., Романова Г. О., Гончарова І. Є., Пайкова Л. М., Ломакін І. І., Бабійчук Г. А., ІНПН АМНУ – 3. №2003065046; Заявл. 02.06.2003; Опубл. 15.01.2004, Бюл. 1.

Результати дослідження та їх обговорення. У результаті аналізу скарг хворих і даних клініко-психопа­тологіч­ного обстеження були виявлені провідні психопатологічні синдроми: астено-невротичний, тривожно-депресивний, і депрессивно-пара­но­їдний.

В основній групі (47 чоловік) органічний емоційно-лабільний розлад був виявлений у 17 хворих (36 %). Органічний депресивний розлад у 21 (44,7 %). Органічний маячний розлад у 9 (19,15%).

Після проведеного лікування поліпшення стану спостерігалося у більшості хворих основної групи.

Повна редукція загальної слабкості і емоційної лабільності зафіксована у 82,4±9,52 % хворих, часткова відповідно у 17,6±9,62% і 5,9±5,9 %. Дратівливість редукувалася повністю у 64,7±11,94 % хворих, частково у 29,4±11,39 %. Сон нормалізувався у 58,8±12,3 % пацієнтів. Працездатність відновилася в 58,8±12,3 % хворих, покращилася в 41,2±5,9 %. Виснажуваність уваги редукувалася повністю в 47,06±5,9 %, частково у 41,2±5,9 % пацієнтів. Значне покращення пам’яті відмічено в 29,4±11,4 %, покращення в 23,5±10,6 % хворих. Соматичні симптоми цілком редукувалися в 23,5±10,6 % хворих, частково в 11,8±8,06 %.

У більшості хворих з органічним депресивним розладом також спостерігалося поліпшення стану. Так загальна слабість цілком редукувалася у 28,6±10,1 % хворих, частково в 57,1±11,1 %. Дратівливість редукувалася у 19,05±8,8 %, зменшилася у 42,9±11,06 %. Тривога редукувалася повністю у 52,4±11,16 % хворих, частково в 42,9±11,06 %. Настрій вирівнявся в 28,6±11,16 %, покращився в 66,7±10,5 %. Сон нормалізувався в 42,9±11,16%, покращився в 52,4±11,16 % пацієнтів. Працездатність відновилася в 28,6±10,1%, покращилася у 61,9±10,8 %. Виснажуваність уваги цілком редукувалася у 19,05±8,8 %, частково в 66,7±10,5 % хворих. Пам’ять відновилася в 9,5±6,5 % хворих, покращилася в 57,1±11,16 %. Соматичні симптоми цілком редукувалися в 19,05±8,8 %, частково в 42,9±8,8 % хворих.

Серед хворих органічним маячним розладом загальна слабість цілком редукувалась у 66,7±16,7 %, частково в 22,2±14,7 % хворих. Зникла тривога, вирівнявся настрій, нормалізувався сон у 55,6±17,6 %, частково ці порушення редукувалися в 44,4±17,6 % хворих. Слухові галюцинації зникли у 44,4±17,6 % хворих. Маячні ідеї переслідування редукувалися в 88,9±11,1 % хворих. Працездатність нормалізувалася в 33,3±16,7 % , покращилася в 66,7±16,7 % хворих. Виснажуваність уваги цілком редукувалася в 55,6±17,6 %, частково в 33,3±16,7 % хворих. Пам’ять нормалізувалася в 22,2±14,7 %, покращилася в 33,3±16,7 % . Соматичні симптоми зникли в 66,7±16,7 %, стали менш вираженими в 22,2±14,7 % хворих.

У хворих контрольної групи також відбулося покращення стану. Але в більшого числа хворих, патологічні симптоми редукувалися неповністю, або залишилися без динаміки.