ЗАКОНОМІРНОСТІ ФОРМУВАННЯ, ФАКТОРИ РИЗИКУ Й ЗАХОДИ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ ТРАВМАТИЗМУ ПІДЛІТКІВ В УМОВАХ УРБАНІЗОВАНОГО РЕГІОНУ



title:
ЗАКОНОМІРНОСТІ ФОРМУВАННЯ, ФАКТОРИ РИЗИКУ Й ЗАХОДИ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ ТРАВМАТИЗМУ ПІДЛІТКІВ В УМОВАХ УРБАНІЗОВАНОГО РЕГІОНУ
Альтернативное Название: ЗАКОНОМЕРНОСТИ ФОРМИРОВАНИЯ, ФАКТОРЫ РИСКА И МЕРЫ ПО ПРОФИЛАКТИКЕ ТРАВМАТИЗМА ПОДРОСТКОВ В УСЛОВИЯХ урбанизированных регионах
Тип: synopsis
summary:

Матеріал і обсяг досліджень. Травматизм підлітків вивчався в 26 містах і 18 сільських районах Донецької області за останні 15 років. Основні матеріали отримані за останні 8-10 років. Джерелами інформації про травматизм і фактори, що його визначають, слугували результати медичних оглядів (420 осіб), статистичні звіти ЦРЛ, ЦМЛ, зведені статистичні матеріали санепідслужби, Донецького медичного статистичного центру, соціологічні опитування й інтерв'ю старших школярів, учнів ПТУ й технікумів, хворих підлітків травматологічних відділень, міських лікарень і обласної травматологічної лікарні (м. Донецьк). Усього статистичною обробкою охоплено близько 70000 випадків травм. Соціологічним дослідженням охоплено 450 підлітків. Виходи травм оцінювалися за даними клінічних спостережень, медичних оглядів і архівних матеріалів Донецької обласної травматологічної лікарні (252 одиниці).


Тип особи вивчався за допомогою методики Айзенка, за якою встановлювалися екстраверти (емоційний тип) й інтроверти (пасивний тип). Рівень психологічної тривожності підлітків вивчався за методикою Спілберга. Цими дослідженнями охоплені 391 особа. Особливості побутового, спортивного й вуличного травматизму, а також фактори його ризику, вивчалися за даними інтерв'ю вчителів фізкультури, дитячих спортивних тренерів і батьків, актів санітарних обстежень місць занять фізкультурою, дитячих дворових майданчиків, об'єктів вуличної інфраструктури, місць навчальної й виробничої діяльності підлітків, за судово-медичними актами, статистичних даних обласних, районних і міських установ із зайнятості населення. Опитано 150 осіб і проаналізовано 80 одиниць архівних документів.


Рівень здоров'я підлітків визначався за трьома загальноприйнятими групами здоров'я: I-а, II-а, III-я.


Нагромадження металів (свинець, цинк, мідь) в організмі визначалося спектрометричними способами у волоссі та сечі. Обстежено 110 підлітків.


Для вивчення впливу фізико-хімічного стану ран при травмах на швидкість процесів загоєння визначалася рн реакція й співвідношення калію й кальцію в раньовій рідині (вивчено 19 випадків).


Екологічне середовище проживання підліткового населення оцінювалося за архівним даними Донецької санітарно-епідеміологічної служби й гідрометеослужби з характеристикою показників забруднення повітря, ґрунту й води.


Соціальні умови життя визначалися за архівними матеріалами Донецької обласної статистичної служби з розрахунком середньодушового


 


доходу на 1 мешканця за рік, а також питомої ваги мешканців з декількома джерелами доходу й із прожитковим рівнем, нижчим за мінімальний.


Фактори ризику травматизму оцінювалися й ідентифікувалися на основі порівняльного й кореляційного аналізу з розрахунком коефіцієнта відносного ризику й лінійної кореляції. Ступінь значимості й рангове місце факторів ризику травматизму визначалися за величиною коефіцієнту кореляції, силою й спрямованістю зв'язку відповідно з загальноприйнятою в медичній статистиці оцінною шкалою. Статистичний аналіз результатів досліджень травматизму проводився на основі правил варіаційної статистики з розрахунком відносних, середніх величин, їхніх помилок і коефіцієнта вірогідності розходжень Стьюдента, коефіцієнтів кореляції й відносного ризику з використанням комп’ютерних технологій за пакетом прикладних програм статистичного дослідження (Statistics for Windows 6,0; Excel 2003 SP2).  


Результати досліджень і їхнє обговорення. Екологічне середовище життєдіяльності підлітків в умовах урбанізованого Донбасу відрізняються вираженими техногенними характеристиками. Повітряне середовище містить широкий спектр шкідливих хімічних речовин представлених насамперед оксидами вуглецю, заліза, фосфору, сірки й азоту, важкими металами (цинк, ртуть, свинець, марганець), неорганічними кислотами, а також фенолом, аміаком і фторидами. Більшість із цих речовин (близько 80%) за середніми багаторічними концентраціями перевищують допустимі рівні в 1,5-3,0 рази. При цьому сумарна концентрація шкідливих хімічних речовин у повітряному середовищі становить 4,3-21,5 мг/м3, а комплексний показник забруднення дорівнює 2,6-15,0, що істотно вище припустимих рівнів. Питна вода характеризується підвищеною й високою жорсткістю, наявністю підвищених концентрацій хлоридів, сульфатів, аміаку, нітратів, заліза, фтору, кальцію й магнію, які часто перевищують ГДК. Питома вага аналізів води з перевищенням ГДК коливається від 1,1±0,1% до 30,8±3,1% і становить в середньому 9,8±1,2% проб, а в сільській місцевості - 24,8%.


Ґрунт населених місць містить широкий спектр хімічних елементів (близько 15 речовин) промислового походження в концентраціях, що перевищують гранично-допустимі концентрації.


Соціальне середовище проживання підлітків характеризується переважно депресивним станом з великою кількістю факторів ризику травматизму соціально-економічного й соціально-психологічного характеру, активною трансформацією умов і способу життя у бік травмонебезпечних форм діяльності й ростом на популяційному рівні психологічної тривожності підлітків, особливо в малих містах.


Травматизм підлітків має хвильову динаміку. При цьому відстань між мінімальними рівнями травматизму становить 4-6 років, а піковими - 8-10 років. Темпи підйому й спаду травматизму дорівнюють 6,1-9,5% випадків/рік при зростанні, і 5,7-9,0% випадків/рік – при зниженні.


У першій половині 90-х років темпи падіння травматизму були більш виражені серед сільських підлітків (-9,0% випадків проти -5,7% випадків/рік серед міських), а темпи падіння в другій половині 90-х років були вище серед міських (-9,5% випадків проти -6,1% випадків/рік серед сільських). Таке розходження темпів росту й спаду травматизму між соціальними групами підлітків сформувало дисинхронізм хронодинаміки, що призвело в середині 90-х років до явища перехрещення динамічних кривих травматизму серед міських і сільських підлітків і закріпило більш високі його рівні серед міських підлітків. Протягом 90-х років виробничий, вуличний і шляхово-транспортний травматизм знижувалися, а спортивний і побутовий – активно підвищувалися. Динаміка виробничого травматизму носила виражений регресивний характер протягом 10 років, що привело до його зниження за цей період в 2,3 рази. При цьому більш сильне падіння травматизму відбулося серед сільських підлітків (в 4,1 рази). Однак, з початку 2000-ого року пішов підйом цього виду травматизму серед підлітків. Такий тип хронодинаміки даного виду травматизму визначений, насамперед, різким зменшенням кількості підлітків, зайнятих у промисловому й сільськогосподарському виробництві в 90-х роках і поступовому збільшенні їх з початком 2000-х років.


Динаміка вуличного й шляхово-транспортного травматизму має схильність до дисинхронних, але однотипних хвилеподібних змін: глибоке одночасне падіння до середини 90-х років, з активним підйомом у другій половині цього десятиліття й повторний спад з початком 2000-х років, але більш ранній з боку вуличного травматизму.


Спортивний травматизм перебував на стабільно зниженому рівні до середини 90-х років, а у другій їхній половині почався активний його підйом із середнім темпом 24,0% випадків на рік, особливо серед сільських підлітків.


Для побутового травматизму властива прогресивна динаміка його підвищення протягом 90-х років із середнім темпом 7,8% випадків на рік, переважно за рахунок міських підлітків, де він зростав із темпом 9,6% випадків на рік на фоні падіння серед сільських підлітків, де він став активно підніматися тільки в другій половині 90-х років. З початком 2000-х років почалося повільне зниження побутового травматизму як серед міських, так і сільських підлітків.


Для кожного виду травматизму характерні стандартні величини, що визначають його рівні. Так, побутовий травматизм спостерігається в межах 459,9±10,5 випадків, вуличний – 49,9±6,2 випадків, спортивний – 13,9±5,0 випадків, виробничий – 15,83±4,2 випадків, а дорожньо-транспортний – 7,9±3,0 випадків на 10000 підлітків.


Рівні побутового, вуличного й спортивного травматизму вищі серед міських підлітків, а виробничого й дорожньо-транспортного – серед сільських, що визначається соціальними й соціально-психологічними особливостями життєдіяльності підлітків.


У ранговій структурі травматизму підлітків перше місце із гранично високою питомою вагою (84,0%) належить побутовому, друге – вуличному (9,1%), третє – виробничому (2,9%), четверте – спортивному (2,5%), а п'яте – дорожньо-транспортному травматизму. В основі сучасного підліткового травматизму в умовах урбанізованого регіону лежать побутові травми, питома вага яких в 9,2 рази більша, ніж вуличних, в 29-34 рази більша виробничих і спортивних, і в 56 разів більша дорожньо-транспортних.


 


За середніми показниками на 10000 населення на основі математичного  закону великих чисел травматизм підлітків з імовірністю більше 95% розподіляється за п'ятьма якісними рівнями: низький, середній, вищий за середній, високий і дуже високий (табл. 1). Ця закономірність дозволяє формувати оцінну шкалу рівня підліткового травматизму, за допомогою якої травматизм оцінюється й прогнозується за кількісними показниками.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

The fields admited a red star are required.:


Заказчик:


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины