ДИФЕРЕНЦІЙНІ МАРКЕРИ ГІПЕРПЛАЗІЙ ЕНДОМЕТРІЯ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ОНКОЛОГІЧНОЇ ОБТЯЖЕНОСТІ СПАДКОВОГО АНАМНЕЗУ



title:
ДИФЕРЕНЦІЙНІ МАРКЕРИ ГІПЕРПЛАЗІЙ ЕНДОМЕТРІЯ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ОНКОЛОГІЧНОЇ ОБТЯЖЕНОСТІ СПАДКОВОГО АНАМНЕЗУ
Альтернативное Название: Дифференциальные МАРКЕРЫ ГИПЕРПЛАЗИЙ ЭНДОМЕТРИЯ В ЗАВИСИМОСТИ ОТ ОНКОЛОГИЧЕСКОЙ отягощенности Наследственный анамнез
Тип: synopsis
summary:

Матеріали та методи дослідження. Для вирішення поставленної мети та завдань під нашим наглядом знаходилось 158 жінок віком від 38 до 48 років, які розподілені на наступні групи: основна група – 118 пацієнток, із них 100 пацієнток з гіперплазіями ендометрія, та 18 пацієнток з раком ендометрія. Контрольну групу склали 40 здорових жінок в віці від 38 до 40 років.


Хворі на гіперплазії ендометрія та рак ендометрія знаходились на стаціонарному лікуванні гінекологічного відділення обласної клінічної лікарні м. Чернівці та відділення гормонозалежних пухлин Чернівецького обласного онкологічного диспансера. Показом до госпіталізації слугували маткові кровотечі.


При клінічному обстеженні вивчено скарги хворих, загальний, акушерсько-гінекологічний анамнез, стан статевої, менструальної та репродуктивної функцій, перебіг попередніх вагітностей та пологів. При виконанні загальноклінічних досліджень використовували загальноприйняті методики.


Всім пацієнткам основної та контрольної групи проведено комплексне клінічне обстеження, яке включало бімануальне дослідження, кольпоскопію (проста і розширена), морфологічне дослідження зішкрібів із стінок порожнини матки, цисто- і ректоскопію, УЗД органів малого тазу, тазових і заочеревинних лімфовузлів, печінки, підшлункової залози, щитоподібної залози, рентгеноскопію органів грудної порожнини. При необхідності використовувалась комп’ютерна томографія, фіброколоноскопія, фіброгастродуоденоскопія.


Ультразвукове дослідження проводилось за допомогою апарату «AlokaSSD1700» (Японія), що працював в реальному масштабі часу.


Комісією Буковинського державного медичного університету по біоетиці (протокол №4 від 24.04.2007 року) порушення моральних етичних норм при проведенні досліджень не виявлено.


Для проведення клінічного та генетичного дослідження був застосований класичний метод медичної генетики – клініко-генеалогічний метод, об'єктом дослідження якого є сім'я.


Пробандами були 100 хворих на гіперплазію ендометрія, 18 хворих на рак ендометрія та 40 практично здорових жінок. Для реєстрації клініко-генеалогічної інформації була розроблена спеціальна анкета, яка складалася з двох частин, перша частина містила перелік питань, що відносились до пробандів. При розробці анкети ми базувалися на відомих даних літератури відносно факторів ризику розвитку раку ендометрія. В другій частині анкети увага приділялась родоводам пробанда, особливо таким, як вік (кожного родича та перенесеним захворюванням кожного (перш за все враховувалась онкологічна патологія і хронічні захворювання), а також факти, які були причиною смерті, окрім стихійних лих, війни, нещасного випадоку).


Морфологічному дослідженню підлягали матеріали діагностичного вишкрібання стінок порожнини матки у 118 жінок з гіперплазіями ендометрія та раком ендометрія та 40 жінок контрольної групи. Тканина ендометрія фіксувалась в 4% р-ні нейтрального формаліну і заливалась в парафін за загальноприйнятим методом. Показом для діагностичного вишкрібання у жінок контрольної групи було видалення внутрішньоматкового контрацептиву (спіралі).


Апоптичні чинники визначали в тканині ендометрія на базі Інституту клітинної терапії (м. Київ) у 15 жінок контрольної групи, 41 жінки з гіперплазіями ендометрія, 18 жінок з раком ендометрія, в залежності від онкологічної обтяженості анамнезу хворих. Для зручності реєстрації та подальшої статистичної обробки результатів дослідження при вивченні апоптичних чинників ці хворі були розділені на 7 груп: 1 підгрупа – секреторна фаза – n=8 (контроль); 2 підгрупа – проліферативна фаза – n=7 (контроль); 3 підгрупа – спадково необтяжена гіперплазія ендометрія – n=18; 4 підгрупа – спадково обтяжена гіперплазія ендометрія – n=16; 5 підгрупа – атипова гіперплазія – n=7; 6 підгрупа – спадково необтяжений рак ендометрія – n=10; 7 підгрупа – спадково обтяжений рак ендометрія – n=8 (контроль).


Відмитий від крові ендометрій в кількості 100-300 мг поміщали в 3,0 мл стерильного 0,9% NaCl та заморожували до - 30°С в морозильній камері перед транспортуванням.


Імуногістохімічним методом визначені наступні показники: р53 ELISA; SFas-L ELISA; TRAIL/Apo2L ELISA; гIFN ELISA; sCD95 (APO1/Fas) ELISA; Caspese-1 ELICА; Caspese-3СРР32; Caspese-8 ЕLICА.


На базі Центру репродуктивної медицини Буковинського державного медичного університету у 40 жінок з гіперплазіями ендометрія та контрольної групи в сироватці крові визначали вміст наступних статевих гормонів: естрадіолу (пкг/мл), прогестерону (нмоль/л), тестостерону (нмоль/л), пролактину (мМО/мл), ФСГ (мМО/мл), ЛГ (мМО/мл) за допомогою радіоімунного методу при використанні стандартних наборів.


Статистична обробка матеріалу проведена із застосуванням стандартних комп’ютерних програм. Для кожної прикмети враховувалось середнє арифметичне (М), середнє квадратне відхилення, стандартна помилка середньої (m) та величина критерія Ст’юдента (t).


Для визначення адекватного методу статистичної оцінки апоптичних чинників середньої різниці між групами дослідження проведена перевірка розподілу величин у вибірках. Згідно критерію Shapiro-Wilk, який використовують з метою оцінки нормального розподілу у вибірках об'ємом n≤50, для більшості вибірок отримані дані про відхилення розподілу у вибірках від нормального (р<0,05). З урахуванням невеликого об'єму вибірок (n=6-15) найбільш адекватним методом статистичної оцінки середньої різниці між групами дослідження вважали непараметричний критерій Mann-Whitney (Манні-Вітні).


Результати дослідження та їх обговорення. В основну та контрольну групу входили жінки віком від 38 до 48 років. Середній вік жінок першої групи склав 41,6±2,4 років, другої – 44,8±1,5 років. за професією жінки обстежених груп не відрізнялись між собою.


При вивченні гормонального гомеостазу у жінок контрольної групи було встановлено, що вміст статевих гормонів перебував у межах норми.


При вивченні гормонального гомеостазу у жінок з гіперплазіями ендометрія рівень естрадіолу (204±29 пкг/мл) був в 1,5 рази вищим (р<0,05) порівняно з концентрацією цього гормону у жінок контрольної групи (130,0±25 пкг/мл). Рівень прогестерону в крові жінок з гіперплазіями ендометрія (2,0±0,9 нмоль/л) був достовірно нижчим (р<0,05) ніж у жінок контрольної групи (5,9±1,9 нмоль/л).


Концентрація в крові пролактину, тестостерону, ФСГ, ЛГ у жінок з гіперплазіями ендометрія достовірно не відрізнялась (р>0,05) від концентрації цих гормонів у жінок контрольної групи. Отже, високий рівень естрадіолу в поєднанні з низьким рівнем прогестерону перешкоджали розвитку повноцінних секреторних перетворень і врешті-решт призвели до розвитку гіперпластичних процесів в ендометрії.


Проведене клініко-генеалогічне дослідження 100 хворих на ГЕ встановило, що онкологічна патологія спостерігалась у родичів пробандів у 34 (34%) родоводах в яких, виявлено 41 пухлину різного генезу. У 5 родоводах, родичі, яких хворіли на рак жіночих репродуктивних органів рак зустрічався 2 рази. Із них у двох родичів (матерів) були виявлені первинно-множинні злоякісні пухлини метахронного характеру: „рак яєчників + рак молочної залози” та „рак молочної залози + рак ендометрія”. У трьох родоводах пухлини реєструвались у матері та сестри. У 2-х родоводах, родичі яких хворіли злоякісною пухлиною іншого генезу також рак зустрічався в двох випадках – „рак легень + рак шлунка” у батька та матері „рак товстої кишки + рак сечового міхура” – як первинно-множинний метахронний рак у сестри пробанда.


Серед родичів І ступеня спорідненості злоякісні пухлини були виявлені у 33,3% матерів, 28% батьків, 15,1% сестер, 18,2% братів, 4,2% - дітей. Серед них найчастішою патологією був рак ендометрія (РЕ) – у 11 (26,8%), рак молочної залози (РМЗ) – у 8 (19,5%), рак яєчників (РЯ) = у 6 (14,6%), рак шлунка (РШ) – у 4 (9,76%), рак товстої кишки (РТК) – у 5 (12,2%). Рідше спостерігались рак шийки матки – у 1 (2,44%), рак сечового міхура (РСМ) – у 1 (2,44%), рак легень (РЛ) – у 2 (4,9%). Загалом, кількість злоякісних пухлин жіночих репродуктивних органів у родичів пробандів складала 26 (63,4%). Дещо меншу кількість – 9 (21,95%) – складали у родоводах злоякісні пухлини шлунково-кишкового тракту.


Клініко-генеалогічний аналіз 18 хворих на рак ендометрія показав, що у трьох родоводах (16,67%) спостерігались злоякісні пухлини різних локалізацій: 1-й – рак ендометрія – у матері; 2-й – рак товстої кишки – у батька; 3-й – рак молочної залози – у матері.


У 40 жінок контрольної групи клініко-генеалогічний аналіз показав, що у родоводах 9 практично здорових жінок (22,5%, зустрічались злоякісні пухлини різних локалізацій, а саме: рак шлунка – у 1, рак ендометрія – у 2, рак молочної залози – у 1, рак вульви (крауроз) – у 1, рак простати – у 1, рак легень – у 1, рак шкіри – у 1, рак товстої кишки – у 1.


Порівняльний аналіз клінічних даних хворих на гіперплазії ендометрія з онкологічною патологією в родоводах і без такої показав наступне. У 34 хворих на гіперплазії ендометрія з онкологічною патологією в родоводах виявлено більше хворих з менархе після 14 років (на 15,4%), з безпліддям (на 9,6%), з ожирінням і гіпертонічною хворобою (на 19,6%), захворюваннями щитоподібної залози (на 17,4%). Тобто, у цих хворих на гіперплазії ендометрія були виявлені фактори ризику, що мають значення в патогенезі раку ендометрія, а більш точніше – І (гормонозалежного) його патогенетичному варіанту протікання за Я.В. Бохманом, (1986).


Одержані результати стали підгрунтям для проведення порівняльного аналізу результатів клініко-генеалогічного обстеження хворих на гіперплазії ендометрія, як фону, на якому виникає рак ендометрія, і практично здорових жінок. Так, у родоводах хворих на ГЕ в 5 разів частіше спостерігались хворі на онкологічну патологію і в 5,5 разів частіше хворі на рак ендометрія, ніж у здорових жінок. У родоводах хворих на гіперплазії ендометрія також виявлена агрегація пухлин (злоякісні пухлини жіночих репродуктивних органів і шлунково-кишкового тракту). Така агрегація пухлин відповідає сімейному раковому синдрому І типу (К.П. Ганіна, Я.Ф. Колесник, 1999).


Вивчення апоптичних чинників І та ІІ порядку в тканині ендометрія показало, що у секреторну фазу вміст в ендометрії білка р53, sCD95 і sEas-L перевищує такий у фазу проліферації відповідно у 2,3, 1,4 і 1,6 раза. Відносно показників проліферативної фази циклічних змін нормального ендометрія, при спадково необтяженій, так само як і при спадково обтяженій гіперплазії ендометрія в останньому значно зростає вміст білка р53, sCD95 і sFas-L (табл. 1).


При спадково обтяженій гіперплазії ендометрія рівень в ендометрії білка р53 є вдвічі вищим, а кількість sFas-L – вдвічі меншою, ніж в ендометрії хворих зі спадково обтяженим анамнезом.


 


Для АГЕ характерним є різке збільшення вмісту в ендометрії білка р53 і sFas-L – відповідно у 6 і 3 раза відносно контрольних показників проліферативної фази циклічних змін нормального ендометрія при відсутності достовірних змін рівня sCD95.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

The fields admited a red star are required.:


Заказчик:


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины