РІВНІ МЕЛАТОНІНУ ПРИ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ РОЗЛАДАХ ШЛУНКА ТА КИШЕЧНИКА У ХВОРИХ З НАДЛИШКОВОЮ МАСОЮ ТІЛА : УРОВНИ мелатонина при функциональных расстройствах Желудка и кишечника У БОЛЬНЫХ С избыточной массой тела

summary

Матеріали та методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження на базі поліклінічного та гастроентерологічного відділень ДУ «Інститут терапії імені Л. Т. Малої АМН України» обстежено 125 осіб. У 94 осіб було діагностовано ФРШК (ФД або поєднання ФД з СПК), з яких першу групу склали 62 хворих з надлишковою МТ (ІМТ від 25,0 до 29,9 кг/м²), другу – 32 хворих з нормальною МТ (ІМТ від 18,0 до 24,9 кг/м²). До третьої (контрольної) групи увійшли 31 особа з нормальною МТ (ІМТ від 18,0 до 24,9 кг/м²) без ознак ФРШК.

Верифікація діагнозу ФРШК здійснювалась за Римськими критеріями ІІІ (2006р.) після виключення органічної патології за допомогою клініко-анамнестичного дослідження, відеоезофаго-гастродуоденоскопії з біопсією, ультразвукового дослідження органів черевної порожнини, результатів загальних клінічних аналізів крові та сечі, біохімічного аналізу крові. У хворих виключали наявність інфекції Helicobacter pylori (Hp). Для первинної діагностики Hp використовували три методи: експрес-методика виявлення антитіл до антигену Hp в цільній крові за допомогою імунохроматографічних тест-систем, швидкий уреазний тест, кількісна оцінка Hp у гістологічних зрізах. Хворі, що мали хоча б один позитивний результат з вищенаведених тестів, виключались з дослідження. Іншими критеріями виключення з дослідження були: вік старше 50 років, порушення вуглеводного обміну, артеріальна гіпертензія ІІ-ІІІ ступеня, ішемічна хвороба серця, онкологічні захворювання будь-якої локалізації, органічні психічні захворювання, епілепсія, вагітність та лактація; прийом препаратів, що можуть впливати на синтез та секрецію мелатоніну; змінний графік роботи пацієнта протягом останнього року, зважаючи на супресію нічної секреції мелатоніну при роботі вночі (L. Kayumov et al., 2005).

Групи хворих вірогідно не відрізнялись у гендерно-віковому аспекті. В гендерному складі в 1-й та 2-й групах переважали жінки в співвідношенні близько 3 : 1: в 1-й групі жінки складали 75,8 %, чоловіки – 24,2 %, в 2-й групі жінки складали 75,0 %, чоловіки – 25,0%; 3-я (контрольна) група за гендерним складом добиралася таким чином, щоб її можна було зіставити з основною. У цій групі жінки склали 77,4 %, чоловіки – 22,6 %. Середній вік осіб 1-ї групи складав (25,2 ± 1,0) років, 2-ї – (24,3 ± 1,1) років, 3-ї – (23,5 ± 0,9) років.

З метою вивчення особливостей перебігу ФРШК та індивідуалізації базисної терапії досліджували кислотоутворюючу функцію шлунку за допомогою ацидогастрометру „Елтес-904” за методикою базальної топографічної рН-метрії.

З метою оцінки інтенсивності клінічної симптоматики та контролю ефективності лікування у хворих на ФРШК визначали інтенсивність клінічної симптоматики в балах за шкалою GSRS. Для визначення порушень психічного стану у хворих визначали рівень Ал в балах за TAS-20, рівень Д в балах за опитувальником Бека, рівні СТр та ОТр в балах за опитувальником Спілбергера-Ханіна. Для діагностики розладів вегетативної нервової системи досліджували вегетативний тонус за опитувальником Вейна-Сандомирського.

Для вивчення забезпеченості організму мелатоніном визначали рівень метаболіту мелатоніну – 6-СОМ – в ранковій сечі за допомогою імуноферментного методу з використанням стандартного набору реагентів „6-Sulfatoxymelatonin ELISA” (BÜHLMANN LABORATORIES AG, Switzerland). Враховуючи мінливість рівня мелатоніну у жінок залежно від фази менструального циклу, аналіз сечі здійснювали в 1-й фазі, коли коливання рівня мелатоніну мінімальні (Ф.И. Комаров и соавт., 2004). Для дослідження стану мелатонін-асоційованої гормональної системи лептин-грелін визначали концентрації лептину та загального греліну в сироватці крові за допомогою імуноферментного аналізу з використанням стандартних наборів реагентів „Leptin (Sandwich) ELISA” (DRG Instruments GmbH, Germany) та „ACTIVE® Total Ghrelin ELISA” (Diagnostic System Laboratories (DSL), USA).

Після проведеного обстеження хворим призначали комплексну терапію. Тривалість лікування складала 4 тижні. Лікування призначали на 2-3 день після завершення первинного обстеження. Терапію призначали відповідно рекомендаціям Римського консенсусу ІІІ (2006). В якості стандартної терапії призначали один з інгібіторів протонної помпи в стандартній дозі (омепразол 20 мг, лансопразол 30 мг, пантопразол 40 мг, рабепразол 20 мг, езомепразол 20 мг) 1-2 рази на добу, прокінетичні препарати (домперидон 10 мг 2-3 рази на добу). При необхідності додатково використовували піногасники (симетикон 40 мг 3 рази на добу) або ентеросорбенти (метилкремнієва кислота 15 г 3 рази на добу). При поєднанні з СПК залежно від його варіанту додавали міотропні спазмолітики (мебеверину гідрохлорид 200 мг 2 рази на добу або прифініуму бромід 30 мг 2 рази на добу), закріплюючі (лоперамід 2-4 мг за потребою) або проносні засоби (лактулоза 10-20 г 2 рази на добу).

Для дослідження ефективності екзогенного призначення мелатоніну хворі на ФРШК з надлишковою МТ були рандомізовано розподілені на 2 рівних підгрупи по 31 особі в кожній. Хворі 1-ї підгрупи отримували стандартне лікування; 2-ї – додатково до стандартної терапії отримували препарат мелатоніну „Віта-мелатонін” (ВМ) виробництва ЗАТ „Київський вітамінний завод” ( 3 мг на ніч за 30 хвилин до звичного для хворого часу засинання протягом 4 тижнів).

Після 4 тижнів лікування хворі на ФРШК з надлишковою МТ підлягали повторному обстеженню для контролю ефективності лікування. Хворим проводилось повторне анкетування за шкалою GSRS для визначення ступеня інтенсивності клінічної симптоматики в балах, дослідження психовегетативного статусу, визначення концентрацій 6-СОМ в ранковій сечі та лептину і загального греліну в сироватці крові.

Статистичну обробку результатів проводили з використанням пакета прикладних програм “SPSS 13.0 for Windows”. Вірогідними вважали результати, для яких рівень значимості (Р) не перевищував 0,05.

Результати досліджень. При вивченні особливостей клінічної картини ФРШК залежно від МТ було виявлено вірогідні відмінності. У хворих на ФРШК з надлишковою МТ порівняно з нормальною МТ вірогідно частіше зустрічались такі клінічні симптоми, як неприємне відчуття переповнення в животі після їжі (71,0 % та 53,1 % відповідно, Р < 0,001) та постпрандіальна нудота (48,4 % та 37,5 % відповідно, Р < 0,05), а також прояви перехресного синдрому з СПК у вигляді рецидивуючого абдомінального болю (48,4 % та 21,9 % відповідно, Р < 0,01), зміни консистенції випорожнень залежно від варіанту СПК (за типом рідких або водянистих – 27,4 % та 9,4 % відповідно, Р < 0,001; за типом твердих або грудкуватих – 21,0 % та 12,5 % відповідно, Р < 0,05) та зміни частоти випорожнень залежно від варіанту СПК (випорожнення > 3 разів на день – 21,0 % та 9,4 % відповідно, Р < 0,05; випорожнення ≤ 3 разів на тиждень – 21,0 % та 9,4 % відповідно, Р < 0,05). Розподіл ФД за варіантами залежно від МТ вірогідно не відрізнявся, була виявлена лише тенденція до більшої частоти ізольованих епігастрального больового синдрому та постпрандіального дистрес-синдрому у хворих з нормальною МТ, а неспецифічного варіанту – при надлишковій МТ.

Інтенсивність клінічної симптоматики за шкалою GSRS у хворих з надлишковою МТ була вірогідно вища, ніж при нормальній МТ: (9,5 ± 0,3) та (7,6 ± 0,4) балів відповідно, Р < 0,01. Ця закономірність зберігалась як у хворих з супутнім СПК – (11,5 ± 0,3) балів при надлишковій МТ та (10,4 ± 0,8) балів при нормальній МТ, Р < 0,01; так і з ізольованою ФД – (7,5 ± 0,3) балів при надлишковій МТ та (6,8 ± 0,3) балів при нормальній МТ, Р < 0,01.

Хворі також мали особливості кислотоутворюючої функції шлунку в залежності від МТ. При нормальній МТ порівняно з надлишковою МТ було виявлено вірогідне переважання осіб з гіперацидністю (вірогідно більша частота реєстрації рН у 4-му функціональному інтервалі (ФІ 4) ((30,2 ± 6,4) та (17,3 ± 3,3) % відповідно, Р < 0,05), ФІ 5 ((0,9 ± 0,5) та (0,1 ± 0,1) % відповідно, Р < 0,05) та блоці ФІ 3-5 ((95,2 ± 2,7) та (80,5 ± 4,4) % відповідно, Р < 0,05)). У хворих з надлишковою МТ виявлене превалювання гіпонормоацидності: рН з вірогідно більшою частотою реєстрували у ФІ 1 ((0,8 ± 0,3) та (0,0 ± 0,0) % відповідно, Р < 0,05) і ФІ 2 ((18,7 ± 4,2) та (4,8 ± 2,7) % відповідно, Р < 0,05)).

При дослідженні психометричних показників було виявлено вірогідно вищі рівні Ал, Д та СТр у хворих на ФРШК у порівнянні з контролем (табл. 1), причому у хворих на ФРШК з надлишковою МТ ці показники були вірогідно вищими порівняно з хворими на ФРШК з нормальною МТ. Щодо ОТр, її рівень був вірогідно вищим у хворих на ФРШК з надлишковою МТ порівняно з контролем та хворими на ФРШК з нормальною МТ, тоді як хворі на ФРШК з нормальною МТ вірогідно не відрізнялись від контрольної групи.