| summary: | Матеріали та методи дослідження. Експериментальні дослідження виконані в лабораторії кафедри фармакології ЛугДМУ, яка сертифікована Державним фармакологічним центром (ДФЦ) МОЗ України (посвідчення №07 від 29 вересня 2005 р.) у повній відповідності з вимогами Комісії з біоетики ЛугДМУ (протокол № 10 від 23.01.2007 р.), а також методичними рекомендаціями ДФЦ з доклінічного вивчення нових лікарських засобів (Київ, 2002).
Досліди виконані на 324 білих безпородних статевозрілих щурах обох статей, масою 190-220 гр. Тварини перебували в умовах віварію ЛугДМУ та одержували стандартну дієту у вигляді гранульованого корму за встановленими нормами.
Токсичний медикаментозний гепатит моделювали шляхом інтрагастрального введення комбінації субстанцій засобів протитуберкульозної фармакотерапії: рифампіцину (50 мг/кг) та ізоніазиду (86 мг/кг) у концентрації 2 %, а також піразинаміду (1500 мг/кг) у концентрації 10 % на 2 % крохмальній суспензії щодня протягом 28 днів [Сливка Ю.И. и соавт., 1989; Скакун Н.П., Сливка Ю.И., 1992; Голубева М.Г., 2005; Бережна Л.Г., 2006].
Досліджувана сполука (МІГУ-2) синтезована на кафедрі загальної хімії та полімерів Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова під керівництвом з.д.н.т. України, проф. І.Й. Сейфуліної і референтний препарат силібор (ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоров'я", м. Харків, Україна) застосовували також перорально в дозах, відповідно, 100 мг/кг та 165 мг/кг у вигляді 5 % водної суспензії щодня протягом 28 днів через 1 год після введення туберкулостатиків.
Забій тварин здійснювали через 24 год після останнього введення протитуберкульозних засобів і досліджуваних речовин. Біосубстратами для проведення комплексних досліджень слугували цільна кров, сироватка крові та печінка, попередньо перфузована охолодженим фізіологічним розчином.
Антирадикальну активність МІГУ-2 на моделі токсичного медикаментозного гепатиту вивчали за допомогою біохемілюмінісценції (БХЛ), яку реєстрували на люмінометрі “Emillite-1105” виробництва фірми «Біо-Хім-Мак» у сироватці крові щурів протягом 5 хв. Кінетику люмінісценції оцінювали за амплітудою швидкого спалаху (І1), часом індукції повільного спалаху (ф), амплітудою повільного спалаху (І2), амплітудою кінцевого значення БХЛ (ІК), а також загальною світлосумою реакції (S). Розрахунок досліджуваних параметрів проводили за допомогою спеціально розробленої на кафедрі фармакології ЛугДМУ комп’ютерної програми на базі процесора Intel Pentium-II-450 MHz.
Стан процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) у тварин з гепатитом медикаментозного ґенезу оцінювали за вмістом кінцевих продуктів, що реагують з 2-тіобарбітуровою кислотою (ТБК-реактанти) [Стальная И.Д., Гаришвили Г.Г., 1977].
Стан основних компонентів антиоксидантної системи (АОС) захисту організму оцінювали за активністю двох ключових ферментів її ензимної ланки – супероксиддисмутази (СОД) [Костюк В.А. та співавт., 1990] та каталази [Королюк М.А. та співавт., 1988], а також за рівнем відновленого глутатіону [Sedluck J., Lindsay H., 1969] та вільних SH-груп [Ellman G.L., 1959]. Забезпеченість організму щурів у досліджуваних умовах експерименту ендогенними антиоксидантами оцінювали за інтегральним показником стану перекисної резистентності еритроцитів [Архипова О.Г., 1988]. Використовували також фактор антиоксидантного стану [Купраш Л.П. та співавт., 2000].
Стан детоксикуючої системи організму тварин в досліджуваних умовах експерименту оцінювали за активністю НАДФ-залежної монооксигеназної гідроксилюючої системи печінки за методом О.В. Леоненко та Т.А. Попова (1981). Про стан монооксигеназної системи печінки судили також за тривалістю "тіопенталового" сну [Коцюмбас І.Я. та співавт., 2006].
Ступінь гепатопротекторної активності досліджуваної германійорганічної сполуки оцінювали за такими біохімічними показниками крові, як активність аланінамінотрансферази (АлТ), аспартатамінотрансферази (АсТ) і лужної фосфатази (ЛФ), рівень білірубіну, холестерину, тригліцеридів, сечовини, ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ), ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) і загального білка. Всі показники визначали в сироватці крові за допомогою біохімічних наборів фірми "Human Gmb" (Німеччина).
Вивчення зовнішньосекреторної функції печінки здійснювали за методом С.М. Дроговоз та співавт. (1994), а також використовували бромсульфалеїнову пробу за методикою В.В. Меншикова (1971). Масовий коефіцієнт печінки визначали за формулою О.А. Назаренко та співавт. (2004).
Стан мітохондріального та мікросомального ланцюгів транспорту електронів у гепатоцитах оцінювали методом ЕПР за положенням та амплітудою парамагнітних центрів гепатоцитів з g-факторами: 1,94 – залізосірчані білки (ЗСБ); 1,97 – Мо5+-вмісні комплекси; 2,00 – вільні радикали; 2,03 – нітрозильні комплекси заліза (НКЗ); 2,17 – Мn2+-вмісні парамагнітні центри; 2,25 – цитохром Р-450 [Ажипа Я.И., 1983].
Оцінку стану енергетичного гомеостазу у досліджуваних умовах експерименту проводили шляхом визначення рівня АТФ, АДФ та АМФ в еритроцитах методом тонкошарової хроматографії на пластинах фірми “Merk” (Німеччина) [Захарова Н.Б, Рубин В.И., 1980], а також концентрації фосфору неорганічного у сироватці крові за допомогою біохімічного набору фірми “Філісіт-діагностика”(Україна). На підставі отриманих даних розраховували наступні показники: енергетичний заряд (ЕЗ), енергетичний потенціал (ЕП), індекс фосфорилювання (ІФ), порівняльний коефіцієнт (Кпор), термодинамічний контроль дихання (ТКД), ступінь фосфорилювання (СФ) [Лук’янчук В.Д., Савченкова Л.В., 2000].
Активність ферментів енергетичного обміну оцінювали в сироватці крові за допомогою біохімічних наборів фірми “Філісіт-діагностика”, Україна (лактатдегідрогеназа) та “PLIVA-Lachema”, Чехія (креатинкіназа).
Вміст глікогену визначали за методом з орцином [Покровський О.О., 1964], рівень глюкози – за допомогою біохімічних наборів фірми „Філісіт-діагностика”. Концентрацію лактату та пірувату ідентифікували за допомогою неферментативної методики в одній пробі [Герасимов И.Г., Плаксина Е.Н., 2000]. Для більш коректної оцінки стану вуглеводного обміну розраховували окисно-відновний потенціал (ОВП) системи молочна-піровиноградна кислоти [Райскина М.Е. и соавт., 1974].
Фармакокінетику МІГУ-2 вивчали згідно рекомендацій ДФЦ МОЗ України [Головенко М.Я. та співавт., 1995] шляхом визначення його концентрації в сироватці крові, головному мозку, м'язах, серці, печінці, нирках та сечі щурів, які одержували потенційний гепатопротектор на тлі токсичного медикаментозного гепатиту, а також у здорових тварин. Забір біоматеріиалу проводили в динаміці: через 3, 6, 12 і 24 год з моменту одноразового введення германійорганічного комплексу, який ідентифікували за описаною у літературі методикою [Кресюн В.Й. та співавт., 2000].
За допомогою експериментальних даних проводили порівняльний аналіз наступних фармакокінетичних показників: максимальна концентрація речовини (Cmax), константа швидкості абсорбції (К01), константа швидкості масопереносу з центральної камери у периферичну (К12), константа швидкості елімінації (Кel), константа швидкості масопереносу з периферичної камери у центральну (К21), константа швидкості екскреції (Кex), період напівабсорбції (t1/2,а), період напівелімінації (t1/2), період напівекскреції (t1/2,ex), час досягнення максимальної концентрації (t max), загальний об’єм розподілу (Vd), площа під фармакокінетичною кривою (AUC), середній час утримання речовини в організмі (MRT) та загальний кліренс (Clt).
|
