РАННІ ПРОЯВИ ДЕГЕНЕРАТИВНО-ДИСТРОФІЧНИХ ЗМІН ШИЙНОГО ВІДДІЛУ ХРЕБТА У ГІРНИКІВ ШАХТ З КРУТИМ ЗАЛЯГАННЯМ ШАРІВ. ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ : Ранние проявления дегенеративно-дистрофических ИЗМЕНЕНИЙ шейного отдела позвоночника В горняков шахты С КРУТЫМ залегания пластов. ДИАГНОСТИКА И ЛЕЧЕНИЕ

summary

Матеріал та методи дослідження. З метою виявлення частоти, характеру патології шийного відділу хребта (ШВХ) було проведено поглиблене клініко–функціональне та рентгенологічне дослідження 306 гірників ВО “Орджонікідзевугілля” (вільно обраних). З них у 102 осіб (30%) в анамнезі відзначено звернення за медичною допомогою з приводу патології ШВХ та верхніх кінцівок, про що свідчила наявна відповідна документація здравпунктів шахт, лікарняні листки, форма 16–ВМ; форма 0,25; історії хвороби. Також для вирішення поставлених завдань ми використовували результати попередньо проведених досліджень Донецького науково-дослідного інституту гігієни праці, які містили характеристику гірничо-геологічних умов шахт з технологією видобування вугілля, стан умов праці та гігієнічні параметри. Крім того, з метою вивчення розповсюдженості дегенеративно-дистрофічних змін різних відділів хребта у порівняльному аспекті в шахтах з різними видами залягання шарів ми цілеспрямовано проаналізували статистичні матеріали комплексних досліджень, які були проведені раніше в НДІ травматології та ортопедії за період 1994–1996 рр.

За віком гірників поділили на три групи: від 21 до 30 років – 129 (42,2%) осіб, від 31 до 40 років – 118 (38,6%) осіб, від 41 до 50 років – 59 (17,6%) осіб. Гірників похилого віку не було. Стаж роботи під землею складав до 5 років – у 118 (38,6%) осіб, від 5 до 10 років – 129 (42,2%) осіб і від 10 років та більш було – 59 (19,3%). У 6 (1,9%) гірників констатовані супутні захворювання. Клінічне обстеження містило збір скарг, з'ясування анамнезу й оцінку об'єктивного статусу. Амплітуду рухів у ШВХ визначали за допомогою кутоміра. Оцінку больового синдрому проводили за допомогою візуально-аналогової шкали (ВАШ) загальною довжиною 10 см (0 см – відсутність болю, 10 см – максимальний за інтенсивністю біль). Для визначення вертеброгенних захворювань нервової системи на шийному рівні хребта використовували класифікацію академіка І.П. Антонова. Усім гірникам (100%) проводили рентгенологічні дослідження ШВХ в двох взаємоперпендикулярних проекціях, які виконували у вертикальному положенні. Оглядова рентгенографія (бічна і задня) дозволяє оцінити фізіологічні згини, форму, розміри і структуру хребців, стан замикаючих платівок тіл, висоту дисків, зміщення тіл хребців, зміни в хребцевому каналі, стан дуговідростчатих суглобів. На рівні диска С_4-5 визначалася глибина лордозу. За нормальний лордоз шийного відділу хребта бралася глибина 12±5 мм; виражений лордоз – більше 17 мм, згладжений – менше 7 мм. Функціональну спонділографію, яка була виконана 145 (47,7%) гірникам, виконували в суворо бічній проекції, у вертикальному положенні хворого при максимальному згинанні та розгинанні шиї. Для отримання зображень міжхребцевих отворів використовували ѕ проекцію, аналіз рентгенограм проводився за якісними і кількісними критеріями і за допомогою рентгенометричних методів. З метою верифікації нестабільності в ШВХ ми використовували критерії нестабільності за Campbell. Для визначення зміни висоти міжхребцевих проміжків використовувався індекс Hurxthal, який відображає відношення висоти диска до висоти тіла хребця (мережа норми 0,35). Також розраховували індекс форми диска (If)|, який дорівнює приватному від поділу вентральної і дорсальної величини міжхребцевого проміжку (нормальний хребцевий сегмент матиме індекс| рівний 1,3–2,0). Рентгенівську комп’ютерну томографію (КТ) виконували 25 (8%) хворим, на апараті СТ–9000 фірми “General Electric” у випадку наявності ознак змін у структурі хребців, артрозі півмісяцевих суглобів, де ії можливості були кращими за функціональне рентгенологічне дослідження. МРТ здійснювали на апараті “Giroscan Interra” фірми “PHILIPS” з напруженістю магнітного поля 1 Т в стандартних режимах. Показанням до МРТ у наших спостереженнях були випадки з стійким порушенням кровообігу у вертебробазилярній системі. Таких хворих було 11 (4%). Реографічне дослідження було виконано у 60 (19,6%) гірників за допомогою реографа РГ–02 з реєстрацією показників на 4–х канальному осцилографі з використанням теплового папера. Для кількісної оцінки реограм визначали: максимальну амплітуду систолічної хвилі – (А₂), яка характеризує пульсове кровонаповнення; (А₃) – амплітуду інцизури, (А₄) – амплітуду дикротичної хвилі, тривалість (б) – час максимального систолічного кровонаповнення, який відображає артеріальний кровообіг, тонус й еластичність судин, тривалість спадної частини реографічної хвилі – (в), що характеризує венозний відтік. Розраховували дикротичний індекс (ДКІ), діастолічний індекс (ДСІ), та коефіцієнт асиметрії (Ка). Таким чином робили розрахунок параметрів, які дозволяють отримати уявлення про співвідношення артеріального й венозного кровонаповнення. Для порівняльної оцінки результатів досліджень, які були отримані, проведено подібне дослідження у 30 чоловіків, які не працюють у вугільній промисловості і не мають порушень кровообігу у вертебробазилярній системі, а також у 73 робітників фізичної праці інших професій (машинобудівного заводу), що цілком відповідали групам хворих за віком і професійним стажем. При аналізі даних у дисертації використовувалися методи описової статистики. Спочатку перевіряли відповідність ряду даних вибірки до нормального закону розподілу за допомогою критерію Shapiro-Wilk. Міжгрупові порівняння показників з нормальним розподілом проводили за t–тестом Student для різних дисперсій. У таких показниках визначали середнє арифметичне і стандартне відхилення. Наведені результати оцінювали статистично вірогідними за умов р у межах мінімальних значень до 0,05. Статистичну обробку отриманих результатів досліджень проведено на персональному комп'ютері з набором вільно поширюваного програмного забезпечення (програма для статистичного аналізу R 2.5.1, програма Calc з пакету OpenOffice.org 2.3.0 і додатковий модуль R Add–on 0.1.6) згідно міжнародних рекомендацій.

Результати досліджень та їх обговорення. У виробничому об'єднанні “Орджонікідзевугілля” 62 ділянки, з них 45 (72,6%) видобувних і 17 допоміжних (27,4%). Основна кількість видобувних ділянок розташована на рівнях 975–1020 м (24,4%), 8 (6,2%) ділянок розташовані на глибині 320 м, і на шахті Юнком є 7 ділянок на рівні від 1200 до 1800 м. Температурний режим на видобувних ділянках від 20°–22°С (ш. Червоний Жовтень, ш. Червоний Профінтерн), до 30°–32°С (ш. Юнком), 91,1% видобувних ділянок всіх об'єднань обводнені. Очисні і підготовчі виробки шахт характеризуються стабільним мікрокліматом. Температура в них, в незалежності від часу року, коливається в межах 20°–30°С. Відносна вологість повітря тут 88,0–99,6%, що перевищує припустимі величини. На шахтах переважав молотковий засіб видобування вугілля (67,4%), тобто, в основному переважає важка ручна праця з вібраційними інструментами. Потужність шарів в очисних вибоях на шахтах у 78,9% складає від 0,5 до 0,6 м, де забійники працюють 70–80% часу в положенні лежачи і менше на колінах, на коточках, напружуючи м'язи шиї, плечового поясу, завдаючи тиску внутрішнім органам, утруднюючи дихання та кровообіг. Динамічна напруга м'язів пов'язана з розвантаженням, перенесенням кріпильного матеріалу і елементів рейкового шляху, зачистці ґрунту і вантаженням уручну породи на транспортні засоби, забутуванням порожнеч і арочної крепі. У шахтарів основних підземних професій (забійники – 23,2%, гірники очисного вибою – 23,8%; прохідники – 14,3%; електрослюсарі – 8,9%; кріпильники – 9,7%) час роботи у вимушених позах складає 60–70% робочої зміни. У процесі виконання робіт гірники зазнають постійних поштовхів, ударів, мікротравм. При цьому ШВХ зазнає надмірних навантажень, одночасно піддаючись впливу охолоджуючого мікроклімату в умовах підвищеної вологості. Таким чином, вивчення умов праці гірників основних підземних професій з урахуванням гірничо-геологічних, гірничотехнічних умов праці і технології видобутку вугілля дає підставу вважати, що усі перераховані негативні виробничі фактори, тривала їхня експозиція на організм гірників призводять, на нашу думку, до розвитку дистрофічних процесів у ШВХ.