ПРОГНОСТИЧНА ОЦІНКА І ПРОФІЛАКТИКА КАРІЄСУ ЗУБІВ У ДІТЕЙ ПРИКАРПАТТЯ : Прогностическая оценка И профилактики кариеса зубов У ДЕТЕЙ Прикарпатье

summary

Матеріали і методи дослідження. Досягнення мети і виконання завдань передбачало на 1 етапі проведення епідеміологічного дослідження із викорис­тан­ням методики, єдиних діагностичних і оціночних критеріїв, термінології та класифікації патології за ВООЗ (Marthaler T.M. et аl., 1996, Oral Health Surveys Basic Methods. 4 th Ed. – WHO, Jeneva, 1996). Для встановлення особливостей формування і перебігу карієсу зубів на протязі 2000-2005 років обстежено в динаміці 810 дітей 6-15 річного віку – мешканців рівнинної зони Івано-Франківської області, з них 525 осіб проживали у м. Івано-Франківську та відвідували середні загальноосвітні школи (СЗОШ №10 і №21), що знаходились на різних за антропогенним хімічним навантаженням територіях міста. Обстеження дітей, які зазнали дії малих доз радіації, були проведені у селах Стецева та Підвисоке (відповідно 90 і 103 дитини), с.м.т. Заболотів (92 дитини – контрольна група з території, де не виявляється підвищення радіаційного фону) Снятинського району області. Відтворюваність спостереження склала 60 %.

Діагностика термінів прорізування зубів, каріозних уражень, ускладнень та інших захворювань порожнини рота здійснювалась на основі візуальної констатації. Результати оглядів заносили у «Карту обстеження стану ротової порожнини дитини», розроблену співробітниками Інституту стоматології АМН України (Иванов В.С. с соавт., 2002).

Об’єктивне обстеження хворих, розрахунок показників поширеності та інтенсивності КЗ, його приросту, проводились за загальновизнаними методиками. Ступені активності КЗ та групи здоров’я дітей визначались за рекомендаціями Т.Ф. Виноградової (1976), адаптованими для біогеохімічної провінції Західного регіону України (Смоляр Н.І. із співавт., 1981). Вивчались вибірки даних з медичних карт 1150 школярів (Ф. № 026/о) і медичних карт стоматологічного хворого (Ф. № 043/о) за 10 років.

Стан гігієни ротової порожнини оцінювався за індексом Федорова- Володкіної, тканин пародонту – за індексом РМА в модифікації Parma (1960).

Рівень стоматологічної допомоги (РСД) розраховували за загально­відомою формулою П.А.Лєуса (1981).

На 2 етапі на основі результатів епідеміологічного дослідження були сформовані і взяті під спостереження 2 групи 12 річних дітей (189 осіб). Із  них 108 були із ДФКЗ (основна група) і 81 – контрольна група (з інтактною порожниною рота). У цих дітей вивчався функціональний стан організму і чинники ризику розвитку ДФКЗ, в тому числі і на основі соціологічного дослідження, проведеного серед  матерів цих дітей, за спеціально розробленою для цього «Формалізованою анкетою первинної діагностики».

Стан функціональних реакцій організму дитини визначали за даними імунологічних і біохімічних досліджень. Оцінювали ступінь адсорбції мікроорганізмів епітеліальними клітинами слизової оболонки за методикою Т.А. Беленчук (1987), визначали вміст лізоциму в ротовій рідині фотоколориметричним методом (Gorin et al., 1971) за допомогою індикаторного мікроорганізму Micrococcus Lisodeicticus, вміст імуноглобулінів IgA, IgG і SIgA – методом радіальної імунодифузії за Manchini et al., 1965.

В ротовій рідині біохімічними методами визначали вміст іонізованого кальцію й неорганічного фосфору за методикою В.Г. Колб, В.С. Камишнікова (1982), активність лужної та кислої фосфатаз по методу Bessey в модифікації А.П. Левицького (1973). 

Морфологічні властивості (типи мікрокристалізації) змішаної слини вивча­лись і оцінювались за спрощеною методикою класичного кристало­гра­фіч­ного дослідження методом кристалічних налетів за методикою П.А. Лєуса в модифікації Л.А. Дубровіної (1988).

Структурно-функціональну резистентність емалі оцінювали за ТЕР- тестом в модифікації О.В. Дєньги (2000).

Дослідження функціонального стану клітин букального епітелію (КБЕ) і електрофоретичної рухливості їх ядер проводилось за В.Г. Шахбазовим та співавт. в модифікації О.В.Дєньги (2000).

Для обґрунтування вибору кальцієвмісних препаратів проведено експеримент на 72 білих щурах лінії Вістар стадного розведення 30-денного віку, самцях і самках порівну. Тварин розділили на 6 груп по 12 щурів у кожній. Контрольну групу утримували на повноцінному раціоні, інших 5 груп – на карієсогенному раціоні Стефана. Кальційвмісні препарати вводили щурам у вигляді водяної суспензії в дозі 500 мг/кг ваги щурів, внутрішньошлунково, щодня ранком натще.

Добавки починали вводити в день переведення тварин на карієсогенний раціон. Групи щурів були представлені наступним чином: 1-а група – повноцінна дієта віварію (ДВ); 2-а група – карієсогенний раціон (КР); 3-а група – КР+КальЦит; 4-а группа – КР+Глюконат Кальцію; 5-а группа – КР+карбонат кальцію (крейда), 6-а группа – КР+порошок яєчної шкаралупи. Експеримент продовжувався на протязі 30 днів, по закінченні якого у всіх щурів при пілокарпіновій стимуляції під нембуталовим наркозом проводили забір змішаної слини. Після евтаназії тварин під рауш наркозом збирали сироватку крові, виділяли щелепи, з різців виділяли пульпу, препарували стегнову кістку. У слині проводили визначення кількості білка, активності кислої та лужної фосфатаз (КФ, ЛФ), а кож загальної і протеолітичної активності по гідролізі казеїну (ЗПА). У гомогенатах стегнової кістки визначали активність КФ і ЛФ, вміст кальцію і фосфору. Вивчали також поширеність та інтенсивність карієсу у тварин.   

Виявлені зміни функціонального стану організму дітей і результати експе­рименту стали основою для розробки запропонованої схеми профі­лак­ти­ки. Після цього основна група розділена на 2 підгрупи по 54 дитини (дослідна і група спостереження). В дослідній групі запроваджувалась запропонована нами, а у групі спостереження – стандартна схеми лікування, оцінювалась їх ефективність.

Третій етап передбачав формування груп спостереження з 80 6-річних дітей (40 – основна група, 40 – контрольна) на основі відбору за комплексом детермінуючих чинників ризику розвитку ДФКЗ згідно прогностичних таблиць для оцінки їх надійності, впровадження превентивних заходів у дітей та динамічне спостереження за змінами стоматологічного і загального статусу в них на протязі 2 років.

Ефективність впровадження запропонованої лікувально-профілактичної схеми оцінювали на підставі вивчення змін приросту карієсу зубів, імунологічних, біохімічних, морфологічних показників ротової рідини через 12 і 24 місяці.

Статистична обробка і графічне зображення результатів проводились на ПЕОМ за допомогою програм «STATISTICA V5», “EXCEL”.  Розраховувались відносні та середні величини, виконувалась оцінка їх динаміки, причинно-наслідкових зв’язків, достовірності. Здійснені логіко-математичне моделювання та прогнозування, оцінка відносного ризику (ВР і  суми коефіцієнтів - СВР), прогностичного коефіцієнта (ПК) та коефіцієнта інформативності (КІ) (Ю.В. Вороненко, В.Ф. Москаленко, 2000).