ДИФФЕРЕНЦИРОВАННЫЙ ПОДХОД К ПРОФИЛАКТИКЕ И ЛЕЧЕНИЮ ГИНГИВИТОВ У ДЕТЕЙ (клинико- экспериментальное исследование) : ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИЙ ПІДХІД ДО ПРОФІЛАКТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ГІНГІВІТІВ У ДІТЕЙ (клініко-експериментальне дослідження)

summary

Матеріали та методи дослідження. Для вирішення поставленої мети і завдань дисертаційної роботи проведено комплекс експериментальних, клініч­них і лабораторних досліджень. В експерименті використано 85 білих щурів, в клінічних випробуваннях взяло участь 246 дітей.

 Експериментальні дослідження проведені з метою вивчення токсиколо­гічних характеристик і специфічної ефективності фітополоскання «Мальвіна». Токсикологічні дослідження проводилися згідно вимог ДержСанПін (1999) і Державного фармакологічного центру МОЗ України (2003). Дослідження прово­дилися на білих щурах, введених в експеримент у місячному віці, які отримували повноцінний раціон віварію.

Пародонтопротекторну дію фітополоскання вивчали на моделі вікової атрофії альвеолярного відростка (Пешкова Л.В. с соавт., 1982). Для цього твари­нам щодня, протягом 70 днів, проводили полоскання рота 1 раз на день 2 мл розробленого засобу. По закінченню експерименту щурів піддавали евтаназії, проводили забір крові, виділяли зубо-щелепні блоки для подальших біохімічних та морфометричних досліджень.

Ступінь атрофії альвеолярного відростка щелеп експериментальних тварин оцінювали за методом А.В. Ніколаєвої (1967).

Протизапальні властивості фітополоскання вивчали на моделі асептич­ного запалення. Модель одержували шляхом нанесення на спинку язика розчина їдкого натру на 10 сек. Інтенсивність запального процесу оцінювали по різниці в масі взятого матеріалу в групах порівняння, при цьому про зниження запалення свідчить зменшення запального ексудату, що призводить до зменшення маси язика.

У клінічних дослідженнях взяли участь 246 дітей. Для оцінки пародон­таль­ного статусу й гігієнічного стану порожнини рота були використані методи, запропоновані Фармакологічним центром МОЗ України для клінічної оцінки засобів гігієни порожнини рота (2004).

Клінічне обстеження дітей починали із збору анамнезу, оцінки загального соматичного статусу. Далі проводили огляд порожнини рота (оцінювали анатомо-топографічні особливості, стан прикусу та ін.) й тканин пародонту (колір, щільність прилягання, рель’єф маргінального краю ясен, наявність набря­ку, вираженої гіперемії, гіперплазії ясен, стан зубів та ін.). З метою об'єктив­ної оцінки клінічного стану тканин пародонту визначали й аналізували показники папілярно-маргінально-альвеолярного індексу (РМА) і проби Шиллера-Писарева (І.А. Новік, 1967), які характеризують наявність запального процесу та його інтенсивність; гігієнічних індексів Гріна-Вермільона та Федорова-Володкиної, що вказують на наявність зубних відкладень; індексу кровоточивості, що характеризує інтенсивність кровотечі.

Крім того, про наявність запалення в порожнині рота судили за показниками проби Ясиновського в модифікації О.І. Сукманського із співавт. (1980) (вміст в ротових змивах, одержаних за допомогою фізіологічного розчину, лейкоцитів та епітеліальних клітин).

Для оцінки ступеня деструкції альвеол­яр­ної кістки та уточнення діагнозу проводили рентгенологічні дослідження внутрішньоротовим контактним методом.

Функціональну активність слинних залоз визначали за показником швидкості слиновиділення, яку виражали об'ємом виділеної слини за одиницю часу (мл/хв.). 

Біохімічні методи дослідження. У ротовій рідині визначали вміст малонового діальдегіду (МДА) за методом І.Д. Стальної, Т.Г. Гарішвілі (1977), активність ферменту антиоксидантного захисту каталази – за методом М.А. Королюк із співавт. (1988), протеолітичного ферменту еластази – за методом Visser L., Blaut E.R. (1972) та лізосомального ферменту кислої фосфатази – за методом Bessey O.A. et al. (1946), а також вміст білка – за методом Lowry O.H. et al. (1957); у сироватці крові експериментальних тварин при оцінці токсикологічних показників вивчали вміст білка, активність лужної фосфатази, катепсинів – за методом Anson M.N. (1938) і трансаміназ – за методом Reitman S., Frankel S.A. (1957).

Вивчення електрофоретичних параметрів клітин букального епітелію проводили за методом Шахбазова (1986) в модифікації О.В. Дєньга (1997).

Статистичну обробку даних проводили за методом Е.В. Монцевічуте-Ерінгене (1964) з використанням t-критерію Ст’юдента. Дані вважали достовірними при рівні значущості 0,95, тобто Р < 0,05.

Результати досліджень та їх обговорення. Для реалізації 1-го завдання було обстежено 88 дітей у віці 12-13 років (школярі 6-х класів) та 75 дітей у віці 15 років (школярі 8-х класів).

Було встановлено, що тільки 15 % дітей (25 дітей з 163 опитаних) вказали на наявність в них патологічних змін в яснах, причому з них був 6,1 % дітей, яким згодом було поставлено діагноз гіпертрофічний гінгівіт, та 3,7 % – хронічний катаральний  гінгівіт.

На підставі клінічних симптомів у віковому діапазоні 12-13-років діагноз ХКГ було поставлено 68 дітям (77,3 %), а ГГ – 4 дітям (4,5 %). Всього із запаленням ясеневого краю було 81,8 % дітей. З інтактним пародонтом в групі обстежених було всього 16 осіб (18,2 %). Серед 15-річних дітей ХКГ було зафіксовано у 73,3 % випадків (55 дітей), а ГГ – в 9,3 %  (7 дітей).

У 12-13-річному віці гінгівіт частіше зустрічається у дівчат (45,4 %). У хлопчиків цей показник дорівнює 36,3 %. Серед них же і більше дітей з інтактним пародонтом. У дівчат і хлопчиків 15 років практично однаково зустрічався ХКГ, а ось відсоток спостереження гіпертрофічного гінгівіту в хлопчиків був більше, ніж в 2 рази.

На підставі вивчення індексу РМА було встановлено, що у більшості дітей (58,9 % 13-річних і 63,6 % 15-річних) визначався генералізований гінгівіт з високим ступенем розповсюдження запального процесу. При цьому в 13-річних дітей тяжкість ГГ не перевищувала 50 % ураження ясен, тоді як запалення ясен більш ніж 50 % відмічалося у майже чверті дітей з ХКГ.

В дітей обох вікових груп, як з катаральним, так і з гіпертрофічним гінгівітом, гігієнічний стан порожнини рота був значно гіршим (ГІ Федорова-Володкіної – 2,50 ± 0,22 та 2,48 ± 0,36 балів відповідно), ніж у дітей з інтактним пародонтом (1,65 ± 0,15 балів). Було зафіксовано вищу інтенсивність запального процесу в дітей з ГГ, ніж з ХКГ,  про що свідчили показники проби Шиллера-Писарева (ГГ: 2,15 ± 0,14 – у 13-річних та 2,11 ± 0,17 – у 15-річних; ХКГ: 1,77 ± 0,20 – у 13-річних та 1,75 ± 0,16 – у 15-річних).

При вивченні функціональної активності слинних залоз салівація нижче за нормальні значення була тільки у дітей з ГГ (0,45 ± 0,03 мл/хв. у 13-річних та 0,35 ± 0,02 мл/хв. – у 15-річних).

В обох вікових групах дітей з ХКГ та ГГ при порівнянні з показниками дітей з інтактним пародонтом виявлено більш високий вміст лейкоцитів й епітеліальних клітин в ротових змивах. Причому в дітей з ХКГ (особливо в 12-13-річному віці) більш виражено ступінь міграції лейкоцитів (653,5 ± 32,6 тис. в 1 мл ротового змиву), а в дітей з ГГ – інтенсивність злущення епітеліальних клітин (41,5 ± 4,0 тис. в 1 мл ротового змиву в 15-річних).

Електрофоретичні показники КБЕ мали істотні відмінності у дітей із здоровим пародонтом і у дітей з гінгівітом. Наявність запалення в тканинах ясен майже в 2 рази знижує електрофоретичну рухливість ядер та клітинних мембран (у 13-річних: 1,06 – з ХКГ та 1,30 – з ГГ проти 2,04 - з інтактним пародонтом; у 15-річних: 1,16 – з ХКГ та 1,13 - з ГГ проти 2,08 - з інтактним пародонтом).