Нейрофармакологічні властивості нових похідних арилпіперазину : нейрофармакологические свойства новых производных арилпиперазину

summary

Материали та методи дослідження. В ході роботи використовувалися похідні арилпіперазину з різноманітними замісниками у різних частинах молекули: 1-арил-4-[(нафталімідо)алкіл]піперазину, похідних арилпіперазину, які містять норборненовий або триоксопіримідіновий фрагмент, 1-арил-4-[(3,4,5-триметоксі)феніл]піперазину, синтезованих у ПНДЛ №5 ОНУ ім. І.І. Мечникова доцентом С.Г. Соболевою та у відділі медичної хімії ФХІ ім. О.В. Богатського НАН України інженером Г.Є. Колодєєвим.

Дослідження проведені на 750 білих безпородних щурах-самцях масою 180–200 г та білих безпородних мишах самцях масою 18-22 г розведення віварію Одеського державного медичного університету. Дослідження проводили у відділі медичної хімії ФХІ ім. О.В. Богатського НАН України відповідно до вимог Комітету з біоетики Державного фармакологічного центра МОЗ України (протокол комісії ФХІ ім. О.В. Богатського НАН України з біоетики № 20 від 20 вересня 2005 р).

Досліджені речовини вводилися одноразово внутрішньоочеревинно (в/о) у ізотонічному розчині натрію хлориду (0,9 %) у дозах 5 та 10 мг/кг. Тваринам контрольних груп у відповідних об’ємах вводили фізіологічний розчин. Дослідження проводили у порівнянні з відомими препаратами: буспіроном (буспар «Bristol Myers Comp.», С.Ш.А), амітриптиліном (ТОВ «У Фарма», Україна) і галоперидолом («Гедеон Ріхтер», Угорщина), які вводились в/о у дозах 10 мг/кг.

Гостру токсичність оцінювали за методом Літчфілда-Уілкоксона в дослідах на мишах при в/о введенні [Litchfield-Wilcoxon, 1978].

Анксіолітичну активність нових похідних арилпіперазину встановлювали за методом «Конфліктна ситуація» [Вороніна Т.А. і співавт., 1982], яка заснована на зіткненні двох рефлексів: питного та оборонного під час пиття води з поїлки. Критерієм оцінки було збільшення кількості актів пиття води з поїлки, не зважаючи на електробольове (ноцицептивне) подразнення у порівнянні з контролем.

Орієнтирно-дослідницьку поведінку щурів визначали за методом «Відкрите поле» [Воронина Т.А. и соавт., 1982], де оцінювали загальну рухову активність тварин, яка представляє собою підсумоване значення вертикальної і горизонтальної рухової активності та норкового рефлексу.

Антипсихотичну активність встановлювали за моделлю каталепсії в дослідах на щурах [Thompson. Em. B., 1998], наявністю каталепсії вважалося находження тварин у незручній позі протягом 20 хв і більше. Вплив на стереотипну поведінку щурів, викликану введенням апоморфіну вивчали за методом апоморфінової стереотипії через 120 хв після введення дослідної сполуки [Howard H.R. et al., 1998]. Прояв стереотипної поведінки оцінювали за спеціальною системою балів [Howard H.R. et al., 1998].

Антидепресивну активність оцінювали за методом «Форсоване плавання» у дослідах на мишах [Porsolt R.O. et al., 1979] критерієм оцінки було зменшення часу іммобілізаціі мишей, порівняно з контрольною групою.

Протисудомну активність оцінювали за методом антагонізму з коразолом на мишах [Angelis L., 1982].

Снодійні властивості оцінювали на мишах [Гацура В.В., 1974].

Прогнозування анксіолітичної активності за допомогою метода QSAR-аналізу з використанням симплексних дескрипторів [Kuz’min V. E. et al., 2005].

Усі отримані результати обробляли загальноприйнятими в медико-біологічних дослідженнях методами статистичного аналізу з використанням стандартних пакетів комп’ютерних програм [Лакин Г.Ф., 1990].

Результати досліджень та їх обговорення. Визначення нейрофармакологічної активності нових похідних 1-арил-4-[(нафталімідо)алкил]піперазину в дослідах на щурах і мишах. З метою виявлення нейротропних властивостей серед нових похідних 1-арил-4-[(нафталімідо)алкил]піперазину (1–26) була проведена оцінка їх гострої токсичності та нейрофармакологічних властивостей.