ДИФЕРЕНЦІЙОВАНІ ПІДХОДИ ДО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ВУГРОВУ ХВОРОБУ З УРАХУВАННЯМ МЕТАБОЛІЧНИХ ПОРУШЕНЬ, МІКРОБІОЦЕНОЗУ ШКІРИ ТА КИШЕЧНИКА

summary

 У вступі сформульовано актуальність теми, мету і задачі дослідження, відзначено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

 Матеріали і методи досліджень. Обстежено 102 хворих на вугрову хворобу віком від 14 до 35 років, які знаходились на стаціонарному та амбулаторному лікуванні у Львівському обласному комунальному шкірно-венеричному диспансері за період з 2003 по 2007 роки. Усі пацієнти підлягали комплексному клініко-лабораторному обстеженню, яке призначалось під час встановлення діагнозу і під час наступного диспансерного спостереження. Контрольну групу склали 14 практично здорових осіб віком 16 -30 років.

Для визначення тяжкості захворювання ВХ при першому огляді та в динаміці спостереження за хворими застосовували клінічну класифікацію, згідно якої виділено чотири сту­пеня прояву процесу (Н.Полонська, 2000):

I ступінь. Уражена одна або дві області обличчя. Основні прояви – від­криті і закриті комедони, із значним переважанням відкритих. Можливі по­одинокі поверхневі папули і пустули. Немає ознак запалення.

II ступінь. Уражено декілька областей обличчя і тіла. Велика кількість як відкритих, так і закритих комедонів. Поодинокі папули і пустули. Ознаки запалення.

III ступінь. На фоні відкритих і закритих комедонів велика кількість глибоких папул і пустул. Можлива поширена гіперемія (почервоніння) ура­жених областей за рахунок вираженої запальної реакції. Виражені явища постакне: рубці, застійні плями.

IV ступінь. Характеризується наявністю великих, більше 5 мм в діа­мет­рі, синюшно-багрових хворобливих інфільтратів, конглобатних елементів, великих кіст, після чого утворюються грубі атрофічні рубці. Може бути уражена одна або декілька областей. В діагностиці цієї стадії вирі­шаль­ну роль відіграє вираженість, а не поширеність проявів.

 Усім хворим, включеним у дослідження, до лікування, а за показами і після лікування проводились консультації у лікарів суміжних спеціальностей (гінеколога, гастроентеролога, ендокринолога) з метою виявлення й лікування супутньої патології.

Разом із загальноприйнятими лабораторними дослідженнями (клінічний аналіз крові, загальний аналіз сечі, аналіз калу на яйця гельмінтів) визначали вміст глюкози, тригліцеридів (ТГ), холестерин-ліпопротеїдів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), холестерин-ліпопротеїдів низької щільності (ХС-ЛПНЩ), у сироватці крові хворих на ВХ за допомогою біохімічного аналізатора „Spectrum AВВOTT” з використанням реактивів POINTE SCANTIFIC (США). У всіх хворих визначали індекс атерогенності (ІА). ІА визначається як відношення різниці загального холестерину (ЗХС) і холестерин- ліпопротеїдів високої щільності (ХС-ЛПВЩ) до ХС-ЛПВЩ.

Мікробіологічні дослідження проводили до і після лікування методом прямої якісної оцінки мікробіоценозу неураженої шкіри (відбитки), осередків запалення (гній, комедони). Аеробні та анаеробні культури мікробів виділяли на збагачених селективних середовищах згідно з уніфікованими методиками (У.К.Нобл, 1986; В.Г.Петровская, О.П. Марко,1976). Ідентифікацію виділених мікробів проводили згідно з Наказом МОЗ СРСР № 535 (від 22.04.1985 р.).

Дослідження чутливості до антибіотиків проводили за допомогою дисків з антибіотиками згідно з «Інструкцією для медичного застосування дисків з антибіотиками для визначення чутливості мікроорганізмів до лікарських засобів» (2004).

Дослідження мікробіоценозу кишечника проводили згідно з Методичними вказівками по мікробіологічній діагностиці захворювань, викликаних ентеробактеріями (1984 р.).

 Статистичну обробку проводили методом варіа­цій­ної статистики відповідно до сучасних вимог. Для обчислення абсолютних величин використано критерій (t) Стьюдента. За таблицею на підставі величини t визначили ймовірність відмінностей. Для оцінки відмінностей величин, що визначали у відсотках, застосовано непараметричний критерій кутового перетворення (р) Фішера. Вірогідними вважали відмінності, в яких імовірність статистичної похибки становила р<0,05.

При оцінці достовірності відмінностей кількох серій спостережень, які проводилися в динаміці на одній і тій же групі, користувалися ме­тодом відмінностей. Для показників, які відрізнялися тільки якісними градаціями використовували кореляційний аналіз якісних показників, а саме – тетрахоричний і поліхоричний показник зв’язку (О.П. Минцер, 1995).

З програмних засобів використано Microsoft Office Excel, його пакет статистичної обробки даних, а також програму Originlab OriginPro v8.0.

Результати роботи та їх обговорення. Серед обстежених хворих на ВХ переважали жінки: 71 (69,61%) особа жіночої статі і 31 (30,39%) особа чоловічої статі. При аналізі розподілу хворих на ВХ за віком відзначено, що хворі віком 15-20 років становили 32,35%, 20-25 років – 30,39%, 25-30 років – 21,57%, старше 30 років – 15,69%. Всі хворі були поділені на дві групи – основну групу (76 хворих) і групу порівняння (26 хворих). У віковому відношенні розподіл хворих на вугрову хворобу був майже однаковий в обох групах ( наприклад, кількість пацієнтів у віці 20-25 років в основній групі становила – 30,26%, у групі порівняння – 30,77%), що давало можливість порівнювати результати обстеження у різних групах.

Пік захворюваності у обстежуваних хворих на ВХ спостерігався у віковій групі від 15 до 25 років ( 62,74% пацієнтів), порівняно з групою від 25 до 30 років (21,57%) і старше 30 років (15,69%). Частіше реєструвалась тривалість вугрової хвороби до 1 року (31,37%), давність захворювання більше 5 років реєструвалася у меншої кількості хворих (14,71%). Значна частина хворих ( 47%) зверталась до лікаря з давністю захворювання не більше 3-х місяців.

При аналізі клінічних проявів ВХ на момент огляду було визначено: І ступінь тяжкості вугрової хвороби – у 37 хворих (36,28%); П ступінь – у 43 хворих (33,33%); Ш ступінь – у 23 хворих (22,55%); ІV ступінь – у 8 хворих (7,84%).

Супутню патологію виявлено у більшості хворих на ВХ – у 93 пацієнтів (91,76%). Найчастіше серед супутньої патології були різні хронічні захворювання органів шлунково-кишкового тракту (ШКТ) – 91 пацієнт (89,21%), у 58 (56,86%) хворих спостерігались ендокринні порушення, серед захворювань органів ШКТ відмічалась і сукупна патологія.