КОМБІНОВАНЕ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА РАК ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ В СТАДІЇ Т3 – Т4 З ВИКОРИСТАННЯМ МАЛИХ ДОЗ ЕСТРОГЕНІВ

summary

      Матеріал та методи дослідження. Залежно від методів лікування 142 хворих на РПЗ T₃-T₄N₀M_x-0 розділили на три основні клінічні групи і групу порівняння. Розподіл хворих   за  стадіями відповідно  до Міжнародної клінічної класифікації TNM (6 видання 2002р.) і ступенем диференціації по шкалі Глісона, віку, загальному терапевтичному статусу був подібним. 20 здорових донорів відповідного віку увійшли в контрольну групу.                                                  

І основну групу (комбіноване лікування - орхіектомія + 2% олійний розчин синестролу, який   вводився  по 0,25мл(5мг/д)  внутрішньом’язево щоденно) складали 33 хворих з пухлинами передміхурової залози. Вік хворих становив 50-84 роки, середній вік – 67 років, клінічна стадія: Т₃N₀M₀ - у 25(76,2%) хворих, T₄N₀M_х-0 – у 8(23,8%) хворих.

ІІ основну групу (лікування - стероїдний антиандроген андрокур 100мг/д в поєднанні з орхіектомією) складали 36 хворих віком 50-83 роки, середній вік – 66 років, клінічна стадія: T₃N₀M₀ – у 26(72,2%) хворих, T₄N₀ M_х-0 – у10(27,8%) хворих.

ІІІ основну групу (лікування 2% олійним розчином синестролу у дозах (60мг/добу) складали 35 хворих на рак передміхурової залози   віком  50-86 років, середній вік – 68 років, клінічна стадія: T₃N₀M₀ – у 22(61,9%) хворих, T₄N₀ M_х-0 – у13(38,1%) хворих.

Групу порівняння (складали 38 хворих на рак передміхурової залози - 24(63,1%) пацієнта з T₃N₀M₀  та 14(36,9%) хворих з T₄N₀M_х-0  віком  50-81 рік, середній вік – 65 років, яким проводилась хірургічна кастрація. 

Розподіл хворих за патоморфологічною градацією по шкалі Глісона був наступний: у І основній групі було 5(15,1%) хворих меньше 5 балів, 9(27,3%) хворих 5-7 балів, 19(57,6%) більше 7 балів; у ІІ основній групі - 9(25%) хворих меньше 5 балів, 11(30,6%) хворих 5-7 балів, 16(44,4%) більше 7 балів; в ІІІ  основній групі - 5(20%) хворих меньше 5 балів, 23(65,7%) хворих 5-7 балів, 5(14,3%) більше 7 балів;  в групі порівняння - 9(23,7%) хворих меньше 5 балів, 21(55,3%) хворих 5-7 балів, 8(21,0%) більше 7 балів; 

Усім хворим на рак передміхурової залози проводилося повне урологічне обстеження, що включало лабораторні методи обстеження (загальний аналіз крові та сечі, біохімічний аналіз крові, коагулограма, визначення групи та резус-фактора крові). Діагноз встановлювали  на  основі  скарг, анамнезу, фізикального обстеження та підтверджували, використовуючи наступні методи: ультрасонографію верхніх та нижніх сечових шляхів, рентгенографію поперекового відділу хребта та кісток тазу, сцинтографію скелету, комп’ютерну томографію, пальцеве; УЗД нирок, сечового міхура, ПЗ; рентгенологічне дослідження  (оглядову та екскреторну урографію).

З метою вивчення гормонального статусу хворих на РПЗ визначали вміст у плазмі крові ЛГ, Т за методом  Van Damm із використанням суспензії інтерстиціальних клітин сім’яників мишей та стандарту ЛГ людини, каліброваного по 1 Міжнародному стандарту у 69/48 (“Sigma”, США).

Кров на імунологічне дослідження забирали до оперативного лікування і в ранньому післяопераційному періоді (до 10 днів після операції). Дослідження клітинного імунітету проводилось з використанням панелі моноклональних антитіл до основних субпопуляцій лімфоцитів — загальної популяції (CD3+), Т-хелперів (CD4+), Т-кіллерів-супресорів (CD8+), NK-клітин (CD16+), В-лімфоцитів (CD20+), імуноцитів з експресією рецепторів до ІЛ-2 (CD25+), факторів апоптозу (CD95+) та рецепторів HLA-Dr. Мазки для імунологічного дослідження готувались по методиці Кадагидзе З. Г. (1986) і досліджувались за допомогою люмінесцентного мікроскопу ЛЮМАМ-Р1 при об’єктиві х 90 та окулярі х 9.

        Усі числові показники, отримані в результаті досліджень, обробляли методом варіаційної статистики за Ст’юдентом- Фішером. Вірогідність різниці між показниками, які порівнювались, визначали за допомогою критеріїв Ст’юдента. За мінімальну величину вірогідності брали значення р<0,05. Статистичну обробку даних проводили за допомогою програми Statistika for Windows.