ЛАПАРОСКОПИЧЕСКОЕ БАНДАЖИРОВАНИЕ ЖЕЛУДКА ДЛЯ ЛЕЧЕНИЯ АЛИМЕНТАРНО-КОНСТИТУЦИОНАЛЬНОГО ОЖИРЕНИЯ

summary

 Матеріали і методи дослідження. Робота ґрунтується на вивчені результатів хірургічного лікування 130 хворих на аліментарно-конституціональне ожиріння, яким було виконано бандажування шлунка в Одеській обласній клінічній лікарні у період з 1996 р. по 2007 р. Комісією з питань біоетики Одеського державного медичного університету порушень морально-етичних норм при проведенні досліджень не виявлено (протокол № 51Д від 14 грудня 2007 року). Усі хворі були розподілені на дві групи. До першої групи спостереження віднесено 92 пацієнта, яким було виконано лапароскопічні бандажування шлунка. В другу групу спостереження ввійшли 38 пацієнтів, яким бандажування шлунка було виконано через мінілапаротомний доступ. Показаннями до бандажування шлунка були:

-         аліментарно-конституціональне ожиріння II ступеня (індекс маси тіла був від 35 до 39,9 кг/м²) при наявності важких асоційованих з ожирінням захворювань і швидкого набору маси тіла пацієнтами;

-         аліментарно-конституціональне ожиріння III ступеня (індекс маси тіла був від 40 до 49,9 кг/м²);

-         морбідне суперожиріння (індекс маси тіла перевищував 50 кг/м²).

Усі пацієнти тривалий час лікувалися мало результативною дієтологічною та медикаментозною терапією.

Клінічне обстеження хворих з аліментарно-конституціональним ожирінням включало збір анамнезу, антропометричні виміри, клініко-лабораторні й інструментальні дослідження. Зважування досліджуваних пацієнтів виконували на медичних вагах фірми «Medcarg» (США), у передопераційному періоді, а потім у віддалений термін після операції через 3, 6, 12, 24, 48, 60 міс. Зріст пацієнтів виміряли в передопераційному періоді.

Усім хворим виконувалися загальний клінічний аналіз крові, загальний клінічний аналіз сечі, визначався час згортання крові за методикою Лі-Уайта, тривалість кровотечі за методикою Дюке, протромбіновий індекс за методом Квіка, визначалися група крові і резус-фактор. Визначали вміст глюкози крові глюкозооксидазним методом і виконували тест толерантності до глюкози. Визначали рівень вмісту фракцій білірубіна колориметричним методом Ван ден Берга; ферменти печінки – трансамінази сироватки крові за методикою Райтмана, лужну фосфатазу методом Боданського, визначали тимолова реакція Мак-Лагана. Для визначення змін з боку білкового обміну визначалася кількість загального білка крові і його фракцій спектрофотометричним методом. Вміст загальних ліпідів плазми крові визначали за методом Цольнера. Вивчали вміст ліпопротеїдів дуже низької щільності, ліпопротеїдів низької щільності, ліпопротеїдів високої щільності. Оцінювали рівень трийодтиронину, тироксину, тиреотропного гормону і антитіл до білку щитовидної залози. У пацієнтів з симптомами статевої дисфункції визначали рівень тестостерону і естрогенів крові, рівень кортизолу та альдостерону.

Ультразвукове дослідження (УЗД) органів черевної порожнини виконували на апаратах типу “AlokaSSD-500”, “AlokaSSD-650” (Японія) секторальним, конвексним і лінійним датчиками з частотною характеристикою 3,5 МГц.

У кожного пацієнта визначали частоту серцевих скорочень, систолічний, діастолічний і пульсовий тиск. За стандартними методиками усім хворим виконувалася електрокардіографія (ЕКГ) на електрокардіографі фірми «CARDIMAX FX-326U» (Японія). Ультразвукове дослідження серця виконували за стандартною методикою на ультразвуковому сканері «SIEMENS SONOLINE G60S» (Німеччина) секторальним датчиком з частотною характеристикою 2 МГц.

Рентгеноскопічне дослідження виконували на рентгенологічних апаратах «EDR-750B» (Угорщина) і «BACCARA 90/25 HV» (Франція). Спірографічні вимірювання здійснювали на спірографі «Пульмовент» (Україна). Фіброезофагогастродуоденоскопія досліджуваним пацієнтам виконувалася фіброгастроскопами фірми «OLYMPUS» (Японія).