МЕСТО И РОЛЬ ЛАПАРОСКОПИИ В ДИАГНОСТИКЕ И ЛЕЧЕНИИ ОСТРОГО АППЕНДИЦИТА ПО РЕЗУЛЬТАТАМ СРАВНИТЕЛЬНОЙ ОЦЕНКИ ТРАДИЦИОННОЙ И ЭНДОСКОПИЧЕСКОЙ АППЕНДЭКТОМИИ



title:
МЕСТО И РОЛЬ ЛАПАРОСКОПИИ В ДИАГНОСТИКЕ И ЛЕЧЕНИИ ОСТРОГО АППЕНДИЦИТА ПО РЕЗУЛЬТАТАМ СРАВНИТЕЛЬНОЙ ОЦЕНКИ ТРАДИЦИОННОЙ И ЭНДОСКОПИЧЕСКОЙ АППЕНДЭКТОМИИ
Альтернативное Название: МІСЦЕ І РОЛЬ ЛАПАРОСКОПІЇ В ДІАГНОСТИЦІ ТА ЛІКУВАННІ ГОСТРОГО АПЕНДИЦИТУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ПОРІВНЯЛЬНОЇ ОЦІНКИ ТРАДИЦІЙНОЇ ТА ЕНДОСКОПІЧНОЇ АПЕНДЕКТОМІЇ
Тип: synopsis
summary:

Матеріали і методи дослідження. Матеріалом роботи є результати клінічного обстеження й лікування 467 хворих віком від 16 до 78 років, госпіталізованих до відділення невідкладної хірургії ВМКЦ ПР з попереднім діагнозом ГА. До контрольної групи включено 50 умовно здорових осіб – донорів, кров яких відбирали у банку даних на станції переливання крові для проведення лабораторних досліджень (ЛКС, ПОЛ). У 20 здорових осіб, які проходили диспансеризацію, визначали варіабельність ритму серця з використанням методу КІМ.


У 60 хворих (з яких 18 були оперовані традиційно, 42 – з використанням відеоендоскопічної техніки) діагноз ГА виключений під час виконання операції (54) або діагностовано щільний апендикулярний інфільтрат (6). Решта 407 пацієнтів розподілили на 2 групи: до 1–ї групи включили 209 хворих, яким апендектомія виконана з застосуванням ендовідеотехніки; до 2–ї групи – 198 пацієнтів, яких оперували традиційним, відкритим способом. У кожній групі виділили підгрупи пацієнтів залежно від морфологічних ознак захворювання – з простим (катаральним – КА), флегмонозним (ФА), гангренозним і перфоративним апендицитом. Підгрупи хворих з гангренозним і перфоративним апендицитом об’єднали у підгрупу з гангренозно–перфоративним апендицитом (ГПА).


Підбір хворих у досліджуваних групах був однорідним. Групи були співставні за статтю, віком пацієнтів, важкістю перебігу захворювання, його тривалості до моменту госпіталізації, а також використаними нами критеріями – вмістом продуктів ПОЛ, оцінкою даних ЛКС і параметрів КІМ, даними лабораторних та інструментальних методів дослідження. Порівняність пацієнтів по групах підтверджувалася також практично ідентичним їх розподілом залежно від наявних супутніх соматичних захворювань.


Всі хворі обстежені за комплексною програмою. Поряд з загальноприйнятими клінічними методами, що включали аналіз скарг, даних анамнезу та об'єктивного обстеження, застосовували цілеспрямовані лабораторні та інструментальні методи дослідження. Під час огляду хворого звертали увагу на форму й розміри живота, наявність післяопераційних рубців, грижі передньої черевної стінки. Використовували фізичні методи дослідження органів черевної порожнини, виявляли симптоми подразнення очеревини.


В усіх хворих за сумнівних даних клінічного дослідження проводили ультразвукове дослідження черевної порожнини, заочеревинного проcтору та органів малого тазу з використанням апаратів Logic 500 МД фірми Jeneral Electric і Аlоkа 1100 фірми Aloka (Японія). Під час ультразвукового дослідження органів малого тазу застосовували трансабдомінальний та трансвагінальний методи дослідження.


В діагностично складних ситуаціях за показаннями у 13 хворих виконано комп'ютерну томографію з використанням апарату Somatom АРТ (“Siemens”, Німеччина) у 2 – магнітно-резонансну томографію на апараті “Magnetom Koncerto” (“Siemens” Німеччина). У 6 пацієнтів, при виявленні щільного апендикулярного інфільтрату, після операції здійснено ірригоскопію з метою диференційної діагностики з іншими захворюваннями товстої кишки.


Всі відкриті та ендоскопічні втручання виконували під загальною багатокомпонентною анестезією з штучною вентиляцією легень та інгаляцією суміші кисню й закису азоту у співвідношенні 3:6 л/хв. Для проведення ендохірургічних втручань застосовували спеціальні набори обладнання та інструментів виробництва “karl storz”, “Martin”, “Aesculap” (Німеччина), “Circon Acmi”, “Ethicon” (США), “Эндомедиум” (Росія), “Контакт“ (Україна).


Передстерилізаційну обробку, дезинфекцію та стерилізацію ендоскопічних інструментів проводили відповідно до вимог ГОСТ 21–2–85 і “Методичних рекомендацій з дезинфекції, передстерилізаційного очищення та стерилізації медичних інструментів і гнучких ендоскопів” (В. Н. Запорожан та співавт., 1999). Під час виконання ендоскопічних операцій використовували відеозаписуючу апаратуру. Лапароскопію проводили за класичною методикою.


У більшості спостережень за даними лапароскопічного дослідження візуальна оцінка черевної порожнини не викликає особливих труднощів. За наявності ексудату в черевній порожнині оцінювали його характер, поширення, реакцію на нього парієтальної та вісцеральної очеревини, тобто, наявність і поширення перитоніту. Під час прицільного огляду правої здухвинної ділянки звертали увагу на розташування ЧВ, його рухливість, еластичність, стан брижі ЧВ. Для оцінки характеру змін ЧВ визначали його ригідність та здійснювали інструментальну пальпацію. Особливо ретельно проводили ревізію основи ЧВ та поширення запальної інфільтрації на купол сліпої кишки. За результатами лапароскопічної ревізії формулювали відповідний ендоскопічний діагноз, який співставляли з клінічними даними й приймали рішення про виконання хірургічного втручання. На цьому етапі остаточно вирішували питання щодо доцільності здійснення ЛАЕ, визначали її вид та послідовність етапів. Застосовували екстра– та інтракорпоральну техніку ЛАЕ залежно від вираженості запальних змін у ділянці основи ЧВ та куполу сліпої кишки.


Макропрепарати видаляли через прокол у правій здухвинній ділянці через троакар діаметром 10 мм або в контейнері після видалення троакара і зрошення контейнера розчином антисептика за наявності значно виражених запальних змін ЧВ. Під час симультанного втручання, коли супутню операцію виконували з приводу гінекологічних захворювань, макропрепарати видаляли в контейнері через отвір задньої кольпотомії (патент України 16020 від 15.02.06). Операцію завершували дренуванням черевної порожнини.


Для об'єктивної оцінки травматичності ВАЕ та ЛАЕ вивчені строки відновлення показників гомеостазу плазми крові хворих після виконання ВАЕ та ЛАЕ на підставі результатів ЛКС плазми крові, зміни показників ПОЛ сироватки крові, а також варіабельності ритму серця з використанням методу КІМ.


Зазначені показники у хворих за різних форм ГА досліджували через 1 і 3 доби після операції. Такі строки обрані з огляду на те, що функціональна активність кіркової речовини надниркових залоз після операцій середньої тяжкості максимальна протягом 2–3 діб. У дослідження не включали хворих на ГА з розлитим гнійним перитонітом, пацієнтів, у яких діагноз ГА виключений за результатами діагностичного етапу лапароскопії, а також пацієнтів, яким здійснено конверсію.


ЛКС проводили з використанням лазерного кореляційного спектроскопа, розробленого співробітниками відділу молекулярної та радіаційної біофізики Санкт–Петербурзького інституту ядерної фізики ім. акад. Б.П. Константинова РАН і виготовленого в НВО “Прогрес” НАН України. За допомогою спеціальної програми–класифікатора обробляли спектри, складені на підставі 32 параметрів, після цього кожний спектр залишався у пам'яті комп'ютера у вигляді єдиної точки, проектованої з 32–мірного простору на площину. На графіках площинного роздрукування утворюються групи спектрів, об'єднаних загальними характеристиками: група спектрів практично здорових людей (донорів) і група спектрів хворих на ГА.


У сироватці крові хворих на ГА визначали вміст проміжних продуктів ПОЛ – малонового діальдегіду – в реакції з тіобарбітуровою кислотою та дієнових кон’югат – спектрофотометричним способом за довжини хвилі 233 нм (В. В. Меньшиков, 1987).


КІМ проводили за стандартною методикою розробників програми (АТЗТ, “Сольвейг”, Україна). Використовували комп'ютерну програму «Система добового моніторингу й аналізу варіабельності ритму серця». Реєстратор ритму серця ЭКС РР/24 фіксували за допомогою трьох електродів до грудної стінки пацієнтів. Перше вимірювання проводили за 1 год до операції (до премедикації), друге – через 1 добу після операції, третє – через 3 доби. Експозиція вимірювання 2 хв (А. Д. Воскресенский, М. Д. Вентцель, 1974; Р. М. Баевский та співавт., 1984, 1997; M. Malik, A. J. Camm, 1993).


 


Всі отримані результати обробляли за допомогою загальноприйнятих в медико–біологічних дослідженнях параметричних і непараметричних методів статистичного аналізу. Статистичну обробку проводили з використанням персонального комп’ютера за допомогою програми статистичного аналізу 'Primer Biostatistics'. Достовірними вважали розбіжності при p < 0,05. 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

The fields admited a red star are required.:


Заказчик:


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины