НЕЙРОТРОПНІ ЕФЕКТИ АНТИМІКРОБНИХ ПРЕПАРАТІВ ПРИ СУМІСНОМУ ВВЕДЕННІ З АНАЛЬГЕТИКАМИ І НЕСТЕРОЇДНИМИ ПРОТИЗАПАЛЬНИМИ ЗАСОБАМИ



title:
НЕЙРОТРОПНІ ЕФЕКТИ АНТИМІКРОБНИХ ПРЕПАРАТІВ ПРИ СУМІСНОМУ ВВЕДЕННІ З АНАЛЬГЕТИКАМИ І НЕСТЕРОЇДНИМИ ПРОТИЗАПАЛЬНИМИ ЗАСОБАМИ
Альтернативное Название: Нейротропным ЭФФЕКТЫ антимикробных препаратов при совместном введении с анальгетиков и НПВП
Тип: synopsis
summary:

Матеріали та методи досліджень. Для виконання поставлених завдань були проведені дослідження на 114 білих нелінійних мишах масою 17-23 г та 480 білих нелінійних щурах масою 180-210 г. Тварини утримувалися на стандартному раціоні харчування віварію. Всі експериментальні дослідження здійснювали відповідно до „Положень про використання тварин в біомедичних дослідженнях”.


Об‘єктами фармакологічних досліджень були:


1) аміногликозидні антибіотики: амікацин 3 мг/кг, 5 мг/кг, 10 мг/кг, 15  мг/кг, 20  мг/кг, 50 мг/кг (2  мл  25 %  р-н.  фл., «BMS»);  гентаміцин 3 мг/кг, 5 мг/кг, 10 мг/кг, 15 мг/кг, 20 мг/кг, 40 мг/кг (2 мл  4 %  р–н.  «KRKA»); тобраміцин 3 мг/кг, 5 мг/кг, 10 мг/кг, 15 мг/кг, 20 мг/кг, (2 мл  4 %  р–н.  «KRKA»), нетилміцин  5 мг/кг, 10 мг/кг, 15 мг/кг, 20 мг/кг, 30 мг/кг (2 мл  20 % р-н. «Schering-Plough»); канаміцин 3 мг/кг, 5 мг/кг, 10 мг/кг, 15 мг/кг, 20 мг/кг (фл. 1 г, «Києвмедпрепарати»); стрептоміцин 3 мг/кг, 5 мг/кг, 10 мг/кг, 15 мг/кг, 20 мг/кг, (фл. 1 г, «Києвмедпрепарати»);


2) фторхінолони: моксифлоксацин 100 мг/кг (таб. 0,4 г, «Bayer»); гатифлоксацин 100 мг/кг (таб. 0,4 г, «Macleоds»);  ципрофлоксацин 50 мг/кг, 100 мг/кг (таб. 0,5 г, «KRKA»);


3) наркотичні анальгетики:  буторфанол  1 мг/кг (1 мл  0,2  %     р-н.  фл. «BMS»);  трамадол 20 мг/кг (2 мл 5 % р-н. амп., «Здоровье народу»);


4) нестероїдні протизапальні препарати: диклофенак натрію 10 мг/кг (таб. 25 мг, АО  «Лекхім»); німесулід 40 мг/кг (таб. 0,2 г, «Genom»); целекоксиб 50 мг/кг (таб. 0,2 г, «Genom»).


Для оцінки знеболюючої активності аміноглікозидних антибіотиків нами був використаний метод «електрошкірного подразнення хвоста» у щурів  (Carrol and Lim, 1969; Daniel Le Bars, Manuela Gozariu and Samuel W. Cadden. Animal Models of  Nociception, 2001), при цьому сталеві голчасті електроди (діаметром 0,5 мм) з фіксованою міжелектродною відстанню 10 мм уводилися під шкіру дистальніше 1 см від кореня хвоста. Оцінку больової чутливості здійснювали через 2-3 хв. (коли тварина заспокоюється ), на 30, 60, 90, 120-й хвилині за появою голосової реакції (писк) – вокалізації, яка опосередковується залученням як сегментарного, так і супрасегментарного рівнів замикання аверсивних сигналів. Тривалість кожного подразнення не перевищувала 1 сек. Перевагу віддавали саме методу подразнення кореня хвоста над іншими методами визначення аналгезії, такими , як " hot plate" і "taіl flіck", тому що останні дозволяють оцінити тільки зрушення порогу відповідної реакції на ноцицептивний вплив і не завжди дають можливість реально визначити виразність аналгезії.


Поведінкові реакції вивчалися з використанням методу „відкрите поле” (Я. Буреш и соавт., 1991). До уваги брали показники горизонтальної і вертикальної рухової активності, дослідницьку активність (кількість обстежених нірок), емоційну напругу (кількість болюсів і актів грумінгу).


Для  досліджень впливу вивчаємих препаратів на судомну активність мозку нами був  використаний метод антагонізму з пентилентетразолом (коразолом) (L.S. Goodman and E.A. Swinyard., 1969), який є обов’язковим  у програмі ADDP (Antiepileptic Drug Development Program) для скринінгових досліджень судомної активності вивчаємих сполук. Тест базується на здатності препаратів підвищувати чи знижувати судомну дію коразолу при його одноразовому введенні. Гострий приступ клоніко-тонічних судом моделювали шляхом одноразової внутрішньочеревної ін’єкції коразолу у дозі 100 мг/кг (доза залежить від чутливості експериментальних тварин). Заздалегідь, за 40 хв. перорально вводили вивчаємі препарати, а також їх комбінації із знеболюючими та НПЗП. Про активність препаратів судили за зміною латентного періоду (час виникнення перших судом), тяжкості судом та зміною тривалості життя тварин.


Для більш поглибленого вивчення нейротропних ефектів антимікробних препаратів ми  досліджували їх вплив при сумісному введені з анальгетиками на показники рівня перекисного окиснення ліпідів в утвореннях головного мозку тварин. Рівень продуктів ПОЛ (дієнових кон'югатів і ТБК─ активних продуктів), а також ферментів антиоксидантного захисту організму (СОД і каталази) визначали спектрофотометрично. Концентрацію дієнових кон'югатів визначали за методом В.А. Костюка і співавторів (1984), рівень ТБК─ активних продуктів за методом І.Д. Стальної, Т.Г. Гаришвілі (1977) із зауваженнями М.С. Гончаренко і співавторів (1985). Рівень СОД визначали за методом Е.В. Макаренко (1988), а каталазу – за модифікованим методом М.А. Королюка і співавторів.


Отримані результати досліджень обробляли статистичним методом з використанням t-критерію Ст’юдента з поправкою Банфероні.


Результати та їх обговорення. У ході експериментів було встановлено (рис.1), що при внутрішньочеревному введенні на моделі «електрошкірної стимуляції хвоста» у щурів розчин  диклофенаку натрію, за реакцією вокалізації, виявляв виразну знеболюючу активність. Про що свідчило підвищення порогу больового реагування на 30, 60, 90, і 120-й хвилинах експерименту відповідно на 62 % (р<0,05), 84 % (р<0,05), 71 % (р<0,05) і 65 % (р<0,05) відносно вихідного фону. Після введення розчину амікацину в дозі 10 мг/кг поріг больової чутливості підвищувався на 30, 60, 90, і 120-й хвилинах експерименту відповідно  на 42 % (р>0,05), 53 % (р<0,05), 24 % (р>0,05) і 9 % (р>0,05) відносно вихідного фону, що  у порівнянні з розчином диклофенаку натрію є виявленням значно слабшої аналгезії. Розчин амікацину, що вводили в дозах менше 10 мг/кг (а саме – 3 мг/кг і 5 мг/кг), а також у більших (15 мг/кг, 20 мг/кг і 50 мг/кг), не демонстрував знеболюючої активності.


При внутрішньочеревному введенні розчину гентаміцину в дозі 15 мг/кг поріг больової чутливості  підвищився на 30-й хвилині експерименту на 30 % (р<0,05), на 60-й хвилині – на  41% (р<0,05), на 90-й хвилині − на 51 % (р<0,05), на 120-й хвилині − на 31 % (р<0,05) стосовно вихідного фону, що також слабіше у порівнянні з розчином диклофенаку натрію. Розчин гентаміцину в дозах 3 мг/кг, 5 мг/кг, 10 мг/кг, 20 мг/кг і 40 мг/кг не виявляв знеболюючої активності.


Після внутрішньочеревного введення розчину нетилміцину в дозі 20 мг/кг поріг больової чутливості підвищився на 30, 60, 90, і 120-й хвилинах експерименту відповідно на 15 % (р>0,05), 27 % (р<0,05), 46 % (р<0,05) і 24 % (р>0,05) відносно вихідного фону, що свідчить про помірний рівень аналгезії на відміну від диклофенаку натрію.  Розчин нетилміцину в дозах 5 мг/кг, 10 мг/кг, 15 мг/кг і 30 мг/кг не виявляв знеболюючої активності.


 При внутрішньочеревному введенні розчину канаміцину в дозі 15 мг/кг поріг больової чутливості підвищився на 30-й хвилині експерименту на 33 % (р<0,05), на 60-й хвилині – на 40 % (р<0,05), на 90-й хвилині − на 28 % (р>0,05), а на 120-й хвилині – на 23 % (р>0,05) стосовно вихідного фону, що свідчить про помірну аналгетичну активність канаміцину на відміну від препарату порівняння диклофенаку натрію. Після введення розчину канаміцину в дозах 3 мг/кг, 5 мг/кг, 10 мг/кг і 20 мг/кг вихідний поріг больової чутливості суттєво не змінювався, що свідчило про відсутність знеболюючої активності  розчину канаміцину або незначну виразність в даних дозах.


Стрептоміцин і тобраміцин, як і інші аміноглікозиди, демонстрували помірну знеболюючу активність тільки в певних дозах. Так, після внутрішньочеревного введення розчину стрептоміцину в дозі 20 мг/кг поріг больового реагування підвищився на 30-й хвилині експерименту на 13 % (р>0,05), на 60-й хвилині – на 34 % (р<0,05), на 90-й хвилині - на 28 % (р>0,05), а на 120-й хвилині − на 13 % (р>0,05) відносно вихідного фону. При введенні розчину стрептоміцину в дозах 3, 5, 10, 15 і 30 мг/кг поріг больової реакції істотно не змінювався, що свідчило про відсутність знеболюючої активності стрептоміцину в даних дозах.


 


У відповідь на внутрішньочеревне введення розчину тобраміцину в дозі 5 мг/кг поріг больового реагування змінювався таким чином: на 30-й хвилині експерименту підвищився на  29 % (р>0,05), на 60-й хвилині - на 49 %  (р<0,05), на 90-й хвилині − на 17 % (р>0,05), а на 120-й –  на 16 % (р>0,05), відносно вихідного фону. Препарат виявляв аналгетичну активність тільки на 30-й та 60-й хвилинах досліду, в той час як препарат порівняння диклофенак натрію виявляв значно виразнішу активність протягом всього часу експерименту.  Тобраміцин в дозах 3, 10, 15 і 20 мг/кг істотно не впливав на поріг больової чутливості. 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

The fields admited a red star are required.:


Заказчик:


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины