ОСОБЛИВОСТІ ПРОТЕЗУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ПАТОЛОГІЧНОЮ СТЕРТІСТЮ ЗУБІВ КЕРАМІЧНИМИ ВКЛАДКАМИ

summary

Об’єкти і методи досліджень.  Для вирішення поставлених у роботі завдань проводили клінічні дослідження. Нами обстежено 52 пацієнти контрольної та дослідних груп віком від 25 до 45 років, яким були виготовлені  незнімні конструкції зубних протезів на верхню і нижню щелепи з  дефектами коронкової частини зубів при патологічній стертості.

Залежно від методу надання стоматологічної допомоги пацієнти із горизонтальною формою патологічної стертості зубів були розподілені на дві групи: 2 група – 14 пацієнтів, яких лікували за допомогою керамічних вкладок за власною методикою та композитного матеріалу EsthetX фірми “Dentsply” (Німеччина). Керамічні вкладки виготовляли із кераміки Duceram фірми “Ceramco” (Німеччина) і фіксували цементом Jen-Dua Cem США; 3 група – 17 пацієнтів, яких лікували за допомогою композитного матеріалу EsthetX фірми “Dentsply” (Німеччина). 

Пацієнти контрольної групи з інтактними зубними рядами брали участь у додаткових методах дослідження.  У дослідних групах обстежено 31 пацієнта із горизонтальною формою патологічної стертості зубів верхньої і нижньої щелеп, у яких усього підлягали дослідженню 868 зубів. Крім цього, обстежено 21 пацієнта контрольної групи, в якій було 6 жінок і 15 чоловіків. У цій групі обстеженню також підлягали всі зуби верхньої та нижньої щелеп, крім 18,28,38,48, усього обстежено 588 зубів.

У контрольній групі найбільше осіб віком 20-29 років, що становить 30,8% від загальної кількості обстежених, тоді як у дослідних групах по 8 пацієнтів у віковій групі 30-39 років, що становить 15,4%.

9,6% пацієнтів третьої дослідної групи були віком 20-29 років, а в другій дослідній групі пацієнтів цього віку всього 3,8%. Кількість пацієнтів віком 40-49 років у дослідних групах однакова – по 7,7%.

Фіксацію керамічних вкладок проводили за запропонованою методикою (патент на корисну модель № 26292 від 10 вересня 2007 року). Нами розроблений спосіб остаточної фіксації керамічних вкладок для заміщення дефектів зубних рядів при горизонтальній патологічній стертості зубів, що передбачає нанесення цементу на внутрішню поверхню стоматологічної  конструкції та встановлення її на підготовлену опору. Фіксацію  до підготовленої опори здійснюють за допомогою скелера НУЗК-2-02 з використанням лише вібрації, за рахунок чого фіксаційний цемент розм’якшується і з легкістю заповнює весь проміжок між конструкцією протеза та твердими тканинами зубів, а надлишки виходять назовні. Завдяки цьому можна досягти найщільнішого прилягання протеза та найтоншого шару цементу.

Для визначення величини стирання коронок зубів ми ставили рентгеноконтрастні позначки світлополімерним пломбувальним матеріалом EsthetX (Німеччина) у межах сліпої ямки (екдостеліту) перших постійних молярів нижньої і верхньої щелеп. На панорамному знімку вимірювали відстань між нижньою межею позначки на нижній щелепі та верхньою межею позначки на верхній щелепі до фіксації, одразу після фіксації вкладки та через 3 місяці. Різниця між цими показниками становила собою величину стирання. Панорамний знімок виконували при зімкнутих зубах у положенні центральної оклюзії.

Також вимірювали відстань між сліпою ямкою (екдостелітом) та вершиною медіального і дистального щічних горбиків одразу після фіксації вкладки та через 3 місяці, для того щоб визначити, який з антагоністів стирається більше і величину стирання.  

Методом електроодонтодіагностики (ЕОД) обстежено 21 особу з інтактними зубними рядами віком 20-40 років та 31 пацієнта дослідних груп. 

Дослідження електрозбудливості чутливих нервів пульпи проводили за допомогою електроодонтосенсиметра ОСМ-50 за методикою Л.Р. Рубіна (1976), окремо для кожного зуба від центрального різця до другого моляра  верхньої і нижньої щелеп як лівого, так і правого боку.

Електроміографічні дослідження проводили за допомогою комп’ютерної програми, розробленої на кафедрі ортопедичної стоматології та імплантології вищого державного навчального закладу України “Українська медична стоматологічна академія” під керівництвом професора В.В. Рубаненка (1996). Для запису електроміограм були використані чотириканальний міограф М-440 фірми “Медикор” (Угорщина), комп’ютер та принтер.

Реєстрацію біопотенціалів проводили за допомогою спеціальних нашкірних електродів, розміщених у пластмасі, розроблених співробітниками кафедри пропедевтики ортопедичної стоматології вищого державного навчального закладу України “Українська медична стоматологічна академія” під керівництвом професора М.Д. Короля (Деклараційний патент на винахід № 2000074317 від 15.05.2001, бюл. №4), що дозволяло залишати однаковою міжелектродну відстань у всіх повторних дослідженнях.

Електроміограми записували під час довільного жування в такому режимі: калібрувальний сигнал – спокій - стиснення щелеп – жування - ковтання. За такою програмою були обстежені хворі всіх дослідних груп та особи контрольної групи з інтактними зубними рядами.

Електроміографічні дослідження у хворих дослідних груп проводили до лікування, через 1 місяць після фіксації вкладок на моляри та через 3 місяці після остаточного протезування.

Після запису та комп’ютерної обробки електроміограм аналізували такі параметри: амплітуду (максимальна і мінімальна, у мкВ); координати залпів біоелектричної активності, які мають відповідно максимальну і мінімальну амплітуди коливань (у мсек.);   показники часу активності та спокою (у мсек.) - відображають тривалість фази біоелектричної активності та фази біоелектричного спокою; коефіцієнт “К” (Георгієв В.І, 1971) - використовується для визначення співвідношення процесів збудження та процесів гальмування при різних функціональних пробах і при стомленні.

Така програма дозволяє більш якісно і точно, а також швидко характеризувати функціональний стан жувальної системи осіб, яким виготовлені незнімні конструкції зубних протезів за горизонтальної форми патологічної стертості (Дворник В.М., 1996, 1997, 1999). 

За допомогою реографії (Прохончуков А.А. и соавт., 1980; Логинова Н.К., 1994) здійснювали графічну реєстрацію пульсових коливань електричного опору тканин, який залежить як від серцевої діяльності, так і від стану периферичних судин, їхньої еластичності, здатності протистояти розтягувальному зусиллю пульсового тиску крові. Ця здатність, у свою чергу, пов’язана з функціональним станом судин, із їхнім тонусом та структурою.

Електроміографічну реєстрацію біопотенціалів проводили за допомогою спеціальних нашкірних електродів, розміщених у пластмасі, що дозволяло залишати однаковою міжелектродну відстань у всіх повторних дослідженнях.

У лікуванні  хворих  на горизонтальну патологічну стертість зубів із застосуванням керамічних вкладок і фотополімерних матеріалів особливо важливими й інформативними є рентгенологічні методи дослідження. З метою вивчення стану зубів, коренів, кісткової тканини,  а також для визначення показань до застосування керамічних вкладок пацієнтам дослідних груп проводили   внутрішньоротову  і позаротову рентгенографію (Obermeyer P., 1986). Для рентгенологічних досліджень застосовували рентгенологічні апарати: дентальний Heliodent vario Sirona (Німеччина) і панорамний Orthopantomograph 5 фірми “Philips”.   

Прицільна рентгенографія  давала можливість визначити якість фіксації керамічних вкладок, виявити патологічні зміни в пародонті, визначити рівень атрофії альвеолярного відростка.

Всього отримано 114 панорамних рентгенограм. Рентгенологічні знімки аналізували за допомогою  „Пристрою для топографо-анатомічного та морфометричного аналізу ортопантомограм” (Деклараційний патент на корисну модель u 2005 03673 від 15.12.2005. Бюл. №12).  Контрольні рентгенограми робили до лікування та через 3 місяці після проведення остаточного лікування.

Результати досліджень та їх обговорення. Патологічна стертість зубів - одна з поширених хвороб зубощелепового апарату. Частіше зустрічається горизонтальна форма патологічної стертості зубів.

На першому етапі роботи було поставлено завдання - вивчити поширеність патологічної стертості зубів у працівників ВАТ „Полтавський автоагрегатний завод”.   Дослідження проводили під час щорічного профілактичного огляду.  На профілактичному огляді нами обстежено 181 працівника заводу, які мають шкідливі умови праці. Із загальної кількості обстежених було 104 чоловіки та 77 жінок, що складає  відповідно 57,5%  і 42,5%.

Горизонтальна патологічна стертість зубів виявлена в 35 осіб, що складає 19,3% від загальної кількості обстежених працівників. Серед виявлених осіб із генералізованою формою патологічної стертості зубів - 21 чоловічої статі і 14 жіночої, що  відповідно становить 11,6%  і 7,7%. 

Розподіл обстежених за віковими групами нерівномірний.  У групах до 29 років  та старше 51 року із патологічною стертістю зубів було по 9 пацієнтів, що склало 5,0% від усіх обстежених, а у віці 30-39 років - 6 (3,3%).Найбільше пацієнтів із горизонтальною формою патологічної стертості зубів у віковій групі 40-50 років - 11 осіб (6,1%).

За отриманими результатами обстеження горизонтальна патологічна стертість зубів частіше спостерігалась в осіб чоловічої статі, що становило 11,6% від загальної кількості обстежених. У жінок цей показник майже наполовину менший - 7,7%.

Завдяки ретельному збору анамнезу виявлено, що до патологічної стертості зубів у співробітників заводу здебільшого призводила сукупність різних чинників: серед яких аномальний прикус, дисфункція скронево-нижньощелепного суглоба, професійні шкідливості, забруднення навколишнього середовища (пил, вихлопні гази тощо), несвоєчасне або неправильне протезування, погана гігієна порожнини рота, відсутність профілактичних відвідувань стоматолога (здебільшого люди звертаються з уже наявною патологією), фінансова неспроможність людей отримувати повноцінне  лікування.

Із професійних шкідливостей, присутніх на виробництві ВАТ „Полтавський автоагрегатний завод”, ми виявили фактори, які посилюють процес патологічного стирання: пил, що має абразивні властивості; вібрація та хімічні сполуки, які значно послаблюють тверді тканини зубів.

Найбільш поширеним видом зубного протезування є незнімне протезування. Широке застосування незнімних протезів обумовлене тим, що вони мають низку переваг перед знімними конструкціями. 

Судити про правильність вибору методу протезування можна лише визначивши величину зменшення висоти прикусу через певний проміжок часу після протезування. Для визначення величини стирання зубів та витривалості до стирання відновлювальних конструкцій більшість авторів використовують лише візуальні орієнтири, що є  недостатньо точним методом вимірювання та не дає достатньої інформації про якість протезування.

З метою більш точного визначення зменшення висоти прикусу ми запропонували власну методику(патент України на корисну модель “Спосіб остаточної фіксації незнімних стоматологічних конструкцій” № 26292). У день обстеження пацієнтів першої (контрольної) групи відстань між сліпою ямкою (екдостелітом) та щічними горбиками 16, 26, 36, 46 зубів була в межах 5,05±0,15 мм – 4,95±0,16 мм.

У пацієнтів другої дослідної групи показники відстані між сліпою ямкою (екдостелітом) та горбиками 16, 26 зубів становили відповідно  6,07±0,22 мм і 5,93±0,25 мм, тоді як у 36, 46 зубах - відповідно 3,14±0,21 мм і 2,86±0,21 мм.

Для третьої дослідної групи характерно, що відстань у 16, 26 зубах майже не відрізнялася і була в межах 5,05±0,23 – 5,06±0,28 мм. У 36, 46 зубах ця відстань значно менша і становила відповідно 2,35±0,12 мм і 2,41±0,12 мм.

У пацієнтів другої дослідної групи після фіксації керамічних вкладок на цемент показники відстані між сліпою ямкою (екдостелітом) та горбиками 16, 26 зубів були однаковими і становили 6,5±0,22 мм і 6,5±0,14 мм. На 36 зубах відстань становила 4,07±0,25 мм, а на 46 – 4,0±0,18 мм. Характерно, що через 3 місяці користування керамічними вкладками виміри  відстані між сліпою ямкою (екдостелітом) та горбиками 16, 26, 36, 46 зубів були такими ж, як і в день їх фіксації.

Пацієнтам третьої дослідної групи відновлювали зубні ряди шляхом реставраційної терапії фотополімерними матеріалами. У день накладання  фотополімерного матеріалу відстань між 16, 26 зубами була відповідно 5,94±0,23 мм  і 5,88±0,21 мм,  а через 3 місяці користування відбулися зміни: відстань відповідно вже становила 5,59±0,17 мм і 5,65±0,19 мм.

Також відбулося зменшення відстані між сліпою ямкою (екдостелітом) та горбиками 36, 46 молярів. Якщо в день реставрації ця відстань відповідно становила 4,06±0,23 мм і 4,06±0,16 мм, то через 3 місяці ці показники знизилися відповідно до 3,53±0,12 мм і 3,65±0,17 мм.

Нами проведені одонтометричні виміри відстані між сліпими ямками (екдостелітами) 16/46 молярів верхньої і 26/36 нижньої щелеп. У день обстеження пацієнтів у контрольній групі ця відстань становила відповідно 5,9±0,17 мм і 5,81±0,16 мм. У другій дослідній групі відстань між сліпими ямками (екдостелітами) молярів відповідно становила 6,86±0,21 мм і 6,79±0,19 мм, тоді як у третій – 5,94±0,23 мм і 5,88±0,27 мм.

Після фіксації керамічних вкладок на цемент пацієнтам другої дослідної групи відстань між сліпими ямками (екдостелітами) становила відповідно 8,64±0,49 мм і 8,71±0,35 мм, а через 3 місяці користування такими протезами ця відстань майже не змінилася і відповідно становила 8,64±0,39 мм і 8,71±0,27 мм.

У день реставраційної терапії 16, 26, 36, 46 зубів пацієнтам третьої дослідної групи відстань між сліпими ямками (екдостелітами) 16/46 відповідно була 7,53±0,36 мм і 7,59±0,41 мм.

Через 3 місяці користування відновленим фотополімерним матеріалом зубним рядом відстань між сліпими ямками (екдостелітами) 16/46 і 26/36 зубів зменшилась і становила відповідно 6,94±0,29 мм; 6,82±0,28 мм.

Отже, запропонована методика дозволяє найбільш точно  вимірювати величину висоти прикусу в осіб, яким жувальна поверхня зубів відновлена вкладками і фотополімерними матеріалами.

Нами встановлено, що з метою косметичного протезування за горизонтальної патологічної стертості зубів треба уникати відновлення групи молярів фотополімерними матеріалами і застосовувати керамічні вкладки.

Визначення збудливості зубів контрольної і дослідних груп проводили окремо для кожного зуба - від центрального різця до другого премоляра  верхньої і нижньої щелеп як лівого, так і правого боку. 

У день обстеження пацієнтів першої (контрольної) і дослідних груп мають розбіжності  показники ЕОД і в окремих групах зубів. Якщо в першій (контрольній) групі пацієнтів 11 і 21 зуби мають показники ЕОД відповідно 3,95±0,24 і 3,86±0,21 мкА, то 31 і 41 зуби  реагували на струми відповідно 3,9±0,23 і 4,05±0,19 мкА. Реакція пульпи зубів на електричний струм у другій і третій дослідних групах була значно нижча. 11 і 12 зуби другої дослідної групи реагували на струм відповідно 9,36±0,51 мкА і 9,64±0,41 мкА, тоді як 21 і 22 - відповідно на 9,14±0,51 мкА і 9,43±0,56 мкА.

Показники ЕОД 31,32,41 і 42 зубів мало відрізнялись від показників ЕОД різців верхньої щелепи і відповідно становили 9,43±0,49 мкА; 9,57±0,34  мкА; 9,36±0,34 мкА і  9,43±0,31 мкА. За результатами досліджень показники ЕОД іклів (13, 23, 33, 43 зуби)  контрольної групи не відрізнялися на верхній і нижній щелепах і відповідно становили 4,24±0,24 мкА; 4,1±0,22 мкА; 4,1±0,22 мкА і 4,05±0,23 мкА.

У другій і третій дослідних групах ці показники зовсім інші. Показники ЕОД іклів (13, 23, 33, 43 зубів)  другої дослідної групи мало відрізнялись між собою, що відповідно становило  10,14±0,68 мкА; 10,21±0,53 мкА; 10,21±0,43 мкА і  10,14±0,51 мкА. Реакція пульпи зубів (13, 23, 33, 43)  на струм у пацієнтів третьої дослідної групи майже не відрізнялась від даних, отриманих у пацієнтів другої дослідної групи, і відповідно становила 10,29±0,57 мкА; 10,18±0,44 мкА; 10,18±0,39 мкА  і 10,06±0,46 мкА. Результати досліджень ЕОД зубів групи премолярів (14, 15, 24, 25,  34, 35, 44, 45) другої та третьої дослідних груп показали, що реакція пульпи дещо послабилася як на верхній, так і на нижній щелепах.

Для другої групи ці показники становили на верхній щелепі (14, 15, 24, 25 зуби) 10,57±0,69 мкА; 10,64±0,63 мкА; 10,64±0,59 мкА; 10,71±0,62 мкА, а на нижній - 10,43±0,49 мкА; 10,71±0,61 мкА;  10,36±0,36 мкА;  10,36±0,44 мкА, відповідно. На нижній щелепі  показники ЕОД пульпи 34, 35, 44, 45 зубів у другій дослідній групі відповідно становили  10,43±0,49 мкА; 10,71±0,61 мкА; 10,36±0,36 мкА; 10,36±0,44 мкА. У третій групі ці показники майже не відрізнялись від показників ЕОД пульпи премолярів другої дослідної групи і відповідно становили 10,47±0,45 мкА; 10,65±0,51 мкА; 10,35±0,32 мкА; 10,41±0,37 мкА.

У день фіксації конструкцій у дослідних групах показники ЕОД різців верхньої щелепи підвищилися. Підвищення показників помітніше в третій дослідній групі, в якій відновлення зубного ряду проводили фотополімерним матеріалом Esthet X. У другій дослідній групі пульпа різців верхньої щелепи (11, 12, 21, 22) реагувала на струм від 10,14±0,58 мкА до 10,43±0,44 мкА, а в третій дослідній групі, в якій зубний ряд відновлювали керамічними вкладками, пульпа зубів реагувала на струми від 10,65±0,39 мкА до 10,88 мкА.         

Через один місяць користування конструкціями зубних протезів у пацієнтів відбулися зміни показників одонтодіагностики пульпи різців верхньої щелепи в бік їх зниження. Характерно, що пульпа різців верхньої щелепи пацієнтів другої групи реагувала на струм від 7,14±0,49 мкА до 7,43±0,42 мкА, тоді як у третій групі – від 7,24±0,36 мкА до 7,35±0,29 мкА. На нижній щелепі   в день обстеження пацієнтів контрольної і дослідної груп показники ЕОД пульпи зубів (31, 32, 41, 42) в окремих групах майже не відрізнялися між собою. У контрольній групі пульпа зубів на подразник реагувала від 3,9±0,23 мкА до 4,05±0,19 мкА, що збігається з даними, наведеними в науковій літературі щодо інтактних зубних рядів.

Реакція пульпи нижніх різців на електричний струм була від 9,36±0,34 мкА до 9,43±0,49 мкА. Пульпа нижніх різців у пацієнтів третьої дослідної групи реагувала на електричний подразник від 9,47±0,33 мкА до 9,53±0,27 мкА.

Як видно із наведених даних, реакція пульпи різців дослідних груп у день обстеження як на верхній, так  і на нижній щелепах мало відрізнялась, але ці дані перевищували показники контрольної групи. 

У день фіксації керамічних вкладок у пацієнтів другої дослідної групи пульпа нижніх різців (31, 32, 41, 42 зубів) реагувала на подразнення електричним струмом у межах від 10,29±0,42 мкА до 10,43±0,33 мкА.

Відновлення нижніх різців у пацієнтів третьої групи фотополімерним матеріалом викликало підвищення показників ЕОД у межах від 10,59±0,37 мкА до 10,82±0,4 мкА, що перевищує отримані дані в день обстеження і після фіксації конструкцій протезів у пацієнтів другої дослідної групи.

Уже через 1 місяць після відновлення жувального апарату  пацієнтам другої і третьої дослідних груп відбулося посилення реакції пульпи різців нижньої щелепи. Коливання показників ЕОД різців нижньої щелепи були в другій групі в межах від 7,07±0,38 мкА до 7,43±0,49 мкА, тоді як у третій – від 7,12±0,43 мкА до 7,47±0,29 мкА. У день обстеження пацієнтів контрольної  групи ікла верхньої і нижньої щелеп   реагували на подразник від 4,05±0,23 мкА до 4,24±0,24 мкА, що відповідає показникам норми. У той же час показники ЕОД іклів як верхньої, так і нижньої щелеп у другій і третій дослідних групах були майже однакові та коливались у межах 10,06±0,46 мкА – 10,29±0,57 мкА.

Під час фіксації конструкцій  реакція пульпи іклів була різною в дослідних групах. У другій дослідній групі пульпа іклів реагувала на струм від 10,86±0,42 мкА до 10,93±0,56 мкА, тоді як у третій дослідній групі коливання показників були в межах від 11,06±0,43 мкА до 11,18±0,53 мкА. Через 1 місяць після відновлення зубних рядів показники ЕОД іклів різко знизилися, але були різними в дослідних групах.  Якщо в другій дослідній групі реакція пульпи зубів була від 7,14±0,35 мкА до 7,64±0,49 мкА, то в третій дослідній групі – від 7,17±0,33 мкА до 7,29±0,31 мкА.

Результати ЕОД 14, 15, 24, 25 зубів у день обстеження пацієнтів     показали, що в контрольній групі показники були в межах норми, яка описується в науковій літературі (Рубин Л. Р., 1976), та становили  від 4,05±0,24 мкА  до 4,23±0,23 мкА. У другій і третій дослідних групах показники ЕОД пульпи премолярів верхньої щелепи мало відрізнялися між собою і становили від 10,53±0,52 мкА до 10,71±0,62 мкА. У день фіксації конструкцій  пульпа премолярів верхньої щелепи реагувала на подразник вищими показниками. У другій дослідній групі вони становили від 11,21±0,61 мкА до 11,79±0,58 мкА.  Показники ЕОД 14, 15, 24, 25 зубів третьої дослідної групи були вищі, ніж показники в пацієнтів другої дослідної групи, і становили від 11,47±0,52 мкА до 11,94±0,46 мкА.

Через 1 місяць після відновлення зубних рядів на верхній щелепі реакція пульпи 14, 15, 24, 25 зубів на електричний струм була значно слабшою, але в другій дослідній групі показники ЕОД були вищі від даних, отриманих у третій дослідній групі. Пульпа премолярів у другій групі реагувала на електричний струм від 7,71±0,39 мкА до 7,93±0,58 мкА, а в третій групі ці показники становили від 7,59±0,31 мкА до 7,76±0,3 мкА. Результати досліджень ЕОД премолярів нижньої щелепи в день обстеження пацієнтів контрольної і дослідних груп мало відрізнялися від результатів, отриманих на верхній щелепі. Пульпа 34, 35, 44, 45 зубів у осіб контрольної групи реагувала на подразник від 3,95±0,24 мкА до 4,14 мкА, що відповідає показникам норми. Показники реакції пульпи на електричний струм у дослідних групах мало відрізнялися між собою і становили від 10,35±0,32 мкА до 10,71±0,61 мкА.

Після фіксації конструкцій на зубних рядах відбулося підвищення показників ЕОД премолярів нижньої щелепи в дослідних групах. У другій дослідній групі, пацієнтам якої виготовляли керамічні вкладки, показники реакції пульпи  34, 35, 44, 45 зубів становили від 11,21±0,48 мкА до 11,71±0,44 мкА. У третій дослідній групі показники ЕОД пульпи зубів ще вищі - від 11,41±0,37 мкА до 11,71±0,34 мкА. Після відновлення зубних рядів через 1 місяць показники реакції пульпи 34, 35, 44, 45 зубів у дослідних групах значно знизилися, але збереглася різниця в показниках другої і третьої дослідних груп.

У другій дослідній групі реакція пульпи 16, 17, 26, 27 зубів була від 11,93±0,67 мкА до 12,21±0,69 мкА, тоді як у третій дослідній групі показники ЕОД становили від 12,18±0,41 мкА до 12,29±0,47 мкА. Через 1 місяць   користування керамічними вкладками в пацієнтів другої та третьої дослідних груп відбулося різке зниження показників збудливості зубів. У другій дослідній групі показники ЕОД пульпи зубів дорівнювали від  7,64±0,29 мкА до 7,86±0,63 мкА, а в третій групі пульпа зубів реагувала на подразник від 7,53±0,29 мкА до 7,71±0,46 мкА.

У день обстеження пацієнтів реакція пульпи молярів нижньої щелепи   на електричний подразник мало відрізнялася від попередніх показників. У контрольній групі осіб з інтактним зубним рядом показники ЕОД 36, 37, 46, 47 зубів коливалися від 4,38±0,24 мкА до 4,48±0,21 мкА. У дослідних групах показники реакції пульпи 36, 37, 46, 47 зубів на електричний подразник мало відрізнялися між собою.  Пульпа нижніх молярів пацієнтів другої дослідної групи реагувала на подразник від 10,57±0,59 мкА до 10,86±0,38 мкА, а в третій дослідній групі – від 10,65±0,45 мкА до 10,76±0,34 мкА.

У день накладання  керамічних вкладок пацієнтам другої дослідної групи і відновлення зубних рядів фотополімерними матеріалами відбулося різке підвищення показників ЕОД, але треба зазначити, що найвищі показники були в зубів пацієнтів третьої дослідної групи. Якщо в пацієнтів із керамічними вкладками при їх фіксації реакція пульпи була в межах 12,07±0,44 мкА – 12,21±0,33 мкА, то в пацієнтів третьої дослідної групи пульпа 36, 37, 46, 47 зубів реагувала на електричний подразник від 12,17±0,33 мкА до 12,47±0,33 мкА.

Уже через місяць користування керамічними вкладками і фотополімерною реставрацією молярів нижньої щелепи відбулося різке зниження показників реакції пульпи на подразники.  Пульпа молярів нижньої щелепи пацієнтів другої дослідної групи реагувала на електричний подразник від 6,93±0,35 мкА до 7,36±0,39 мкА, тоді як у третій дослідній групі показники ЕОД були в межах від 7,41±0,29 мкА до 7,59±0,29 мкА. Отже, показники електрозбудливості зубів у осіб контрольної групи знаходяться в межах норми. При генералізованій горизонтальній патологічній стертості зубів мають місце значні дефекти емалі та дентину, а це вплинуло на показники ЕОД у день обстеження пацієнтів дослідних груп.

На нашу думку, в день фіксації керамічних вкладок  і накладання фотополімерного матеріалу підвищення показників указує на вплив фіксуючого цементу, препарування зубів і обробки кислотами, й особливо це стосується зубів пацієнтів третьої дослідної групи. Через 1 місяць користування керамічними вкладками і відновленими зубними рядами фотополімерними матеріалами відбулося зниження показників ЕОД, але вони не досягли показників контрольної групи.

Об’єктивне уявлення про якість відновлення зубних рядів керамічними вкладками і фотополімерними матеріалами та характер відновлення функції жування може бути побудоване лише на основі даних про характер рухів жувальних м’язів, їхнього тонусу і біоелектричної активності.

З цією метою ми отримали  93 електроміограми у контрольній групі з інтактними зубними рядами у день обстеження, та в пацієнтів дослідних груп у день обстеження і через 1 місяць користування  обраними конструкціями.

Генералізована горизонтальна патологічна стертість зубів суттєво впливає на характер запису електроміограм. Характеризуючи електроміограми пацієнтів, яким показано відновлення зубних рядів і підвищення висоти прикусу, необхідно зазначити відсутність розчленованості структури, появу спонтанної активності в одному з м’язів, наявність строго визначеного боку жування, появу низькоамплітудних коливань біострумів.

Вважаємо, що методи  відновлення зубних рядів також впливають на термін звикання до них, що відбивається на якості показників електроміограм.          Через 1 місяць після фіксації керамічних вкладок у пацієнтів другої дослідної групи і після відновлення зубного ряду фотополімерним матеріалом у пацієнтів третьої дослідної групи визначається більш чітка структура електроміограм.

Електроміографічна картина у хворих дослідних груп зазнає значних змін і характеризується вираженою тенденцією до нормалізації. На електроміограмах пацієнтів з’являється чергування залпів активності з періодами спокою, підвищується амплітуда коливань біопотенціалів.

На електроміограмах пацієнтів дослідних груп найбільш вираженим показником нормалізації акту жування слід вважати зміну боків у довільному жуванні. На фоні розчленованості структури та високоамплітудних коливань це можна вважати повним завершенням процесів адаптації з формуванням нового функціонального рівня нервової рецепції.

Але характер запису електроміограм не дає повного об’єктивного уявлення про механізми нервової регуляції акту жування залежно від методу відновлення зубного ряду.  Ці  зміни  визначаються за допомогою  кількісної  обробки   електроміограм.

Основні зміни відбуваються всередині окремого динамічного циклу і проявляються перерозподілом часу активності та спокою, що особливо наочно виявляється в числових значеннях коефіцієнта “К”, а також показників амплітуди.

Зі зниженням висоти прикусу при горизонтальній патологічній стертості зубів  порушується функція жування, що впливає на елементи динамічного циклу. Коефіцієнт “К” в усіх дослідних групах до лікування при довільному жуванні  відрізняється від показників у групах через 1 місяць після накладання протезів і відновлення зубних рядів, що складає 0,99 – на робочому боці та 1,01 – на балансуючому боці (p < 0,01) проти відповідно 0,74 та 0,98 у контрольній групі; значно знижується амплітуда коливань біострумів на робочому боці (63,85±0,85) та на балансуючому боці (62,42±0,65) у порівнянні з нормою (83,26±0,05 та 82,82±0,58, відповідно).

Залежно від методу відновлення зубних рядів виявляється тенденція до нормалізації показників електроміограм вже через 1 місяць після накладання протезів.  У  дослідних групах ці показники вже наблизилися до даних, отриманих у день обстеження пацієнтів уже через місяць користування конструкціями, й активність становила 0,231±0,004 та 0,234±0,005, а спокій - 0,231±0,004 і 0,225±0,005,  відповідно.

Через 1 місяць користування запропонованими конструкціями значення амплітуди жувальних м’язів пацієнтів дослідних груп наблизились або були вищими від показників, отриманих у день обстеження. Кращими показниками через 1 місяць були амплітудні коливання в другій дослідній групі, що становило 85,14±0,92 на робочому боці та 83,64±0,94 - на балансуючому, тоді як у третій дослідній групі  показники були нижчими і відповідно становили 83,69±0,65 і 82,77±0,58. Зі збільшенням терміну користування запропонованими конструкціями відновлення зубного ряду через 1 місяць показники коефіцієнта “К” у дослідних групах мало відрізнялись і становили 1,0 – 1,05. 

Отже, проведені клінічні дослідження дозволяють дійти висновку про те, що процес адаптації до керамічних вкладок, якими відновили зубний ряд у пацієнтів другої дослідної групи, і в пацієнтів, яким відновили зубний ряд фотополімерним матеріалом, відбувається майже однаково і відмінностей не має.

Електроміографічні дослідження якості лікування і характеру відновлення функції жування хворих, яким відновлено зубні ряди керамічними вкладками і фотополімером, підтверджують, що вже через 1 місяць вони наближаються до показників контрольної групи. Усе це свідчить про необхідність упровадження запропонованого методу  в практичну стоматологію.

В И С Н О В К И

У роботі теоретично узагальнене і по-новому вирішене наукове завдання - підвищення якості лікування керамічними вкладками пацієнтів із горизонтальною патологічною стертістю зубів. Відповідно до завдань дослідження його результати дозволяють дійти таких висновків.

1.      На профілактичному обстеженні 181 робітника ВАТ „Полтавський автоагрегатний завод”, які мають шкідливі умови праці, горизонтальна патологічна стертість зубів була виявлена в 35 осіб, що складає 19,3% від загальної кількості обстежених працівників, а тому вони потребують належної якості профілактики та лікування патологічної стертості зубів. 

2.      Розроблена методика визначення міжальвеолярної висоти в лікуванні горизонтальної патологічної стертості зубів,  за допомогою якої нами було встановлено, що для забезпечення якісного косметичного протезування при горизонтальній патологічній стертості зубів треба уникати відновлення групи молярів фотополімерними матеріалами, а застосовувати керамічні вкладки. 

3.      Запропонований нами спосіб остаточної фіксації керамічних вкладок для заміщення дефектів зубних рядів при горизонтальній патологічній стертості зубів полягає у  використанні вібрації, за рахунок чого фіксаційний цемент розм’якшується і легко заповнює весь проміжок між конструкцією протеза та твердими тканинами зубів. Унаслідок цього досягається найщільніше прилягання протеза за  найтоншого шару цементу.

4.      Отримані результати порівняння показників стирання при використанні керамічних вкладок значно кращі за показники, які отримані при реставрації зубів фотополімерними матеріалами. 

5.      За результатами проведених досліджень установлено, що за  горизонтальної форми патологічної стертості зубів мають місце значні дефекти емалі та дентину, а це впливає на показники електроодонтодіагностики  у день обстеження пацієнтів дослідних груп.

У день фіксації керамічних вкладок  і накладання фотополімерного матеріалу показники ЕОД підвищуються, а через 1 місяць користування керамічними вкладками і відновленими фотополімерними матеріалами зубними рядами відбулося зниження показників ЕОД, але вони не досягли показників контрольної групи.

6.       Електроміографічні дослідження показали, що  процеси адаптації до керамічних вкладок і відновлених фотополімерним матеріалом зубних рядів у пацієнтів другої та третьої дослідних груп відбуваються однаково і не мають відмінностей.  Це зумовлене тим, що жувальне навантаження  розподіляється рівномірно як у вертикальному, так  і в горизонтальному напрямках.

7.       Розроблені практичні рекомендації по застосуванню керамічних вкладок за горизонтальної форми патологічної стертості зубів і впровадженні у практичну охорону здоров’я.