ПАТОГЕНЕТИЧЕСКАЯ РОЛЬ И ПРОГНОСТИЧЕСКОЕ ЗНАЧЕНИЕ СИСТЕМЫ ИНСУЛИНОПОДОБНОГО ФАКТОРА РОСТА ПРИ РАЗЛИЧНЫХ ФОРМАХ ИШЕМИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНИ СЕРДЦА



title:
ПАТОГЕНЕТИЧЕСКАЯ РОЛЬ И ПРОГНОСТИЧЕСКОЕ ЗНАЧЕНИЕ СИСТЕМЫ ИНСУЛИНОПОДОБНОГО ФАКТОРА РОСТА ПРИ РАЗЛИЧНЫХ ФОРМАХ ИШЕМИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНИ СЕРДЦА
Альтернативное Название: ПАТОГЕНЕТИЧНА РОЛЬ І ПРОГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ СИСТЕМИ ІНСУЛІНОПОДІБНОГО ФАКТОРА РОСТУ ПРИ РІЗНИХ ФОРМАХ ІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ
Тип: synopsis
summary:

Матеріал і методи дослідження. Обстежено 134 хворих, що страждають на різні форми ІХС, серед яких 90 хворих, що перебували в стабільному стані на момент обстеження й 44 хворих з ГКС. Всі хворі були розділені на 3 групи залежно від характеру плину ІХС.


Група I включала 50 хворих ІХС із гемодинамічно значимим (перекриття більше 50 % просвіту судини) атеросклерозом коронарних артерій, що не мали епізодів ГКС в анамнезі й, що перебували в стабільному стані на момент обстеження. У всіх хворих групи I клінічно мала місце стабільна стенокардія напруги (ССН) I-III функціонального класу.


Група II включала 40 хворих ІХС із атеросклерозом коронарних артерій, підтвердженим при проведенні рентгенконтрастної коронаро-вентрикулографії. В 29 (72,5 %) випадках були виявлені гемодинамічні значимі ураження, що мали в анамнезі підтверджені епізоди ГКС у вигляді нестабільної стенокардії (НС) або інфаркт міокарда (ІМ) без зубця Q (від 1 до 4 епізодів, у середньому 1,9±0,6 епізоду) і, що перебували в стабільному стані протягом як мінімум 12 місяців до моменту включення в дослідження.


Група III включала 44 хворих з ГКС у вигляді НС в 28 (63,6 %) випадках й ІМ без зубця Q в 16 (36,4 %) випадках. В 23 (52 %) пацієнтів, до розвитку даного епізоду ГКС, клінічних проявів ІХС не відзначалося.


У контрольну групу було включено 20 осіб, що не мали клінічних симптомів ІХС і ангіографічних ознак коронарного атеросклерозу.


Всі групи були порівнянні за віком і половим складом.


Групи не відрізнялися одна від одної ні загальною кількістю факторів серцево-судинного ризику, ні за частотою зустрічальності окремих факторів, таких як вік, паління, артеріальна гіпертензія, гіпер- і дисліпідемії.


Діагноз ССН, ІМ і нестабільної стенокардії (НС) і ставився на підставі критеріїв ВООЗ [World Health Organization, 1972] і рекомендацій Європейського суспільства кардіологів [Van de Werff F., 2003].


У дослідження не включалися особи, що страждають на ендокринні, онкологічні, запальні, інфекційні або інші захворювання, які здатні вплинути на показники стану системи ІФР. Для підвищення вірогідності оцінки незалежних асоціацій показників стану системи ІФР безпосередньо з атеросклеротичним ураженням коронарних артерій, у дослідження також не включалися пацієнти, які перенесли інфаркт міокарда із зубцем Q, що мають істотні відхилення структурних і функціональних показників серця, що страждають некоронарогеними захворюваннями серця й мають такі фактори серцево-судинного ризику, як цукровий діабет, ожиріння, сімейний анамнез ранніх серцево-судинних захворювань.


Всі пацієнти проходили стандартне загальноклінічне, лабораторне, у тому числі, показники стану ліпідного (загальний холестерин, холестерин ліпопротеінів низької щільності, холестерин ліпопротеінів високої щільності, тригліцериди) і вуглеводного (тощакова глікемія, глікований гемоглобін) обмінів, й інструментальне обстеження, що включало ЕКГ, добове моніторуваня ЕКГ, велоергометрію, ехокардіографію, рентгенконтрастну коронароангіографію.


Від всіх обстежених осіб отримана згода на участь у дослідженні.


Лабораторні методи дослідження.


- Визначення рівня ІФР-I у плазмі крові методом імуноферментного аналізу з використанням тест-системи компанії DSLabs (США).


- Визначення рівня БЗІФР-3 у плазмі крові методом імуноферментного аналізу з використанням тест-системи компанії DSLabs (США).


- Визначення експресії ІФР-1Р моноцитами периферичної крові методом проточної лазерної цитофлюориметрії у двоколірному імунофлюоресцентному тесті з використанням флуоресцентних коньюгатів моноклональних антитіл до антигену CD14 і до ІФР-1Р (CD221).


- Визначення рівня СРБ у плазмі крові «сендвич»-варіантом твердофазного імуноферментного аналізу з використанням біотин-стрептавидинової системи посилення сигналу.


Інструментальні методи дослідження.


- Електрокардіографія (апарат CARDIMAX FX-326U, Японія).


- Ехокардіографія (апарат SIM 5000 PLUS (ESAOTE BIOMEDICA, Італія).


- Велоергометрія (велоергометр KETTLER DX1, Німеччина).


- Добове моніторування ЕКГ (система ІКАР, Україна).


- Рентгенконтрастна коронароангіографія, яка проводилася за методом M. Judkins (Judkins M.P.,1972) з використанням однопроекційної сиситеми Integris Allura, компанії Philips Medicerl Systems (Голландія).


Статистичну обробку результатів здійснювали за допомогою програми STATISTICA 6 (StatSoft, Inc., www.statsoft.com). Всі показники наведені в одиницях системи СІ й представлені у вигляді M ± m. Оцінка вірогідності розходжень проводилася з використанням непараметричного U-Критерію Манна-Уітні (Холлендер М., 1983), у трьох і більше незалежних групах - критерій Краскела – Уоліса (Гайдишев І.П., 2001). Для оцінки кореляційних взаємозв’язків між показниками використовувався коефіцієнт кореляції Спірмена. Для оцінки прогностичної значимості досліджуваних показників були використані наступні критерії: чутливість, специфічність, прогностична значимість позитивного результату, прогностична значимість негативного результату (Холлендер М., 1983).


Результати досліджень та їх обговорення. З метою визначення й порівняльний аналіз показників, що характеризують функціональний стан системи ІФР у хворих з різними варіантами плину ІХС було обстежено 90 хворих на ІХС із ангіографічно підтвердженим атеросклерозом коронарних артерій. Пацієнти були розділені на 2 групи за принципом наявності або відсутності в анамнезі епізодів дестабілізації ІХС у вигляді ГКС.


Дані про показники, що характеризують стан системи ІФР у хворих групи I, представлені в таблиці 1. Як видно з матеріалу таблиці, зміст ІФР-I у крові хворих зі стабільним плином коронарного атеросклерозу був вище, ніж у контролі. Концентрація БЗІФР-3, що є антагоністом ІФР-I, що володіє потужними антипроліферативним і проапоптозним ефектами, реалізованими як за Іфр-залежним, так і за Іфр-незалежним механізмам (Журавльова Л.В., 2006), навпаки була знижена (на 14,4 %; p < 0,05).


 


Що стосується експресії ІФР-1Р на моноцитах периферичної крові (CD14+ клітинах), то у хворих на ІХС у порівнянні з контролем вона була знижена на 19,9 % (p < 0,05). При цьому відсоток самих клітин, експресуючих CD14, виявився вище, ніж в осіб, без атеросклеротичного ураження коронарних артерій. Рівень СРБ у крові хворих на ІХС також був вище, ніж у контрольній групі. 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

The fields admited a red star are required.:


Заказчик:


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины