ПРОТИВОВОСПАЛИТЕЛЬНЫЕ И РЕПАРАТИВНЫЕ СВОЙСТВА СУППОЗИТОРИЕВ «ПАНТЕЗИН» НА ОСНОВЕ ДЕКСПАНТЕНОЛА (ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ)

summary

Матеріали та методи дослідження. Експериментальні дослідження виконані на 751 тварині, у тому числі на 671 білому нелінійному щурі обох статей масою 180-220 г, 70 білих нелінійних мишах масою 18,0-20,0 г, 10 кролях породи Шиншилла масою 2,5-3,0 кг, вирощених у віварії ЦНДЛ НФаУ. Усі больові маніпуляції виконувалися під етамінал-натрієвим наркозом (40 мг/кг). Виконані дослідження не суперечать загальноприйнятим біоетичним нормам, проведені з дотриманням відповідних міжнародних положень щодо проведення експериментальних досліджень (протокол № 3 від 10.11.2007 р. комітету з біоетики НФаУ). Експерименти проведені в ЦНДЛ НФаУ, сертифікованій ДФЦ МОЗ України (свідоцтво № 34 від 29.12.2005 р.) і в патоморфологічній лабораторії ЦНДЛ Харківського національного медичного університету.

Об'єктом вивчення були ректальні супозиторії з умовною назвою «Пантезін», розроблені на кафедрі заводської технології НФаУ під керівництвом професора В.І.Чуєшова.

Склад супозиторіїв: декспантенол – 0,1 г; анестезін – 0,1 г; піроксикам – 0,02 г; емульгатор №1 – 0,06 г; поліетиленоксид 400 – 0,17 г; поліетиленоксид 1500 – 1,55 г.

Препаратами порівняння, які використовували в експериментах, було обрано: супозиторії «Анестезол» – найбільш поширені вітчизняні супозиторії, які використовують при лікуванні хвороб прямої кишки; супозиторії з метилурацилом – відомий стимулятор регенерації, виготовляємий у вигляді супозиторіїв; супозиторії з піроксикамом – нестероїдний протизапальний засіб з відомими механізмами протизапальної дії; розчин Анальгіну – еталонний протибольовий засіб.

Гостру токсичність вивчали на двох видах тварин – білих нелінійних щурах масою 190,0±10,0 г і білих нелінійних мишах масою 20,0±2,0 г двома шляхами введення: ректальним і внутрішньоочеревинним. Субстанцію вводили в дозах 500 мг/кг, 1500 мг/кг, 2500 мг/кг, 3500 мг/кг, 5000 мг/кг (Стефанов О.В., 2001). Оцінку гострої токсичності проводили згідно загальноприйнятої класифікації К.К.Сидорова (1973).

Можливу загальнотоксичну дію супозиторіїв «Пантезін» на органи і системи в хронічному експерименті визначали в дозах ЕД₅₀ (40 мг/кг), 5 ЕД₅₀ (200 мг/кг), 10 ЕД₅₀ (400 мг/кг). Дослідження показників електрокардіограми, периферичної крові, печінки, нирок проводили за загальноприйнятими методиками (Камышников В.С., 2000).

Ефективну дозу (ЕД₅₀) препарату визначали на моделі пласкої рани шкіри у щурів. В експерименті використовували супозиторії з різною концентрацією декспантенола: 1,0 %, 2,5 %, 5,0 %, 7,5 %. ЕД₅₀ і її довірчі межі розраховували за методом «двох крапок» В.Ю.Урбаха (Штабский Б.М., 1980).

Антиексудативну активність вивчали при субплантарному та інтракутантному введенні флогогенів на моделях гострого карагенінового, декстранового, гістамінового, каолінового і формалінового запалення (Сернов Л.Н., 2000; Стефанов О.В., 2001).

На моделях повношарової рани шкіри і формалінового проктиту визначали вплив супозиторіїв «Пантезін» на процеси перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) та активність ферментів антиоксидантної системи (АОС). Вміст первинних та кінцевих продуктів ПОЛ в гомогенаті тканин визначали спектрофотометричним (ДК) та біохемілюмінісцентним (МДА) методами (Арутюнян А.В. и соавт., 2000). Активність ферментів АОС – каталази та СОД досліджували спектрофотометричними методами (Чевари С., 1991).

Лейкоцитарну інфільтрацію осередку запалення, зміну клітинних фаз у ньому вивчали, використовуючи окулярну сітку (Стефанов С.Б., 1974). У 30-ти випадково обраних полях зору підраховували кількість фібробластів, макрофагів, нейтрофільних лейкоцитів, ендотеліоцитів і гранулоцитів (Автандилов Г.Г., 1990).

Репаративні властивості препарату досліджували на моделях асептичної і інфікованої різаних лінійних ран (Ляпунов Н.А., 1993; Коньков Д.Г., 2004), плоскої рани шкіри (Сернов Л.Н. и соавт., 2000), повношарової рани шкіри (Піняжко О.Р., 2002). Оцінку проводили на підставі ранотензіометрії з обчисленням репаративної активності, планіметричних показників (площі рани, швидкості епітелізації, термінів загоювання), кількості нуклеїнових кислот, оксипролина, загального білка. Як препарат порівняння було обрано супозиторії з метилурацилом.

Визначення нуклеїнових кислот (ДНК і РНК), оксипролина, загального білка проводили спектрофотометричними методами. Визначення кількості ДНК проводили за методом Шмідта-Таннгаузера з реактивом Дише (суміш дифеніламіна з оцетовою та сірною кислотам ), РНК – за методом В.В.Мейбаум (1945) з орцином (Северин С.Е. и соавт., 1989), дослідження оксипролина (показник колагеноутворення) – за методом L.Bergman и R.Loxley (1961) в модифікації H. Stegermann (1968) (Тетянец С.С., 1985).

 При лікуванні формалінового проктиту було виконано гістохімічне дослідження оптичної щільності цитоплазми епітелію на РНК методом цитофотометрії (Луппа Х., 1980).

На моделі «оцтових корчів» (Стефанов О.В., 2001) виявляли периферичний компонент анальгетичної дії препаратів, зв'язаний з пригніченням біохімічних альгогенів: кінінів, простагландинів, біогенних амінів. Анальгетичну активність оцінювали за кількістю «корчів». Місцевоанестезуючу дію визначали на моделі анестезії епітелія рогівки ока кроля (Изюмов Е.Г., Юрьев В.А., 1970).

Ефективність супозиторіїв «Пантезін» при запальних захворюваннях прямої кишки вивчали на двох експериментальних моделях: феноловому і формаліновому проктиті (Стефанов О.В., 2001; Яковлєва Л.В., 2002). Оцінку проводили за візуальним оглядом слизової оболонки прямої кишки, динамікою маси тіла, ректальною температурою. Гематологічні дослідження виконували згідно загальноприйнятим методам (Кост Е.А., 1975).

Статистичну обробку отриманих результатів проводили з застосуванням t-критерію Ст’юдента (Сернов Л.Н. и соавт., 2000).

Результати дослідження та їх обговорення. Першим етапом нашої роботи було визначення гострої токсичності та ефективної дози супозиторіїв «Пантезін». При дослідженні максимально припустимих доз, як при ректальному, так і при внутрішньоочеревинному введенні (від 500 мг/кг до 5000 мг/кг маси тіла) нами не було відзначено загибелі жодної тварини. Таким чином, супозиторії «Пантезін» були віднесені до VІ класу токсичності сполук відповідно до класифікації К.К.Сидорова (1973), тобто до відносно нешкідливих речовин. При визначенні ЕД₅₀ встановлено, що вона складає       40 мг/кг маси тіла.

Протягом 3-х місяців було проведено вивчення можливої загальнотоксичної дії супозиторіїв «Пантезін» на органи і системи тварин. Згідно отриманих результатів, визначено, що вони при тривалому застосуванні не викликають структурних і функціональних порушень з боку серця, нирок, печінки, системи периферичної крові, слизової оболонки прямої кишки, не виявляють гонадотропної дії та не мають впливу на репродуктивну функцію.

Наступним етапом роботи стало вивчення протизапальних властивостей супозиторіїв «Пантезін». Антиексудативна активність була визначена на різних моделях гострого карагенінового, декстранового, гістамінового, каолінового і формалінового запалення при субплантарному та інтракутанному їх введенні. Антиексудативна активність при карагеніновому набряку склала 41,6 %, декстрановому – 36,4 %, формаліновому – 34,1 %, каоліновому – 23,6 % та гістаміновому – 24,8 %. Відомо, що активність субстанцій при карагеніновому набряку свідчить про можливість її впливу на кініни, гістамін, простагландіни (Дроговоз С.М. и соавт., 2001); ефективність при декстрановому набряку пов'язана з інгібуванням активності синтезу лейкотрієнів і, отже, впливом їх як на циклооксигеназний, так і ліпооксигеназний метаболізм арахідонової кислоти (Яковлєва Л.В. и соавт., 2000; Шаповал О.Н., 2004); при формаліновому набряку ефективність проявляється пригніченням процесів ПОЛ, збереженням структурної цілісності мембрани, що сприяє зменшенню судинної проникності (Стефанов О.В., 2001).