ПОРУШЕННЯ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ ТОВСТОЇ КИШКИ У ДІТЕЙ ІЗ СИНДРОМОМ ПОДРАЗНЕНОГО КИШЕЧНИКУ ТА ЇХ КОРЕКЦІЯ : Нарушение двигательной активности толстой кишки у детей с синдромом раздраженного кишечника И ИХ КОРРЕКЦИЯ

summary

          Матеріали та методи дослідження. З 2004 по 2007 роки під спостереженням знаходилась 121 дитина у віці від 3 до 18 років із синдромом подразненого кишечнику (основна група). Діти були шпиталізовані до гастроентерологічного відділення міської дитячої клінічної лікарні №19. Групу хворих дітей розподілено на підгрупи за домінуючим клінічним симптомом. В І підгрупу увійшла 41 дитина з переважанням в клініці закрепу, в ІІ підгрупу – 40 дітей із діареєю, в ІІІ підгрупу – 40 дітей із домінуванням в клініці абдомінального болю. Контрольну групу склали 30 дітей відповідного віку та статі, які знаходились на оздоровленні в Харківському обласному дитячому багатопрофільному санаторії з приводу частих захворювань на гострі респіраторні вірусні інфекції і не мали гастроентерологічної патології.

         Діагноз синдрому подразненого кишечнику дітям встановлено на підставі клінічних симптомів, згідно Римських критеріїв ІІІ (2006). Головним з них був абдомінальний біль, який тривав понад 3 доби на місяць протягом останніх 3 місяців і асоціювався з двома або трьома такими скаргами: поліпшення самопочуття після дефекації, погіршення самопочуття поєднувалось зі зміною частоти або форми випорожнень. Оцінку абдомінального болю проведено за п’ятибальною шкалою: відсутність болю або відчуття дискомфорту – 0 балів, біль низької інтенсивності – 1-2 бали, біль високої інтенсивності – 3-5 балів. Оцінку консистенції калу проведено за Бристольською шкалою форми калових мас.

Для верифікації діагнозу всім дітям проведено за допомогою ректоскопа РД-10 ректороманоскопію, під час якої вивчено стан слизової оболонки та ширину просвіту товстої кишки. Діагноз синдрому подразненого кишечнику був правомірним, якщо патологічні зміни з боку слизової товстої кишки були відсутні або були незначними, у вигляді помірної гіперемії.

Для виключення вроджених вад товстої кишки у 36 дітей було проведено іригографічне дослідження за загальноприйнятою методикою. Особливу увагу наділено наявності додаткової петлі сигмоподібної кишки, яке було розцінено як її фізіологічне здовження (Антонович В.Б.,1987).

Для підтвердження супутньої гастроентерологічної патології за показаннями проведено інші інструментальні дослідження: фіброезофагогастродуоденоскопія гнучким ендоскопом «OLIMPUS»GIF–P2, ультразвукове дослідження органів черевної порожнини з використанням ехографа SAL-38A фірми«TOSHIBA», інтрагастральна рН-метрія за методом Лінару Є.Ю.

З метою вивчення фізико-хімічних властивостей калу у 40 дітей проведено розширене копрологічне дослідження: визначено рН калу, присутність в ньому муцину за допомогою реакції Трібуле з оцтовою кислотою та розчиненого (сироваткового) білку за допомогою реакції з трьохоцтовою кислотою (Любіна А.Я. та співавтори, 1984).

         З метою вивчення стану серотонінергічної та гістамінергічної медіації та симпато-адреналової системи у 37 дітей віком від 7 до 14 років було проведено біохімічні дослідження. Визначення вмісту серотоніну в цільній крові здійснено флюорометричним методом після адсорбції на карбоксиметилцелюлозі, а вмісту гістаміну у сироватці крові – флюорометричним методом після реакції с ортофтолевим альдегідом (Костюковська Л.С., 1993, Endo Y., 1975). Дослідження добової екскреції адреналіну та нораденаліну із сечею проведено також флюорометричним методом (Бару А.М., Бойко Т.П., 1979).

Стан рухової активності товстої кишки визначено у 121 дитини із синдромом подразненого кишечнику і у 30 дітей контрольної групи на підставі реєстрації біопотенціалів товстої кишки з поверхні тіла за допомогою приладу ЕГС – 4М («ЕМА» ТУ 64-1-1980-78 c.28 № 00408).

В дисертації розроблено математичну інтерпретацію електроентерограми. Вивчались наступні показники біоелектричної активності товстої кишки: величина сумарного потенціалу дії А (мВ) – середня арифметична із суми величин електричних потенціалів, що генерують гладкі м’язи товстої кишки за відрізок часу (t), який відповідає тривалості гармонічної складової графічного зображення; кількість максимумів F (кількість максимальних сумарних потенціалів дії) – визначено в кожній гармонічній складовій графічного зображення за відрізок часу (t), що відповідає її тривалості; активний час T (%) – кількість максимумів F гармонічної складової, поділено на час, що відповідає її тривалості та помножено на 100. Цей показник використано при порівнянні гармонічних складових графічного зображення за різні відрізки часу.

Величина сумарного потенціалу дії характеризувала електричну активність гладком’язових клітин товстої кишки. Кількість максимумів та активний час характеризували періодичність генерації максимального сумарного потенціалу дії гладкими м’язами товстої кишки.

         На підставі аналізу показників біоелектричної активності товстої кишки до і після харчової стимуляції в дисертації розроблено методи оцінки моторної функції і тонусу товстої кишки, встановлено нормативи зазначених показників для дітей. Згідно нових діагностичних методів, коефіцієнт зросту базального сумарного потенціалу дії ∆А характеризує моторну функцію товстої кишки і в нормі його значення дорівнює 1,5-2,0. При більшому зростанні базального сумарного потенціалу дії стан товстої кишки вважається гіперкінетичним, при меншому – гіпокінетичним (патент на корисну модель 5099 А61В5/05). Коефіцієнт співвідношення зросту базального сумарного потенціалу дії ∆А до зросту базальної кількості максимумів ∆F характеризує стан тонусу товстої кишки (∆А/∆F) і в нормі складає 1,1-2,0. При більшому значенні коефіцієнта стан тонусу вважається гіпертонічним, при меншому – гіпотонічним (патент на корисну модель 13905 А61В5/05). Встановлено також нормативи для сумарного базального потенціалу дії товстої кишки, величина якого в контрольній групі становить 0,04–0,06 мВ і для базальної кількості максимумів, яка становить в контрольній групі 20–22 за відрізок часу t=60 сек.

Для оцінки ефективності застосування дуспаталіну залежно від стану біоелектричної активності товстої кишки 40 дітей основної групи віком від 6 до 18 років було розподілено на підгрупи за домінуючим симптомом та за характером порушення рухової активності товстої кишки. На тлі базової терапії, яка відповідала клінічному перебігу синдрому подразненого кишечнику, дітям було призначено дуспаталін у вікових дозах 2 рази на добу протягом двох тижнів. Оцінку показників біоелектричної активності товстої кишки: базального та постпрандіального сумарного потенціалу дії, коефіцієнтів моторної функції і тонусу товстої кишки проведено на першу і 15-ту добу лікування.