КЛІНІКО-ІМУНОЛОГІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОЇ ТЕРАПІЇ ПОВТОРНИХ ГОСТРИХ РЕСПІРАТОРНИХ ВІРУСНИХ ІНФЕКЦІЙ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ



title:
КЛІНІКО-ІМУНОЛОГІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОЇ ТЕРАПІЇ ПОВТОРНИХ ГОСТРИХ РЕСПІРАТОРНИХ ВІРУСНИХ ІНФЕКЦІЙ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ
Альтернативное Название: Клинико-иммунологическое обоснование   дифференцированной терапии   ПОВТОРНЫХ ОРВИ У детей раннего возраста
Тип: synopsis
summary:

Матеріали та методи дослідження. Обстежено 160 дітей, хворих на ГРВІ, віком від 6 міс. до 3 р., які були госпіталізовані на 2–3-й день від початку захворювання. На початку дослідження всі обстежені були розподілені на                2 групи. До І групи було віднесено 130 (81%) дітей, що часто хворіли на ГРВІ, а саме мали більше 4 епізодів ГРЗ протягом першого року життя або більше 8 епізодів ГРЗ протягом 2-3-го року життя. Групу порівняння склали                                       30 (19%) епізодично хворіючих дітей (ЕХД), які хворіли ГРВІ на момент обстеження.


Верифікація діагнозу ГРВІ здійснювалась на підставі клініко-анамнестичних даних та загальноприйнятих методів обстеження.


Визначення чинників, що сприяють схильності до частих ГРВІ, та особливостей респіраторного анамнезу здійснювалось на підставі аналізу первинної документації та результатів опитування батьків.


Для оцінки стану клітинного імунітету визначали абсолютну та відносну кількість імунокомпетентних клітин: CD3+, CD4+, CD8+, CD22+, а також співвідношення CD4+/CD8+, вміст яких вивчався за допомогою імунофлуоресцентного методу з використанням моноклональних антитіл            IKO-90 (CD3), IKO-86 (CD4), IKO-31 (CD8), IKO-91 (CD22) Інституту онкології, м. Москва (НВЦ “МедБиоСпектр”). Концентрації в сироватці крові імуноглобулінів класів А, М, G вивчали методом радіальної інфузії в агарі Difko за G.Mancini et al. з використанням сироваток ФГУП НПО «Мікроген».


Фагоцитарну активність (ФА) нейтрофілів периферійної крові визначали прямим візуальним методом Н.В. Васільєва. Для оцінки метаболічної активності нейтрофільних гранулоцитів проводили реакцію відновлення поглинаємого фагоцитом розчинного нітросинього тетразолію (НСТ–тест).    


Вивчення рівнів сироваткових ІФН-α та ІФН-γ, ІЛ-2, ІЛ-4, ІЛ-10 проводили методом імуноферментного аналізу. Для визначення рівню сироваткового ІФН-α використовувались тест-набори “Hy Cult biotechnology” (Голландія), рівнів сироваткового ІФН-γ та інтерлейкінів – набори “Diaclone” (Франція).


Визначення рівнів інтерферонів та показників фагоцитозу проводили тричі: в дебюті захворювання, на 3-4-й день захворювання, на момент клінічного одужання. Вивчення стану системного імунітету та концентрацій інтерлейкінів в крові виконувалось двічі: в дебюті захворювання та на момент клінічного одужання.


Статистична обробка отриманих результатів проводилась з обчисленням параметричних та непараметричних критеріїв. Крім традиційного аналізу одномірних розподілів проводився кореляційний та факторний аналіз. Статистичний аналіз здійснювали з використанням пакету програм               «Statistica 6.0» для ПК.


Результати власних досліджень і їх обговорення. Віковий розподіл дітей в групах був подібним: близько 24% - діти першого року, 45% - другого та біля  30% - третього року життя.


В обох групах кількість хлопчиків майже вдвічі переважала кількість дівчат. Показники середнього віку складали 16,91±0,76 міс. серед ЧХД та 16,43±0,32 міс. серед ЕХД.


Кількість організованих дітей в обох групах спостереження достовірно не відрізнялась (23,85% ЧХД та 16,67% ЕХД, p>0,05), але ЧХД починали відвідувати дитячі колективи достовірно раніше за ЕХД (21,1±0,28 міс. проти 26,7±0,45 міс., р<0,05).


Середня кратність ГРВІ у ЧХД складала 8,92±0,11 епізодів на рік, що в 3,2 рази більше за кратність у ЕХД (2,8±0,07 епізодів, р<0,001).


Перший епізод ГРВІ у ЧХД в середньому припадав на перший рік життя, у ЕХД – на початок другого року.


В структурі всіх перенесених ГРЗ в анамнезі частота розвитку ускладнень під час захворювання вдвічі переважала серед ЧХД порівняно з ЕХД (36,92% проти 16,67%, р<0,001). Серед ускладнень превалювали гострі аденоїдіти, рідше зустрічались гострі гнійні отити, гострі пневмонії.


Середня тривалість одного епізоду ГРВІ у ЧХД була в 1,5 рази довшою за показник ЕХД (8,72±0,44 дні проти 5,3±0,12 дні, р<0,001).


При зборі анамнезу виявлено, що у матерів ЧХД патологічні стани під час вагітності виникали в 5 разів частіше ніж у матерів ЕХД (p<0,01). В структурі несприятливого перебігу вагітності в обох групах переважали гестози, загроза переривання вагітності та анемії вагітних. Лише у матерів ЧХД (73,9%) одночасно мало місце декілька ускладнень вагітності.


 Відносна кількість дітей з несприятливим перебігом інтранатального періоду також була більшою в І групі порівняно з ІІ групою (72,31% проти 13,33%, р>0,05).


В групі ЧХД 11,52% дітей народжувались недоношеними або із затримкою внутрішньоутробного розвитку, 6,92% – з  великою масою тіла.


З моменту народження 35% ЧХД перебували на доповненому вигодовуванні, 19% – на штучному, а майже всі ЕХД (93,3%) – на грудному. Середня тривалість природного вигодовування ЧХД була втричі коротшою за таку у ЕХД (4,73±0,47 міс. проти 13,33±0,73 міс., р<0,001).


Супутня патологія та фонові стани в 4 рази частіше реєструвалась у дітей  І групи ніж у дітей ІІ групи (88,5% проти 20%, р<0,05), серед яких переважали алергічні захворювання, анемія, перинатальне пошкодження центральної нервової системи та патологія носоглотки. Більшість ЧХД  (63,08%), на відміну від ЕХД, мали одночасно кілька супутніх захворювань.


У батьків ЧХД втричі частіше реєструвались хронічні захворювання порівняно з батьками ЕХД. В структурі хронічної патології переважали патологія ШКТ, хронічні захворювання носоглотки, алергічні захворювання.


Майже половина (48,46%) ЧХД являлись «пасивними» курцями, в той час як серед ЕХД даний показник був майже втричі меншим (16,67%). Під час вагітності 11,54% матерів І групи не переривали паління.


Серед дітей І групи значно частіше фіксувались випадки перебування в несприятливих житлових та соціальних умовах порівняно з дітьми ІІ групи (33,85% проти 10%, р>0,05).


При вивченні етіології ГРВІ була встановлена ідентичність її структури в обох групах спостереження. У 24,62% ЧХД та у 23,33% ЕХД в змивах з носоглотки виявлено антиген риносінцитіального вірусу, відповідно у 16,15% та 16,66% - антиген вірусу парагрипу, у 10,77% та 13,33% - антиген вірусу грипу, у 9,23% та у 10% – антиген аденовірусу, у 39,23% та 36,7% ЕХД - антигени вірусів не визначались.


У 16,15% ЧХД та у 53,33% ЕХД ГРВІ перебігали у вигляді ринофарінгіту, у 6,92% ЧХД та у 10% ЕХД – у вигляді гострого простого бронхіту, у 5,38% ЧХД та у 6,66% ЕХД – у вигляді гострого ларинготрахеїту, гострий обструктивний бронхіт виявлявся в обох груп спостереження з частотою в 6 %.


Під час ГРВІ у ЧХД відмічався достовірно більший відсоток розвитку ускладнень порівняно з ЕХД (65,38% проти 23,33%, p<0,001), в структурі яких превалювали гострі аденоїдіти (50% ЧХД проти  16,6% ЕХД), гострі гнійні отити (відповідно 15,38% проти 6,66%, p>0,05).

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

The fields admited a red star are required.:


Заказчик:


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины