| summary: | Матеріали і методи дослідження. До дослідження залучено 98 дітей у віці від 1 місяця до 3 років із встановленим діагнозом АД і 20 здорових дітей аналогічного віку. Діагноз формулювали відповідно до клінічної класифікації АД, що рекомендована практичним керівництвом «Атопічний дерматит у дітей. Сучасні підходи до діагностики та лікування» (Ласиця О.І., Бережний В.В., Київ, 2001). Розповсюдженість та характер шкірних симптомів АД оцінювали за допомогою EASI (Hanifin J. M. et all, 2001), який враховує площину уражень, інтенсивність еритеми, інфільтрації/папул/набряку, екскоріацій та ліхеніфікацій на кожній з 4-х ділянок тіла окремо.
Стан мікробіоценозу кишечнику вивчали шляхом дослідження фекалій на дисбактеріоз за стандартною методикою, отримані результати оцінювали за допомогою класифікації, яка запропонована Няньковським С.Л. (2001).
Для дослідження інтенсивності деструктивних процесів у мукозному шарі слизової оболонки кишечнику визначали вміст сумарних ГАГ за методом Шараєва П.М. та співавт. (1987) та ВФ за методом Шараєва П. М. та співавт. (1997) у копрофільтратах та сироватці крові дітей з УПФ у складі мікробіоценозу кишечнику. Копрофільтрати (1:3) виготовляли на фізіологічному розчині не пізніше 2-3 години після акту дефекації, отриманий гомогенат центрифугували 15 хв. (8000 об/хв) у холодовій центрифузі СР-20.
Уміст SIgА в копрофільтратах вивчався методом ІФА за стандартним протоколом тест-системи «Хема-Медика» (Санкт-Петербург). Рівень загальних IgA, IgM, IgG у сироватці крові визначали за Дж.Манчіні, загального IgЕ в сироватці крові – методом ІФА за стандартним протоколом тест-системи „Гранум” (Харків). Кількість імунних клітин (СД3, CД4, CД8, CД16, 22, CD25) у крові визначали методом ІФА за допомогою моноклональних антитіл, використовуючи комерційні набори «Гранум» (Вітебськ). Оцінку вмісту імунологобулінів та імунних клітин проводили за допомогою нормативів Кетлинского С.О., Калининої Н.М. (1998). Концентрації цитокінів IL-4, ФНП-ά, ІНФ-γ у сироватці крові визначали методом ІФА за стандартним протоколом тест-систем «ProCon» (Санкт-Петербург).
Для цілеспрямованої корекції порушень мікробіценозу кишечнику в дітей основної групи (n=27) використовували наступну схему: обов’язкове використання стафілококового бактеріофагу рідкого (№ 49/04-300200000, виробник ФДУП «НВО» Мікроген» МОЗ РФ, Перм, дистриб’ютор ТОВ «Берег-Сервіс», Україна, Одеса) у вікових дозуваннях внутрішньо та у вигляді мікроклізм 7-10 днів, потім біфідум- та лактобактерин у віковому дозуванні – 3 тижні. Діти групи порівняння (n=27) отримували лише біфідум- та лактобактерин у віковому дозування – 4 тижні. Корекція порушень мікробіоценозу кишечнику в дітей молодшого віку, хворих на АД, проводилася в складі етіопатогенетичного лікування згідно з протоколом лікування АД у дітей.
Оцінка ефективності корекцій порушень мікробіоценозу кишечнику в складі комплексного лікування АД здійснювалася на підставі дослідження клінічних (регрес шкірних уражень, тривалість реміссії АД) та параклінічних (результати аналізу калу на дисбактеріоз, уміст SIgA, ГАГ та ВФ, IL-4, ФНП-ά, ІНФ-γ) даних. Тривалість спостереження за пацієнтами склала 6-12 місяців.
Статистична обробка проводилася за допомогою непараметричних (Розенбаума, Вілкоксона-Манна-Уїтні, Вілкоксона) критеріїв, у разі множинних порівнянь вводили поправку Бонферроні. Кореляційний аналіз проводили за Спірменом. Для розділення пацєнтів на дві однакові за кількістю та віком групи – основну та групу порівняння – використовували метод простої рандомізації.
Результати дослідження та їх обговорення. Обстежено 98 дітей у віці від 1 місяця до 3 років із встановленим діагнозом АД у період загострення й 20 здорових дітей аналогічного віку.
Більшість обстежених – 56 дітей (57,1%) – склали діти першого року життя. У більшості обстежених пацієнтів – 90 дітей (91,8%) – відмічалася еритемато-сквамозна форма АД, ексудативну форму було діагностовано у 2 дітей (2,0%) першого року життя, еритемато-сквамозна форма з ліхеніфікацією спостерігалася в 6 пацієнтів (6,1%), серед яких була 1 дитина першого року життя та 2 дитини уражень (дрібно-папульозний висип (100%), другого року життя, що свідчить на користь сучасної тенденції погіршення перебігу АД.
Основними клінічними синдромами в обстежених дітей був синдром шкірних уражень гіперемія (100%), сухість (94,9%), сліди розчосів (69,4%)) та синдром диспепсичних розладів (зригування (11,2%), закріпи (21,4%), нестійкі випорожнення (46,9%), домішки зелені та/або слизу у випорожненнях (57,1 %), неспокій під час акту дефекації (26,5%)), 28 матерів (28,6%) не відмічали порушень випорожнень у своїх дітей.
Перші ознаки АД у 32 дітей (32,6%) з’явилися в середньому у віці 2,2±0,3 місяців, що відносять до неблагоприємних прогностичних факторів АД.
У більшості обстежених дітей раннього віку родичі першої лінії страждали на алергічні захворювання: у 7 дітей (7,1%) обидва батьки страждали на алергічні захворювання, у 32 пацієнтів (32,6%) мати хворіла на АД, алергічний риніт або бронхіальну астму, у 24 (24,8%) батько страждав на алергічні захворювання. Родичі першого порядку 35 (35,7%) дітей не страждали на алергічні захворювання, що свідчить про підвищення ролі екзогенних факторів розвитку АД на сучасному етапі.
У 95 дітей (96,9%) обстежених дітей виявлено обтяжливий пренатальний фон, що є несприятливим прогностичним факторами розвитку АД. Крім цього, такі неблагоприємні фактори, як гестоз І/ІІ половини вагітності (57,1%), загроза переривання вагітності (43,9%), вульвовагініт (8,2%) у матерів, прийом із цього приводу лікарських засобів під час вагітності можуть призвести до розвитку порушень мікробіоценозу кишечнику в дітей молодшого віку.
Найчастішою супутньою патологією в обстежених дітей (32,7%) було перинатальне гіпоксично-ішемічне ушкодження ЦНС, яке вважається зовнішнім провокуючим фактором АД у дітей молодшого віку. 3 дітей (3,0%) хворіло на ОРЗ до 4 разів на рік, а більшість обстежених дітей взагалі не хворіли на інфекційні захворювання протягом першого року життя, або хворіли 1-2 рази на рік у легкій формі. 6 дітей другого року (6,1%) життя страждали на рецидивуючі бронхіти, що потребує подальшого спостереження та обстеження цих дітей й проведення заходів щодо профілактики розвитку в них бронхіальної астми. У 3 дітей третього року (3,0%) життя було діагностовано бронхіальну астму. Наявність у третини дітей третього року життя, хворих на АД, бронхіальної астми свідчить про прогресування так званого «атопічного маршу» в обстежених дітей та поступовій трансформації АД в інші алергічні захворювання.
Більшість дітей першого року життя – 47 дітей (84,6%) – знаходилася на штучному вигодовуванні, із них 40 дітей (73,4%) отримували високо- та середньо адаптовані молочні суміші, 16 дітей (28,6%) розведене коров’яче або козяче молоко, яке вживалося в ранні терміни – 1,6±0,31 міс. 7 пацієнтів (7,1%) знаходилися на штучному вигодовуванні з народження, 6 (10,7%) дітей першого року життя знаходилися на частковому грудному вигодовуванні. При вивченні катамнезу встановлено, що більшість дітей другого року життя – 27 пацієнтів (84,4%) – також знаходилося на штучному вигодуванні, природнє вигодовування отримувало 5 дітей (15,6%). Серед дітей третього року життя більшість – 7 (7,1%) пацієнтів – також знаходилися на штучному вигодовуванні, тільки 3 дітей отримували природнє вигодовування. Штучне вигодовування, яке виявлене в більшості обстежених дітей, може приводити до розвитку порушень мікробіоценозу кишечнику.
Виявлені порушення клітинної та гуморальної ланок імунітету в обстежених дітей молодшого віку, хворих на АД, були незначні та мали транзиторний характер. Підвищення вмісту IgЕ в обстежених дітей найвірогідніше свідчить на користь атопічної природи захворювання.
При копрологічному дослідженні виявлено велика кількість слизу та збільшення кількості лейкоцитів, що свідчить про втрату з кишечнику його мукозного шару, яке найвірогідніше викликане дією УПФ.
При дослідженні складу мікробіоценозу товстого кишечнику у всіх обстежених дітей молодшого віку, хворих на АД, встановлено достовірне зменшення (р=0,05) вмісту біфідо- та лактобактерій у порівнянні з дітьми контрольної групи. У 5 дітей першого року життя, у 6 другого року життя та у 2 пацієнтів третього року життя, хворих на АД, порушення мікробіоценозу кишечнику характеризувалися тільки зниженням вмісту біфідо- та лактобактерій на 2-4 порядки, УПФ була відсутня. Тобто, лише в 13,3% обстежених дітей, хворих на АД, порушення мікробіоценозу кишечнику мали легкий характер. |
