ОПТИМІЗАЦІЯ МЕТОДІВ ВІДНОВЛЕННЯ ЗУБІВ ВІТЧИЗНЯНИМ КОМПОЗИТНИМ МАТЕРІАЛОМ «КРОМЛАЙТ-Z»

summary

Матеріали та методи досліджень. У процесі створення та сертифікації матеріалу було проведено разом з науково-виробничою фірмою “Кром Дентал” ряд спільних фізико-механічних та фізико-хімічних випробувань матеріалу “Кромлайт-Z”. Для дослідження фізико-механічних властивостей використовували зразки, виготовлені із розробленого гібридного композитного матеріалу “Кромлайт-Z”. Визначення міцності на стиснення проводилось на 10 зразках матеріалу кольору А3,5 за методикою, описаною в ТУ 550 МК 19346592 001 (М.,1993). Для проведення випробувань використовували деформаційну установку МРК-1. Руйнування досліджуваних зразків проводили зі швидкістю 0,20±0,02 мм/хв.

Мікротвердість матеріалу вимірювали за методикою, наведеною в ТУ за стандартним методом Віккерса, на мікротвердометрі ПМТ-3. Для дослідження використовували 10 зразків матеріалу кольору А3,5.

Визначення глибини твердіння проводили за методикою описаною в ТУ, для отвердження матеріалу використовували фотополімеризатор “Люкс Дент” з інтенсивністю світлового потоку 500 мВт/см². Експеримент проводили на 10 зразках матеріалу “Кромлайт-Z” кольору А3,5.

Величину водопоглинання вивчали за методикою, наведеною в ТУ. Для дослідження використовували 10 зразків матеріалу “Кромлайт-Z” відтінку А3,5.

Для проведення експериментальних досліджень крайової проникності композитних реставрацій, виконаних прямими методами відновлення, було використано 40 інтактних молярів та премолярів, видалених за ортодонтичними та хірургічними показаннями в пацієнтів віком 20-55 років. Під водяним охолодженням за допомогою алмазних борів були сформовані стандартні порожнини ІІ класу за Блеком з урахуванням зон безпеки твердих тканин зубів і рекомендацій для прямих фотополімерних реставрацій. Для оцінки крайової проникності було виділено 4 групи по 10 зразів у кожній. В І групі порожнини пломбували гібридним композитним матеріалом “Кромлайт-Z” (НВФ “Кром Дентал”) прямим методом; у ІІ - методом відкритого “сандвіча” із застосуванням гібридного композитного матеріалу “Кромлайт-Z” та склоіономерного цементу потрійного затвердіння “Vitremer” (3M ESPE); у ІІІ - методом відкритого “сандвіча” із застосуванням гібридного композитного матеріалу “Кромлайт-Z” (НВФ “Кром Дентал”) та текучого композитного матеріалу “Лателюкс-flow” (ЗАТ “Стома Технологія”); у IV - гібридним композитним матеріалом “Кромлайт-Z” (НВФ “Кром Дентал”) і покритим поверхневим силантом “Opti Gard” (Kerr).

У зразках І, ІІ та IV груп застосовували бондингову систему “Унібонд” і гібридний композитний матеріал “Кромлайт-Z”, у IІІ групі - бондингову систему “Латебонд”.

Крайове прилягання до і після термоциклювання зразків досліджували на оклюзійній та пришийковій ділянках шліфів реставрацій за допомогою бінокулярного мікроскопа “Olimpus”. Оцінку ступеня крайової проникності композитних реставрацій проводили за загальноприйнятою методикою в балах (Донський Г.И., Трубка И.А., Удод А.А. 2000).

Для дослідження зони з’єднання матеріалів і твердих тканин зубів методом скануючої електронної мікроскопії використовували 21 видалений зуб за ортодонтичними та хірургічними показаннями.

Лабораторні дослідження ультраструктури зони контакту твердих тканин бічних зубів з розробленим гібридним композитним матеріалом “Кромлайт-Z” (НВФ “Кром Дентал”) проводили за допомогою методу скануючої електронної мікроскопії (СЕМ). Матеріалом для даного дослідження служили шліфи 21 зубів, відновлених прямими методами, які були поділені на 3 групи. До першої групи увійшли зуби, відновлені гібридним композитним матеріалом “Кромлайт-Z” (НВФ “Кром Дентал”), до другої групи - відновлені методом відкритого “сандвіча” із застосуванням гібридного композитного матеріалу “Кромлайт-Z” (НВФ “Кром Дентал”) та СІЦ “Vitremer” (3M ESPE). Третю групу складали зуби, відновлені методом відкритого “сандвіча” із застосуванням гібридного композитного матеріалу “Кромлайт-Z” (НВФ “Кром Дентал”) та текучого композитного матеріалу “Лателюкс-flow” (ЗАТ “Стома Технологія”).

Зразки вивчали в скануючому електронному мікроскопі РЕММА-102 (виробництва Сумського ОАО “СЕЛМІ” Україна) за прискорюючої напруги 20 kv і силі струму 5х10^-10 А при збільшенні у 2000 разів .

Для вивчення змін адсорбції мікробної флори зубної бляшки на оклюзійній та пришийковій поверхнях обстежено 40 пацієнтів віком від 22 до 55 років. У залежності від терміну дослідження та методу реставрації були визначені чотири дослідних та одна контрольна групи, в яких мікробну флору зубної бляшки забирали з оклюзійної та пришийкової поверхонь бічних зубів. У пацієнтів першої групи забирали мікробну флору зубної бляшки з оклюзійної та пришийкової поверхонь бічних зубів, каріозні порожнини ІІ класу в яких були відновлені гібридним композитним матеріалом “Кромлайт-Z” прямим методом, через 7 діб та 2 місяці після реставраці; другої групи - з оклюзійної та пришийкової поверхонь бічних зубів, каріозні порожнини ІІ класу в яких були запломбовані методом відкритого “сандвіча” із застосуванням гібридного композитного матеріалу “Кромлайт-Z” та склоіономерного цементу потрійного затвердіння “Vitremer” (3M ESPE), через 7 днів та 2 місяці після реставрації; у пацієнтів третьої групи - з оклюзійної та пришийкової поверхонь бічних зубів, каріозні порожнини ІІ класу, в яких були запломбовані методом відкритого “сандвіча”, із застосуванням гібридного композитного матеріалу “Кромлайт-Z” і текучого композитного матеріалу “Лателюкс-flow” через 7 днів та 2 місяці після реставрації; четвертої - з оклюзійної та пришийкової поверхонь бічних зубів, каріозні порожнини ІІ класу у яких були відновлені гібридним композитним матеріалом “Кромлайт-Z” з покриттям поверхневим силантом “Opti Gard” (Kerr), через 7 діб та 2 місяці після реставрації; п’ята група - з оклюзійної та пришийкової поверхонь інтактних бічних зубів пацієнтів попередніх груп у ті самі терміни. Забір матеріалу, його транспортування, виділення та ідентифікацію мікроорганізмів зубної бляшки проводили згідно з загальноприйнятими методиками (Белозерский В.І.,1996). З метою ідентифікації мікрофлори посів здійснювали на 5 поживних середовищах: кров’яний агар, кров’яно-телуристий, середовище Сабуро, шоколадний агар, жовтково-соляний агар. Для підрахунку кількісного складу мікрофлори використовували методику Нікітіна В.О., Куцевляк В.Ф.(1990).

Для проведення клінічних досліджень була відібрана група із 141 пацієнтів чоловічої та жіночої статі віком 22-55 років з дефектами твердих тканин бічних зубів каріозного походження за їх згоди та за умови дотримання задовільного рівня гігієни ротової порожнини. Пацієнти з’являлися на контрольні огляди через 7 днів, 3, 6, 12 та 24 місяці. Пацієнтів, яким було виконано 263 реставрації, поділено на 4 дослідних групи. До першої групи входило 67 пацієнтів, у яких реставрацію 120 порожнин бічних зубів проводили гібридним композитним матеріалом “Кромлайт-Z” (НВФ “Кром Дентал”) за прямою методикою. Друга група складалася з 21 пацієнта, яким реставрацію 37 порожнин бічних зубів проводили методом відкритого “сандвіча” із застосуванням гібридного композитного матеріалу “Кромлайт-Z” та СІЦ “Vitremer” (3M ESPE). Третя група нараховувала 20 пацієнтів, в яких реставрацію 37 порожнин бічних зубів виконували методом відкритого “сандвіча” із застосуванням гібридного композитного матеріалу “Кромлайт-Z” (НВФ “Кром Дентал”) та текучого композитного матеріалу “Лателюкс-flow” (ЗАТ “Стома Технологія”). У четвертій групі, що складалася із 33 пацієнтів, реставрацію 69 порожнин бічних зубів проводили гібридним композитним матеріалом “Кромлайт-Z” (НВФ “Кром Дентал”) і покривали поверхневим силантом “Opti Gard” (Kerr). Отвердження матеріалу проводили за методом спрямованої полімеризації.

Перед виконанням композитних реставрацій, а також протягом контрольних досліджень визначали індекс КПВ, гігієнічний індекс Федорова-Володкіної та стан прикусу.

Клінічну оцінку реставраційних робіт проводили за критеріями USPHS Ryge, що включають анатомічну форму (АФ), крайове прилягання (КП) та шорсткість поверхні (ШП), які є найбільш інформативні. Показники “А” та “В” використовували для позначення реставрацій клінічно задовільними. Показник “А” знаходився в межах позначення “чудовий”. Показник “В” - це прийнятний стан реставрації, тобто реставрація не відповідає ідеальній і згодом може потребувати заміни. Показники “С” і “D” означають неприйнятні реставрації, які повинні бути замінені.

Характеристика груп, побудова досліджень, кількість оцінених реставрацій і число спостережень представлені відповідно до переглянутого протоколу вимог до емаль/дентинних адгезивних матеріалів Ради за матеріалами Американської стоматологічної асоціації (ADA) (Чікаго, 1994 р).

Статистичну обробку результатів досліджень здійснювали з використанням стандартних статистичних пакетів Statgraphics, STATISTICA, SPSS. Для первинної підготовки таблиць та проміжних розрахунків використовували пакет Excel.

Результати досліджень та їх обговорення. Результати лабораторних досліджень фізико-механічних і фізико-хімічних властивостей гібридного композитного матеріалу “Кромлайт-Z” показали, що середня міцність при стисненні становила 262,60±2,95 МПа за нормативного показника (ISO 4049) не менше 190 МПа. Мікротвердість матеріалу становила 650,60±2,81 МПа за нормативного показника не менше 500 МПа.

Глибина твердіння матеріалу “Кромлайт-Z”, у середньому становила 4,20±0,13 мм за нормативного показника не менше 2 мм. Середня величина водопоглинання зразків становила 22,50±0,69 мг/см (нормативний показник не більше 50 мг/см.)

Отримані абсолютні значення показників фізико-механічних і фізико-хімічних властивостей композитного матеріалу “Кромлайт-Z” свідчать про те, що він відповідає ТУ 550 МК 19346592 001 93, а також Міжнародному стандарту ISO 4049 від 1988 р. і його доцільно застосовувати для відновлення бічних зубів, які виконують підвищене жувальне навантаження.

Матеріал “Кромлайт-Z” отримав Свідоцтво про Державну реєстрацію №1418/2002 (Україна) і дозволений до застосування в медичній практиці в Україні.

Результати досліджень крайової проникності реставрацій до термоциклювання показали щільне прилягання матеріалів до твердих тканин бічних зубів у 100% випадків у всіх групах. Після термоциклювання на оклюзійній поверхні зубів були отримані показники проникнення барвника: у І групі – 1,30±0,19, у ІІ - 1,20±0,17, у ІІІ – 1,10±0,15, у IV – 1,20±0,17 бала. Таким чином, крайове прилягання матеріалу “Кромлайт-Z” до твердих тканин бічних зубів в усіх чотирьох групах на оклюзійній поверхні після термічного навантаження не залежить від застосованої техніки реставрації. Це, можливо, пов’язано з тим, що сила зчеплення адгезивних систем композитних матеріалів до дентину менша, ніж до емалі, а на оклюзійній поверхні товщина емалі значно більша, ніж у пришийковій ділянці (Йоффе Е., 1996, Грютцнер А., 1998, Прилуцька Я., 2000). Отже, застосування “сандвіч”-техніки та поверхневого силанту суттєво не впливає на якість крайового прилягання композитних реставрацій на оклюзійній поверхні жувальних зубів.

У пришийкових ділянках така закономірність не зберігалася. У І групі мікропідтікання реєстрували у 80% випадків, середній показник становив 1,80±0,17 бала. Це вірогідно найгірший результат (р<0,05). Застосування “сандвіч”-методу чи поверхневого силанту покращувало щільність крайового прилягання. Пенетрацію барвника у ІІ та IV групах оцінювали на 1,30±0,19 бала, у ІІІ групі проникнення барвника становило 1,20±0,17 бала.

Це, на нашу думку, пов’язано із швидким твердінням СІЦ „Vitremer”, біосумісністю склоіономерного цементу з твердими тканинами зубів, відсутністю мікротріщин та стійкістю до вологи та висихання, а низький модуль еластичності компенсує напруження у пришийковій ділянці, тому при термічному навантаженні спостерігається щільне крайове прилягання, зокрема, у ІІ групі.

У ІІІ групі краще крайове прилягання, на нашу думку, можливе за рахунок підвищеної текучості фотокомпозитного матеріалу „Лателюкс-flow”. Матеріал щільно заповнює мікрощілини, нівелює нерівності, а також амортизує внутрішнє напруження. Отже, застосування “сандвіч”-техніки вірогідно (р<0,05) покращує крайове прилягання композитних реставрацій жувальних зубів у пришийковій ділянці.

Для дослідження зони крайового прилягання реставраційних матеріалів до твердих тканин бічних зубів та підтвердження даних, отриманих у ході дослідження крайової проникності реставрацій, було проведено вивчення ультраструктури зони контакту прямих фотополімерних реставрацій з твердими тканинами бічних зубів методом СЕМ.

У всіх дослідних групах спостерігали щільний контакт без ділянок розшарування композитного матеріалу “Кромлайт-Z” у зоні контакту емалі та реставрації і в зоні контакту дентину стінок порожнин із реставраціями. Але у зразках І групи спостерігали розшарування у ділянках дна та кутів порожнин у вигляді щілини з максимальною шириною до 11 мкм та максимальною довжиною до 350 мкм при збільшенні × 2000. У ІІ і ІІІ групах спостерігали зони розшарування в ділянках кутів порожнин з максимальною шириною 3,5 мкм і довжиною до 200 мкм. Таким чином, при відновленні каріозних порожнин ІІ класу методом “сандвіч”-техніки із застосуванням гібридного композитного матеріалу “Кромлайт Z” і текучого композитного матеріалу “Лателюкс-flow” або СІЦ “Vitremer” покращується якість крайового прилягання матеріалів до дентину дна каріозних порожнин.

У подальшому було вивчено видовий і кількісний склад мікробної флори зубної бляшки на оклюзійній та пришийковій поверхнях бічних зубів через 7 днів та 2 місяці після проведених реставрацій. Ці терміни спостереження обумовлені адсорбцією мікробної бляшки на поверхні реставрації та гідролізом іонів фтору із пломбувальних матеріалів.

У результаті досліджень було ідентифіковано штами, які належали до роду Streptococcus і становили 3 його види: Str. viridans, Str. anhemoliticus, Str. рyogenes. Штами Str. anhemoliticus не є патогенними для людини і, як правило, не викликають захворювань.

У структурі мікробної флори Str. viridans через 7 днів після реставрації на оклюзійній і пришийковій поверхнях становив відповідно до поверхні в I групі - по 45,5%, в II – по 41,7%, в III – по 41,7%, у IV – по 40%, в V – по 41,7%. Str. рyogenes був виявлений відповідно в такій кількості: в I групі - по 18,1%, в II – по 16,6%, в III – по 25%, в IV – по 20%, в V – по 16,6%.

Через 2 місяці після реставрації на згаданих поверхнях відповідно було ідентифіковано штамів: Str. viridans в I групі – по 38,5%, в II – по 46,1%, в III – по 36,4%, в IV – по 40%, в V – по 46,1%; Str. pyogenes - по 23%, по 15,4%, по 27,2%, по 20% по 15,4%, відповідно.

За видовим складом мікрофлора на оклюзійних і пришийкових поверхнях інтактних зубів і реставрацій у групах не мала вірогідних відмінностей (р>0,05).

У результаті досліджень кількісного складу мікрофлори було встановлено, що через 7 днів на оклюзійній поверхні визначали по 2,85х10⁵ стрептококів у контрольній та І дослідній групах, по 2,86 х10⁵  у ІІ та ІІІ групах та 2,79 х10⁵ у IV^.. Через 2 місяці їх кількість збільшувалась до 2,86 х10⁵  у контрольній та І групах, до 2,87 х 10⁵ - у ІІ та до 2,81 х10⁵ - у IV. У ІІІ групі показники не змінилися (р>0,05). На пришийковій поверхні спостерігали ту саму тенденцію збільшення кількості стрептококів через 2 місяці після реставрації. Вірогідних змін у І, ІІ, ІІІ групах порівняно з контрольною не відзначали. У IV групі на поверхні реставрацій спостерігали вірогідне зменшення кількості мікроорганізмів (р<0,05). Зазначимо, що кількість стрептококів на пришийковій поверхні є вірогідно більшою, ніж на оклюзійній, причому як на відновленнях, так і на інтактних зубах (р<0,05).

Проведені дослідження свідчать, що на поверхні реставрацій, виконаних композитним матеріалом “Кромлайт Z”, мікробна бляшка за видовим і кількісним складом не відрізняється від такої на поверхні інтактних зубів.

Отримані результати експериментальних (фізико-механічних, фізико-хімічних, бактеріологічних, крайової проникності та СЕМ) досліджень послужили основою для апробації даного матеріалу в клініці терапевтичної стоматології.

Проведений аналіз початкового стоматологічного статусу І - IV дослідних груп показав, що вони були рівнозначні. Через 7 днів після відновлення усі реставрації за критеріями: анатомічна форма, крайове прилягання, шорсткість поверхні відповідали показнику “А”.

Перше порушення за критерієм шорсткість поверхні спостерігали через 3 місяці у І дослідній групі в одному випадку. Порушень стану атомічної форми та крайового прилягання у цій групі не спостерігали. Стан анатомічної форми, крайового прилягання та шорсткості поверхні у всіх інших групах не змінився і відповідав оцінці “А”. Скарг на гіперчутливість та больові відчуття в реставрованих зубах не було, стан ясен та слизової оболонки ротової порожнини не погіршувався.

Через 6 місяців на контрольний огляд не з’явився один пацієнт І групи, тому було обстежено 119 реставрацій. Оцінка стану поверхні реставраційних робіт у І групі свідчить про те, що у 113 випадках (94,96±1,99%) поверхня реставраційних робіт була рівна і гладенька, що відповідало показнику „А”. У 6 випадках, що становило 5,04 ±1,99%, роботи отримали оцінку „В”: це означає, що поверхня реставрації була дещо шорсткою. Виявлені під час огляду зміни у структурі поверхні після додаткового полірування були ліквідовані і реставрації знову можна було віднести до оцінки „А”. За критерієм анатомічна форма 116 реставраційних робіт (97,48±1,43%) знаходились у задовільному стані і отримали оцінку „А”, у 3 випадках, що становило 2,52 ±1,43%, виявлено порушення анатомічної форми, що характеризувалися частковою втратою контактних пунктів та сколами матеріалу. Відсутність контактних пунктів не мала вибірковості і траплялася як на поверхні молярів, так і премолярів. Можна, припустити, що наявність сколів та порушення контактних пунктів обумовлені оклюзійними особливостями пацієнтів. У 113 реставраційних роботах (94,96±1,99%) крайове прилягання матеріалу „Кромлайт-Z” до твердих тканин зубів спостерігали без лінії поділу та розшарування, що було оцінено як добре. Оцінку „В” отримали тільки 6 реставрацій, що становило 5,04±1,99%. Порушення крайового прилягання спостерігали у вигляді смуги поділу між тканинами зуба та реставрацією.

У ІІ, ІІІ та IV групах через 6 місяців усі реставрації (100%) за критерієм крайове прилягання отримали оцінку „А”. Отже, можна стверджувати, що застосування “сандвіч”-техніки чи поверхневого силанту покращує якість реставраційних робіт у найближчі терміни спостереження.

На контрольний огляд через 12 місяців з’явилися 139 пацієнтів, що мали 261 реставрацію. На контрольний огляд не з’явився один пацієнт з ІІ групи.

Результати обстеження через один рік у І групі свідчили про те, що за критерієм шорсткість поверхні 110 реставрацій (92,44±2,41%) отримали вищу оцінку „А”. Поряд з цим відзначено незначну шорсткість поверхні 9 реставрацій (7,56±2,41%), які отримали оцінку „В”. За критерієм анатомічна форма 116 реставрацій (97,48±1,43%) отримали оцінку „А”. Порушення анатомічної форми було виявлено у 3 випадках (2,52±1,43%). Ці роботи отримали оцінку „В”.

У 109 реставраціях (91,60±2,53%) спостерігали добре крайове прилягання матеріалу до твердих тканин зубів, і вони отримали оцінку „А”. До оцінки „В” були віднесені 10 реставраційних робіт (8,40±2,53%). Порушення крайового прилягання в цей термін спостерігали у вигляді смуги поділу між тканинами зуба та реставрацією без оголення дентину.

При дослідженні реставрацій ІІ групи через 12 місяців виявлено, що анатомічна форма 34 робіт (94,44±3,75%) знаходилась у доброму стані і отримала оцінку „А”. У 35 реставраціях (97,22±2,63%) крайове прилягання діагностували без лінії поділу та розшарування, воно оцінено як добре. В одному випадку, що становило (2,78±2,63%) визначали ледь помітну лінію поділу між твердими тканинами та реставрацією в каріозній порожнині, дно якої знаходилося нижче ясеневої пипочки. Оцінка стану поверхні у 34 випадках (94,50±3,75%) відповідала критерію”А”. Незначна шорсткість поверхні у 2 випадках (5,50±3,75%) відповідала оцінці „В”.

У ІІІ групі через 12 місяців за критерієм шорсткість поверхні та анатомічна форма 35 реставрацій (94,59±3,71%) отримали оцінку„А”. За критерієм крайове прилягання 36 реставрацій (97,30±2,63%) отримали оцінку „А”. Реставрації близько прилягали до зуба, щілини та розшарування не виявлено. Проте в одному випадку (2,70±2,63%) у каріозних порожнинах, дно яких знаходилося нижче ясеневої пипочки, спостерігали лінію поділу між тканинами зуба та реставрацією.

У четвертій групі за критеріями шорсткість поверхні, анатомічна форма та крайове прилягання 67 реставрацій (97,10±2,02%) отримали вищу оцінку „А”. У двох випадках 2,90±2,02% за кожним з критеріїв виставлена оцінка „В”.

Дискомфорту, підвищеної чутливості, вторинного карієсу, а також змін на слизовій оболонці ротової порожнини, які пов’язані із проведеними реставраційними роботами, протягом дванадцятимісячного терміну спостережень не виявлено.

На контрольний огляд через 24 місяці з’явилася така сама кількість пацієнтів, що і в попередній термін, тобто 139 пацієнтів із 261 реставрацєю.

За результатами клінічних спостережень у пацієнтів І групи 108 реставрацій за критерієм шорсткість поверхні отримали оцінку „А”, це означає, що вони мали гладку поверхню. Частина реставрацій (9,24±2,72%) відповідали оцінці „В”, тобто поверхня була злегка шорсткою або мала невеликі заглибини, які могли бути відновлені до попереднього вигляду за допомогою додаткового полірування. За критерієм анатомічна форма 115 реставраціям присвоєна оцінка „А”. У 4 випадках (3,36±1,69%) виявлено часткову втрату контактних пунктів, незначні відколи поверхневого шару матеріалу. Ці роботи отримали оцінку „В”. Відновлення були злегка занижені, висота оклюзії збережена. Відсутність контактних пунктів спостерігали на бічних поверхнях молярів і премолярів. Ці порушення спостерігались у пацієнтів як з глибоким прикусом, так і в пацієнтів з ортогнатичним прикусом. У 107 робіт (89,92±2,84%) було виявлено добре крайове прилягання і оцінено за критерієм „А”. Втрата крайового прилягання у 11 реставрацій (9,24±2,60%) здебільшого спостерігалась у каріозних порожнинах ІІ класу і візуально характеризувалася білою смугою на межі пломба-зуб та при зондуванні визначалась лінія з’єднання композитної реставрації з твердими тканинами зуба, у одному випадку (0,84±0,80) робота оцінена за критерієм “С” і потребувала заміни.

Зазначимо, що у І групі за критерієм крайове прилягання в каріозних порожнинах ІІ класу за Блеком були отримані найгірші результати за всі терміни спостереження, а кількість ускладнень перевищувала такі показники в інших групах у декілька разів (ІІ-ІV групи).

У пацієнтів ІІ групи установлено, що за критерієм шорсткість поверхні, анатомічна форма та крайове прилягання 34 реставрації (94,44±3,76%) отримали вищу оцінку „А”. Відповідно оцінку „В” отримали дві роботи (5,56±3,77%).

Контроль реставрацій у пацієнтів ІІІ групи показав, що за критерієм шорсткість поверхні та анатомічна форма 34 (91,89±4,49%) з них отримали вищу оцінку „А”. Відповідно оцінку „В” отримали три роботи (8,11±4,49%). За критерієм крайове прилягання 97,30±2,67% реставрацій отримали оцінку „А”. Це найвищий показник за даним критерієм у зазначений термін, який вірогідно (р<0,05) перевищує показник І групи. Реставрації щільно прилягали до зубів без лінії поділу і розшарування. В одному випадку, що становило (2,70±2,37%), при зондуванні визначалася межа між твердими тканинами зуба та матеріалом (оцінка “B”).

У пацієнтів IV дослідної групи 64 відновлення (92,75±3,11%) за критерієм шорсткість поверхні отримали оцінку „А”. За критерієм анатомічна форма 67 (97,10±2,02%) реставрацій відповідали оцінці „А”. Це найвищий показник у групах у цей термін, але він вірогідно не відрізняється від інших. У 2 (2,90±2,02%) випадках спостерігали порушення контактних пунктів на бічних поверхнях молярів і премолярів. Роботи отримали оцінку „В”. Крайове прилягання 65 реставрацій (94,20±2,80%) відповідало оцінці „А”. Втрату крайового прилягання спостерігали у 4 (5,80±2,80%) випадках. Ці роботи мали оцінку „В”. Втрата крайового прилягання спостерігалася у одному випадку на оклюзійній поверхні і в трьох випадках визначалася при зондуванні каріозних порожнин ІІ класу у молярах.

Змін на слизовій оболонці ротової порожнини за цей період виявлено не було. Дискомфорту або підвищеної чутливості та вторинного карієсу після проведених реставраційних робіт не виявлено.

Отримані нами результати клінічного застосування гібридного композитного матеріалу „Кромлайт-Z” у найближчі та віддалені терміни збігаються із результатами дослідження гібридного композитного матеріалу “Кромлайт-Р” (Шевченко В.К. 2004).

Таким чином, доведено високу клінічну ефективність оптимізованих прямих методів відновлення бічних зубів з використанням вітчизняного композитного матеріалу „Кромлайт-Z”.

Проаналізувавши результати клінічного застосування вітчизняного гібридного композитного матеріалу „Кромлайт-Z”, слід відзначити, що запропонована розробником консистенція матеріалу зручна в роботі. Матеріал пластичний при моделюванні, зберігає задану форму реставраційної поверхні, не прилипає до інструментів, має хороші експлуатаційні властивості.

При диспансерному спостереженні навколо реставраційних робіт протягом 24-ох місяців не виявлено запальних процесів слизової оболонки ротової порожнини та тканин пародонту, пов’язаних з виконаними реставраційними роботами.

Таким чином, у процесі дворічного спостереження за найближчими та віддаленими результатами клінічного застосування вітчизняного гібридного композитного матеріалу „Кромлайт-Z” було виявлено високі фізико-механічні та естетичні властивості матеріалу, який застосовувався для відновлення каріозних порожнин І, ІІ класів за Блеком.

У результаті проведених досліджень було установлено, що анатомічна форма та шорсткість поверхні пломб не залежать від методу реставрації, крайове прилягання пломб вірогідно покращується (р<0,05) при застосуванні „сандвіч”-техніки.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведене теоретичне узагальнення проведених лабораторних і клінічних досліджень вітчизняного гібридного композитного матеріалу „Кромлайт-Z”, здійснено їх всебічний аналіз та дана оцінка щодо ефективності використання у вітчизняній стоматологічній практиці.

1. Установлено, що фізико-механічні і фізико-хімічні властивості вітчизняного композитного матеріалу „Кромлайт-Z” (міцність при стисненні, мікротвердість, глибина твердіння, водопоглинання) відповідають стандартам ISO 4049, що обумовлює доцільність його застосування для відновлення бічних зубів.

2. Доведено, що крайова проникність композитних реставрацій на оклюзійній поверхні не залежить від методу реставрації. У пришийковій ділянці цей показник, вірогідно, покращується при застосуванні “сандвіч”-техніки. Покращення крайового прилягання в межах дна та кутів каріозних порожнин у разі застосування “сандвіч”-техніки підтверджується результатами скануючої електронної мікроскопії.

3. Мікробне обсіменіння на оклюзійній та пришийковій поверхнях реставрацій не відрізняється від такого на поверхнях інтактних зубів; на оклюзійних поверхнях кількість мікроорганізмів, вірогідно, менша, ніж на пришийкових, а застосування поверхневого силанту вірогідно зменшує кількість мікрофлори на поверхні відновлень.

4. У результаті клінічних випробовувань доведено високу ефективність застосування “сандвіч”-техніки в поєднанні з вітчизняним фотокомпозитним матеріалом „Кромлайт-Z” (94,44% - 97,30%) та постбондингу (94,20%) за показником крайове прилягання залежно від методу реставрації.

5. Результати всебічного вивчення клінічної ефективності матеріалу „Кромлайт-Z” стали підставою для впровадження прямих методів відновлення бічних зубів із застосуванням вітчизняного гібридного композитного матеріалу „Кромлайт-Z” у клініці терапевтичної стоматології.