СОСТОЯНИЕ ТКАНЕЙ ПАРОДОНТА У БОЛЬНЫХ ОЛИГОФРЕНИЕЙ И ОСОБЕННОСТИ ОРТОПЕДИЧЕСКОГО ЛЕЧЕНИЯ (клинико-лабораторное исследование) : СТАН ТКАНИН ПАРОДОНТА У ХВОРИХ НА ОЛІГОФРЕНІЮ ТА ОСОБЛИВОСТІ ОРТОПЕДИЧНОГО ЛІКУВАННЯ (клініко-лабораторне дослідження)

summary

Матеріали і методи дослідження. Для вирішення поставленої мети та завдань дисертаційної роботи проведено комплекс клінічних та лабораторних досліджень.

Клінічне обстеження порожнини рота проведене в 368 психічно хворих, які знаходились на лікуванні в Одеській обласній психіатричній лікарні і в Барабойському психо-неврологічному інтернаті, і в 65 психічно здорових осіб. У результаті обстеження була визначена група пацієнтів, що мають малі й середні дефекти зубних рядів і показання до незнімного мостоподібного протезування серед психічних хворих, раніше не протезованих.

У зв’язку з тим, що попередні клінічні дослідження довели однаковість важкості стоматологічної захворюваності у більшості нозологічних груп психічно хворих нами була відібрана однорідна нозологічна група хворих на олігофренію.

Виключно ця група і взяла участь у подальших клінічних дослідженнях. Вона склала 112 психіатричних хворих, які були розподілені на 3 репрезентативні групи (перша - 36, друга - 37, третя - 39 осіб). У першу групу були включені психічно хворі, протезування яких проводили за традиційною схемою – штамповано-паяними мостоподібними протезами. Друга група включала психічних хворих, яким проводили протезування малих і середніх дефектів зубних рядів такими ж традиційними конструкціями, але вже на тлі специфічної предпротезної підготовки, що стимулює слиновиділення. Третю групу склали пацієнти, яким проводили протезування по розробленій нами схемі й запропонованими конструкціями. 

Всі пацієнти хворіли на олігофренію не менше ніж 5 років. До групи були вклю­чені також пацієнти з олігофренією легкого та середнього ступеню важ­кості, що відповідає не тільки стаціонарному, але й амбулаторному лікуванню і має важливе значення для практичної інтерпретації результатів дослідження.

У пацієнтів вибраної групи, згідно отриманого анамнезу, зуби були видалені більш ніж 6 місяців потому, внаслідок захворювань пародонта.

В усіх пацієнтів групи було діагностовано генералізований пародонтит, I, I-II ступеня, хронічного перебігу. Рухомість зубів не перевищувала I ступеня за Ентіним.

Проведено 2140 лабораторних і клінічних аналізів. Для окремих додаткових досліджень також включалися 65 психічно здорових осіб – для визначення впливу психіатричного статусу на стан органів і тканин порожнини рота.

При визначенні розповсюдженості стоматологічних ортопедичних захво­рю­вань також вивчали особливості клінічних проявів патології зубних рядів у психічних хворих, а саме здійснювали порівняльну характеристику поширеності і складності ортопедичної стоматологічної патології у двох груп пацієнтів – із психіатричним статусом і без нього.

В усіх хворих, відібраних для дослідження, проведено комплекс клініко-лабораторних досліджень: вивчення стану тканин пародонта, морфологічна характеристика епітелію слизової оболонки порожнини рота, біохімічний аналіз ротової рідини, оцінка функціональної активності слинних залоз (за показником швидкості слиновиділення), характеристика мікробіоценозу порожнини рота на підставі мікробіологічних досліджень.

Клініко-лабораторні показники вивчалися в хворих на олігофренію у наступні терміни – до фіксації протеза, через 1, 2, 6 місяців та через 1 рік від моменту фіксації протеза. Пацієнти контрольної групи (психічно здорові) не протезувалися.

При клінічному обстеженні стану ротової порожнини в різний термін спостережень ураховували: інтенсивність запалення слизової оболонки (проба Шиллера-Пісарєва), поширеність та інтенсивність запалення тканин пародонта (індекс РМА Parma, проба Шиллера-Пісарєва). Визначали рівень гігієни порожнини рота за індексом Грін-Вермільона.

Крім того, про наявність запалення в порожнині рота судили за показниками функціональної проби Ясиновського в модифікації О.І. Сукманського із співавт. (1980) – підраховували кількість лейкоцитів і епітеліальних клітин в 1 мл ротових змивів. Стійкість капілярів оцінювали за вакуумною пробою Кулаженка.

Оцінку ступеня атрофії альвеолярних гребенів щелеп проводили за методикою визначення атрофії, розробленої на кафедрі ортопедичної стоматології ОДМУ.

Матеріалом для морфологічного дослідження служили мазки-зіскрібки слизової оболонки порожнини рота. Отримані препарати офарблювали гематоксилін-еозином, з наступним вивченням під світловим мікроскопом.

Ступінь загальної мікробної обсіменінності порожнини рота й рівень обсіменіння грибами р. Candіda визначалися в 112 хворих на олігофренію і 65 психічно здорових осіб. Здійснювали мікроскопічне вивчення мазків з порожнини рота із застосуванням звичайних і люмінісцентних методів фарбування патологічного матеріалу.

Для виділення й кількісного обліку стафілококів забір матеріалу з порожнини рота здійснювали стерильним ватяним тампоном, змоченим фізіологічним розчином, з наступним посівом матеріалу на жовтково-сольовий агар (ЖСА). Відбір досліджуваних колоній на ЖСА робили після інкубації протягом  2 діб при температурі 37^оС. 

Збір зразків ротової рідини проводили в умовах спонтанного слиновиділення, розраховували швидкість слиновиділення (в мл/хв.), визначали рН і величину осмоляльності слини кріоскопічним методом на осмометрі 3D3 (фірма «Advanced Instruments» (США). Біохімічними методами в ротовій рідині визначали концентрацію нітрітів, нітратов (Емченко Н.Л. с соавт., 1994), загального кальцію – фотометричним методом із застосуванням стандартних наборів для in vitro діагностики фірми Simko Ltd (Україна), неорганічних фосфатів – фотометричним методом із застосуванням молібденовокислого амонію (Меньшиков В.В., 1987). Оцінювали рівень інтоксикації організму за результатами визначення вмісту молекул середньої маси в ротовій рідині (Гаврилов В.Б. с соавт., 1999).

На підставі аналізу проведених клініко-лабораторних досліджень була запропонована методика консервативного і ортопедичного лікування хворих на олігофренію з дефектами зубних рядів. Хворим виготовляли суцільнолиті мостоподібні протези з опорою на суцільнолиті кільцеві шини-протези власної конструкції. Додатково призначали препарат з групи пелоїдів «Пелодекс» - у вигляді ротових ванночок, 2 рази на день, протягом 2-х місяців (1 місяць до протезування і 1 місяць після фіксації незнімних конструкцій зубних протезів), у розведенні 1:10.

Статистичні методи. Статистичну обробку даних проводили за методом О.В. Монцевічуте-Ерінгене з використанням  t-критерію Стьюдента. Дані вважали вірогідними при рівні значимості  0,95, тобто Р<0,05.

Результати дослідження та їх обговорення.  В результаті проведених епідеміологічних досліджень встановлено, що в групі психічно хворих поширеність дефектів зубних рядів вища, ніж в аналогічних групах осіб без психічно ускладненого статусу, і складає 98,88 % проти 87,69 % відповідно. При цьому у всіх вікових групах переважають пацієнти з малими та середніми дефектами зубних рядів (рис. 1). Повна же відсутність зубів також була більш характерною для репрезентативної групи із психічними захворюваннями. Слід зазначити, що в групі психічно хворих відсутність дефектів зубних рядів відзначалась в дуже малої кількості осіб. При аналізі дефектів зубних рядів на нижній щелепі встановлені практично однакові показники в обох групах.