УПРАВЛІННЯ ВАРТІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ : УПРАВЛЕНИЕ СТОИМОСТЬЮ ПРЕДПРИЯТИЙ: ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ И ПРАКТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 – “Теоретичні засади управління вартістю підприємств” - досліджено наукові аспекти управління підприємствами за критерієм вартості, які у сукупності формують теоретичні та практичні засади вартісного менеджменту на сучасному етапі трансформації економічних відносин.

Дослідження еволюції наукової думки з визначення економічної природи вартості дозволило дійти до висновку про неспроможність витратної та результуючої концепцій всебічно пояснити феномен вартості підприємств. Сучасна теоретична конструкція вартості має створюватися шляхом відмови від принципу монізму і синтезу окремих елементів трудової теорії та маржиналізму на основі наукових розробок представників неокласичної економічної школи.

У дисертації вартісна проблематика розглядається за методологією Дж. Хікса на базі використання аналогії між поведінкою індивідів і підприємств. Теза про прибуток як головну мету діяльності підприємств і прояв корисності останніх автором не поділяється; дослідження спирається на концепцію Е. Чемберліна, Дж. Робінсон, Й. Шумпетера, з якої випливає, що джерелом вартості виступають конкурентні інноваційні переваги.

Вартість підприємств визначається як основа, навколо якої під впливом різноманітних чинників формуються ціни, і характеризує грошові відносини між заінтересованими у підприємствах особами (покупцями, продавцями, акціонерами, менеджерами, кредиторами тощо), віддзеркалюючи погляд ринку на вигоди від використання підприємств (їх майна, корпоративних та інших прав). Ціна виступає похідною від вартості; вона так само вказує на грошові відносини, але лише на ті, що приписуються підприємствам конкретними покупцями і продавцями.

Прояв вартості підприємств простежується на ринку капіталів, механізм якого визнати ефективним не можна. Це вимагає виявлення закономірностей ціноутворення на основі концепції “внутрішньої вартості акцій” з урахуванням зміни попиту за принципом граничної корисності, а пропонування – на основі факторів виробництва: праці, капіталу, землі, підприємництва. Головним джерелом вартості підприємств в сучасних умовах господарювання стає інтелектуальний капітал у формі нематеріальних активів; земля як фактор виробництва поступово втрачає свою роль. Найбільше значення вартості одержується у випадку, коли підприємство досягає оптимальної структури факторів виробництва; рівень оптимальності визначається межею, за якою збільшення будь-якого фактору не призводить до відповідного зростання вартості підприємства.

Корисність підприємств як специфічного товару, не придатного до безпосереднього споживання, проявляється у дохідності, терміні володіння, надійності (ризикованості) та ліквідності, а при її розгляді з позицій власників доцільно ураховувати так звану “нетоварну цінність” підприємств. Зростання вартості підприємств пов’язане із впровадженням продуктових, процесних й організаційних інновацій, які спричиняють тимчасову монополію підприємств, збільшення їх ринкової частки, і як наслідок зростання грошових потоків. 

7

В період економічної трансформації суттєвий вплив на вартість підприємств справляє характер процесів первісного нагромадження капіталу під час приватизації, що значною мірою визначає особливості відносин власності в національній моделі корпоративного управління підприємствами. Остання за своєю природою має пов’язувати різноспрямовані інтереси, знімати протиріччя між власниками та найманими менеджерами, узгоджувати їх відносини з приводу значень різних типів вартості. З огляду на це, дослідження проблематики вартісного менеджменту доцільно ґрунтувати на усталеному іноземному категорійному апараті типів вартості, які ототожнюються з видами цін, але використовуються виключно для оцінювання підприємств, їх активів, капіталу, цінних паперів. Це дозволяє на базі сучасного економічного інструментарію, що відповідає складності категорії “вартість підприємств”, всебічно охопити різноманітні аспекти управління вартістю.

При дослідженні заінтересованості різних суб’єктів ринку у вартості підприємств доцільним є застосування пропонованої класифікації інвесторів за ознаками  розміру належного пакету акцій, часу володіння ним та обраним шляхом зростання своєї власності. Такий підхід дає можливість виділити типи організації фондового ринку і відповідні ним домінуючи форми поведінки підприємств щодо управління вартістю. Слід ураховувати також необхідність відновлення вартості, втраченої під час загальноекономічної кризи, що актуалізує використання вартісного менеджменту в моделях трансформації підприємств у ринковоорієнтовані структури.

Управління вартістю підприємств розуміється як система менеджменту, що трансформує вартісні цілі власників підприємств в конкретні дії найманих менеджерів, які мають усвідомлювати своє пріоритетне завдання у збільшенні вартості підприємств і підпорядковувати йому інші цілі. В концепції управління вартістю підприємство розглядається з позиції власників у вигляді інвестиції (що не виключає управління ним з позиції менеджерів як цілісним майновим комплексом); само ж управління носить стратегічний інноваційний характер, підпорядковується процесу створення вартості, ґрунтується на урахуванні виділених пріоритетних типів вартості (ринкова, діючого підприємства, інвестиційна, чистих активів, при поділі, ліквідаційна, оціночна та витрати на придбання). Воно не протиставляється загальній теорії менеджменту, а доповнює систему цілей підприємств ціллю його власників, виділяє процеси управління, для яких критерій вартості є головним (реорганізація, стратегічне управління, впровадження інновацій), уточнює для них функції. Управління відбувається в умовах значної невизначеності, за якою головною запорукою успіху стають особисті якості і талант топ-менеджерів.

Управління вартістю призначене передусім для відкритих акціонерних товариств і можливе за умов: колективної власності на підприємства; усвідомлення власниками підприємств необхідності управління за критерієм вартості; наявності конкурентного середовища, відмови від практики штучної монополізації ринків; існування ефективних механізмів впливу акціонерів на найманих менеджерів в межах моделі корпоративного управління підприємствами; ліквідності ринку підприємств; прискорення процесів інтеграції вітчизняних підприємств у міжнародне економічне товариство; зростання підприємств і відповідно їх потреб у фінансових ресурсах; податкової політики, що сприяє наданню корпоративним доходам природної форми.