РОЗРОБКА СКЛАДУ ТА ТЕХНОЛОГІЇ М’ЯКОЇ ЛІКАРСЬКОЇ ФОРМИ З ДИФТОРАНТОМ

summary

·    Розробка складу та технології крему з дифторантом

Активна речовина розроблюваного лікарського засобу – дифторант – за хімічною структурою є похідним N-фенілантранілової кислоти. Подібні азотисті аналоги саліцилатів займають важливе місце у групі нестероїдних протизапальних засобів. Дифторант, крім високого протизапального, анальгезуючого та жарознижуючого ефектів, проявляє також антипротеазну дію. Механізм протизапальної дії цієї субстанції заснований на антагонізму у відношенні до гістаміну і серотоніну. Препарат інгібує активність протеолітичних ферментів, знижує вміст кініногену в центрі запалення, пригнічує кініногенази і активує кінінази. Універсальність такої антифлогістичної дії у відношенні до калікреїн-кінінової системи вигідно відокремлює дифторант не тільки від N-похідних антранілової кислоти, але й від ряду інших НПЗЗ.

Одним із першочергових завдань, що постало при розробці і обґрунтуванні складу м’якого лікарського засобу з дифторантом, став вибір оптимального носія, який би при мінімально можливій концентрації діючої речовини забезпечував її максимальну ефективність і прояву всього спектру фармакологічної дії дифторанту.

Враховуючи те, що препарат планується використовувати в дерматологічній практиці для лікування різних форм псоріазу, виникає низка вимог щодо властивостей його основи-носія, а саме: препарат має виявляти зволожуючу і пом’якшуючу дію на шкіру; основа не повинна містити жодного алергенного чи подразнюючого компоненту для виключення можливості загострення хвороби; препарат не повинен виявляти гіперемічної дії, порушувати газо- і теплообмін шкіри, що актуально, беручи до уваги великі площі нанесення засобу; основа препарату не повинна викликати дискомфорт при нанесенні і при видаленні з ураженої шкіри; бажано, щоб препарат мав задовільні споживчі властивості – колір, запах, консистенцію, зручність намазування, змивання тощо.

Для розв’язання поставлених задач був розроблений план досліджень, який ґрунтується на системному підході і складається з таких послідовних етапів:

§  фармакологічне обґрунтування типу основи м’якої лікарської форми, в якій спостерігалася б максимальна ефективність дифторанту;

§  вибір концентрації активної речовини за допомогою фармакологічних досліджень модельних зразків з різним вмістом дифторанту;

§  оптимізація відібраної у попередніх дослідженнях основи за біофармацевтичними, технологічними та іншими критеріями;

§  розробка раціональної технології засобу, створення проекту технологічного тимчасового регламенту на виробництво;

§  дослідження з метою обґрунтування виду упаковки, терміну придатності та умов зберігання розроблюваного препарату;

§  вибір критеріїв контролю якості препарату, а також розробка і валідація основних методик проведення аналізу, розробка АНД;

§  проведення доклінічного вивчення препарату.

Для вивчення впливу типу основи м’якої форми на прояву ефективності препарату з дифторантом були розроблені і досліджені основи різної природи, які найчастіше використовуються в сучасній фармацевтичній практиці.