Маркетингові та фармакоекономічні дослідження лікарських засобів для лікування діабету : Маркетинговые и фармакоэкономические исследования лекарственных средств для лечения диабета

summary

Маркетинговий аналіз фармацевтичного ринку протидіабетичних лікарських засобів в кінці ХХ і на початку ХХІ сторіччя. Фармацевтична складова маркетингового аналізу базується на вивченні специфіки конкретних захворювань, підходів та методів лікування, арсеналу лікарських засобів з встановленням відповідних тенденцій розвитку. Тому, перш за все, проаналізовано специфічні аспекти діабету як захворювання, шляхи його фармакотерапії та вивчено дотримання в Україні вимог ВООЗ щодо стандартів термінології, класифікації та діагностики ЦД та НЦД. Встановлено, що методологія лікування діабету в Україні відповідає світовим стандартам. Опрацьовані дані з профілактики діабету, симптоматики предіабету та діабету, супутніх захворювань, механізму лікування є актуальними при підготовці матеріалів інформаційного забезпечення фармацевтичної опіки хворих на діабет.

З метою вивчення закономірностей зміни теоретичного арсеналу лікарських засобів для лікування діабету в Україні у порівнянні зі світовими тенденціями, методом традиційного маркетингового аналізу вивчено їх динаміку протягом останніх 80 років та виконано порівняльний аналіз ринків протидіабетичних лікарських засобів на основі таких провідних та високорозвинутих країн світу, як Великобританія та США. Нами розглянуто шляхи оптимізації ринку протидіабетичних лікарських засобів в Україні на початку ХХІ сторіччя та вказано на конкретні лікарські засоби і конкретні лікарські форми, які за даними світової та вітчизняної літератури можна розглядати як претенденти до формулярного списку.

Проведено аналіз тенденцій шляхів вирішення таких важливих проблем як комплаєнс та покращення критеріїв якості життя у розробці нових технологій фармакотерапії діабету у світі.

Обгунтування методів та об’єктів дослідження. При виборі методології дослідження нами використано основні державні установчі документи, які регламентують питання лікарського забезпечення хворих на діабет в Україні: комплексна програма “Цукровий діабет”, схвалену Указом Президента у травні 1999 р. та “Державна програма забезпечення населення лікарськими засобами на 2004-2010 роки” затверджену Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2003 р. №1162, положення яких зумовлюють потребу у формуванні фармакоекономічної складової в охороні здоров’я.

Ми об’єднали в одному дослідженні фармацевтичні аспекти ЦД та НЦД, оскільки ці ендокринні патології базуються на однакових принципах лікарського забезпечення та шляхів їх фінансування.

Особливості нашого методичного підходу до маркетингового аналізу полягали в дослідженні ринку протидіабетичних лікарських засобів  з  одночасним прогнозом розвитку цього сегменту ринку та порівнянням асортименту антидіабетичних препаратів вітчизняного фармацевтичного ринку з асортиментом даних препаратів у ринках провідних країн світу.

Методика аналізу стану лікарського забезпечення хворих на діабет, розроблена нами, передбачає інтегроване вивчення медичних та фармацевтичних факторів лікування хворих на діабет з включенням таких параметрів, як організаційна структура ендокринологічної служби регіону; абсолютні та відносні показники поширеності та захворюваності ЦД з врахуванням вікового фактору, а також їх динаміки; забезпеченості населення лікарями-ендокринологами, кількості ендокринологічних кабінетів, ендокринологічних ліжок та їх робота; методів діагностики та лікування діабету; забезпеченості хворих пристроями для введення інсуліну та контролю рівня цукру в крові; ускладнень ЦД; кількісного та асортиментного складу регіональних заявок на протидіабетичні препарати; коефіцієнту задоволення заявки на препарати інсуліну, в т.ч. його поквартальних показників.

 Розроблена комп’ютерна база даних “Споживання лікарських засобів хворими на діабет”, проблемно орієнтована на одержання інформації про кожного хворого діабетом з наступним узагальненням відповідних фармакотерапевтичних схем, лікарських засобів, які застосовуються для їх забезпечення, джерел фінансування відповідного лікування тощо. При цьому була  використана методологія побудови баз даних за Дж. Мартіном.

Застосовані нами методи визначення потреби у лікарських засобах включають класичний підхід (визначення потреби на модельну сукупність 100 хворих) з персоніфікованим аналізом показників споживання протидіабетичних лікарських засобів хворими на основі комп’ютерного медикаментозного паспорту та використанням фармакоекономічних методів аналізу практичних схем фармакотерапії діабету.

Фармакоекономічний аналіз схем лікування діабету проведено за методом “вартість-ефективність”. Для інтегрування показників ефективності та безпечності протидіабетичних лікарських засобів нами застосовано метод моделювання, при якому використана інформація з джерел літератури, яка доповнена даними експертних оцінок та визначеним інтегральним рейтингом ефективності протидіабетичного лікарського засобу чи схеми фармакотерапії діабету. Об’єктами фармакоекономічного аналізу були: 17 практичних схем інсулінотерапії (23 торгових назви препаратів інсуліну), які використовуються для лікування 112 хворих ЦД 1 типу; 10 практичних схем терапії пероральними гіпоглікемічними лікарськими засобами, які використовуються для лікування 857 хворих ЦД 2 типу; 2 практичних схеми фармакотерапії НЦД, що застосовуються для лікування 7 хворих.

Вивчення стану лікарського забезпечення хворих на діабет в Україні. За даними ВООЗ і Американської діабетичної асоціації  у 2001 році в світі було зареєстровано 154 млн. хворих ЦД, з них 120 млн. – хворі ЦД 2 типу. ЦД 1 типу найбільш часто діагностується у розвинутих країнах і коливається від 10 хворих (дігностовано вперше за рік) на 100 тис. населення у Австрії, Великій Британії, Франції  до 30 на 100 тис.населення у Фінляндії.

Нами вивчено закономірності динаміки показників захворюваності та поширеності ЦД та НЦД за 1997-2004 рр. в Україні та у розрізі АР Крим, областей, м.Києва та м.Севастополя. 

На кінець 2004 року в Україні зареєстровано 969269 хворих ЦД, з них 131178 – хворі ЦД 1 типу, найвищий показник поширеності ЦД у 2004 році був у Чернівецькій обл. - 2913,6 хворих, Хмельницькій обл. -2869,1 хворих та Черкаській обл. - 2731,6 хворих на 100 тис. населення, а найбільше вперше виявлено хворих на ЦД  у Харківській обл. - 332,4 хворих, Чернівецькій обл. - 272,5 хворих та у м.Києві - 288,3 хворих на 100 тис. населення. Найнижча поширеність ЦД у 2004 р. була у Волинській області, також у цьому регіоні найменше відносне число вперше виявлених хворих на ЦД (відповідно 1319,5 та 123,4 хворих на 100 тис. населення). За період 1997 – 2004 рр. середньодержавний приріст поширеності ЦД складає 17,1%. Найвищий приріст поширеності ЦД відбувся у Тернопільській обл. - 65,2%  та Чернівецькій обл. - 61,8%, а у Луганській обл. зафіксовано зменшення поширеності цього захворювання. Встановлено, що в Україні є середньосвітові показники (19,4 на 100 тис.населення щорічно) виявлення ЦД 1 типу.

Таким чином, аналіз показників захворюваності та поширеності ЦД за період 1997 - 2004 рр. свідчить про стабільні тенденції до їх росту з одночасною діагностикою великої кількості важких ускладнень ЦД. Виявлено, що показники захворюваності та поширеності ЦД, стану лікарського забезпечення та його фінансування в Україні мають регіональні відмінності.

Враховуючи централізовану схему постачання препаратами інсуліну, яка базується на їх попередньому замовленні, нами були проаналізовані вартісні та кількісні характеристики показників потреби у лікарських засобах для лікування ЦД, які визначаються обласною ендокринологічною службою, офіційно запланованим розподілом препаратів згідно з наказами МОЗ України та фактично отриманими інсулінами через централізоване постачання, що дозволило визначити коефіцієнт задоволення заявки на препарати інсуліну, в т.ч. провести поквартальний аналіз задоволення заявки. Встановлено нерівномірність постачання препаратів інсуліну, що, безперечно, має негативний вплив на фармакотерапію ЦД. Визначено, що відсутність достовірної методики визначення потреби у препаратах інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобах призводить до довільного планування фінансування для забезпечення хворих цими препаратами.

Тому нами запропоновано методику комплексного аналізу стану лікарського забезпечення хворих ЦД на регіональному рівні, що інтегрує вивчення медичних та фармацевтичних факторів лікування хворих на діабет та   дозволяє вивчити реальний стан лікарського забезпечення хворих ЦД на регіональному рівні за показниками:

·        організаційної структури ендокринологічної служби (ендокринологічний диспансер, диспансерне відділення, ендокринологічний центр);

·        абсолютних та відносних показників поширеності та захворюваності ЦД з врахуванням вікового фактору, а також їх динаміки;

·        забезпеченості населення лікарями-ендокринологами (їх кількості і кваліфікації);

·        кількості ендокринологічних кабінетів (у т.ч. дитячих ендокринологічних кабінетів), шкіл діабету;

·        забезпеченості населення регіону ендокринологічними ліжками та їх роботи (проліковано хворих, середня тривалість перебування на ліжку, питома вага хворих діабетом серед пролікованих хворих);

·        методів діагностики та лікування ЦД;

·        ускладнень ЦД (ураження нирок, ретинопатія, катаракта, гангрена, ампутації);

·        забезпеченості хворих ЦД пристроями для контролю рівня цукру в крові;

·        забезпеченості хворих, які застосовують інсулінотерапію пристроями для введення інсуліну;

·        кількісного та асортиментного складу регіональних заявок на протидіабетичні препарати;

·        коефіцієнту задоволення заявки на препарати інсуліну, в т.ч. його поквартальних показників.

За модель для деталізованого вивчення ми обрали Тернопільську та Львівську області, а стан споживання протидіабетичних лікарських засобів та відповідного лікарського забезпечення вивчали на прикладах диспансерного ендокринологічного відділення Тернопільської обласної клінічної лікарні та на базі Львівського обласного ендокринологічного диспансеру.

Для оптимізації інформативних можливостей аналізу стану споживання лікарських засобів для лікування діабету необхідний індивідуалізований облік хворих з веденням їх медикаментозного паспорту.  Інструментом такого аналізу є створена нами комп’ютерна база даних “Споживання лікарських засобів хворими на діабет”. Ця база даних є безперервно функціонуючою, постійно тривають дослідження щодо її вдосконалення.  На даний час у базі даних накопичена інформація про 1945 хворих ЦД та 7 хворих НЦД. Вказана комп’ютеризована база є проблемно орієнтованою на аналіз стану забезпечення хворих лікарськими засобами, що проводиться на основі фіксованих даних про препарати, які одержував кожен хворий за досліджуваний період. Це дає можливість побудови за її допомогою науково обгрунтованої моделі стану лікарського забезпечення хворих з наступним експертним обгрунтуванням індивідуальної та інтегральної потреби у протидіабетичних лікарських засобах на перспективу.

При її створенні ми вважали за необхідне, щоб паспортна частина (включно з реєстраційним номером хворого) була повністю сумісна з аналогічною частиною Державного реєстру хворих ЦД - бази даних СИНАДІАБ (системою спостереження за діабетом).