ГІГІЄНІЧНІ АСПЕКТИ АДАПТАЦІЇ ОВЕЦЬ ІМПОРТОВАНОЇ ПОРОДИ ОЛІБС ЗА ЕКОЛОГО-ГОСПОДАРСЬКИХ УМОВ СТЕПОВОЇ ЗОНИ УКРАЇНИ : ГИГИЕНИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ АДАПТАЦИИ ОВЕЦ импортировано ПОРОДЫ ОЛИБС по эколого-хозяйственных условий СТЕПНОЙ ЗОНЫ УКРАИНЫ

summary

Експериментальна частина виконувалась протягом 2005–2007 рр. в умовах ТОВ “Шаролезька вівця” Новомосковського району Дніпропетровської області на місцевих вівцематках дніпропетровського типу асканійської м’ясо-вовнової породи і імпортованої породи олібс канадської селекції та чистопородних і помісних ягнятах (F _Ѕ), отриманих шляхом схрещування двох вищезазначених вихідних порід. Лабораторні дослідження проводили в проблемній лабораторії фізіології та функціональної морфології продуктивних тварин Дніпропетровського державного аграрного університету та в міській централізованій імунологічній лабораторії міста Дніпропетровська. Об’єктом дослідження слугували фізіолого-біохімічні та імунологічні процеси в організмі тварин (рис. 1). За даними сертифікату імпортне поголів’я овець благополучне щодо інфекційних, інвазійних захворювань. Усі піддослідні тварини були забезпечені умовами утримання і годівлі у відповідності до санітарних вимог України. При роботі з дослідними тваринами дотримувались загальних принципів, ухвалених на Першому Національному конгресі з біоетики (м. Київ, 2001).

Гігієнічна оцінка макрокліматичних умов проводилася за даними Новомосковської метеорологічної станції Дніпропетровської області.

Основні показники мікроклімату приміщень, де утримувались тварини, вивчались згідно з загальноприйнятими методиками: температуру та вологість визначали подекадно протягом дослідів з використанням тижневих термографів М-16А і гігрографів М-21А, аспіраційного психрометра МВ-4М, швидкість руху повітря і його охолоджувальну здатність − шаровим кататермометром. Вміст вуглекислого газу в повітрі приміщення визначали за методом В.Д. Прохорова (Високос М.П. та ін., 2003), а аміаку – за допомогою універсального газоаналізатора УГ-2. Клінічний стан організму оцінювали відповідно до методики клінічного дослідження тварин (Левченко В.І. та ін., 2004).

Теплостійкість овець визначали за методикою А.Ф. Дмитрієва (1970). Стан газоенергетичного обміну проводився масковим методом за методикою описаною А.А. Кудрявцевим в модифікації В.Г. Грибана (1988). Абсолютну і відносну енергію росту розраховували за даними періодичних зважувань ягнят за формулами К.Б. Свєчина (1976). М’ясну продуктивність (забійна маса і забійний вихід туші, маса і вихід м’якоті, коефіцієнт м’ясності, вихід внутрішнього жиру, кісток, суглобів тощо) шляхом контрольного забою (за методикою ВІТа, 1978). У крові визначали: кількість еритроцитів і лейкоцитів – підрахунком під мікроскопом за допомогою камери Горяєва, вміст гемоглобіну – гемоглобінціанідним методом, загального білка – рефрактометричним методом на рефрактометрі ИРФ – 45 Б, альбумінів – колориметричним методом, активність аланiн- та аспартатамiнотрансфераз – методом Райтмана-Френкеля, кількість Т- і В-лімфоцитів – методом спонтанного розеткоутворення за Jondal (1972), фагоцитарну активність нейтрофілів (ФАН) – за методикою Е.Ф. Чернушенко та ін. (1978) з використанням у якості тест-об’єкта стандартних частинок латексу (d = 1,0-1,03 мкм), вміст циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) у сироватці крові – методом преципітації сироватки розчином поліетиленгліколю з реєструванням щільності суміші на фотоелектрокалориметрі КФК–3.

Економічну ефективність використання овець різних генотипів визначали за методикою, затвердженою ДУВ МСГ СРСР (1982).

Усі отримані в експериментах цифрові дані опрацьовані біометрично за методикою І.А. Ойвіна (1960) із використанням програми ПЕОМ ІВМ. Результати середніх значень вважали статистично вірогідними при Р<0,05*, Р<0,01** та Р<0,001***.