ПІСЕННА ТВОРЧІСТЬ АНАТОЛІЯ КОС-АНАТОЛЬСЬКОГО В КОНТЕКСТІ СТАНОВЛЕННЯ РОЗВАЖАЛЬНОЇ МУЗИКИ ГАЛИЧИНИ : Песенное творчество Анатолия Кос-Анатольского в контексте становления развлекательной музыки ГАЛИЧИНЫ

summary

У вступі обґрунтовано доцільність і актуальність теми дослідження; прослідковано зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, ви-значено об’єкт, предмет, матеріал, мету, завдання, метод та теоретико-методо-логічну базу дослідження, його наукову новизну та практичне значення, окрес-лено джерельну базу, а також подано інформацію про особистий внесок дос-лідника, апробацію результатів дисертації та публікації автора.

Розділ 1. Становлення розважальної музики в Галичині – в ньому ог-лянуто музикознавчу літературу з проблем розважальної музики, подано істо-ричну ґенезу жанру в Галичині, проаналізовано твори чільних його представ-ників.

1.1. Розважальна музика як предмет музикознавчих досліджень –про-аналізовано історіографію за темою дисертації: матеріали у формі моногра-фій, дисертаційних досліджень, наукових статей, розвідок, гасел (в енцикло-педичних довідниках), публікацій в часописах та періодичних виданнях.

В результаті цього можна констатувати, що:

- існує обмежена кількість фундаментальних досліджень зарубіжних та вітчизняних музикознавців, присвячених проблемам розважального жанру;

- в музикознавчих працях та публіцистичних матеріалах більшості радян-ських дослідників проблеми легкої музики розглядаються переважно в ідеоло-гічному аспекті;

- вкрай необхідним є повернення імен та творчого спадку несправедливо забутих композиторів та виконавців розважального жанру Галичини.

1.2. Становлення галицької розважальної музики в персоналіях – присвячений історії виникнення та побутування розважального жанру в Гали-чині, а також розгляду творчих постатей композиторів, які успішно працюва-ли в цій галузі музики: Б. Весоловського, С. Гумініловича та Г. Варса.

Історія зародження “легкого жанру” у Львові починається приблизно з другої половини XIX сторіччя – часу, коли почався швидкий економічний роз-виток міста, з’явився соціальний пласт різночинців та пролетаріату. Одним з найпотужніших явищ міської субкультури, котрі в процесі свого розвитку ста-ли підґрунтям для кристалізації естради як самостійного напрямку музики, були львівські вуличні (або як їх ще називали – батярські) пісеньки.

Час побутування львівської вуличної пісні умовно можна поділити на два періоди: до I Світової війни та міжвоєнні (20-30-ті) роки. В часи першого періоду виникли так звані “пісеньки львівського передмістя”, котрі постали результатом взаємодії кількох соціокультурних процесів: проникнення та асиміляції польських, російських, австрійських та угорських народних пісень на галицький фольклорно-музичний ґрунт, виконання в розважальних закладах спрощених варіантів опереткової музики, та (як наслідок) взаємовпливу місь-кого фольклору та професійних розважальних жанрів. Другий період харак-терний тим, що в процесі професіоналізації та комерціалізації естради львівсь-ка вулична пісня поступово переноситься на естрадну сцену та перестає бути власне вуличною, а зі зміною геополітичних реалій 1939-го року вона як соціо-культурне явище припиняє своє активне існування. Проте львівська вулична пісня виконала свою історичну місію – вона не тільки стала потужним чинни-ком, що сприяв зародженню та розвитку у Львові поширеного в Європі соці-ально-музичного явища під назвою “третій пласт”, але й явила світу характер-ну та знамениту львівську говірку та вуличну пісню під назвою “батярỳвка”.

Âàæëèâèì ³ñòîðè÷íèì ÷èííèêîì çàðîäæåííÿ òà ðîçâèòêó ëåãêîãî æàíðó ñòàëè ÿðìàðêîâ³ êîìå䳿, commedia del’arte, åñòðàäí³ âèñòàâè XVII ñòîð³÷÷ÿ, òå-àòðàëüí³ ï’ºñè ñàòèðè÷íîãî íàïðÿìêó, à òàêîæ ( ï³çí³øå) òåàòðè ì³í³àò&tho ;ð òà ðå-â&tho ;-îïåðåòêè. Ëüâ³â íå çàëèøàâñÿ îñòîðîíü öèõ çàãàëüíîºâðîïåéñüêèõ ìóçè÷-íî-òåàòðàëüíèõ ïðîöåñ³â, ³ îäíèì ³ç ïåðøèõ ¿õ âò³ëåíü ñòàâ ñòóäåíòñüêèé òåàòð ìàëèõ ôîðì “Çîëîòèé óñì³õ” ï³ä êåð³âíèöòâîì À. Êîñ-Àíàòîëüñüêîãî. Îòæå, â 30-³ ðîêè ïîðÿä ç ïîëüñüêîìîâíî&tho ; åñòðàäî&tho ; çàðîäæóâàâñÿ óêðà¿íñüêèé ðîçâà-æàëüíèé æàíð, íàéÿñêðàâ³øèìè ïðåäñòàâíèêàìè ÿêîãî áóëè À. Êîñ-Àíàòîëü-ñüêèé, Â. Ñòîíå-Áàëòàðîâè÷, Á. Âåñîëîâñüêèé òà ³í.

Прихід радянської влади в Галичину мав неоднозначні наслідки для роз-важальної музики краю. З одного боку, ослабло засилля польскомовного ре-пертуару та (відповідно) почав “пробиватися” український легкий жанр, а з ін- шого – ідеологічний тиск, що його чинила на мистецтво тоталітарна держава, у певній мірі стримував та обмежував розвиток розважальної музичної культу-ри. Ситуація дещо змінилась в роки німецької окупації,– вона характеризу-ється ослабленням цензурного тиску, і (як наслідок) певним прогресом в роз-важальному жанрі, головним осередком якого був Театр малих форм ” Весе-лий Львів“. В повоєнний час, коли радянським ідеологічним ”офіціозом“ ве-лась боротьба з так званою буржуазною музикою, Західна Україна та Львів зо-крема (поряд з республіками Радянської Прибалтики) були певною “естрадною оазою” в країні. У шістдесяті роки, позначені певним послабленнями ідеоло-гічної цензури, активно починає працювати нове покоління львівських компо-зиторів розважального жанру, а саме: Мирослав Скорик, Богдан-Юрій Янівсь-кий, Ігор Іванов, а пізніше – “символ” західноукраїнської естради 70-х років Володимир Івасюк. Їхні кращі твори стали новим етапом розвитку української естрадної пісні.

1.2.1. Богдан Весоловський – подано життєвий та творчий шлях компо-зитора, окреслено родинно-побутове та соціо-культурне середовище діяльнос-ті митця, який створив окремий цінний пласт саме української розважальної музики (власне у цьому вбачається значення композитора в становленні та роз-витку естрадної пісні як важливого чинника національної культури), а також проаналізовано його кращі твори ( це – пісні “Тихо без слів” на слова Івана Па-толі,“І ти прийшла” на слова Володимира Сосюри, “Ніччю” на слова Ярослава Климовича та ін.)

1.2.2. Степан Гумінілович – присвячений розгляду життя та творчості композитора-емігранта, який в своїх розважальних піснях (серед них – “Остан-нє танго” на слова Леоніда Яблонського, “Пливи, моя туго” на слова Юрія Фо-рися, “Будь зі мною” на слова Марії Тарнавської та ін.) не тільки дорозвивав певні пісенні стандарти, але й, використовуючи лексеми фольклорного музич-ного словника, протистояв тенденції “космополітизації” жанру. Він також при-служився до творення питомо національної версії жанру міської пісні, чим роз-ширив горизонти духовного існування, спричинився до творення “повної куль-тури” в умовах бездержавності, воєнного лихоліття та еміграції.

1.2.3. Ãåíðèê Âàðñ – ðîçãëÿäàºòüñÿ æèòòºâèé òà òâîð÷èé øëÿõ êîìïîçè-òîðà òà äèðèãåíòà, ïðîàíàë³çîâàíî éîãî çíàêîâ³ òâîðè, à òàêîæ âèçíà÷åíî éîãî ì³ñöå â ðîçâèòêó ðîçâàæàëüíîãî æàíðó Ãàëè÷èíè ÿê ïåðøîãî, õòî ïðèùåïèâ íîâ³, â òîìó ÷èñë³ ³ äæàçîâ³ êîìïîçèö³éí³ òà âèðàçîâ³ çàñîáè íà ëüâ³âñüêèé “åñòðàäíèé ãðóíò”. Êîìïîçèòîð Ãåíðèê Âàðñ, ÿêèé áóâ îðãàí³çàòîðîì òà äèðè-ãåíòîì åñòðàäíîãî îðêåñòðó ”Òåà-äæàç“ Ëüâ³âñüêî¿ ô³ëàðìîí³¿, – íå ò³ëüêè âè-â³â ãàëèöüêó òðàäèö³&tho ; ðîçâàæàëüíî¿ ìóçèêè íà ÿê³ñíî âèùèé ð³âåíü, â³í àê-òèâíî ïðîïàãóâàâ íîâ³ äëÿ ðàäÿíñüêî¿ åñòðàäè (à ñàìå ºâðîïåéñüê³) êîìïîçè-ö³éí³ ïðèéîìè ç àðñåíàëó âèðàçîâèõ çàñîá³â æàíðó. Ãåíðèê Âàðñ (à òàêîæ Åää³ Ðîçíåð) ïðèâíåñëè â òðàäèö³éíî ï³ñåííèé “ðàäÿíñüêèé” äæàç ïðîãðåñèâíå ³íñòðóìåíòàëüíå íà÷àëî. Êîìïîçèòîð ñòâîðèâ ï³ñí&tho ;, â³äîìó çàðàç ï³ä íàçâî&tho ;  ” Ò³ëüêè ó Ëüâîⳓ (ñëîâà Åì³ëÿ Øëåõòåðà), ùî íà äîâã³ ðîêè ñòàëà ”ìóçè÷íî&tho ; â³çèò³âêî&tho ;“ Ëüâîâà, ³ öå îäíå âèä³ëèëî éîãî ñåðåä êîìïîçèòîð³â ðîçâàæàëüíîãî æàíðó.

Розглянувши питання становлення та історії галицької розважальної музи-ки, необхідно зазначити, що це було потужне явище міської культури. Почат-кові етапи розвитку цього жанру не тільки стали підґрунтям для появи яскра-вих композиторів-естрадників, – вони показали, що Галичина вже на початку XX століття була активним учасником європейського процесу розвитку важ-ливого соціокультурного феномену, названого з часом ”третій пласт“. Разом з тим відбувся певний зворотній процес. Галицькі композитори Б. Весоловсь-кий, С. Гумінілович, Г. Варс своїми розважальними творами не тільки збага-тили жанр, додавши йому суто реґіональних музичних елементів, вони актив-но пропагували галицьку естраду як на теренах колишнього Радянського Сою-зу, так і за кордоном.

Розділ 2. Жанри розважальної музики в пісенній творчості А. Кос-Анатольського присвячений аналізу творів композитора, що написані в моделях розважальної музики.

Автор створив чимало пісень-солоспівів (визначення автора) в ритмах тан-го, вальсу, фокстроту, фокс-маршу, румби, чарльстона, твіста, де досягнув най-більших успіхів як творець національної версії розважальної музики.

2.1. Жанрові версії танго: аргентинське танго, танго-шлягер – проана-лізовано вокальні твори композитора, що були написані в ритмах танго (”Ар-гентиночка“ на слова автора, “Білі троянди” на слова Ростислава Братуня, “Вернися знов до мене” на слова Івана Музики та ін.). Визначено його внесок в адаптацію танцю в галицьку розважальну музику.

2.2. Варіантність втілення вальсової моделі: швидкий (повільний) вальс, джаз-вальс, вальс-бостон – проаналізовано твори, що написані А. Кос-Анатольським у вищезазначених жанрових моделях (це – “Закохана скрипка” на слова А. Кос-Анатольського, „Стрийський вальс” на слова Володимира Романюка, “Київські каштани” на слова Платона Воронька та ін.). Показано засоби, за допомогою яких композитор створив український еквівалент цього популярного танцю і виконав “вимоги” високопрофесійної розважальної му-зики – симбіозу композиторської майстерності та зовнішньої простоти.

2.3. Фокстрот, румба, чарльстон, твіст та синтезовані танцювальні жанри – проаналізовано твори композитора, що написані в ритмах цих танців (“Садок вишневий” на слова Тараса Шевченка, „Ох, серце!” на слова Володи-мира Софроніва-Левицького, “Besdomny pies”, “Так або ні” на слова А. Кос-Анатольського та ін.). В ньому прослідковано шлях адаптації цих танців на український музичний ґрунт, а також мікстування засобів розважальної та ”по-важної“ музики.

А. Кос-Анатольський показав себе справжнім майстром вокальної танцю-вальної музики. Його солоспіви в ритмах танго, вальсу, фокстроту, твісту та інших естрадних танців засвідчують, що композитор зумів в рамках ”легкого“ жанру створити високохудожні, професійного рівня твори. Ці твори, не втра-тивши зовнішніх жанрових атрибутів, увібрали в себе найкращі фольклорні елементи галицької музичної культури. Завдяки професійній композиторській майстерності А. Кос-Анатольського, вони стали зразками високоякісної розва-жальної музики.

Розділ 3. Жанри розважальної музики в театрально-музичній твор-чості А. Кос-Анатольського присвячений аналізу окремих номерів театраль-ної музики композитора, що написані з використанням моделей розважального жанру.

А. Кос-Анатольський успішно поєднував творчу діяльність в галузі як “серйозної”, так і “легкої” музики. Але поряд з цим існує не менш цінний та привабливий пласт творів композитора, в яких він поєднує вищезазначені жан-ри – це театральна музика. До них, зокрема, належать балети “Орися” та “Сой-чине крило” (лібрето до обох опусів написав Олександр Геринович), опера “За-грава” (лібрето Р. Братуня), в музичному матеріалі яких використані жанрові моделі танго, вальсу, румби, фокстроту і (навіть) канкану, оперета “Весняні грози” (автори текстів – А. Кос-Анатольський та Євген Кравченко) з ритмами, зокрема, рок-енд-ролу, а також музика до вистав Львівського драматичного театру ім. М.Заньковецької з широким спектром використаних жанрів розва-жальної музики.

3.1. Танцювальні номери з балетів: “Орися”, “Сойчине крило” та опе-

ри “Заграва” – розглядаються приклади використання ритмів розважальної музики в оперно-балетній творчості композитора, прослідковуються особ-ливості використання розважальних жанрів як засобів характеристики дійових осіб та методи мікстування “високих” і “низьких” мовно-стильових кодів в ме-жах одного твору.

3.2. Îïåðåòà “Âåñíÿí³ ãðîçè” – ïðèñâÿ÷åíèé àíàë³çó ÷èñåëüíèõ ìóçè÷íèõ âîêàëüíèõ òà ³íñòðóìåíòàëüíèõ íîìåð³â òâîðó, ùî íàïèñàí³ â òàíö&tho ;âàëüíèõ ðèòìàõ. À. Êîñ-Àíàòîëüñüêèé íå ò³ëüêè â³äíîâèâ òðàäèö³¿ ìèñòåöòâà îïåðåòè â Çàõ³äí³é Óêðà¿í³, â³í óì³ëî ïðèâí³ñ çàñîáè âèðàçîâîñò³ çàõ³äíî-ºâðîïåéñüêî¿ òà àìåðèêàíñüêî¿ ðîçâàæàëüíî¿ ìóçèêè  â óêðà¿íñüêó îïåðåòó, ÷èì ï³äíÿâ ¿¿ íà íîâèé ÿê³ñíèé ð³âåíü.

3.3. Музика до спектаклів “На сьомім небі” та “Човен хитається” –проаналізовано жанрову приналежність, зміст та характер номерів, що на-писані в ритмах квік-степу, слоу-фоксу, англійського вальсу, танго, румби, а також  розкрито їх вплив на загальний образ спектаклів.

Таким чином, визначено напрямок творчих пошуків та внесок композито-ра в розвиток української театральної музики. Використання А. Кос-Анатоль-ським елементів розважального жанру в оперній та балетній творчості є не тільки кроком вперед для української театральної музики. Це – опосередкова-не свідчення європейського вектору творчих пошуків композитора. А. Кос-Анатольського можна сміливо назвати не тільки фундатором нових тенденцій в сфері театральної музики Галичини, але й співтворцем нового жанру в українській музиці – оперети.

У Висновках подано основні етапи становлення та розвитку розва-жального жанру в Галичині, теоретично узагальнено місце окремих компози-торів в еволюції жанру, окреслено внесок А. Кос-Анатольського до формуван-ня національної версії естрадного мистецтва.

1. Розважальна музика Галичини під дією цілого комплексу чинників ста-

ла по-своєму унікальним феноменом в українській музиці. Виникнувши з ба-гатої пісенної культури ”львівської вулиці“, у співдії з музикою віденської опе-рети, французьких кафе-шантанів, європейського та американського передво-єнного кінематографу, під впливом потужної фольклорної традиції, вона стала підставою оригінальної авторської творчості низки композиторів, що призвело

до виразної професіоналізації та остаточної стабілізації жанру. Серед чільних композиторських імен слід згадати Богдана Весоловського, Степана Гумініло-

вича, Генрика Варса, Володимира Стоне-Балтаровича, Віктора Яблонського та ін. Все це дозволяє окреслити динаміку становлення жанру за такими етапами:

I етап (середина XIX- початок XX ст.) – зародження жанру ”вуличної“ піс-ні як важливого елементу міської музичної субкультури;

II етап (перша третина XX ст.) – часи професіоналізації жанру, поява ав-торської розважальної музики;

III етап (1939-1944 рр.) – певна стабілізація форм побутування жанру у вигляді музичних ревій, театрів малих форм, естрадних оркестрів тощо;

IV етап (50-ті роки XX ст.) – етап поступового переходу розважальної му-зики до “андеграудного” стану під впливом ідеологічних чинників;

V етап (60-70-ті роки XX ст.) – період відродження розважального жанру як своєрідний прояв ”шестидесятництва“ в українській культурі.

2. Поновне відкриття творчості маловідомих або забутих композиторів, імена яких зазначені вище, дозволяє зробити висновок про формування в 30-х роках XX ст. в Галичині ”повної“ міської музичної культури (на противагу ру-диментам історіософських теорій про “селянський” характер української куль-тури тощо). Створений цими композиторами потужний пласт саме міської культури був одним із шляхів привнесення в національну музичну свідомість явищ популярної музики Заходу, чим значно розширив традиційне коло засо-бів музичного вислову, оновив та збагатив українську пісенну традицію. Ори-

гінальність їх композиторського внеску до загальноукраїнського контексту стала особливо відчутною після приєднання у 1939-ому році західноукраїн-ських земель до складу Радянського Союзу. Зокрема, композитор Г. Варс як організатор та перший керівник львівського “Теа-джазу” спричинився до по-пуляризації галицької розважальної музики на теренах Радянського Союзу. Згодом композитори Б. Весоловський, С. Гумінілович, В. Стоне-Бал-тарович,

працюючи за кордоном, продовжили розвиток жанру в українській діаспорі, чим забезпечили безперервність традиції, що відновилася знову в 60-х роках.

3. Композитори Б. Весоловський, Г. Варс та С. Гумінілович створили цін-ний пласт української музики, що став явищем не тільки в Україні, але й на еміграції. Знайомство з творчою спадщиною композиторів та аналіз їхніх пі-сень засвідчує, що це були висококваліфіковані майстри легкого жанру. Під-ставою для цих висновків була постійна еволюція техніки письма компози-торів, також  їхнє протистояння через використання елементів фольклорного музичного словника тенденції “космополітизації” жанру та (відповідно) при-належність до творення питомо національної “повної культури” в умовах без-державності та воєнного лихоліття.

4. Безпосередньою ланкою, що поєднала розважальну культуру передво-єнного Львова з ”золотою добою“ української пісні 60-70-х років (представле-ною композиторами Мирославом Скориком, Володимиром Івасюком, Ганною

Гаврилець та ін.) є творчість Анатолія Кос-Анатольського. Тут поєдналися не тільки конститутивні ознаки жанрів європейського походження з характерною національною “підсвіткою” (привнесеною з фольклорної стихії, напіваматор-ської творчості галицького бідермайєру) – ця творчість стала вищим етапом розвитку жанру через активну професіоналізацію всіх його складових. В своїй розважальній творчості композитор опирається на різноманітні чинники, що

сформували оригінальні композиційні прийоми, специфіку ритмо-мелодики та

ладо-гармонічного мислення композитора. Найважливішими з них є реґіональ-ні фольклорні мовно-музичні стереотипи, а також жанр ”літературного” по-ходження – старогалицька елегія. Поряд з цим пісенна творчість А. Кос-Ана-тольського (у порівнянні з його концертними солоспівами) особливо тісно по-в’язана з розважальною культурою Галичини першої третини XX ст. Вона не просто увібрала в себе згаданий вище комплекс новітніх жанрів, форм, спосо-бів музичного вислову – вона стала стала вищим етапом розвитку жанру в по-воєнних умовах. Більше того, саме ці твори композитора були одним з неба-гатьох способів збереження традиції галицької розважальної музики. Пе-рейняті мовно-стильові елементи розважальної музики Заходу зазнали у твор-чості А. Кос-Анатольського оригінальної етнокультурної адаптації, коли попу-лярні жанри (танго, вальс, фокстрот, твіст, рок-енд-рол, румба) отримали свій український еквівалент не тільки на рівні україномовного поетичного тексту (хоча це важливо само по собі), скільки на рівні музичної адаптації, коли (приміром) етно-характерні інтонаційні звороти діставали оригінальне забарв-лення в незвичних блюзових гармонізаціях, пружних латиноамериканських ритмах тощо.

5. Одним із засобів професіоналізації жанру стало звертання А. Кос-Ана-тольського до творчості професійних поетів-піснярів: Ростислава Братуня, Йо-сипа Струцюка, Галини Протас, Івана Музики та ін. Особливої автентичності музичного вислову композитор досягав при ”озвученні“ власних поетичних текстів, в написанні яких виявив непересічний літературний дар.

6. Для розважальної творчості А. Кос-Анатольського характерною є прик-ладна функція його пісень, адже більшість цих творів композитора була вико-ристана в театральних жанрах (ревії, вистави Театру малих форм “Веселий Львів”, спектаклі Львівського музично-драматичного театру ім. М. Занько-вецької, оперета ”Весняні грози“).  Поряд з цим велика кількість його пісень, що вимагали високої вокальної майстерності, передбачала виконання з кон-цертної естради. Така “біфункційність” у побутуванні пісень композитора є свідченням його устремління не тільки до “ушляхетнення” музичного побуту,

вона також ілюструє пошуки шляхів контамінації елементів розважальної му-зики з так званими ”високими“жанрами (зокрема використання в опері “Заг-рава”, балетах ”Орися“ та “Сойчине крило” жанрових моделей танго, вальсу, румби, фокстроту, канкану). Відсутність герметизму між “високими” та“низькими” жанрами, що була намічена у творчості композитора, стала ха-рактерною ознакою української музики 60-их років XX ст. у творчості М. Ско-

рика, В. Сільвестрова, Г. Гаврилець як прояв нової естетики постмодернізму.

7. Вершиною розважальної творчості А. Кос-Анатольського є оперета “Весняні грози”. В ній автор заклав традиції галицького варіанту жанру, що згодом були продовжені іншими композиторами, зокрема Мирославом Скори-

ком (оперета ”Нуль-нуль на нашу користь“). Головною рисою цих традицій стало використання ритмів модерних естрадних танців, а також органічне поєднання шляґерної мелодико-ритмічної та гармонічної простоти, ліризму ук-раїнської пісні з характерними для ”поважної“ музики принципами розвитку музичного матеріалу. В великій мірі ці принципи були використані А. Кос-Анатольським в музиці до спектаклів Львівського театру ім. М. Заньковецької,

де він спирався на власний досвід написання музики до напіваматорських вис-тав передвоєнних часів, Театру малих форм ”Веселий Львів“ а також театрів мініатюр та естради 50-х років. Він з успіхом наситив театральне дійство чис-ленними інструментальними та вокальними мелодіями, несподіваними му-зичними пародіями на відомі класичні твори та народні пісні, а також вдалою стилізацією музики народів інших континентів. Показовим є своєрідне пере-плетення театрального та концертного життя окремих вокальних творів автора (прикладом є ”Карпатське танго“).

8. Непересічні естетичні якості європейського ґатунку, що відкрилися в результатіі дослідження розважальної музики композиторів Б. Весоловського,

С. Гумініловича, Г. Варса, А. Кос-Анатольського, свідчать про оригінальність

галицької компоненти загальноукраїнської музичної культури, її здатність до поновної актуалізації (що вже сталося в 60-70-их роках XX ст.) що, відповідно, вимагає подальшого вивчення цієї маловідомої сторінки національної музичної культури та повернення її до сучасного концертного репертуару.

У додатках подано окремі невідомі твори композиторів А. Кос-Анатоль-ського Б. Весоловського, С. Гумініловича, та Г. Варса.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях:

1. Танго-солоспіви в творчості Анатолія Кос-Анатольського // Musika Ga-liciana / Наукові збірки. ЛДМА ім. М. Лисенка. –.Львів, 2001. – Вип. 5. –Т. VI. – С. 227-232.

2. Танцювальні жанри в творчості А. Кос-Анатольського (фокстрот, рум-ба, твіст, чарльстон) // Молоде музикознавство / Наукові збірки. ЛДМА ім. М.Лисенка. –Львів, 2002. – Вип 7.– С. 52-56.

3. Композитор Степан Гумінілович // Musica Humana. Наукові збірки. ЛДМА ім. М. Лисенка. – Львів, 2003.– Вип.8.– Чис. 1. – С. 263-268.

4. Богдан Весоловський та його світ танкόвої музики // Музикознавчі студії / Наукові збірки. ЛДМА ім. М. Лисенка. – Львів, 2004. – Вип. 9.– С. 20-30.

5.Невідомий А.Кос-Анатольський: забуті сторінки розважальної музики композитора // Мистецькі обрії-2003: Альманах: Науково-теоретичні праці та

публіцистика / Академія мистецтв України. –. К: КВНМП ”СИМВОЛ-Т“ 2004.

– С. 114-125.