ВІЗУАЛЬНІ Й МОРФОЛОГІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ОРНАМЕНТУ ГУЦУЛЬСЬКОЇ РІЗЬБИ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В СУЧАСНІЙ МИСТЕЦЬКО-ОСВІТНІЙ ПРАКТИЦІ : ИСПОЛЬЗОВАНИЕ И МОРФОЛОГИЧЕСКИЕ ЗАКОНОМЕРНОСТИ орнамента гуцульской резьбы И ИХ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ В СОВРЕМЕННОЙ художественно-образовательный ПРАКТИКЕ

summary

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету та завдання роботи, визначено об’єкт та предмет дослідження, наукову новизну роботи, окреслено хронологічні рамки дослідження, запропоновано практичне застосування результатів дослідження, подано відомості про апробацію основних результатів.

Розділ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ, ДЖЕРЕЛА І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ окреслює стан вивчення візуальних і морфологічних закономірностей орнаменту гуцульської різьби. Загальні відомості по історії та теорії декоративно-ужиткового мистецтва містять праці П.Жолтовського (1963), І.Гургули (1966), М.Моздира (1975), Р.Захарчук-Чугай (1986), О.Голубця (1989), Я.Запаска (2000), М.Станкевича (2002). Особливості гуцульської різьби та деревообробки висвітлюються в працях В.Січинського (1936), В.Свенціцької (1939), Л.Каленіченка (1941), О.Хохла (1953), Ю.Соломченка (1959), А.Будзана (1960), М.Домашевського (1975), Д.Гобермана (1980), Д.Скільського (1981), К.Шонк-Русича (1982), В.Шухевича (1997), П.Андріюка (1998), М.Гнатюка (2000), Л.Оршанського (2002). Теоретичне осмислення творчості гуцульських різьбярів, аналіз історії та досвіду діяльності осередків і шкіл гуцульського деревообробництва й різьбярства зустрічаємо у публікаціях Р.Чубатого (1947), Р.Захарчук-Чугай (1979), О.Кратюка (1980), В.Ханко (1994), Ю.Юсипчука (2001), Р.Шмагала (2005). Питанням теорії і методики побудови української орнаментики присвячені дослідження В.Щербаківського (1980), М.Селівачова (1996, 2005), а гуцульської орнаментики – дослідження В.Шухевича (1899), В.Січинського (1936), А.Будзана (1960), П.Жолтовського (1964), Р.Захарчук-Чугай (1979), К.Шонк-Русича (1982), М.Курилича (2001). Питанням вивчення особливостей побудови орнаментальних мотивів гуцульської різьби з метою їх втілення в нових виробах декоративно-ужиткового мистецтва присвячені праці Б.Тимківа (1995), К.Каваса (1995), Є.Шевченка (1997), П.Андріюка (1998), Й.Приймака (1998), Л.Оршанського (2002). Перша спроба візуальної фіксації орнаментальних мотивів належить проф. В.Шухевичу (1899), опису візуальних властивостей тригранно-виїмчастого різьблення В.Воронову (1925), візуальної характеристики гуцульської різьби В.Січинському (1936), створення словника художньої мови гуцульського орнаменту А.Будзану (1960), опису візуальних властивостей орнаментальних мотивів гуцульської різьби К.Шонк-Русичу (1982), дослідження принципів побудови гуцульського орнаменту М.Куриличу (2001).

Для розробки авторської методики аналізу творів декоративно-ужиткового мистецтва були використані праці Є.Антоновича (1992), Р.Захарчук-Чугай (1992), М.Станкевича (1992, 2002), М.Селівачова (1996). Для розробки методики візуального і морфологічного аналізу орнаментальних мотивів гуцульської різьби використано праці М.Шамардіної (1998), М.Сіверцева (1971), І.Араухо (1982), теоретичні положення з “Методики художнього конструювання” (1983), теоретичні положення з основ композиції Ю.Сомова (1987), Г.Сомова (1972, 1974, 1975), з питань симетрії – дослідження Г.Грімма (1935), Є.Месселя (1936), Д.Хембіджа (1936), І.Ахтьорова (1960), І.Шевельова (1986), Ф.Ковальова (1989), О.Боднара (1990, 2005), з теорії формоутворення – розробки Ю.Божка (1984), М.Яковлєва (1999), теоретичні положення з психології візуального сприйняття А.Ярбуса (1965), Г.Руубера (1985), С.Мигаля (1989), П.Кудіна (1969), Г.Лернер (1980), В.Ганзена (1973), Р.Арнхейма (1974, 1984), І.Рока (1980), Х.Шиффмана (2003), з питань оптичних ілюзій - дослідження І.Артамонова (1961) і С.Толанського (1967).

Питання місця народного мистецтва в сучасному культурному середовищі і форми його існування розглянуто в працях А.Салтикова (1956), Л.Новікової (1970), М.Некрасової (1983), М.Селівачова (1980), М.Станкевича (1997), Л.Соколюк (2002). Аналіз розвитку українського декоративно-ужиткового мистецтва і орнаментальних структур можна знайти в працях Б.Бутник-Сіверського (1966), А.Савчука (1967), В.Бойко (1967), І.Саковича (1975), О.Соломченка (1979), М.Селівачова (1981), Р.Захарчук-Чугай (1995), Т.Кара-Васильєвої (2005), З.Чегусової (2005).

Методологічною основою роботи виступає принцип цілісності, згідно з яким композиційна досконалість орнаментальних мотивів гуцульської різьби розглядається через призму цілісного поєднання візуальних і морфологічних закономірностей їхніх структурних елементів. Методи дослідження визначено з огляду на завдання, поставлені на кожному з етапів дослідження. Як основні методи використано методи композиційного аналізу творів декоративно-ужиткового мистецтва, методи морфологічного аналізу об’єктів художнього конструювання та методи гештальтпсихології щодо аналізу візуальних образів складних композиційних об’єктів. У роботі також застосовувались методи порівняння, комплексного аналізу, синтезу, систематизації та класифікації, аналогії, експериментального моделювання.

Джерельною базою дослідження стали вироби з фондових збірок Музею народної архітектури та побуту у Львові, Національного музею у Львові, Музею етнографії та художнього промислу у Львові ІН НАНУ, альбоми і видання з декоративно-ужиткового мистецтва Гуцульщини.

Розділ 2. АНАЛІЗ ОРНАМЕНТАЛЬНИХ МОТИВІВ ГУЦУЛЬСЬКОЇ РІЗЬБИ. Розроблено й апробовано методику аналізу візуальних і морфологічних закономірностей орнаментальних мотивів гуцульської різьби.

2.1. Загальна візуальна характеристика гуцульської різьби. Формування і розвиток декоративних технік “сухої різьби” та інкрустації кінця ХІХ – поч. ХХ ст. досліджено з врахуванням особливостей їхнього візуального сприйняття. З’ясовано, що на першому етапі для техніки “сухої різьби” характерна гра світла й тіні. На етапі введення в техніку “сухої різьби” елементів інкрустації бісером характерне оптичне (адитивне) змішування кольору деревини і кольорів інкрустації, що викликає ефекти оптичних ілюзій. На етапі введення в інкрустацію контрастних по фактурним і тональним властивостям матеріалів (темних і світлих порід деревини, перламутру, баранячого рогу, мосяжного дроту, металевих елементів) відбувається розвиток ефектів оптичних ілюзій. Комплексна взаємодія розглянутих візуальних властивостей декоративних технік викликає ефект візуальної вібрації декоративної поверхні. У ХХ ст. умовно можна виокремити два періоди розвитку орнаменту гуцульської різьби. Для періоду домінування ідеології соціалістичного реалізму характерне збереження традиційних технік декорування виробів “сухою різьбою” та інкрустацією, зміна тематики виробів, застосування орнаментальних мотивів із радянською символікою, введення реалістичних рельєфів, використання пластики округлих форм орнаментальних мотивів. Сучасний етап розвитку гуцульської різьби бере свій відлік від 90-х років ХХ ст. і характеризується відродженням дорадянської ідеологічної тематики, збереженням традиційних технік декорування, ускладненням пластики силуетів орнаментальних мотивів. Дослідження розвитку гуцульської різьби дозволяє переконатися в тому, що на всіх етапах характерною рисою цієї техніки є гра оптичних ілюзії, які утворюють ефект візуальної вібрації та різностороннього руху декорованої поверхні.

2.2. Особливості візуального сприйняття орнаменту гуцульської різьби. Розглянуто фактори, властивості та закономірності сприймання, які впливають на сприйняття творів декоративно-ужиткового мистецтва і орнаментальних композицій, зокрема: предметність, цілісність, структурність, константність, усвідомленість, умови людського сприймання, моторні компоненти сприйняття, стадії становлення образу, принципи структурування сприйнять, сприйняття форми і сприйняття предметів, дія “післяобразу”. Визначено, що важливу роль у становленні образу сприйняття при сприйманні творів декоративно-ужиткового мистецтва, зокрема гуцульського орнаменту, відіграють принципи структурування сприйнять. Одним з перших принципів виокремлено співвідношення “фігура-фон”. Досліджено, що існують випадки, коли чіткого відокремлення фігури від фону не існує і відбувається ефект подвійного сприйняття “фігура-фон”, що викликає візуальний ефект коливання уваги. Ефект коливання уваги виникає і при наявності явища опуклості й увігнутості силуетів орнаментальних мотивів, що сприяє сприйняттю опуклості як фігури, а ввігнутості як фону. У гуцульському орнаменті визначені візуальні оптичні ілюзії виступають як художні композиційні прийоми. Для розкриття зв’язків між конфігураціями, що утворені з орнаментальних мотивів гуцульської різьби, застосовано методику гештальтпсихології, основний зміст якої розкривається через фактори групування: близькості, подібності, однотипного зв’язку, “гарного продовження”, “спільної долі”, симетрії, замкнутості. Визначено, що на сприйняття орнаментальних структур гуцульської різьби впливають і такі просторові параметри як верх і низ, ліва і права частини виробу, його центр.

 2.3. Морфологічні властивості базової основи орнаменту гуцульської різьби. Визначено, що основна властивість морфології орнаментального мотиву розкривається через такі її складові: просторову та функціонально-технічну структури; просторові параметри – фігуру, величину, положення, порядок; геометричні фігури – крапки, лінії, геометричні фігури кола, квадрату, трикутника. З метою визначення стереотипів і архетипів орнаментальних мотивів гуцульської різьби на основі аналізу їхніх візуальних і морфологічних закономірностей побудовано класифікаційні типи орнаменту гуцульської різьби, визначено найбільш характерні фігури крапкових, лінійних, площинних орнаментальних мотивів, характерні напрямки і фактори групування складових елементів орнаментальних мотивів.

Розділ 3. ФУНКЦІЇ ОРНАМЕНТАЛЬНИХ МОТИВІВ ГУЦУЛЬСЬКОЇ РІЗЬБИ В СТРУКТУРІ ВИРОБІВ ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВОГО МИСТЕЦТВА. Через визначені візуальні й морфологічні закономірності базової основи орнаменту гуцульської різьби розглянуто його функції в структурі виробів декоративно-ужиткового мистецтва.

3.1. Зв’язок орнаментальних мотивів гуцульської різьби з утилітарно-функціональним призначенням виробів. На основі розробленої методики функціонального аналізу визначено функції орнаментальних мотивів гуцульської різьби в контексті утилітарно-функціонального призначення виробів. Визначено, що дані мотиви своєю формою, положенням, порядком побудови, технікою декору в структурі виробів підкреслюють робочі функції “брати”, “віддавати”, “зберігати”, “вливати-виливати”, “всипати-висипати”, “вкладати-діставати”. Оригінальну форму мали орнаментальні мотиви, які майстри підбирали для формування образною мовою асоціацій з певною речовиною або продуктом, для збереження якого виготовлявся виріб.

3.2. Функції орнаментальних мотивів гуцульської різьби в конструктивній структурі виробів. На основі розробленої методики структурно-конструктивного аналізу досліджено порядок розподілу структури виробу на поля, нанесення орнаменту на декоративну поверхню виробів. Визначено, що місця перетину структурних і конструктивних зон позначались майстрами ретельно підібраними крапковими, лінійними або площинними мотивами. Форми мотивів завдяки своїй виразності виступали у ролі візуальних інструкторів, розкриваючи внутрішню сутність структурної основи виробу і роботу його конструкції. Майстри декоративними мотивами позначали і особливо виокремлювали верх і низ виробу, ліву і праву частини виробу, центр виробу. Підкреслені структурні зони виробу групувались в цілісні конфігурації на основі факторів симетрії, “гарного продовження”, однотипного зв’язку, замкнутості.

3.3. Естетичні й образно-тематичні функції орнаментальних мотивів гуцульської різьби в композиціях виробів. На основі розробленої методики естетичного і образно-тематичного аналізу визначено характерні властивості орнаментальних композицій гуцульської різьби: супідрядність орнаментальних мотивів; симетрію, як основу впорядкування орнаментальних композицій; статичність орнаментальних композицій; єдність характеру форм орнаментальних мотивів; композиційну рівновагу в розміщенні елементів орнаменту. Процес формоутворення орнаментальних композицій відбувався із застосуванням наступних композиційних засобів: композиційного прийому; простого і складного ритму; масштабу; нюансу; тотожності; пропорціювання; контрасту. У результаті дослідження орнаментальних композицій, в яких образно-тематичний зміст задавався надписом, стало можливим розкриття взаємовідношення змісту і форми виробу як естетичних категорій. Було з’ясовано, що фігура, положення, напрямок скерованості орнаментальних мотивів, специфіка використання матеріалів інкрустації, засобів композиції підкреслюють образно-тематичний зміст виробу, а семантика орнаментальних мотивів прочитується тільки в контексті сприйняття цілісної композиції окремого виробу.

3.4. Комплексний аналіз формоутворюючих функцій орнаменту гуцульської різьби в композиції окремого виробу. На основі розробленої методики комплексного аналізу окремого виробу була виявлена цілісна взаємодія між орнаментальними мотивами гуцульської різьби. Етапами комплексного аналізу виступали функціональний, структурно-конструктивний, естетичний і образно-тематичний аналізи. На кожному з етапів визначались функції орнаментальних мотивів. Конфігурації, утворені в результаті аналізу, об’єднувалися в цілісну сітку взаємовідношень. У результаті об’єднання були виявлені зони найбільшого перетину зв’язків між орнаментальними мотивами, а також зони, які найчастіше попадають в поле зору глядача.

Розділ 4. ВИКОРИСТАННЯ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ ОРНАМЕНТУ ГУЦУЛЬСЬКОЇ РІЗЬБИ В СУЧАСНІЙ МИСТЕЦЬКО-ОСВІТНІЙ ПРАКТИЦІ. Досліджено зарубіжний і національний досвід використання орнаментальних традицій в творах декоративно-ужиткового мистецтва, архітектурі, графічному та промисловому дизайні; розроблені теоретичні й практичні рекомендації щодо можливості використання орнаментальних традицій в сучасній художньо-проектній творчості; запропоновано рівні адаптації методики аналізу орнаменту гуцульської різьби і впровадження його результатів у відповідності до можливостей і потреб мистецько-освітньої практики.

4.1. Досвід використання орнаменту в проектно-художній творчості та освітньому процесі ґрунтується на найбільш характерних зарубіжних та вітчизняних теоретичних і практичних концепціях.

Зарубіжний досвід охоплює теоретичні концепції Г.Земпера, О.Джонса, П.Кронталя, Я. фон Фальке, К.Лемке, Анрі ван де Вельде.

Національний досвід використання орнаментальних традицій охоплює декілька періодів. Період формування українського стилю в декоративно-ужитковому мистецтві в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. пов’язаний із мистецько-педагогічною діяльністю видатних митців того періоду – В.Крицінського, З.Гарланда, В.Кричевського, К.Гомолача, О.Кульчицької, А.Ждахи, Г.Нарбута, М.Жука та ін. Над формуванням українського стилю в архітектурі на основі використання гуцульської орнаментики працювали і представники львівської архітектурної школи – І.Левинський, А.Лушпинський, Т.Обмінський, В. та Є.Нагірні, Л.Левинський.

У період радянських часів відбувалося переосмислення ролі, форм існування, функцій орнаменту.

На прикладі італійської, скандинавської, японської дизайнерських шкіл, а також школи США досліджено досвід використання культурних традицій в творах декоративно-ужиткового мистецтва і дизайну.

Розглянуто досвід використання українських орнаментальних традицій в сучасній художньо-проектній практиці, зокрема в галузях інтер’єру, моделюванні одягу, поліграфічній продукції, проектуванні промислової продукції.

У контексті розробки методологічної основи використання орнаментальних традицій в сучасній мистецько-освітній практиці розглянуто такі теоретичні положення: розробка сучасних форм можлива на основі приналежності людини до її історичного культурного коріння; методика стилізації орнаментальних традицій формується на підставі визначення співвідношення понять “традиція” й “інновація”, пошуку внутрішньої логіки форми та визначенні стереотипів і архетипів орнаментальних традицій; напрямок пошуку нових форм орнаментальних мотивів пов’язаний із розумінням функції і призначення гуцульської речі; визначення точок дотику між традиційними творами декоративно-ужиткового мистецтва і творами предметного дизайну можливе через трактування творчості як свідомої проектності, специфіка якої полягає у пошуку виразних художніх засобів для активізації інформативності форми.

У результаті дослідження зарубіжного і національного досвіду використання орнаментальних традицій виокремлено основні ступені їх трансформації.

4.2. Втілення візуальних і морфологічних закономірностей орнаменту гуцульської різьби в сучасній мистецько-освітній практиці проводилось через аналіз творів декоративно-ужиткового мистецтва й орнаментальних мотивів трьома способами: шляхом графічного копіювання ручним методом і за допомогою комп’ютерних програм; через фіксацію графічними способами візуальних властивостей елементів орнаменту, етапів побудови орнаментальних композицій, структурних зв’язків між складовими елементами орнаменту, функцій орнаментальних мотивів; накладанням прозорого паперу на зображення орнаменту і фіксації на його поверхні узагальнених схем-архетипів орнаментальних мотивів. Проведено використання результатів аналізу на етапах пропедевтичної підготовки в формальних вправах, на етапах курсового і дипломного проектування в проектах упаковки, поліграфічної продукції, меблевих виробів, дитячих іграшок, декоративних світильників, промислових виробів.