ЗАСОБИ ХУДОЖНЬОЇ ВИРАЗНОСТІ В ДИЗАЙНІ ТЕКСТИЛЮ (Черкаський регіон) : Средств выразительности В дизайне текстиля (Черкасский регион)

summary

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначаються мета, завдання, об’єкт і предмет, межі дослідження. Визначаються методи дослідження, висвітлюються наукова новизна, теоретичне і практичне значення роботи. Подано інформацію про апробацію, структуру, обсяг дисертації.

Розділ 1. “Історіографія, джерельна база і методи дослідження”.

У підрозділі 1.1. “Дизайн текстилю України: історіографія питання” систематизовано і представлено загальні відомості про об’єкт дослідження, його специфіку. Визначено завдання, які вимагають наукової розробки.

Для науково обґрунтованого уявлення про дизайн текстилю як вид художньо-проектної діяльності в роботі запропоновано авторське трактування ряду термінів і понять, на які спирається дослідження визначеної теми: дизайн текстилю, ансамбль у дизайні текстилю, дизайнер текстилю: дизайн текстилю – специфічна форма промислового дизайну, кінцевим продуктом якого є вироби текстилю; ансамбль у дизайні текстилю – це сукупність композиційно цілісного комплексу самостійних творів текстильного мистецтва, об’єднаних на основі специфічних дизайнерських засобів і прийомів і здатних доповнювати один одного в практичному та естетичному аспектах; дизайнер текстилю – це фахівець, що працює у сфері текстильного виробництва, поєднує в собі професійні якості художника, колориста, технолога та забезпечує високі споживчі властивості та естетичні якості виробів текстилю промислового та ручного виготовлення й створюваного ними предметного середовища.

У цьому підрозділі проаналізовано роботи С. Китової, А. Малахової, Н. Романової, які досліджують естетичну функцію художнього текстилю та значення композиції в дизайні текстилю, а також художні засоби і прийоми, способи формоутворення, що застосовуються в оздобленні тканин, призначених для інтер’єру й одягу останньої третини ХХ ст., які представлені в роботах українських і російських теоретиків, практиків, серед яких: А. Жук, Т. Кара-Васильєва, Л. Свєтлова, М. Селівачов, З. Чегусова.

У загальнотеоретичному осмисленні теми дослідження робота спирається на роботи українських і зарубіжних теоретиків дизайну, а саме: О. Боднара, О. Бойчука, О. Генісаретського, В. Даниленка, В. Сидоренка, С. Хан-Магомедова. Основу дослідження становлять роботи відомих вчених, мистецтвознавців, теоретиків і практиків дизайну: Ж. Агостона, Т. Арманд, П. Бесчастнова, Ж. Вишецки, Д. Джадда, Р. Еванса, Л. Жоголь, А. Жука, Я. Запаска, Р. Захарчук-Чугай, Т. Кари-Васильєвої, В. Кричевського, Л. Лейтес, С. Малахової, Б. Мельникова, Л. Миронової, С. Нечипоренка, О. Никорак,  М. Нікітіна, М. Селівачова, З. Семак, О. Танкус, В. Шугаєва.

Проведено загальну оцінку історії розвитку і стану текстильної галузі України взагалі і Черкаського регіону зокрема. Огляд спеціальної літератури дозволив з’ясувати, що дизайн текстилю Середнього Подніпров’я Центральної України як елемент цілісної системи дизайнерської діяльності в українському мистецтвознавстві не розглядався. Відзначено, що в умовах переходу до ринкових відносин посилюються форми конкурентної боротьби і, відповідно, підвищується роль дизайну в створенні споживчих якостей виробів з текстилю. Доведено, що текстильні підприємства, які працюють в сучасних умовах і використовують традиційні засоби художньої виразності і технології в дизайні текстилю, вже не можуть задовольнити  зростаючий рівень вимог споживача.

У підрозділі 1.2. “Методи дослідження” зазначено, що для вирішення поставлених у дисертації завдань, системний підхід дає змогу визначити стратегію наукового дослідження: розгляд дизайну текстилю в контексті взаємопов’язаних соціально-економічних, культурних і виробничих чинників, де об’єкт дослідження виступає як елемент цілісної системи дизайнерської діяльності в Україні. Обґрунтована доцільність використання таких методів мистецтвознавчого аналізу, як: метод композиційно-порівняльних характеристик, практичних експериментів, метод порівняльного аналізу та проектної екстраполяції. Названі методи обумовили логіку побудови дослідження від історичного розвитку мистецтва текстилю, яке стало основою розвитку дизайну текстилю, до виявлення характерних рис художнього текстилю Черкаського регіону. Застосовані методи обумовлені сучасними проблемами розвитку художньо-проектної культури.

Розділ 2. “Види художнього текстилю за способом виготовлення і за призначенням”. Для зручності виявлення засобів художньої виразності в дизайні текстилю, аналіз способів виготовлення і опорядження художніх тканин, з урахуванням ергономічних та естетичних вимог, Середнього Подніпров’я в контексті всієї території України дозволив виділити та охарактеризувати види художнього текстилю: за способом виготовлення і за призначенням.

У підрозділі 2.1. “Види художнього текстилю за способом виготовлення” на основі аналізу асортименту художніх тканин, які випускає текстильна промисловість України, виявлено  характерні структурні та художні особливості для кожного з видів художніх тканин.

Проведений аналіз традиційних технік ручного виготовлення художнього текстилю показав, що їх удосконалення в останні роки зумовлює можливість розкриття самої сутності текстилю в його різновидах з використанням необмежених варіацій колористичних і фактурних ефектів, поєднанням різних за структурою волокон, переплетень. Встановлено доцільність використання сміливих і оригінальних, іноді суперечливих, тенденцій формоутворення об’єктів дизайну текстилю,  які виявляються і розвиваються, у сфері унікальної авторської творчості.

У підрозділі 2.2. “Види художнього текстилю за призначенням” на основі проведеного аналізу спеціальної літератури, а також з урахуванням специфіки дослідження, запропоновано розділити текстиль залежно від призначення  на дві групи: текстиль для одягу і текстиль в інтер’єрі. При цьому відзначено, що для практичної діяльності дизайнера вказану класифікацію потрібно диференціювати. Встановлено, що в умовах зростаючої ролі дизайну в наданні необхідних споживчих якостей виробам з текстилю, фахівець, крім традиційних прийомів у технологіях при створенні текстильної дизайн-продукції, повинен враховувати ще й такі фактори впливу: призначення тканини, сферу та сезон її використання, національні мотиви, характер поверхні текстильного матеріалу, тенденції моди з урахуванням статевої, вікової та екологічної складових.        

Зазначено, що художні та технологічні особливості текстилю для одягу зумовлені видом одягу (індивідуальний чи спеціальний) та його функціями: утилітарною (захисна, гігієнічна, практична), соціальною (професійна, регіональна, обрядова, знакова, еротична, символічна) і естетичною.                                                                                                  Доведено, що тканини в інтер’єрі не тільки підкреслюють його неповторність, але і формують його. Тому мета дизайнера – підкреслити індивідуальність і неповторність стилю. Показано, що роль художнього текстилю в інтер’єрі визначається його функціональним навантаженням у предметно-просторовому середовищі, масштабом текстильного виробу, його кольором і фактурою, композицією рисунка на тканині, що залежать від техніки виконання і сировини. З’ясовано, що особливістю ХХІ ст. є зведення до мінімуму використання тканин у дизайні інтер’єру.

Розділ 3. “Технологічні засоби для відтворення художнього зображення на тканині”. Розглянуто склад сировини, що безпосередньо впливає на споживчі властивості та художні якості створюваної продукції текстильного дизайну, і асортимент текстильних матеріалів; технологічні особливості фарбування і друку на тканині, а також художні особливості створення  текстильної графіки.

У підрозділі 3.1. “Вплив складу сировини на асортимент текстильних матеріалів” підкреслено, що сировиною для виготовлення текстильних матеріалів є текстильні волокна. Для виготовлення цих матеріалів використовують велику кількість текстильних волокон різних за походженням, способам отримання і будовою.

Доведено, що властивості текстильних матеріалів, такі як: м’якість, щільність, блиск і багато інших, є важливими чинниками у процесі створення художньо-пластичних образів текстильної дизайн-продукції. Показано, що з ниток різного волоконного складу текстильний рисунок створюється по-різному (або під час друку накладається по-різному). Отже, дизайнеру при проектуванні текстилю необхідно враховувати не тільки призначення тканини, але і фізичні властивості матеріалу, для якого створюється рисунок.

Зазначено, що асортимент є системою, яка покращує орієнтування споживача, працівників промисловості та торгівлі при виборі потрібного виду текстильної дизайн-продукції. Тобто, проектуючи нові текстильні вироби та покращуючи існуючі, саме дизайнер бере участь у формуванні асортименту різних видів текстильної продукції.

У підрозділі 3.2. “Технологічні засоби фарбування і друку на тканині” показано, що разом з технологією виготовлення текстилю з різних видів сировини для дизайнера не менш важливим засобом створення дизайн-продукції є технологія забарвлення текстилю. Цей процес здійснюється, як правило, у виробничих умовах і вимагає від дизайнера текстилю елементарних знань технологій фарбування чи друку.

При розгляді двох основних художньо-технологічних процесів колорування текстилю: фарбування і друк, – встановлено, що знання особливостей цих процесів, які безпосередньо впливають на естетичний рівень текстильної дизайн-продукції, дають можливість дизайнеру отримати очікуваний естетичний ефект без додаткових витрат.

Зазначено, що процес фарбування не зазнав суттєвих змін і залишається традиційним методом оздоблення текстилю з погляду отримання колірних і проявлення фактурних його характеристик, а способи друку текстильного рисунку доповнилися інноваційними технологіями.

Запропоновано класифікацію способів друку на тканині: класичні (машинні, ручні) та спеціальні (рідкісні, інноваційні). Аналіз цієї класифікації свідчить про те, що перспективне місце серед розглянутих технологій належить інноваційним. Переваги цих технологій з точки зору дизайну текстилю полягають у збільшенні можливостей для творчості і самовираження дизайнера: виготовлення широкого асортименту нової текстильної дизайн-продукції, здатної задовольнити найвишуканіші потреби споживача; використання технологій у рекламі; виготовлення новітніх ексклюзивних виробів із забезпеченням їх невисокої собівартості.

У підрозділі 3.3. “Художні особливості  створення  текстильної графіки” доведено, що пошуки художніх засобів оформлення текстилю, зокрема створення текстильної графіки, йдуть паралельно з удосконаленням технічних прийомів його опорядження. У зв’язку з цим, великого значення набуває комплексна цілеспрямована робота дизайнера, в процесі якої максимально використовуються всі художні та технічні можливості різних видів опорядження текстилю.

Підкреслено, що сьогодні практично будь-який виріб з текстилю є продуктом сучасного промислового виробництва зі складним обладнанням і високоточними технологіями, продуктом комплексної праці різних фахівців. Процес роботи дизайнера від первинного задуму до готового зразка відбувається поетапно, одним з яких є етап створення текстильного рисунка.

Визначено основні етапи роботи дизайнера при створенні рисунка на тканині та запропонована така їх послідовність: вибір теми і тканини відповідно до призначення виробу; вибір художніх та технічних прийомів; визначення масштабу рисунка; виконання макет-шаблона.

Розділ 4. “Художні засоби створення текстильної дизайн-продукції та регіональна своєрідність текстилю Черкащини (на прикладі виробів Черкаського шовкового комбінату)”. Присвячено аналізу художніх засобів  виразності в дизайні текстилю, виявленню характерних рис художнього текстилю Черкаського регіону та сучасних тенденцій розвитку дизайну текстилю цього регіону.

У підрозділі 4.1. “Текстильна графіка як засіб художньої виразності в дизайні текстилю” на основі аналізу орнаментики в українському текстильному рисунку показано, що різним видам тканин властиві різні композиційно-графічні схеми побудови, відповідна стилістика, кольоро-фактурні та технологічні особливості. Узагальнюючою умовою досягнення максимального ефекту при мінімумі художніх засобів було використання домінантних елементів української народної орнаментики: вазонів, букетів, зірок, ромбів, стовпчиків, решіток, різноманітних трикутників, прямокутників тощо. Показано, що ключове значення у процесі забезпечення художньої виразності та регіональної своєрідності тканих виробів відіграє уміле включення авторських орнаментально-декоративних прийомів у технологічний виробничий процес опорядження текстилю. Доведено, що орнамент у композиції на виробах із текстилю виступає не просто як елемент оздоблення, а є невід’ємною частиною цілого.

Колорит орнаментальних композицій в дизайні текстилю в Україні визначають такі кольори: яскраво-червоний, білий, чорний, сірий, голубий з доповненням різних відтінків жовтого, зеленого, коричневого. Домінуючим колоритом для текстилю Середнього Подніпров’я, зокрема Черкащини, є яскраво-червоний у поєднанні з білим і чорним.

Встановлено, що шрифтові композиції на тканині найчастіше носять текстовий характер. Повідомлення будують на основі шрифтових і знакових алфавітів, включаючи алфавіти зображень, а також використовуючи букви і слова як орнаментальні мотиви, так і акцидентні шрифти разового використання. Виконання може бути за допомогою комп’ютера чи типографіки. Ритмічна взаємодія різних за характером зображень букв може досягатися шляхом багаторазового повторення одного слова.

Сюжетно-тематичні та предметні зображення в текстилі вирішуються умовно і підпорядковуються  характеру поверхні тканини, її пластиці, структурі та призначенню. Відзначено, що засоби вирішення сюжетних і предметних зображень вибирають відповідно до принципів орнаментального рішення текстильного рисунка і можливостей відтворення рисунка на тканині.

У підрозділі 4.2. “Колір як засіб художньої виразності в дизайні текстилю” зазначено, що вирішальна роль при оцінюванні споживачем естетичного вигляду текстильної дизайн-продукції належить сприйняттю кольору. Доведено, що вибір кольору забарвлення тканини залежить від фактури текстильного полотна, оскільки сприйняття кольору і форми (фактури поверхні) невід’ємні одне від одного. Оптичні властивості тканини залежать і від її будови, і від кольору незабарвленого волокна, оскільки колір готового виробу залежить від суми кольорів барвника і волокна.

Показано, що психологічний аспект сприйняття кольору текстильного полотна нерозривно пов’язаний із соціально-культурним й естетичним рівнем споживача текстильної дизайн-продукції. Кожний окремо взятий колір або поєднання кольорів може сприйматися людиною по-різному, залежно від просторового розташування колірних плям, форми та фактури текстильного полотна, освітленості, настрою споживача та багатьох інших чинників.

Підрозділ 4.3. “Фактура як засіб художньої виразності в дизаайні текстилю” розкриває значення фактури в дизайні текстилю. Встановлено, що для посилення художньої виразності фактури тканини можна виділити проектні підходи, засновані на використанні чергування ниток з різним складом сировини, на застосуванні ниток різної товщини, на численних варіантах переплетень і чергуванні видів опорядження (механічного, хімічного). Показано, що при зоровому сприйнятті рисунка на тканині істотного значення набуває відповідність її фактури колірному вирішенню.

Використовуючи наявне обладнання – кругло-друкарську машину з сітчастими шаблонами “Шторк” Акціонерного товариства закритого типу “Черкаський шовковий комбінат”, практично доведено, що при одних і тих же концентраціях барвника в друкарській фарбі інтенсивність кольору тканини з рельєфною поверхнею вища, ніж тканини з плоскою фактурою, тому при розробці дизайну тканини слід враховувати, що рельєфна фактура сприяє збільшенню виходу барвника на волокно, а отже, його економії. Доведено, що фактура тканини істотно впливає на оптичне сприйняття людиною художньо оформленого текстилю.