ЭКОЛОГИЧЕСКИЕ ПРИНЦИПЫ ФОРМИРОВАНИЯ ЖИЛОЙ СРЕДЫ (на примере Иордании)

summary

У першому розділі «Вивченість проблеми й аналіз світового досвіду проектування і будівництва житлових комплексів» відзначається, що проб-лема взаємодії архітектурного і природного середовища знаходить висвітлення в теоретичних працях архітекторів минулого і сьогодення. Вітрувій, Альберті, Палладіо вказували на необхідність органічного зв'язку архітектури з законами природи, урахування кліматичних умов. Взаємозв'язок природи й архітектури був основою творчих і наукових праць Ле Корбюз’є, Ф.-Л.Райта, Міс ван дер Рое й ін. Методом спроб і помилок багатовіковою практикою відпрацьовува-лися раціональні прийоми будівництва будинків, органічно вплетені у при-родно-кліматичне оточення. Однак, навіть у роботах найвідомійших майстрів XX століття є великі невдачі через зневагу та непослідовність у введенні в жит-тя ідей взаємозв'язку архітектури і навколишнього середовища.

Встановлено, що дотепер екологічна архітектура як система знань оста-точно не сформувалася. У наукових дослідженнях останніх десятиліть перева-жають містобудівні проблеми охорони довколишнього середовища, практично відсутні розробки, пов'язані з екологізацією архітектурного середовища окре-мих будинків і споруджень. Дані з обліку кліматичних даних в архітектурному проектуванні, про візуально-естетичні властивості архітектурних форм найча-стіше неповні, розрізнені та протирічні. Має місце фрагментарний екологічний підхід, коли досліджуються окремі елементи будинку, а не весь будинок у ці-лому як екологічно збалансована система. Усе це ускладнює використання на-явних наукових розробок в архітектурній практиці, у тому числі в проектуванні житлових комплексів, і вимагає спеціальних досліджень.

Аналіз світової і йорданської практики проектування і будівництва житло-вих комплексів дозволив визначити основні напрямки їхнього формування на сучасному етапі:

• трансформація типологічних характеристик, пов'язана з переосмисленням «якості» житла, розширення номенклатури функціонально-планувальних рі-шень, включення до функціональної структури комплексу елементів для актив-них оздоровчих форм життєдіяльності;

• прагнення до органічного поєднання житла з природним оточенням при максимально дбайливому до нього відношенні;

• зближення рекреаційної архітектури з архітектурою житла, у т.ч. із тради-ційним народним житлом місця будівництва;

• використання в об'ємно-планувальних побудовах і архітектурно-художніх рішеннях традиційних прийомів і мотивів народної та історичної архітектури.

 Поряд зі значними успіхами, досягнутими в йорданській архітектурі, має місце і ряд недоліків, основною причиною яких є недостатній облік в архітек-турному проектуванні екологічних факторів зовнішнього середовища. Особли-вості проектування житлових комплексів ще не стали предметом спеціальних досліджень і мають потребу в детальному вивченні. Аналіз і оцінка вивченості проблеми формування екологічно благоприємного середовища житлових комп-лексів підтвердили правомірність постановки проблеми, актуальність вибору об'єкта і предмета дослідження.

  У другому розділі «Передумови і фактори, що впливають на форму-вання архітектурного середовища житлових комплексів» у якості основ-них передумов і факторів розглядаються природно-кліматичні умови, умови фі-зіологічного і психологічного комфорту, соціально-демографічні фактори, мі-стобудівні передумови, національні традиції.

 Показано, що однією з найважливіших проблем архітектурної екології є узгодження архітектурних рішень із кліматичними умовами. Кліматичні умови Йорданії обумовлюють необхідність створення архітектурно-планувальної структури, здатної протистояти влітку сильному (39,2 градуси - абсолютний максимум температури повітря за рік при 50% забезпеченості) і тривалому (більше 200 днів) перегріву і курним вітрам, принесеним з пустель. У роботі проведений аналіз кліматичного комплексу Йорданії: термічного режиму, від-носної вологості повітря, розподіл річного ходу хмарності, атмосферних опадів, сонячного сяйва і радіації, вітрового режиму.

За комплексною оцінкою впливу сонячної радіації напрямку і швидкості вітру, теплового тла, умов забезпечення у приміщеннях інсоляції найбільш сприятливої однобічної орієнтації житлових приміщень комплексів визнана орієнтація на схід - південний схід (90-120°); благосприйнятною - південний схід, південь. При двосторонній орієнтації житлових кімнат найбільш спри-ятливою є північна і південна орієнтація. Однобічна орієнтація на північні рум-би доцільна при влаштуванні еркерів з орієнтацією на схід і захід. Найменш сприятливої є південно-західна орієнтація через можливий перегрів.

Вивчення динаміки рекреаційних процесів у Йорданії являє собою необ-хідну умову для організації повноцінної життєдіяльності та багато в чому виз-начає функціонально-планувальне рішення комплексу. Досліджено демогра-фічний склад населення Йорданії. Для встановлення умов фізіологічного і пси-хологічного комфорту в житлових комплексах автором проведене натурне об-стеження житлових будинків і комплексів м. Аммана. Виявлено, що в некон-диційованих приміщеннях тепловий дискомфорт досягає 16 год. на добу, при інсоляції рівні освітленості у приміщеннях у 10-18 разів перевищують норма-тивні показники, відзначені також несприятливі експлуатаційні якості відкри-тих просторів. Причина цих негативних явищ багато у чому полягає в неспро-можності проектувальників вирішувати архітектурно-екологічні задачі.

У сучасному проектуванні житлових комплексів доцільно використовувати культурні, будівельно-технічні та ін. національні традиції, що сприяють не тіль-ки створенню своєрідного психологічного середовища, але і вирішенню важли-вих екологічних і енергоефективних задач: підпорядкування композицій умо-вам сонячного висвітлення, синтез рослинних і штучних форм, прийоми ху-дожньої пропорційності, особливості побудови традиційних композицій, еле-менти традиційної архітектури (машрабії, малькаф, купольні та склепінні фор-ми покриттів, вітровловлюючі пристрої).

   У третьому розділі «Екологічні аспекти формоутворення житлових комплексів» розроблені пропозиції щодо формування житлового середовища комплексів, що забезпечує архітектурно-просторові умови для реалізації про-цесів життєдіяльності, рекомендації з біопозитивних і енергоефективних об'єм-но-планувальних рішень, прийоми удосконалювання архітектурно-художньої якості комплексів.

   Рекомендовані біопозитивні та об'ємно-планувальні рішення житлових комплексів передбачають: раціональну за умовами орієнтації композицію ком-плексу (вієрообразну, підковообразну, прямокутну з припустимим відхиленням подовжньої осі від широтної орієнтації 16°); раціональні планувальні прийоми (виключення односторонньої орієнтації кімнат на підвітряну сторону, прист-рій атріумів, двосвітлових холів, використання принципів «гнучкого» плану-вання і т. ін.); диференціацію приміщень на літні та зимові, ізольоване рішення планувального елемента з внутрішніми джерелами тепла (кухні, санітарні вузли) і автономне його провітрювання; вибір розмірів віконних прорізів  від-повідно до вимог природного висвітлення і раціонального розміщення в навіт-ряних і підвітрених стінах. Натурні обстеження й аналіз проектів житлових комплексів виявили серйозні недоліки в рішенні відкритих просторів (терас, лоджій, балконів) і еркерних приміщень. Графо-аналітичне дослідження умов сонячного висвітлення й аерації відкритих просторів і еркерних приміщень до-зволило одержати науково обгрунтовані рекомендації щодо вибору їхніх ра-ціональних типів і фасадних огорож.

    Розроблено рекомендації з пластичної обробки по-різному орієнтованих фасадних поверхонь, що відповідають умовам лобового, передньобічного, біч-ного і заднього типів сонячного висвітлення при різних за висотою положен-нях сонця. Рекомендовані композиційні архітектурно-художні прийоми вклю-чають пристрій вертикальних і горизонтальних елементів, ніш і западів, еркерів різного типу, зламів, терасування обсягів, використання дрібної пластики і де-коративних елементів, особливості колірного рішення.

   Подані пропозиції щодо використання прийомів національного зодчества при проектуванні житлових комплексів: традиційні об’ємно-планувальні і тек-тонічні рішення, а також художньо-декоративні засоби: машрабії, обрамлення дверних і віконних прорізів, елементи сонцезахисту, скульптурний і орнамен-тальний різьблений декор, епіграфіка й ін.

   У четвертому розділі «Принципи і методи архітектурно-екологічного проектування» автором визначені і сформульовані основні принципи архітек-турно-екологічного проектування житлових комплексів: системності та струк-турної ієрархії; цілісності, автономності та просторового взаємозв'язку; пріори-тету природоохоронних заходів; підпорядкування архітектурних форм і рішень існуючим природним умовам; енергозбереження; екологічної стійкості та без-пеці; гармонізації архітектурного і природного середовищ; оптимальної функ-ціональної структуризації. Реалізацію принципів формування екологічно зба-лансованого архітектурного середовища забезпечують: системний метод архі-тектурно-екологічного підходу, орієнтованого проектування, моделювання, трансформативності, аналогій, ідентифікації з місцем, комплексу енергоеконо-мічних заходів.

   Архітектурне середовище житлового комплексу розглядається як складна система взаємозалежних функціональних архітектурно-планувальних, об'ємно-просторових і архітектурно-художніх рішень. У якості факторів зовнішнього середовища, що роблять вплив на екологічну організацію архітектурного сере-довища, прийняті: конкретна містобудівна ситуація, природно-кліматичні умо-ви, несприятливі антропогенні фактори, антропологічні (вітальні і соціальні) життєзабезпечувальні параметри, особливості місцевих традицій. Відношення між зовнішніми факторами, що впливають на архітектурне середовище, і ар-хітектурними прийомами можуть описуватися числовими показниками, «лінг-вістичними» перемінними, а також змішаними показниками.

 Запропонована методика архітектурно-екологічного проектування житло-вих комплексів включає 3 блоки методичних матеріалів:

1) рекомендації щодо поетапного процесу архітектурно-екологічного про-ектування; 2) матрицю взаємодії екологічних факторів зовнішнього середовища й архітектурних прийомів і рішень; 3) рекомендації і пропозиції щодо архітек-турних рішеннях окремих елементів житлових комплексів.

  У роботі подані пропозиції з 4-етапного процесу архітектурно-екологіч-ного проектування:

  I етап - передпроектні дослідження, що включають: аналіз характеристик навколишнього середовища (містобудівна ситуація, кліматичні умови, при-родні фактори, несприятливі антропогенні і природні фактори, місцеві побуто-ві, будівельно-технологічні і художні традиції); встановлення антропологічних життєзабезпечувальних параметрів житлового середовища (умови забезпечен-ня фізіологічного комфорту, умови забезпечення психоемоційного комфорту, умови забезпечення сприйнятливого візуального середовища); визначення ре-комендацій для складання проекту на основі системного аналізу показників ха-рактеристик навколишнього середовища.

 II етап - складання архітектурного проекту на підставі рекомендацій, от-риманих на передпроектній стадії (генеральний план, функціональна організа-ція, планувальне рішення, об'ємно-просторова композиція й архітектурно-ху-дожнє рішення.

 III етап - зіставлення отриманих рішень з рекомендаціями для складання проекту, комплексна оцінка прийнятого рішення.

IV етап - корегування рішень і завершення проекту.

  У роботі розроблені пропозиції з оцінки екологічності житлового комп-лексу. Показано, що правильність визначення методів і критеріїв, форм регла-ментації і контролю якості проектної документації на різних етапах проекту-вання істотно впливає на ефективність і якість архітектурної продукції. Тра-диційна методика проектування припускає кількісну оцінку якості проектних рішень за визначеною номенклатурою показників, що характеризують об'єк-тивно існуючі екологічні вимоги. Частина показників диктується норматив-ними документами, але більшість їх не регламентована. Порушення екологіч-них вимог, норм і правил повинно бути базою для повернення проекту чи від-повідної його частини на переробку. Якість проектних рішень чи їхніх частин повинна визначатися комплексом вимог, що визначають умови комфортного існування людини в житловому комплексі.

  Встановлено, що метою оцінки екологічних показників якості є визна-чення відповідності цих показників об'єкта екологічним вимогам і встановлен-ня рівня екологічності об'єкта. У даному випадку, екологічність – інтеграль-ний екологічний показник рівня якості житлового середовища, що характер-ризує ступінь обліку екологічних вимог при експлуатації чи функціонуванні житлового комплексу. Оцінка проводиться шляхом порівняння значень еколо-гічних показників якості об’екта оцінки з їхніми базовими значеннями. При цьому, базовий зразок (еталон) – реально досяжна сукупність значень показ-ників якості, що приймаються для порівняння і визначаються екологічними ви-могами.

   Показано, що екологічні вимоги визначаються властивостями людини і характеристиками середовища використання і відносяться до об'єкта оцінки з метою оптимізації взаємодії людини з житловим комплексом. У загальному ви-ді структура оцінки екологічних показників якості складається з двох частин: аналітичної й оцінної. На цьому тлі в ході самого процесу проектування можна виділити три основних методи оцінки екологічної якості проектів.

Перша стадія охоплює етап складання й узгодження технічного завдання й етап передпроектних досліджень, на якому конкретизується і комплекс вимог, умов, обмежень та ін. регламентуючих показників проекту, іншими словами, плануються і визначаються основні властивості й якості майбутнього об'єкта. У ході передпроектних досліджень визначальну роль відіграє само-оцінка, тобто оцінка своїх власних ідей, пропозицій і планів організації про-ектної роботи. Разом із тим, без чітко розроблених на цьому етапі екологічних показників якості (кількісної характеристики властивостей, що формують якість об'єкта оцінки) навряд чи можливо визначити якісний орієнтир проектної програми. На даній стадії архітектор-проектувальник не обмежується однією тільки самооцінкою і постійно виступає в ролі аналітика-експерта щодо  вимог замовника і споживача.

          Друга стадія охоплює, власне, всі етапи синтезуючих процедур - від пер-ших ідей і ескізних замальовок до складання закінченого проекту. На другій стадії роботи над проектом з'єднуються самооцінка і контрольна (експертна) оцінка, причому питома вага останньої - незначна на ранніх етапах проекту-вання й істотно зростаюча наприкінці.

          Третя стадія включає етапи розгляду, узгодження й затвердження гото-вого проекту, поданого повністю, частинами чи в декількох варіантах. На даній стадії проводиться контрольна оцінка готових результатів чи роботи окремих закінчених її частин, здійснювана переважно особами, що не є авторами даного проекту – експертами. Різновидом проектної самооцінки, природно, більш ефективної, завдяки зіткненню різних думок, поглядів і боротьби ідей, - є ко-лективна оцінка. Колективне обговорення проектного рішення, починаючи з початкових його етапів, повинне стати обов'язковим. Разом із тим, це не знімає відповідальності архітектора за розробку його творчої концепції.

   Головним орієнтиром якості в оціночних процедурах повинні стати чітко обґрунтовані екологічні критерії. Екологічні критерії ранжуються, виходячи з рівня їхнього представлення в архітектурному об'єкті. Можуть існувати, на-приклад, цілісні екологічні критерії - критерії функціонального комфорту, а також окремі його характеристики – населеність, домірність та ін.

В залежності від типологічної складності проектних задач, а також особ-ливостей процесів життєдіяльності, що здійснюються в житловому комплексі, можуть бути використані один чи кілька критеріїв. Так при оцінці якості про-мислового об'єкта критерії формулюються, виходячи з особливостей техноло-гічного процесу й умов, у яких виконується ця робота. У цьому випадку можна говорити про інтегральний критерій – функціональний комфорт, що розгля-дається як оптимальний функціональний стан, при якому досягається відповід-ність засобів й умов навколишнього середовища діяльності, функціональним можливостям людини. Як системне утворення, функціональний комфорт міс-тить у собі два базових компоненти - психологічний і психофізіологічний - і ха-рактеризується задоволеністю від діяльності з виробом (об'єктом), мінімаль-ною психофізіологічною ціною діяльності, а також високою її ефективністю. У будинках і спорудженнях багатофункціонального призначення, наприклад, житловий комплекс ін.), де здійснюється діяльність різноманітного характеру, крім функціонального комфорту, може використовуватися і ряд специфічних критеріїв (доступність, інформативність і т.п.), характерних для даного типу об'єктів. На оціночній стадії, відповідно до встановлених нормативів процеду-рою, здійснюється якби сходження від існуючого проектного змісту через приз-му екологічних вимог до визначення екологічного рівня якості архітектурного проекту в цілому.