ОБ’ЄКТИ ДИТЯЧОГО ДОШКІЛЬНОГО ТА ПОЗАШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ НАДМАЛОЇ МІСТКОСТІ В ЖИТЛОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ

summary

У Розділі 1. «Досвід формування, сучасний стан та тенденції розвитку дошкільних та позашкільних закладів» розглянуто передумови проектування дитячих дошкільних та позашкільних установ, світовий і вітчизняний досвід їх формування та існуючий стан.

Встановлено, що потреба в дитячих дошкільних установах виникає більше, ніж в половини сімей, котрі мають дітей дошкільного віку: 44% респондентів віддають дитину до дошкільного закладу у віці 3 роки. Батьки, котрі віддають дитину до дошкільного закладу, обґрунтовують це бажанням дати дитині спілкування з ровесниками (33%), розвиток (22%). Проте, місць в дитячих дошкільних закладах на всіх не вистарчає, фактично немає жодного вибору серед пропозиції, або ж такий вибір є незначним.

На сьогоднішній день більшість дитячих садків розташовуються в спорудах, збудованих за типовими проектами радянського періоду, які, в свою чергу, не відповідають багатьом сучасним вимогам. Зустрічаються одиничні індивідуальні проекти та дошкільні заклади, розташовані в котеджах та приватних квартирах. Метою радянського періоду було «якомога більше дітей охопити дошкільним вихованням», що, в свою чергу, призвело до масового будівництва дошкільних установ середньої та великої місткості. Різке зменшення попиту на дошкільні заклади в першій половині 90-х рр. ХХ ст. стало причиною використання цих споруд не за призначенням. Багато з них, особливо відомчі, вже безповоротно втрачено.

Будівництво нових дошкільних установ у сформованих мікрорайонах вимагає великих площ території. Наприклад, згідно існуючих норм, для будівництва дитячого садка мінімальної місткості (35 дітей) потрібна ділянка площею 1 575м², а з урахуванням мінімальних побутових розривів до вікон житлових будинків – територія 60х60м. Через необхідність виділення таких великих площ досить гострою є проблема забезпечення дошкільним вихованням тих дітей, що проживають в центрі міста.

Ряд цих та інших недоліків у системі дошкільного виховання є причиною того, що кожна шоста сім’я вимушена відмовитися від виховання дітей у дошкільних установах. У Львові, за даними статистики, дитячі дошкільні заклади відвідує лише 54% від загальної кількості дітей дошкільного віку. Дітей залишають вдома під наглядом членів родини (бабуся, дідусь, старша сестра та ні.). Виховання дітей у сім’ї досить часто супроводжується потребою у послугах по короткочасному догляду за дитиною. На жаль, сучасна система дошкільного виховання в житловому середовищі не надає такої можливості.

Подібна проблема виникає і у батьків, котрі мають дітей молодшого шкільного віку. Для них існують лише групи продовженого дня, котрі не можуть вирішити всіх проблем короткочасного догляду за дітьми, зокрема у вихідні дні, у свята, під час канікул, карантинів, у вечірній час будніх днів тощо. Скористатися недешевими послугами няні можуть дозволити собі тільки невелика кількість заможних сімей. Тобто, реально існує потреба в спеціальних приміщеннях для короткотривалого перебування дітей в структурі житлового середовища.

Державними нормами на проектування передбачено створення приміщень для груп короткочасного (до 3 годин) перебування дітей дошкільного віку. Такі приміщення дозволяється передбачати у перших поверхах житлових будинків та в громадських центрах житлових утворень. Проте, норми не дають детальної інформації щодо формування таких приміщень.

Проблеми із забезпеченням дітей дошкільним вихованням в державі дали підґрунтя для появи альтернативи дитячим дошкільним установам. З’явилися приватні дитсадки, можливість скористатися послугами нянь і гувернанток, групи дошкільної підготовки. Приватні дитсадки мають невелику місткість (10-15 дітей) і нерідко функціонують в приміщеннях трикімнатних квартирах. В таких садках спостерігається відхилення від чинних нормативів: немає приміщення пральні, медсестри, завідувача, комор, прогулянкової території. Натурне обстеження встановило, що конфліктів з мешканцями житлових будинків, не зважаючи на їх інтегрованість в структуру житлового будинку не виявлено. Тобто, практично доводиться можливість суміщення функцій житла і дрібних ДДЗ в одному об’ємі.

Аналіз існуючого стану мережі дошкільних закладів та потреб сімей з дітьми доводить необхідність її доповнення шляхом розширення типології.

В розвинутих країнах заходу будівництво дитячих дошкільних закладів велося в незрівнянно скромніших масштабах. У більшості з них не існувало єдиних державних норм та вимог, подібних до тих, що лежали в основі будівництва дошкільних закладів в Україні за часів соціалізму. Такий підхід дозволив втілювати в життя багато експериментальних архітектурних проектів. Наприклад, досить незвичним архітектурним вирішенням стали дошкільні установи в житловому середовищі, розраховані на невелику кількість дітей (до 12).

У закордонній практиці зустрічаються дитячі дошкільні заклади вбудованого, прибудованого та окремо стоячого типів. При будівництві дошкільних закладів для дітей ясельного віку, як правило, влаштовується не більше двох основних приміщень: дитяча кімната і тепла тераса (Польща, Румунія, Чехія, Словакія) чи дитяча кімната та спальня, доповнені відкритою терасою (Болгарія, Угорщина, Східна Німеччина). У Франції для дитячих садків допускається введення додаткових кімнат і різноманітних обладнань, але в межах визначеної законом вартості. Перелік допоміжних приміщень дитячих закладів досить різноманітний і нормами проектування чи рекомендаціями на проектування регламентується лише частково. В Німеччині проектування дитячих закладів регламентується DIN.

На відміну від української практики, особливо слід відмітити компактність ділянки, мінімальну площу забудови. Дитячі заклади за кордоном будують з максимально інтенсивним використанням можливостей самої ділянки (відсутність господарської зони, організація входу в дошкільний заклад безпосередньо з вулиці, мінімум чи відсутність обхідних доріжок і т.д.). Поряд з спорудами дошкільних закладів завжди знаходяться компактні майданчики для ігор та гімнастичних занять на відкритому повітрі. Проміжне положення між закритими приміщеннями та вільними майданчиками займають веранди, криті тераси, де діти можуть проводити час в дощову погоду.

Досить поширеним є дитячий садок лісового типу. Такий тип садка характерний тим, що діти проводять весь день, практично незалежно від пори року та погоди, на свіжому повітрі в лісі. Групу дітей (не більше 12 дітей) забирають з місця збору і привозять назад мікроавтобусом у визначений час. Створення такого садка, на відміну від інших, не вимагає території для прогулянок, яка є необхідною, згідно норм на проектування в Україні.

Останнім часом досить широкого впровадження за кордоном (Австрія, Німеччина, Польща та ін.) в житловому середовищі набули приміщення для короткотривалого перебування дітей. Такі приміщення влаштовують у вигляді невеликих ігрових кімнат при житлових будинках. Площа таких приміщень становить приблизно 40 м². Приміщення призначені для ігор, занять з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку.

Як результат, такий гнучкий підхід при проектуванні дитячих установ дозволяє вирішити низку архітектурних проблем, пов’язаних з: мінімалізацією площ під будівництво; збільшенням кількості місць в садках у сформованих житлових масивах; забезпеченням дітей приміщенями для короткотривалого перебування дітей в житловому середовищі; забезпечення певної альтернативи при виборі ДДЗ; можливості гнучкої реакції при зміні демографічної ситуації. Таким чином, аналіз сучасного вітчизняного та зарубіжного досвіду виявив цілу палітру цікавих нестандартних рішень дитячих дошкільних та позашкільних закладів, які досі залишаються поза увагою дослідників. Як результат, була сформульована гіпотеза про можливість розширення існуючої мережі дошкільних закладів, які могли б забезпечити вирішення ряду вище окреслених проблем дошкільного та позашкільного виховання. Гіпотеза була піддана аналізу в ІІ розділі.

У розділі 2 «Аналіз чинників формування закладів дошкільного та позашкільного виховання дітей в житловому середовищі» було проаналізовано результати анкетного опитування споживачів та експертів шляхом прямого інтерв’ювання. Споживачі поділялися на два типи: респонденти, діти яких відвідують дитячі дошкільні заклади (активні), та респонденти, діти яких не відвідують дитячі дошкільні заклади (пасивні). До експертів належали фахівці в області дошкільної освіти.

Для забезпечення рівномірного розподілу результатів був розроблений алгоритм забезпечення вибірки, який дав можливість перенести дані отриманих результатів на генеральну сукупність споживачів з похибкою не більше 5%.

Для отримання статистичних даних по алгоритму забезпечення результатів вибірки проводилося опитування споживачів та експертів за спеціально розробленими чотирма типами анкет: для активних споживачів, для пасивних споживачів, для персоналу, для завідувачів ДДЗ. Діапазон цього дослідження знаходився в межах «квартира – дитячий дошкільний заклад». Питання в анкетах були поділені на блоки та спрямовані на виявлення ряду першочергових потреб, недоліків системи, перевірку та оцінку гіпотез, оцінку потреб з точки зору гіпотези.

Для апробації анкет проводилося пробне опитування, в результаті якого анкети були відкоректовані.

В експертну оцінку входило опитування по спецанкетах керівництва і персоналу дитячих дошкільних установ та спеціалістів санепідемстанції за програмою інтерв’ю.

Для більшої достовірності та уточнення отриманих результатів були проведені додаткові дослідження: телефонне опитування та інтернет-опитування на спеціалізованому форумі серед потенційної цільової аудиторії споживачів послуг дошкільних установ. За результатами етапу соціологічного дослідження зроблено ряд висновків:

-            практично всі дитячі дошкільні заклади в середньому є переповненні більш як на 35%; в основному це заклади середньої місткості розраховані на 120-220 дітей. Отже, існує потреба або в їх розширенні, що є дуже проблематично, або в будівництві нових додаткових дитячих дошкільних установ;

-            серед досліджених садків практично немає груп з цілодобовим перебуванням (менше 1,5%);

-           батьки, котрі не водять дітей до садка мають значну потребу періодично залишати дитину під доглядом на тривалий час впродовж дня, тобто (48%) в кімнатах короткочасного перебування дітей;

-           виявилася потреба організації приміщень для дошкільнят та дітей молодшого шкільного віку; 64% батьків вважає за доцільне проектувати в структурі житлової забудови приміщення для дошкільнят (26% вважає такі приміщення вкрай необхідними);

-           52% опитаних вважають за доцільне проектувати в структурі житлової забудови приміщення для дітей молодшого шкільного віку, причому 21% опитаних вважає, що такі приміщення вкрай необхідні; 62% респондентів згідні навіть на зменшення площі своїх квартир заради створення таких приміщень для дітей у будинку;

-           79% завідуючих дошкільних установ вбачають можливим підпорядкування їхнім закладам віддалених невеликих дошкільних груп в житловому середовищі;

-           59% батьків користувалися б послугами невеликих дошкільних установ, розташованих неподалік будинку;

-            оптимальна місткість груп, на думку персоналу ДДЗ повинна бути не більше 15 дітей, причому 32% вважають, що це повинні бути групи на 5 дітей; батьки, котрі водять дітей до дошкільного закладу зацікавленні в тому, щоб групи були розраховані на обслуговування не більше 15 дітей (85%) і готові оплачувати послуги нехай дорожчих, але менших за місткістю садків (66%);

-            83% фахівців вважає можливим влаштування маломістких груп (до 12 дітей) у 3-4 кімнатній квартирі житлового будинку;

-            в селах недоцільно будувати великі дошкільні установи. Серед досліджених сіл існування дошкільних установ було виявлено лише у 43% випадках. Причому, заклади для дошкільнят реально функціонують тільки у 13%. Це – в основному садки, розраховані на 2-4 групи, але в таких садках рідко функціонує більше однієї групи;

-            в ряді сіл цілком успішно функціонують дитячі дошкільні заклади на 10-15 дітей без цілого ряду приміщень обумовлених діючими нормами: медичних, адміністративних, мийки столового та кухонного посуду, умивальні та туалетів, комірок. Опитування персоналу свідчить про реальну потребу тільки невеличкого приміщення пральні і санвузлів.

На базі отриманих результатів були сформульовані принципи створення мережі дошкільних закладів надмалої місткості в житловій забудові. Характеристики одиниць такої мережі є подібними до дитячих садків малої місткості, що проектувались для сільської місцевості.

В розділі 3 «Принципи формування сучасних дитячих закладів надмалої місткості для дошкільного та позашкільного виховання» розроблена гіпотетична модель мережі дитячих дошкільних та позашкільних закладів, описані основні складові такої мережі та опрацьовані типологічні характеристики пропонованих об’єктів.

Суть мережі закладів надмалої місткості полягає у створенні окремих групових осередків розташованих безпосередньо поруч із житлом. Такі заклади можна організовувати як при реконструкції існуючої забудови, так і при новому проектуванні та будівництві. Вони можуть бути автономними, чи обслуговуватися при допомозі центру, котрий буде виконувати адміністративно-господарську функцію: приготування їжі, прання, медичне обслуговування, адміністрування.

Згідно чинних норм, садки, розраховані на обслуговування від 15 до 80 дітей, є закладами малої місткості, тому установи, розраховані на обслуговування менше як 15 дітей, даною роботою пропонується називати закладами надмалої місткості.

Дитячі дошкільні установи з самостійним обслуговуванням (автономні) – це садки надмалої місткості створені в житловому середовищі, з необхідним набором обслуговуючих функцій. Такі заклади надмалої місткості рекомендується проектувати переважно вбудованими в перші поверхи житлових будинків або прибудованими до житлових будинків, рідше – окремо стоячими. В залежності від соціальної категорії житла і типу інтеграції споруди з будинком, для дошкільних закладів надмалої місткості наведено перелік обов’язкових та рекомендованих приміщень. Тип надмалого автономного дитячого садка найбільш доцільно використовувати при проектуванні в мікрорайонах з низькою щільністю забудови та в сільській місцевості.

Дитячі дошкільні заклади з централізованим обслуговуванням – це садки надмалої місткості, обслуговування яких здійснюється спеціальними центрами обслуговування. Центри обслуговування мережі ДДЗ надмалої місткості будуть забезпечувати функціонування невеликих групових осередків харчуванням, наданням адміністративних, побутових (прання) та медичних послуг, тощо. Самі дитячі дошкільні заклади надмалої місткості з централізованим обслуговуванням допускається проектувати без приміщень господарського характеру (кухня, пральня та ін.) Для даного типу дошкільної установи ці функції виконуватиме центр обслуговування. Такі дитячі дошкільні заклади надмалої місткості (до 15 дітей) найбільш доцільно проектувати в сформованих мікрорайонах, де в існуючих ДДЗ не вистачає місць, але обмежені можливості розширення їх місткості, при окремих нових житлових будинках і кварталах.

Функції центрів обслуговування можуть виконувати дитячі дошкільні установи з розширеним господарським блоком (тип І), загальноосвітні школи з приміщенням пральні (тип ІІ), та спеціалізований центр обслуговування (тип ІІІ), який формує адміністративно-господарський блок.

Тип І При створенні мережі з централізованим обслуговуванням дитячий дошкільний заклад загального типу на 120 місць може підпорядковувати до 10 дошкільних одиниць. Таким чином садок на 120 місць слід проектувати з адміністративно-побутовим блоком із розрахунку на 220 місць. Такий варіант є доцільним в сформованих житлових кварталах, де функціонують дошкільні установи запроектовані на 220 місць, але працюють як установи на 120 місць (у зв’язку із здчею приміщень в оренду, або частина з них продані). Також можливі дошкільні установи на 120 чи 220 дітей, які повністю заповнені дітьми, але в яких проведена модернізація обладнання з метою підвищення його продуктивності, чи з тією ж самою метою здійснено реконструкцію, для паралельного виконання ними функцій центру обслуговування мережі ДДЗ надмалої місткості.

Тип ІІ Обслуговування дитячих закладів школою передбачає використання резервних потужностей шкільної їдальні та створення в школі приміщення пральні. Підваріант ІІа – використання шкільного харчоблоку та пралень мікрорайону.

Тип ІІІ Адміністративно-господарський блок повинен забезпечити функціонування 20-22 ДДЗ надмалої місткості з розрахунку на 220 дітей. Приміщення пральні та кухні повинні розраховуватися на обслуговування 220 дітей, виходячи з норм на проектування дошкільних установ. Такий блок повинен складатися з таких приміщень: кухонний блок, приміщення пральні, службово-побутові приміщення. До приміщень службово-побутового призначення належать: кабінет завідуючого, кабінет завгоспа, кімната техперсоналу, кабінет медсестри. Формування окремого адміністративно-господарського блоку дозволяє відмовитися від потреб великої площі території, яка є необхідною при створенні дитячого дошкільного закладу середньої місткості та спростити вимоги санітарно-гігієнічних розривів. Споруда адміністративно-господарського призначення повинна забезпечуватися входами та під’їздом для машин, котрі обслуговуватимуть дошкільні заклади надмалої місткості.

Для створення дошкільного закладу надмалої місткості може бути використана функціональна схема дитячого осередку традиційної дошкільної установи. До його складу повинні входити такі приміщення: групова, спальня, вбиральня, кухня-буфетна, приймальна. Проте можна об’єднати групову та спальню в одне приміщення за рахунок використання вмонтованих в шафи складних ліжок, що в свою чергу дає можливість зменшити площу приміщення.

Садок такого типу може бути вбудованим у перший поверх будинку, прибудованим і мати окремий вхід, або ж окремо стоячим. Ці садки також класифікуються по типу житла (соціальне житло, житло економ-класу, житло бізне-класу) і відрізняються набором приміщень. За схемою централізованого обслуговування, дошкільні установи надмалої місткості не мають приміщень адміністративно-господарського призначення.

Для обох типів дошкільних установ повинна бути відведена окрема прогулянкова територія, яку слід обладнати тіньовим навісом, пісочницею та гіркою для спуску. Площа території та набір обладнання визначаються завданням на проектування, але бути не меншими як 6 м² на одну дитину. Територія повинна бути додатково обладнана лавкою, урною та освітленням для можливості прогулянки у вечірній час. Слід передбачати окремий вхід на територію та під’їзд для службових машин.

Дитячі дошкільні заклади надмалої місткості в центральній частині міст, де неможливо організувати майданчик для прогулянки, повинні організовувати виїзд дітей за межі міста. Для цього необхідно передбачати місце паркування мікроавтобусу.

Розрахунок мережі закладів надмалої місткості проводиться згідно існуючих норм та статистичних даних. Такі установи слід проектувати із розрахунку 2-3 заклади на 1000 мешканців.

 Техніко-економічні показники практично всіх типів дошкільних установ надмалої місткості свідчать про їх економічну ефективність. В порівнянні з традиційними типовими ДДЗ, пропоновані типи дошкільних установ дозволяють зекономити від 5 до 30%, на кожних 220 дітей. ДДЗ надмалої місткості в цілому потребують менше території на їх розміщення (60% економії).

Садки надмалої місткості з автономним обслуговування доцільно проектувати у сільській місцевості. Це можуть бути садки прибудованого або окремо стоячого типів.

Функціональне призначення кімнат по догляду за дітьми молодшого шкільного та дошкільного віку в структурі житлової забудови є ідентичними. Доцільно влаштовувати одне спільне приміщення для дітей у віці від 3 до 9 років. Такі приміщення рекомендується використовувати для творчості та ігор з дітьми. Проте, тут можуть бути і додаткові функції: бібліотека, мистецький куточок, спортивний куточок, відеокуток тощо. Приміщення слід проектувати із розрахунку «1 приміщення на 150-300 квартир». Проте, лише в ході експериментального будівництва та проектування приміщень короткочасного перебування, можна більш чітко обґрунтувати їх розрахунок в житловому середовищі та виявити доцільність та ефективність функціонування.

Площа такого приміщення повинна бути в межах 40 м². При приміщеннях короткочасного перебування повинні бути туалетна кімната для дітей та особи, котра здійснюватиме догляд за дітьми. Приміщення по догляду за дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку в структурі житлових будинків можуть бути вбудованими або прибудованими з окремим виходом на вулицю і розташовуватися в цокольному та першому поверх. Згідно діючих проектно-будівельних норм, для приміщень тимчасового перебування окремої земельної ділянки не передбачається. Проте слід передбачати прямий зв'язок з прибудинковим ігровим майданчиком.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1.        Із-за втрати в 90-х роках приблизно половини міських і майже всіх сільських колгоспних ДДЗ, сьогодні відчувається гостра нестача місць в дитячих садках, а в тих, що продовжують функціонувати, групи переповнені (нерідко в 1,5-2 рази), що позначається на якості роботи з дітьми. Планувальна структура існуючих ДДЗ не передбачає можливостей збільшення їх місткості, а спорудження нових в структурі сформованих житлових мікрорайонів проблематично із-за відсутності значних територіальних резервів і обмежень по дотриманню нормативних розривів між територією ДДЗ та вікнами житлових будинків.

2.        Реакцією на сучасний стан дитячого дошкільного виховання стали послуги нянь, гувернанток, а також стихійне поширення напівлегальних дитячих садочків на 10-15 дітей, розміщених в міських квартирах і реконструйованих сільських хатах. Не зважаючи на відсутність ряду нормативно обумовлених приміщень, погоджень із санстанцією, ці садочки успішно функціонують і користуються значним попитом.

3.        Виявлено, що на сьогоднішній день в закордонній практиці набули широкого застосування дитячі ігрові кімнати, клуби і дошкільні заклади малої та надмалої місткості, вбудовані в житлові будинки, прибудовані до житлових будинків, окремо стоячі, які без шкоди функціональним якостям розміщуються на ділянках площею значно незрівнянно меншою від мінімальних, нормованих в Україні.

4.        Встановлено, що 85% сімей – потенційних споживачів послуг ДДЗ – зацікавлені в тому, щоб місткість груп не перевищувала 15 дітей, з них 2/3 готові оплачувати послуги дорожчих, але менших за місткістю садків. З іншого боку, 79% завідувачів дитячих дошкільних закладів не бачать проблем з утворенням в житловій забудові невеличких філіалів їхнього закладу, і їх обслуговуванням.

5.        Виявлено значну потребу в приміщеннях короткочасного перебування дітей дошкільного і молодшого шкільного віку - 62% опитаних батьків навіть згідні на часткове зменшення площі власних квартир заради влаштування таких приміщень для дітей у будинку.

6.        Пропонується доповнити існуючу систему закладів дошкільного виховання дітей мережею дитячих садочків надмалої місткості (на 10-15 дітей), інтегрованих в структуру житлової забудови. Такі садочки можуть бути вбудовані в перші поверхи житлових будинків, прибудовані до них (переважно до торців), рідше – окремо стоячими. Вони можуть функціонувати в автономному режимі (загальною площею 67 – 94 м²), маючи необхідний набір обслуговуючих приміщень, або обслуговуватись при допомозі спеціального центру, який буде виконувати адміністративно-господарську функцію (приготування їжі, прання, медичне обслуговування, адміністрування) для 10-20 аналогічних садочків-філіалів.

7.        Визначено діапазон загальних площ ДДЗ надмалої місткості:

- автономні вбудовані і прибудовані   – 67 – 88 м²;

- автономні окремо стоячі                  – 88 – 110 м²;

- з централізованим обслуговуванням

            вбудовані і прибудовані          – 62 – 77 м²;

- з централізованим обслуговуванням окремо стоячі            – 62 – 87 м²;

8.        Встановлена номенклатура і параметри приміщень дитячих дошкільних закладів надмалої вмістимості. Для автономних ДДЗ надмалої місткості – це роздягалка, санвузол, ігрова-спальня (або окремі ігрова і спальня) кухня і пральня. Дитячі садочки-філіали з централізованим обслуговуванням відрізнятимуться від автономних відсутністю пральні, кухні, натомість мають мати буфетну. В обох типах ДДЗ допускається мати багатофункційне приміщення і невеличку кімнатку для персоналу. При кожному типу садочка має бути ділянка для ігор дітей ( до 100 м²).

9.        Функції центру обслуговування мережі ДДЗ надмалої місткості доцільно покласти на три базові типи установ:

          Тип І – дитячий дошкільний заклад на 120 (або на 220) дітей, в якому адміністративно-побутовий блок має резервні потужності (шляхом реконструкції чи технологічної модернізації) для обслуговування додатково ще мережі з 10 дитячих садочків надмалої місткості;

          Тип ІІ – загальноосвітня школа, в якій їдальня має резервні потужності для забезпечення харчуванням мережі дитячих садочків надмалої місткості. При цьому в структуру школи має також бути введена пральня, або функції прання можуть виконувати міські пральні;

          Тип ІІІ – спеціалізований адміністративно-господарський блок, в функції якого входить тільки обслуговування мережі з 20-22 дитячих дошкільних закладів надмалої місткості.

10. Встановлено, що у сільської місцевості нийбільшим попитом будуть користуватись автономні дитячі садки надмалої місткості окремо стоячого типу.

11. Визначено оптимальні параметри приміщень короткочасного перебування дітей в структурі житлової забудови: контингент дітей – у віці від 3 до 9 років; загальна площа – в межах 40м²; приміщення – ігрова кімната і туалет; орієнтовні потреби – 1 приміщення на 150-300 квартир.

12. Встановлено, що, порівняно з існуючою практикою проектування дитячих садків великої місткості (на 120-220 дітей), широке впровадження дошкільних закладів надмалої місткості дозволить економити:

– від 5 до 30% (в залежності від типу ДДЗ надмалої місткості) сумарної загальної площі мережі будівель дитячих дошкільних закладів;

– від 47,5 до 85% (в середньому 60%) площі мікрорайону, що дозволяє розміщувати їх в сформованій житловій забудові 60-80-х років, вирішуючи проблеми збільшення місткості існуючих дитсадків.

Впровадження дошкільних закладів надмалої місткості вирішить проблему дефіциту місць в існуючій мережі дитячого дошкільного виховання; дозволить зменшити радіуси обслуговування; надасть потенційним споживачам можливості вибору; підніме якість роботи з дітьми; забезпечить автономність невеликим житловим кварталам, що споруджуються поза межами мікрорайонів. Враховуючи демографічні коливання, коли піде на спад хвиля народжуваності і буде надлишок місць, такі садки досить легко переобладнати під заклади іншого призначення: дитячі клуби по місцю проживання, заклади для сімейних свят (є приміщення кухні), дитячі кафе, приміщення для груп дошкільної підготовки, секції тощо.