Завидняк Іван Іванович СЛУЖБА БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ У МЕХАНІЗМІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ: КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ : Завидняк Иван Иванович СЛУЖБА БЕЗОПАСНОСТИ УКРАИНЫ В МЕХАНИЗМЕ ОБЕСПЕЧЕНИЯ НАЦИОНАЛЬНОЙ БЕЗОПАСНОСТИ УКРАИНЫ: Конституционно-правовые основы

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, показано взаємозв’язок із науковими програмами, планами, темами, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методологічні засади дослідження, висвітлено наукову новизну роботи, практичну значущість, подано дані щодо апробації та впровадження одержаних результатів, наведено відомості щодо публікацій, а також структури та обсягу дисертації.
Розділ 1 «Конституційні засади системи національної безпеки України» складається з чотирьох підрозділів та висновків, у яких розкрито місце і роль національної безпеки в системі конституційного ладу України, систему, принципи та основні функції системи забезпечення національної безпеки України.
У підрозділі 1.1 «Конституційний лад і національна безпека України» через аналіз поняття конституційного ладу розкивається місце і роль національної безпеки у його забезпеченні. Категорія конституційного ладу аналізується через порівняння державницького, регулятивного, гуманітарного, позитивістського та комплексного підходів, на основі ієрархії конституційних принципів і норм, які закладають загальні напрями державної політики щодо забезпечення національної безпеки. Національна безпека розглядається в декількох аспектах: конституційний інститут, засіб забезпечення конституційного ладу, конституційна цінність.
Національна безпека розкривається також з точки зору національних інтересів, які, у свою чергу, необхідно віддиференціювати від законних інтересів за такими критеріями: а) носіями; б) адресатами; в) обсягом і змістом; г) процедурними гарантіями. Зроблено висновок, що зміст національних інтересів зумовлений перебігом політичного процесу, який згідно з принципом верховенства права є вираженням свободи розсуду в реалізації повноважень органами публічної влади, які мають бути обмежені за своєю природою на засадах законності. Виходячи із цього, національні інтереси є ширшими за державні інтереси і лежать у площині взаємовідносин між Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Службою безпеки України та органами виконавчої влади, які згідно із законом наділені повноваженнями щодо здійснення відповідних заходів. Вирішення питання забезпечення національної безпеки належить до поля політичного розсуду зазначених органів влади, які вправі приймати рішення, виходячи з легітимно допустимих меж поля свободи розсуду здійснення належних їм повноважень.
Встановлено, вимоги до якості законодавства в галузі національної безпеки є важливою складовою ефективності системи національної безпеки, оскільки дають змогу забезпечувати стабільне його застосування, планувати свою діяльність, виробляти концепції та стратегії забезпечення національної безпеки на основі положень Конституції і законів України.
У підрозділі 1.2 «Система національної безпеки України» у контексті теорії систем проаналізовано в якості елементів системи забезпечення національної безпеки України її інтегративність, взаємозв’язки між елементами, цілісність і відносну самостійність, єдність щодо зовнішнього середовища, доцільність та ієрархічність її структури. Систему національної безпеки у конституційному ладі України складають: 1) конституційна модель визначення та закріплення національних інтересів і пріоритетів розвитку суспільства і держави; 2) система органів державної влади, які взаємодіють із суспільними інститутами щодо забезпечення національної безпеки; 3) пріоритетні напрями системи національної безпеки; 4) правові засади взаємодії держави та індивіда. Визначається роль конституційних цінностей, політичних і правових засобів впливу на забезпечення національної безпеки в Україні.
У підрозділі 1.3 «Конституційні принципи національної безпеки України» дано характеристики основоположних засад функціонування системи засобів щодо виявлення, попередження та усунення потенційних та реальних загроз сталому розвитку суспільства і держави, виходячи із загальноправових і конституційних засад. Дано характеристику загальноправових принципів, зокрема: пріоритетності прав людини й основоположних свобод; верховенства права; пріоритетності мирних, договірних засобів вирішення соціальних конфліктів; пропорційності; демократичного громадського контролю; додержання балансу інтересів особи, суспільства і держави; гарантування суверенітету і територіальної цілісності України. Серед конституційних принципів ключову роль відіграють три групи основоположних засад. Засади організації та діяльності державної влади визначають розподіл повноважень і взаємний контроль із контрбалансами серед органів влади з питань національної безпеки. Засади організації та діяльності громадських структур зумовлюють політичну консолідацію щодо цілей і стратегічних напрямів розвитку суспільства у сфері національної безпеки, вироблення відповідних правил і процедур. Засади взаємодії інститутів влади та громадянського суспільства визначають систему цивільного контролю у сфері національної безпеки, зокрема за спецслужбами.
Підрозділ 1.4 «Основні функції системи національної безпеки України» розкриває основні юридичні механізми забезпечення основних напрямів впливу державної політики щодо забезпечення національної безпеки на суспільне життя і зовнішньополітичну сферу. Зокрема, здійснено аналіз таких напрямів забезпечення національної безпеки: зовнішньополітичної безпеки, внутрішньодержавної безпеки, інтеграції у світове співтовариство, забезпечення суспільного розвитку з точки зору сталого розвитку, соціального захисту, військової сфери, інформаційної безпеки, економічної сфери, екологічної сфери. У зв’язку з анексією Автономної Республіки Крим та актом агресії на окремих територіях Донецької і Луганської областей здійснено аналіз функцій стосовно поновлення суверенітету і територіальної цілісності України. На підставі цього дано характеристику основних функцій системи національної безпеки України, які не мають вичерпного характеру.
Розділ 2 «Конституційні засади статусу Служби безпеки України» складається з чотирьох підрозділів, висвітлює місце механізму забезпечення національної безпеки в системі гарантій конституційного ладу України, принципи організації діяльності, предмета відання та повноважень Служби безпеки України у механізмі забезпечення національної безпеки України.
Підрозділ 2.1 «Механізм забезпечення національної безпеки серед гарантій конституційного ладу України» присвячено конституційному механізму забезпечення сталого розвитку суспільства і держави у внутрішньому і зовнішньополітичному аспектах. Здійснено аналіз відносин із забезпечення національної безпеки у трикутнику: Верховна Рада України – Президент України – Кабінет Міністрів України, зміст яких обумовлений напівпрезидентською (парламентсько-президентською) республіканською формою правління. Механізм національної безпеки втілюється через функціонування та взаємодію органів національної безпеки, громадських організацій, окремих громадян із приводу захисту національних інтересів та попередження й усунення можливих загроз конституційному ладу України.
На цій основі дано характеристику конституційного, адміністративного і громадського рівнів механізму національної безпеки. На конституційному рівні основними суб’єктами механізму забезпечення національної безпеки України виступають держава, глава держави, парламент, уряд, Конституційний Суд України та Рада національної безпеки і оборони України. У даній системі домінуючою фігурою виступає Президент України, оскільки згідно з конституційним статусом Рада національної безпеки і оборони України (РНБО) включена органічно в інститут президентської влади. Верховна Рада України забезпечує законодавчі заходи та здійснює контроль у сфері національної безпеки України. Конституційний Суд України шляхом здійснення конституційного контролю забезпечує конституційну легітимність здійснення політичних заходів у сфері національної безпеки. Кабінет Міністрів України на основі законів забезпечує вжиття заходів у сфері національної безпеки, реалізуючи відповідну політику Президента України в зазначеній сфері.
Адміністративний рівень механізму національної безпеки характеризується відомчістю і реалізується в ході діяльності відповідних органів виконавчої влади. Функції із забезпечення національної безпеки здійснюють міністерства зовнішніх справ, внутрішніх справ, оборони, Служба безпеки України, а також інші органи виконавчої влади, які можуть частково виконувати такого роду функції.
Громадський рівень механізму національної безпеки України реалізується через діяльність політичних партій та громадських організацій. Конституційне положення про належність народові України суверенної влади означає визнання громадянина активним індивідом у відносинах між політичними інститутами суспільства та публічною владою. Повага прав інших, дотримання меж реалізації основних прав лежить в основі забезпечення правопорядку та національної безпеки України.
Підрозділ 2.2 «Принципи організації Служби безпеки України та забезпечення конституційного ладу» розкриває організаційно-правові засади діяльності Служби безпеки України як незалежної і безсторонньої спеціальної служби в галузі національної безпеки. У підрозділі наголошується на інституційних вадах конституційного регулювання статусу Служби безпеки України, оскільки воно не відповідає засадам правової визначеності та природі функцій і місця цього органу влади в системі органів державної влади, зокрема у статтях 17, 30-32, а також окремих положень Закону України «Про Службу безпеки України». Сформульовано пропозиції щодо внесення змін до цих положень чинного законодавства України.
На основі комплексного аналізу місця і ролі Служби безпеки України в системі конституційного ладу дано характеристику таким елементам її конституційного статусу: а) місце і роль у системі забезпечення конституційного ладу; б) гарантії незалежності і безсторонності в діяльності Служби безпеки України на засадах конституційної легітимності; в) предмет відання і повноваження Служби безпеки України; г) основні форми і методи реалізації повноважень Служби безпеки України.
Конституційний статус Служби безпеки України конкретизується у поточному законодавстві, зокрема: у статусному законі; законах, що регулюють оперативно-розшукову та контррозвідувальну діяльність; кримінально-процесуальному законодавстві. Таким чином, конкретизація конституційних положень має вирішуватися у визначенні статусу Служби безпеки України як органу державної влади спеціального призначення (спецслужби), предметом якого є розвідувальна і контррозвідувальна діяльність, спрямована на попередження, виявлення та усунення потенційних та реальних загроз національній безпеці України. Із цих позицій дано характеристику низки принципів організації діяльності Служби безпеки України.
У підрозділі 2.3 «Предмет відання і повноваження Служби безпеки України та порядок їх реалізації» дано аналіз і визначено компетенцію Служби безпеки України, її межі і порядок здійснення. Згідно з конституційним принципом законності (частина друга статті 19) визначено межі повноважень Служби безпеки України як органу влади спеціального призначення. Проаналізовано позитивний і негативний спосіб законодавчого регулювання предмета відання і повноважень Служби безпеки України, їх переваги і недоліки, особливості їх закріплення залежно від напрямів діяльності спецслужби. На основі цього проаналізовано такі групи повноважень Служби безпеки України: 1) здійснення інформаційно-аналітичного забезпечення та режиму секретності; 2) здійснення контррозвідувальних заходів; 3) здійснення оперативно-розшукових заходів та слідчих дій у галузі національної безпеки, а також сприяння діяльності правоохоронних органів; 4) повноваження у сфері охорони державного кордону та міграційної політики; 5) забезпечення конституційного ладу і належного функціонування органів публічної влади; 6) забезпечення національної безпеки шляхом сприяння забезпеченню режиму воєнного та надзвичайного стану; 7) запровадження інновацій у сфері національної безпеки. Сформульовано низку пропозицій щодо вдосконалення повноважень Служби безпеки України у сфері боротьби з тероризмом. Також зроблено аналіз прав працівників Служби безпеки України як необхідної правової основи для належного здійснення ними повноважень щодо забезпечення національної безпеки України.
Розділ 3 «Забезпечення конституційного ладу Службою безпеки України та права людини і основоположні свободи» складається з трьох підрозділів і висновків, у яких визначаються допустимі межі втручання на основі закону Служби безпеки України у сферу приватного життя особи з міркувань забезпечення національної безпеки.
Підрозділ 3.1 «Сутнісний зміст прав людини і основоположних свобод та сфера повноважень Служби безпеки України» присвячений аналізу сутності конституційних гарантій фундаментальних прав та меж діяльності Служби безпеки України. Дослідження прав людини і основоположних свобод як критеріїв допустимих меж втручання органів державної влади, зокрема Служби безпеки України, у приватне життя зумовлено фрагментарністю конституційного регулювання інститутів громадянського суспільства, на яке здійснюється регулятивний вплив шляхом визначення конституційних гарантій фундаментальних прав людини. У цій якості Конституція України визначає національну безпеку як один із критеріїв легітимного, достатнього і допустимого обмеження прав людини і основоположних свобод. Діяльність Служби безпеки України як органу забезпечення національної безпеки спрямована на сприяння ефективній державній політиці, що здійснюється конституційними органами влади, а також реалізації права народу на захист порушених фундаментальних прав. Служба безпеки України сприяє забезпеченню фундаментальних прав в умовах воєнного і надзвичайного стану, які обмежуються в екстраординарних умовах, що зумовлено обставинами зовнішньої агресії або природних, екологічних, технічних катаклізмів чи катастроф.
На цій основі аналізуються основні допустимі критерії обмеження змісту прав людини і основоположних свобод, зокрема: законність, легітимність, законність мети (суспільна необхідність, національна безпека, громадський порядок і безпека, права і свободи інших людей, моральність населення, неупередженість і незалежність правосуддя). Із цих позицій визначаються конституційні гарантії гідності людини, недопущення катування і нелюдського поводження, особистої недоторканності, недоторканності житла та іншого володіння особи.
Підрозділ 3.2 «Засади пропорційності та правової визначеності у діяльності Служби безпеки України» розкриває адекватність, достатність і доречність заходів, спрямованих на забезпечення національної безпеки, з точки зору якості законодавства та відповідної адміністративної практики Служби безпеки України. На основі аналізу вітчизняної і зарубіжної доктрини, практики конституційних судів України і зарубіжних країн, Європейського суду з прав людини проаналізовано основні елементи змісту принципу пропорційності. На прикладі аналізу допустимих обмежень права на недоторканність особистого і сімейного життя визначаються особливості допустимих меж втручання у приватне життя з міркувань забезпечення національної безпеки України. Також проведено аналіз специфічних рис діяльності Служби безпеки України з точки зору правової визначеності, що висуває вимоги чіткості та зрозумілості правового регулювання й одноманітності застосування законів.
У підрозділі 3.3 «Діяльність Служби безпеки України та процесуальні гарантії прав людини і основоположних свобод» проаналізовано порядок діяльності Служби безпеки України з точки зору належної правової процедури, що зумовлює певні вимоги до застосування окремих адміністративних процедур і негласних процедур у ході кримінального процесу. На державі лежить позитивний обов’язок забезпечити попередження злочинних посягань на права і свободи людини та захист потерпілих від заподіяної шкоди їхнім правам і свободам. Це забезпечують органи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, тобто збір інформації про злочини, що готуються, та про діяльність злочинних угруповань, які можуть істотно загрожувати конституційному ладу, основним правам і свободам, державному суверенітету, територіальній цілісності України, засадам ринкової економіки, у політичній, соціальній, культурній сфері суспільства. Окрему увагу приділено питанням законності негласних дій у діяльності Служби безпеки України з точки зору гарантій прав людини і основоположних свобод.