Говорун Сергій Олександрович. Формування продуктивності соняшнику залежно від попередників та норм мінеральних добрив в умовах північно-східного Лісостепу України

summary

Наведено сучасний стан та визначено перспективи виробництва соняшнику в світі та Україні. Розглянуто особливості впливу основних факторів навколишнього середовища на ріст та розвиток соняшнику. Проаналізовано результати наукових праць вітчизняних та зарубіжних авторів з питань впливу елементів технології вирощування на формування продуктивності соняшнику.
Доведено необхідність удосконалення елементів технології вирощування соняшнику для забезпечення реалізації потенціалу продуктивності сучасних сортів та гібридів з урахуванням індивідуальної потреби в основних елементах живлення в умовах Лісостепу України.

УМОВИ, МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проводилися впродовж 2008–2013 рр. на кафедрі рослинництва Сумського національного аграрного університету. Експериментальна частина роботи проводилась на базі ТОВ «Ряснянське», яке розміщене в південно-східній частині Краснопільського району Сумської області.
Ґрунт дослідного поля – чорнозем типовий глибоко малогумусний слабозмитий крупнопилувато-важкосуглинковий. Орний шар ґрунту на початок проведення досліду мав такі показники: вміст гумусу за Тюріним 3,89 %, рН сольове 5,5. Гідролітична кислотність становила 3,3 мг-екв/100 г ґрунту, сума ввібраних основ – 24,2 мг-екв/100 г ґрунту. Вміст легкогідролізованого азоту за Корнфілдом становив 88,0 мг/кг ґрунту рухомих сполук фосфору та обмінного калію за Чириковим, відповідно 62,0 мг/кг ґрунту та 103 мг/кг ґрунту.
Аналіз метеорологічних умов упродовж досліджуваних років показав, що по місяцях у період вегетації соняшнику виявлені відмінності. Значення гідротермічного коефіцієнта (ГТК) вегетаційних періодів за роки досліджень коливались у межах 1,09−1,58 при середньобагаторічному 1,1. Проведений аналіз забезпеченості опадами впродовж вегетаційного періоду свідчить, що у переважної частини місяців (10 місяців) виявлено дефіцит вологи – 66,7 %; до вологозабезпечених належать (5 місяців) 33,3 %.
За темою дисертаційної роботи проведено польові дослідження за такою схемою: Фактор А – сорти та гібриди соняшнику (Сумчани, Еней, Онікс); фактор В – попередники (пар, сидерат (редька олійна), озима пшениця, ячмінь ярий та кукурудза на силос); фактор С – норми мінеральних добрив (без добрив (контроль), N30P30K30, N60P60K60).
Параметри досліду: la= 3, lв= 5; lс= 3; n = 4, облікова ділянка 50 м2. Розміщення ділянок – систематичне, повторення 4-кратне.
Агротехніка вирощування уніфікована, крім факторів, що вивчалися. Основний обробіток ґрунту – зяблева оранка. Добрива – нітроамофоска, вносилися весною, під культивацію. Передпосівний обробіток ґрунту проводили з внесенням гербіцидів. Строк сівби – третя декада квітня – перша декада травня. Спосіб сівби – широкорядний (70 см). Густота стояння рослин – 55–60 тис/га. Насіння протруювали – колфугосупер – 2 л/т. Сівбу проводили пневматичними сівалками СУПН-8.
Аналіз погодних умов і рівень їхньої мінливості за період 2009–2011 рр. порівняно з середніми багаторічними показниками проводився на основі критеріїв коефіцієнта суттєвості (істотності) відхилень (Kc). Для визначення умов року розраховували гідротермічний коефіцієнт зволоження (ГТК) Г. Т. Селянінова. Вологість ґрунту визначали термостатно-ваговим методом (Доспехов Б. А., 1985 р.). Сумарне водоспоживання та його коефіцієнт розраховували за методикою Костякова А. Н. (1960 р.). Перед сівбою і після збирання врожаю в орному шарі ґрунту визначали вміст азоту за методом Грандваль-Ляжу (нітратний) та з реактивом Неслера (аміачний), рухомі форми фосфору та калію за Чириковим. Вміст азоту, фосфору та калію в зразках насіння та стебел соняшнику визначали за методикою - Булигін С. Ю., Балюк С. А., Міхновська А. Д., 1999 р. Фенологічні спостереження проводили в основні фази росту і розвитку рослин та оцінювали врожайність і її структуру згідно з «Методикою державного сортовипробування сільськогосподарських культур».
Облік, вимірювання, супутні спостереження проводили за методикою польових дослідів з вивчення агротехнічних прийомів вирощування соняшнику (ІОК НААН, м. Запоріжжя) та методикою проведення польового досліду (Доспехов Б. А., 1985 р.). Схожість, вологість, масу 1000 насінин – згідно з ДСТУ 4138–2002. Площу листкової поверхні рослин соняшнику визначали згідно з методикою Л. С. Осипової, П. П Літуна. Біохімічну оцінку визначали за показниками: вміст білка титрометричним методом (за К’єльдалем) згідно з ГОСТ 13496.4–93; вміст олії – екстракційним методом, видалення її з насіння етиловим ефіром (в апараті Сокслета) згідно з ГОСТ 108557–64. Економічну оцінку проводили за методикою Дробота В. І., Мартьянова В. П., Соловйова М. Ф. (2003 р.) та ін.; оцінку енергетичної ефективності за методикою Медведовського О. К. та Іваненка П. І. (1988 р.). Статистичну обробку отриманих даних виконували за допомогою некомерційних комп’ютерних програм STATISTICA 6.0, SPSS та ін.