БАБЮК ТЕТЯНА ЙОСИПІВНА НАСТУПНІСТЬ У ВИХОВАННІ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ ТА МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; визначено об’єкт, предмет, мету та задачі, теоретико-методологічну основу та методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача; подано відомості про впровадження і апробацію результатів дослідження, публікації, структуру та обсяг дисертації.
У першому розділі – „Проблема наступності у вихованні здорового способу життя старших дошкільників та молодших школярів у теорії та практиці” – проаналізовано стан дослідженості проблеми виховання здорового способу життя людини, сутність наступності у вихованні здорового способу життя старших дошкільників та молодших школярів, уточнено зміст основних понять дослідження.
Здоров’я людини є складним феноменом, який можна розглядати як філософську, психологічну, соціальну, економічну, біологічну, медичну категорії, як об’єкт інвестування капіталу, як індивідуальну і суспільну цінність, явище системного характеру, динамічне, що постійно взаємодіє з довкіллям. Здоров’я як повне фізичне, духовне, розумове та соціальне благополуччя було визначено у преамбулі Статуту Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ) у 1948 році. Здоров’я індивіда як динамічний стан, процес збереження і розвитку його біологічних, фізіологічних і психічних функцій, оптимальної працездатності і соціальної активності за максимальної тривалості життя пропонує розглядати В. Казначеєв. За визначенням інших учених (М. Лалонд, Ю. Лісицин, Л. Сущенко), нині дедалі більше утверджується погляд, відповідно до якого здоров’я визначається взаємодією біологічних, соціальних і психологічних чинників, оскільки зовнішні впливи завжди опосередковані особливостями функцій організму та їхніх регуляторних систем. Зважаючи на це, більшість учених (Г. Апанасенко, Д. Венедиктов, Д. Ізуткін, М. Лалонд, Ю. Лісицин, Л. Сущенко та інші) наголошують, що здоров’я – це цілісне, системне утворення, яке інтегрує в собі чотири складові: фізичну, психічну, соціальну і духовну.
Отже, узагальнюючи підсумки аналізу літературних джерел, ми розглядаємо здоров’я людини як цілісне, системне явище, яке полягає у здатності організму людини адаптуватися до змін довкілля на основі її біологічної, психічної і соціальної сутності.
Стан здоров’я підростаючого покоління актуалізує потребу у формуванні в дітей здорового способу життя, починаючи з дошкільного віку. Спосіб життя відображає тип життєдіяльності людей, що складається під впливом як об’єктивних умов, так і внутрішніх спонукальних сил (К. Абульханова-Славська). У педагогічних дослідженнях переважає тлумачення здорового способу життя як складного комплексу ціннісних ставлень та поведінкових стереотипів, орієнтованих на збереження і розвиток здоров’я. Нам не вдалося виявити в психолого-педагогічній літературі визначення поняття „здоровий спосіб життя”, яке б цілісно виражало його сутнісні характеристики. Водночас всеохоплююче тлумачення феномену здорового способу життя необхідне для розуміння системи педагогічної роботи з виховання здорового способу життя дітей.
У зв’язку з цим сформульовано таке визначення: здоровий спосіб життя (у контексті його виховання у дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку) – це складний феномен, який охоплює визнання здоров’я як вищої особистісної цінності, бажання бути здоровими та практичну діяльність, спрямовану на збереження здоров’я. Комплексне розуміння здорового способу життя передбачає, що цей феномен формується в умовах спеціально організованої педагогічної діяльності.