ЖУК ВАЛЕНТИНА ВОЛОДИМИРІВНА ФОРМУВАННЯ СЛУХОМОВЛЕННЕВИХ НАВИЧОК У ДІТЕЙ З КОХЛЕАРНИМИ ІМПЛАНТАМИ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми; представлено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет дослідження; охарактеризовано теоретико-методичне підґрунтя та методи дослідження; розкрито наукову новизну й практичне значення одержаних результатів, наведено відомості щодо їх апробації і впровадження.
У першому розділі - «Теоретичні основи формування слухомовленневих навичок у дітей з кохлеарними імплантами» визначено теоретичні підходи до проблеми слухомовленневого розвитку дітей з порушеннями слуху; розкрито зміст основних понять; представлено результати аналізу зарубіжних і вітчизняних досліджень особливостей формування слухомовленневих навичок у дітей з кохлеарними імплантами; презентовано модель слухомовленневих навичок.
Слухомовленневий розвиток дітей з порушеннями слуху розглянуто з позицій функціонального, дяльнісного, середовищного підходів, теорії пластичності нервової системи. Історичний аналіз передумов створення сучасної системи розвитку слухового сприймання і формування мовлення дітей з порушеннями слуху засвідчив, що слуховому компоненту, як притаманному природному мовленневому розвитку, у сурдопедагогіці традиційно надається важливе значення, його ресурс активізується через корекційно-розвивальний вплив, а вага слухового компонента у мовленневому розвитку дитини з порушенням слуху залежить від якості слухового сприймання (G. Diller, N. Cohen, P. Guberina, L. Grammatico, D. Ho
, И. Багрова, Л. Кузьмічова, E. Леонгард, K. Луцько, Б. Мороз, В. Овсяник, T. Розанова, O. Савченко, Ж. Шиф та ін.).
Міждисциплінарний аналіз літературних джерел, присвячених кохлеарній імплантації, засвідчив, що серед технічних засобів корекції слуху осіб з глибоким порушенням слуху та глухотою кохлеарна імплантація визнана найбільш дієвою з медико-технічної, соціально-економічної та психолого-педагогічної точок зору, водночас, її ефективність залежить від дії комплексу чинників: слуховий та мовленневий досвід до операції (на якому етапі мовленневого розвитку, долінгвальному, прелінгвальному чи постлінгвальному, виникло порушення слуху; чи була дитина слухопротезована, який рівень розвитку словесного мовлення мала до імплантації; який проміжок часу між втратою слуху та імплантуванням); вік, у якому проведено кохлеарну імплантацію (оптимальний при вродженому порушенні слуху до двох років); спосіб (бінауральне чи моноуральне) слухопротезування; наявність супутніх порушень; залученість батьків до корекційно-розвивального впливу; мовленневе середовище, у якому зростає дитина; систематичність налаштувань мовленневого процесора та корекційно-розвивальних занять.
За результатами аналізу наукової літератури визначено, що в основі слухомовленневого розвитку дітей з кохлеарними імплантами лежить поетапне формування навичок детекції (виявлення акустичних сигналів), диференціації (розрізнення акустичних сигналів), ідентифікації (впізнавання акустичних сигналів) та перцепції (відтворення незнайомих акустичних мовленнєвих сигналів), які утворюють ієрархічну систему (кожна наступна «надбудовується» на раніше сформовані), що забезпечує поступове збільшення ваги слухового компонента у сприйманні, розумінні і продукуванні усного мовлення.