РАДОМСЬКИЙ Микола Тадеушевич ВІТРАЖНЕ МИСТЕЦТВО ХАРКОВА другої половини XX — початку XXІ століття: (ґенеза, стилістичні трансформації) : РАДОМСКИЙ Николай Тадеушевич ВЕТРАЖНОЕ ИСКУССТВО ХАРЬКОВА второй половины XX — начала XXІ века: (генеза, стилистические трансформации)

summary

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається мета, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, його часові й територіальні межі, наукова новизна і практичне значення одержаних результатів та можливості їх теоретичного і практичного використання. Подано інформацію про апробацію основних результатів, структуру й обсяг дисертації.
Перший розділ «Аналіз літератури, джерельна база і методи дослідження» містить аналіз літератури з обраної проблеми, інформацію про джерельну базу, методи дослідження.
1.1. Аналіз літератури. Вивчені в процесі дослідження вітражів Харкова 1950—2010 рр. літературні джерела можна об'єднати в чотири великі групи: До першої групи джерел, які цікавили нас в контексті дослідження увійшли фундаментальні наукові праці, створені колективами технічних фахівців. До другої групи джерел, друк яких співпав з межею 1950-х — 1960-х рр., слід віднести монографії та наукові статті, що висвітлювали результати археологічних розвідок склоробних майстерень на території України. Автори зазначали наявність в українських землях склоробства в ІХ ст., перелічували різновиди скла, підкреслювали його високу якість, порівнюючи стародавні зразки з промисловим і декоративним склом сер. ХХ ст. Третю групу літературних джерел об’єднує мистецтвознавча тематика. Її складають статі у періодичній пресі і ґрунтовні дослідження вітражного мистецтва окремих регіонів України. Серед авторів — Н. Трегуб, Л. Соколюк, Г. Тищенко, Є. Котляр та ін. Більш глибокий і комплексний, ніж раніше, підхід до мистецтва вітража, відбився у підручнику О. Проніна і Г. Тищенко «Проектування сучасних вітражів і технологія їхнього виготовлення».
Переважна більшість дослідів стосується висвітлення вітражних творів Харкова радянської доби. Однак фундаментальна праця з вивчення вітражів Харкова відсутня. Це формує не повне уявлення щодо значення мистецьких осередків України ХХ ст.