Тадєєва Ірина Миколаївна ВИХОВАННЯ В УЧНІВ МОЛОДШИХ КЛАСІВ ГУМАННИХ ЯКОСТЕЙ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ПРЕДМЕТІВ ГУМАНІТАРНОГО ЦИКЛУ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь дослідженості обраної проблеми; визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу та методологію дослідження, розкрито його наукову новизну теоретичну та практичну значущість; наведено дані про апробацію і впровадження результатів дослідження.
У першому розділі - “Формування гуманних якостей у молодших школярів як педагогічна проблема” – проаналізовано стан дослідження проблеми в педагогічній теорії і практиці; охарактеризовано зміст заходів з виховання гуманності в учнів початкової школи; з’ясовано значення і роль предметів гуманітарного циклу у формуванні гуманних якостей особистості учня молодшого шкільного віку; проаналізовано вікові особливості учнів початкових класів в контексті досліджуваної проблеми.
Процес формування гуманних якостей особистості охарактеризовано як педагогічну проблему, яка своїм корінням сягає в історію філософської та педагогічної думки. Ідеї гуманізму у вихованні дітей обґрунтовували зарубіжні педагоги-класики – Я.Коменський, А.Дістервег, Ж.-Ж.Руссо, а також А.Адлер, Е.Еріксон, А.Маслоу, Г.Олпорт, К.Роджерс та ін. Досліджувану проблему аналізували вітчизняні просвітителі Г.Сковорода, Т.Шевченко, О.Духнович, С.Миропольський, І.Франко, К.Ушинський, В.Сухомлинський та ін., які відстоювали ідею людинолюбства та людяності у суспільних відносинах.
Результати психологічних досліджень Ш.Амонашвілі, В.Божович, В.Давидова, Л.Занкова, Н.Лейтеса та ін. вказують на необхідність використання навчальної діяльності для вирішення не лише інтелектуальних завдань, але й морального розвитку.
У сучасній педагогічній теорії проблема виховання гуманних якостей, моральних норм висвітлена у працях І.Беха, Н.Трофімової, О.Столяренко, І.Шевчук, А.Сущенко, М.Юр’євої та ін. Вивченню об’єктивних та суб’єктивних стимулів розвитку почуттів і моральних уявлень учнів початкових класів у процесі позаурочної роботи присвячені дослідження Л.Руднєвої, Я.Нестеренко, В.Коротєєвої, Н.Трофімової.
Встановлено, що статус гуманітарної освіти визначається її світоглядною орієнтацією, інтеграцією знань з різних галузей науки в цілісну картину світу та формування гуманістичних позицій і цінностей особистості в найбільш важливих сферах життя: природі, суспільстві, сім’ї, колективі, культурі.
На основі порівняльно-зіставного аналізу психолого-педагогічних концепцій було виявлено, що гуманність – це зумовлена моральними нормами і цінностями система установок особистості на соціальні об’єкти (людину, групу, живу істоту). Вона представлена в свідомості переживанням співчуття і реалізується в гуманістичному стилі спілкування та гуманній діяльності. До гуманних якостей особистості належать емпатія, безкорисливість, вимогливість до себе, відвертість, відповідальність, гідність, добродійність, доброзичливість, дружелюбність, душевність, людяність, милосердя, миролюбність, повага до гідності іншої людини, рефлексія, співпереживання співчуття, такт, терпимість, толерантність, уважність, чуйність.
Представлений у роботі психолого-педагогічний аналіз наукових джерел дозволив зробити висновок про те, що молодший шкільний вік є найбільш сприятливим періодом для формування гуманних якостей особистості, оскільки саме у цей період здійснюється активна соціалізація особистості, поступове становлення психіки і характеру людини. Відповідно до мети та завдань дисертаційного дослідження, розроблено поетапну програму фіксації, аналізу й оцінки рівня сформованості гуманних якостей учнів початкової школи, яка дозволила отримати об’єктивні дані про досліджуваний феномен. За допомогою використання різних методик виявлення дитячих уявлень, понять, стосунків, досвіду (спостереження, творча робота, діагностичні методики) і створення педагогічних ситуацій, конкретизовано показники для діагностики рівнів сформованості гуманних якостей: розуміння значення гуманістичної поведінки; добровільність участі у гуманістичній діяльності та інтерес до неї; ініціативність; потреба у гуманістичній діяльності; розвиток гуманістичних мотивів; форми взаємодії; незалежність прояву гуманних якостей від наявності контролю і оцінки з боку вчителя.