ПРОСТЕ ТОВАРИСТВО: ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ В ПРАВІ НІМЕЧЧИНИ ТА УКРАЇНИ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. З прийняттям (16 січня 2003 р.) та набуттям чинності (1 січня 2004 р.) Цивільного кодексу України в національному цивільному законодавстві з’явилось поняття „договору простого товариства”. Цьому факту сприяв, зокрема, тривалий процес гармонізації новітнього українського законодавства з європейським правом. Серед країн Європейського Союзу саме в Німеччині просте товариство існує з 1900 р., року набуття чинності німецького Цивільного уложення. Просте товариство пройшло відповідні етапи свого становлення та трансформації завдяки впливу на цей процес судової практики та різноманітних доктринальних підходів і теоретичних поглядів на нього. Західна, зокрема німецька, цивільно-правова доктрина має багату історію. Проблемі простого товариства присвятили свої праці відомі німецькі фахівці: О. фон Гірке, М. Адерхольд, А. Арнольд, Б. Боргманн, Х. Гуммерт, Б. Даунер-Ліб, К. Каттауш, Х. Коінг, У. Кох, Р. Кунц, Д. Лайпольд, А. Мешковскі, Ф. Фабріціус, В. Флуме, Х. Шлоссер, К. Шмідт, П. Ульмер та ін.

В Україні окремі аспекти правового регулювання договору простого товариства були предметом дисертаційних досліджень С. Ю. Погуляєва „Передача технології як вклад в просте товариство” (2002 р.), В. В. Рєзнікової „Правове регулювання спільної господарської діяльності в Україні” (2006 р.) та О. Є. Блажівської „Договір про спільну діяльність” (2007 р.).

Разом з тим, за очевидної теоретичної і практичної значущості проблеми простого товариства його комплексного дослідження з одночасним застосуванням порівняльного аналізу в Україні ще не проводилось. Відсутність у вітчизняній правовій науці спеціального монографічного дослідження питань законодавчого регулювання діяльності простого товариства обумовила вибір теми нашої дисертаційної роботи, покликаної хоча б частково заповнити наявну прогалину на основі та з урахуванням зарубіжного й вітчизняного правового матеріалу. Поряд із науковими розробками переважно німецьких цивілістів у дисертації використовувались праці російських і вітчизняних правознавців, таких як: М. І. Брагінський, О. В. Бризгалін, В. Ю. Вольф, О. В. Дзера, А. С. Дов­герт, О. С. Іоффе, В. І. Кисіль, О. Р. Кібенко, Н. В. Коробцова, Н. С. Коро­в’янська, Н. С. Кузнєцова, І. М. Кучеренко, С. Н. Ландкоф, Р. А. Лідовець, В. В. Луць, Р. А. Майданик, І. С. Перетерський, К. П. Побєдоносцев, Ю. В. Романець, О. Б. Савельєв, Я. М. Шевченко, Г. Ф. Шершеневич, Н. Д. Шестакова, В. М. Шретер, В. С. Щербина та інші.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках комплексної програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Наукові проблеми державотворення України”, теми наукового дослідження Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” (№ 01БФ048-01), відповідного плану науково-дослідної теми кафедри міжнародного приватного та митного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Інтеграція України у світовий та європейський правовий простір”.