Договір перестрахування Автореферат

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена насамперед економічними чинниками. У зв’язку з ринковими перетвореннями, що відбулись останнім часом в економіці України, значно розширились можливості учасників майнового обороту щодо свободи укладення різного роду цивільно-правових договорів. Ринкові та правові реформи в Україні сприяли формуванню правової системи договірних відносин, виникненню нових видів договорів.

Становлення ринкових відносин в Україні викликало необхідність підвищення правових гарантій на страховому ринку, трансформації правового регулювання відносин щодо захисту фінансового стану страхової компанії як необхідної умови функціонування будь-якої економіки. Одним з ефективних і необхідних інструментів функціонування цих відносин і є інститут перестрахування.

Актуальність даної теми також обумовлена юридичними чинниками. Перестрахувальні відносини є предметом правового регулювання, причому вони є специфічними, що зумовлено особливостями перестрахувальної діяльності. Проте сучасний стан регулювання правовідносин перестрахування свідчить про серйозні суперечності та прогалини в законодавстві. Так, норми Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), хоча і закріплюють поняття договору перестрахування, але достатньою мірою не відображають його зміст і характер, що унеможливлює швидку переорієнтацію з публічно-правових засад регулювання договору перестрахування, пов’язаних із колишньою монополією держави на проведення страхової діяльності, на приватноправові (ст. 3 ЦК України). Недосконалість законодавства призводить до відсутності єдиного правового регулювання договору перестрахування, який часто помилково ототожнюють із договором страхування.

На жаль, специфіка правовідносин, що виникають на підставі договорів перестрахування, тривалий час не була об’єктом детального вивчення. Дослідженню правової природи договору перестрахування за радянських часів не приділялося значної уваги, бо цей договір в умовах державної монополії у сфері страхування не використовувався. Свої думки з приводу правової природи цього договору висловлювали такі дореволюційні дослідники, як В. Р. Ідельсон, Г. Ф. Шершеневич. Правові питання перестрахування в радянський період частково висвітлювалися К. О. Граве, Л. А. Лунцем, О. С. Іоффе, І. Б. Новицьким, В. К. Райхером, В. І. Серебровським та ін.

Значний внесок у розв’язання проблем перестрахувальних правовідносин було зроблено російськими та українськими дослідниками-представниками сучасної науки: В. Д. Базилевичем, А. А. Гвозденко, Ю. М. Журавльовим, М. Г. Каминкіною, С. С. Осадцем, К. Є. Турбіною, Т. А. Федоровою, В. В. Шаховим.

У ході дисертаційного дослідженні було опрацьовано роботи таких відомих вчених-юристів з загальних питань теорії цивільного права, як: С. М. Бервено, В. І. Борисова, М. І. Брагінський, С. М. Братусь, В. В. Вітрянський, О. В. Дзера, О. О. Красавчиков, Н. С. Кузнецова, В. В. Луць, М. С. Малєін, Г. К. Матвєєв, А. П. Сергєєв, В. О. Тархов, Ю. К. Толстой, Р. Б. Шишка та ін. Крім того, використані наукові дослідження зарубіжних авторів, зокрема Д. Бланда і К. Пфайффера.

Разом з тим, теоретичні проблеми правового регулювання перестрахувальних відносин в Україні висвітлені недостатньо. У попередніх дисертаційних роботах розглядалися лише окремі аспекти цивільно-правового регулювання перестрахувальних відносин (Гринюк О. В. Цивільно-правові аспекти майнового страхування в Україні, 2004 р., Семеняка В. В. Цивільно-правове регулювання страхування в сфері космічної діяльності, 2004 р.). Комплексні монографічні роботи із загальнотеоретичних і прикладних проблем договірних перестрахувальних відносин в Україні майже відсутні, що негативно впливає на розвиток перестрахувальних відносин, на формування судової практики з цієї категорії справ. Тому подальша наукова розробка загальнотеоретичних проблем договірних перестрахувальних відносин є необхідною умовою удосконалення їх правового регулювання.

Тож вибір теми дисертаційного дослідження зумовлений новизною договору перестрахування у законодавстві, потребою вдосконалення механізму правового регулювання договірних перестрахувальних правовідносин, а також неналежним висвітленням у спеціальній науковій літературі проблем, пов’язаних з укладенням договору перестрахування та його виконанням. Ця робота набуває особливої актуальності у зв’язку з тим, що наразі є першим комплексним дослідженням правовідносин подібного роду на основі нового цивільного законодавства України й у світлі останніх економічних перетворень у державі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.08.2005 № 369-р “Про схвалення Концепції розвитку страхового ринку України до 2010 року”, а також відповідно до п. 1.4 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001–2005 рр., п. 9.1 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 рр.