Адміністративно-правові способи захисту прав та свобод людини і громадянина Автореферат

Актуальність теми. Відповідно до ст. 2 Конституції України людина, її життя, здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в України найвищою соціальною цінністю. Означене Конституційне положення визначає один із найважливіших напрямів діяльності держави в сучасних умовах.

Україна, будучи членом ООН, Ради Європи, інших міжнародних організацій, чітко виконує зобов’язання по міжнародних договорах, в тому числі й тих, що мають безпосереднє відношення до прав та свобод людини і громадянина. В державі проводиться робота щодо вдосконалення чинного законодавства, приведення його у відповідність з міжнародними стандартами, тим самим створюється необхідна система права демократичного суспільства.

Крім того, передбачено створення механізму організаційного забезпечення адміністративної реформи, який би охоплював головні складові адміністративних перетворень. Наявність такого механізму має важливе значення саме тому, що через економічні, соціальні, правові реформи пройшли всі цивілізовані країни. Ефективність їх проведення забезпечувалося спеціально створеними державними структурами.

В Україні Указом Президента від 22 липня 1998 року “Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні” (зі змінами і доповненнями) передбачено, що Державна комісія по проведенню в Україні адміністративної реформи продовжуватиме роботу щодо розроблення концептуальних положень проведення адміністративної реформи.

Правову основу адміністративної реформи становлять Конституція та закони України, які визначають статус центральних і місцевих органів виконавчої влади, систему адміністративно-територіального устрою та організацію місцевого самоврядування. Для забезпечення реалізації положень Концепції адміністративної реформи в Україні передбачено підготовку інших концепцій, програм, законів України.

На виконання положень Концепції адміністративної реформи, затвердженої Президентом України, прийнято ряд нормативних актів. Серед них особливе місце займають ті, що спрямовані на реформування системи та структури центральних органів виконавчої влади. Це Указ Президента України від 15 грудня 1999 р. “Про систему центральних органів виконавчої влади” та “Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади” від 15 грудня 1999 р.

Процеси, що відбуваються в Україні складні і неоднозначні, вони потребують реформування всіх галузей і інститутів у системі права для досягнення основної мети – захисту прав та свобод людини і громадянина.

Безсумнівне значення та актуальність указаних проблем обумовили їх дослідження кращими представниками світової науки з різних країн. Свого часу Ш. Монтеск’є говорив: “Несправедливість, яка допущена щодо однієї особи, загрожує всім”.

Розробка питань адміністративно-правових способів захисту прав та свобод людини і громадянина є одним із перспективних напрямів комплексного дослідження правового статусу громадян в цілому. Їх визначення має, у відповідній мірі, і міждисциплінарне значення, оскільки норми адміністративного права обслуговують норми інших галузей права – екологічного, земельного, трудового, підприємницького, цивільного та інших, що також свідчить про актуальність теми дослідження.

Актуальність дослідження проблеми адміністративно-правових способів захисту прав та свобод людини і громадянина обумовлюється й необхідністю підвищення рівня правової культури населення, а також зміною правової свідомості, юридичного мислення працівників правовстановлюючих і правозастосовуючих органів в Україні, формуванням у них позицій пріоритетності забезпечення прав та свобод людини і громадянина нормами адміністративного права.

Соціальні, політичні, правові зміни, що відбулися в Україні, диктують необхідність нових поглядів на проблематику адміністративно-правових способів захисту прав та свобод людини і громадянина відповідно до тих стандартів, принципів і норм, що відпрацьовані світовим співтовариством. Сьогодні зростає вплив міжнародних норм, принципів і стандартів міжнародного права на становлення, удосконалення і розвиток національної системи права, в тому числі і адміністративного права.

З урахуванням цих обставин слід вирішувати питання правового забезпечення прав громадянина, які перебувають у полі зору вчених-правознавців. Разом з тим, з часу проголошення незалежності України комплексні дослідження проблематики адміністративно-правового захисту прав та свобод людини і громадянина на дисертаційному і монографічному рівнях не проводилися.

Вказане свідчить про актуальність і необхідність широких узагальнень, систематизації і аналізу зібраного адміністративною та іншими юридичними науками емпіричного і теоретичного матеріалу, оцінки напрямків і тенденцій, що мають місце, обґрунтування на цій підставі пропозицій щодо вирішення проблеми адміністративно-правових способів захисту прав та свобод людини і громадянина. Зазначені обставини й обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Розгляд питань взаємовідносин громадян і державних органів, підприємств, установ, організацій, їх посадових осіб в адміністративно-правовій сфері так або інакше був предметом уваги теоретиків права, вчених-адміністративістів, представників інших сфер правової науки.

Встановлені Конституцією України основоположні права та свободи спрямовані на створення і забезпечення умов для нормальної життєдіяльності особи. У Конституції також установлені гарантії їх реалізації. Але наявність даних прав і свобод у нормативно-правовому акті вищої юридичної сили не є показником їх реальності. Здійснювана в Україні адміністративно-правова реформа спрямована на формування демократичної, соціальної, правової держави, де гідність людини, її права, свободи і законні інтереси, справедливість є основними цінностями. Згідно з Концепцією реформи адміністративного права її головною метою є найновіше забезпечення конституційних засад організації державної влади, принципу верховенства права, гуманістичних вимог щодо діяльності держави.

Аспекти адміністративно-правового статусу громадян і безпосередньо адміністративно-юрисдикційні, одержали досить значне відображення в науковій літературі. Цим питанням присвячені дисертаційні дослідження, монографії, розділи підручників, навчальні посібники, статті, замітки в юридичних періодичних виданнях.

Слід відмітити вагомий вклад у розробку зазначених проблем української правової наукової школи, теоретичні дослідження таких вчених-правознавців як В.Б. Авер’янов, О.М. Бандурка, Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, А.С. Васильєв, І.П. Голосніченко, В.М. Горшеньов, Р.А. Калюжний, Л.В. Коваль, А.Т. Комзюк, В.В. Копейчиков, Н.Р. Ніжник, В.Ф. Опришко, М.Ф. Орзіх, О.І. Остапенко, В.П. Пєтков, Р.С. Павловський, В.О. Прилуцький, Л.М. Рабінович, В.М. Самсонов, О.Д. Святоцький, В.О. Селіванов, В.В. Стефанюк, М.М. Тищенко, Ф.Д. Фіночко, О.М. Якуба. Їхні праці в значній мірі сприяли розвитку нормативно-правової бази в даному напрямку. Зусиллями цих науковців сформовано адміністративно-правовий режим громадянина України.

Наукові праці перерахованих вчених-правознавців без сумніву мають важливу практичну і наукову цінність, висновки та рекомендації, що містяться в них служать вдосконаленню законодавства, правозастосовчої практики. Але на сьогодні на дисертаційному рівні відсутні роботи, присвячені комплексному аналізу адміністративно-правових способів захисту прав та свобод людини і громадянина, вивченню їх загальних проблем як правового явища. Необхідно сказати, що окремі питання адміністративно-правових способів захисту прав та свобод громадян раніше вивчалися через призму законодавства Радянського Союзу і на даний час в більшості своїй запропоновані зауваження та висновки втратили актуальність. Тому дослідження адміністративно-правових способів захисту прав та свобод людини і громадянина в Україні в контексті вимог сьогоднішнього дня є необхідним і актуальним, як з точки зору теоретичної, так і практичної.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена вченою радою Національної академії внутрішніх справ України та виконана у відповідності із планами наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України і Національного університету внутрішніх справ України. Крім того, обраний напрям роботи відповідає Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженій Указом Президента України від 22.07.1998 року, Програмі розвитку партнерських відносин між міліцією і населенням, схваленій колегією МВС України 16 грудня 1999 року., Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001 – 2005 р.р., затвердженій Указом Президента України від 25 грудня 2000 року.