СТВОРЕННЯ ТА РЕЄСТРАЦІЯ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА НЕДЕРЖАВНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ Автореферат

Актуальність теми. Однією з неодмінних умов становлення правового господарського порядку в Україні є вдосконалення і впровадження оптимальної системи правової організації створення та державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності (далі – СПД). Це, у першу чергу, пов'язано з тим значенням, яке мають ці процеси у появі будь-якого СПД, у тому числі недержавного сектору економіки, у створенні яких є свої особливості.

За оцінками фахівців, одним з істотних факторів, що стримують зростання економіки України, була «розпорошеність», невиправдана множинність положень щодо нормативної регламентації процесів створення та державної реєстрації СПД. За даними голови Ліцензійної палати України, державна реєстрація регулювалася 23 законами, 10 указами Президента України, Декретом Кабінету Міністрів України, 12 постановами Уряду, 6 постановами Національного банку України і 5 наказами центральних органів влади (усього було близько 56 нормативно-правових актів). При цьому в Україні, на відміну від західних держав, реєстрацією СПД займалися численні органи – 764 місцевих органів влади (532 районні державні адміністрації і 232 органи місцевого самоврядування). Не сприяли впорядкуванню господарських відносин наявні в різних нормативно-правових актах термінологічні різночитання, вживалися різні словосполучення - «державна реєстрація», «державна реєстрація СПД», «державна реєстрація підприємства», «державна реєстрація підприємництва», «державна реєстрація статуту», що вносило плутанину.

Проблематика обраної теми дослідження значно актуалізувалась на завершальному етапі підготовки дисертаційної роботи у зв’язку з кардинальними змінами законодавства України, що регламентує процедури створення та реєстрації СПД, зі вступом у дію з 1 січня поточного року двох суміжних кодексів – Цивільного і Господарського (далі – ЦК і ГК України), і, відповідно, скасуванням таких раніше значущих для відносин у сфері створення та реєстрації СПД законів України, як Закон „Про підприємництво” і Закон „Про підприємства в Україні”. На практиці при здійсненні державної реєстрації СПД почали виникати непорозуміння і конфлікти з причини різночитань у переліках організаційно-правових форм СПД, передбачених тим та іншим кодексами, що породжувало необґрунтовані відмови у реєстрації створених СПД окремих видів.

Особливу актуальність дисертаційному дослідженню надає факт нещодавнього вступу в силу (з 1 липня цього року) Закону, спеціально присвяченого правовому регулюванню відносин у сфері створення і легалізації СПД – Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15 травня 2003 р. (далі – Новий Закон). На момент подання дисертації до захисту достатня для наукового аналізу практика застосування цього Нового закону ще була відсутня, не з’явилось її узагальнень, однак з урахуванням тієї обставини, що вищеназваний Новий закон було прийнято ще в травні 2003 р., у дисертанта була можливість попереднього аналізу для виявлення наявних у ньому прогалин і недоліків, обґрунтування підходів до їх ліквідації, прогнозування можливих проблем правозастосування, формулювання висновків і рекомендацій з удосконалення Нового закону, підвищення ефективності його правозастосовчого потенціалу.

У літературі висвітлювалися окремі проблеми створення та державної реєстрації СПД – вітчизняними і зарубіжними авторами: О. Вінник, С. Зінченком, Н. Саніахметовою, М. Галянтичем, А. Бризгаліним, А. Ноздрачовим та іншими, однак необхідності комплексного дослідження це не зняло. До цього часу у законодавстві недостатньо впорядковані процедури формування майнової основи СПД, ознаки та кількісні пороги її необхідності та достатності для здійснення заявленої діяльності. Потребують уваги питання розподілу правомочностей власності між засновниками (учасниками) та самим СПД, питання меж відповідальності та еквівалентності обміну речових прав на корпоративні.

Проблеми та протиріччя в законодавстві, що регулює створення СПД, відсутність однозначності термінології, легального визначення, принципів, етапів, цільового призначення державної реєстрації СПД додатково свідчать про актуальність та доцільність дослідження, що підтверджується як аналітичними висновками вітчизняних і зарубіжних фахівців, так і судовою практикою, практикою застосування існуючих нормативно-правових актів у даній галузі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до планів науково-дослідних робіт відділу економіко-правових проблем попередження економічних правопорушень Інституту економіко-правових досліджень Національної академії наук України за темами „Гармонізація господарського, екологічного та кримінального законодавства в системі правового забезпечення економіки” (державний реєстраційний номер 0102U000455) і „Удосконалення законодавства про статус суб'єктів господарської діяльності та практики його застосування для попередження економічних правопорушень” (державний реєстраційний номер 0199U001837), в яких дисертант брав участь як співвиконавець. У межах зазначених тем здобувач самостійно дослідив теоретичні і практичні аспекти поняття, цілей, принципів, задач, урегульованих законодавством процедур створення і легалізації СПД недержавного сектору економіки, відповідні положення законодавства, у тому числі Нового закону, й обґрунтував на цій основі висновки та пропозиції щодо удосконалення проаналізованого нормативно-правового масиву.