ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ДЕТІНІЗАЦІЇ ВІДНОСИН У СФЕРІ ОБОРОТУ ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ Автореферат

Актуальність теми дослідження. Новий етап розвитку України проходить в умовах зростання значущості інноваційної сфери діяльності, підвищення ролі інтелектуального капіталу, інформаційних технологій, що вимагає розроблення та реалізації відповідної довгострокової стратегії, покликаної забезпечити технологічні і економічні підвалини динамічного розвитку України, досягнення нею статусу високорозвиненої держави, конкурентоспроможної до інтегрування у світові економічні процеси. Досягти зазначених цілей і посісти належне місце в Європі та світі Україна зможе за умови запровадження інноваційних технологій, належного організаційно-правового забезпечення охорони об’єктів інтелектуальної власності (далі – ОІВ) та подолання високого рівня тінізації в цій сфері, що й було визнано стратегічними пріоритетами нашої держави в Посланні Президента України до Верховної Ради України “Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки”. Тільки таким чином можна змінити сировинний вектор розвитку економічних процесів, що стихійно формуються нині.

Тому серед ключових завдань держави на сучасному етапі слід назвати ствердження адекватних правових та організаційних механізмів протидії тіньовим проявам, що руйнують систему захисту національних інтересів та охорони прав на інтелектуальну власність. Необхідно сприяти її комерціалізації, забезпечувати захист інтелектуальної діяльності від недобросовісної конкуренції, незаконного відчуження, підробок та обмеження інших прав у виробничій, науковій, літературній і художній сферах.

Організаційно-правовий інструментарій, сформований у дореформений період, виявився неспроможним забезпечити якісні перетворення української економіки. Свідченням тому є високий рівень тінізації економіки, який дійшов до критичної межі. Не стала винятком і сфера обороту ОІВ, що негативно вплинуло не тільки на внутрішнє становище України, а й на її стосунки з міжнародним співтовариством. Істотний обсяг виробництва й обігу контрафактної продукції на тіньовому ринкові України завдав великих збитків світовій музикальній, фонографічній, кінематографічній індустрії, торгівлі програмним забезпеченням, які, за розрахунками Міжнародного альянсу інтелектуальної власності, у 2003 р. склали 213,3 млн. доларів. Незадовільний стан охорони прав інтелектуальної власності в Україні викликав негативну реакцію з боку світового співтовариства. Так, нашу державу було віднесено до “Списку 301”, і вона дістала статусу “пріоритетної іноземної країни”, тобто країни, у якій зафіксовано найвищий рівень порушень у сфері інтелектуальної власності. Урядом США було застосовано ряд економічних санкцій, у результаті чого Україна втратила значний обсяг експортних надходжень – близько 40 млн. доларів протягом року.

Високий рівень тінізації економічних відносин у сфері обороту ОІВ і неналежне організаційно-правове забезпечення цієї галузі зумовили такі негативні наслідки, як підрив авторитету держави, легальної індустрії виробництва й обігу ОІВ, відмова іноземних компаній і держав від інвестицій як в окремі галузі, так і в економіку в цілому, ненадходження податків до державного бюджету, нелегальний експорт інтелектуальномістких технологій за кордон, ненадходження валютної виручки від патентно-ліцензійної торгівлі та ін. Тому питання забезпечення надійних організаційних і правових механізмів детінізації відносин у сфері обороту ОІВ виходять сьогодні на перший план не тільки в контексті захисту прав інтелектуальної власності, а й при визначенні та реалізації стратегії соціально-економічного й політичного розвитку країни.

Практика попередніх років показала, що інноваційна політика не може здійснюватися виключно інструментами ринкової саморегуляції – з ними мають органічно поєднуватись адміністративні методи й механізми управління. Як відзначається у вищезазначеному Посланні Президента України до Верховної Ради України, “стимулювання науково-технічного розвитку, уведення об’єктів інтелектуальної власності в господарський оборот, реалізація завдань інноваційної стратегії має стати однією з визначальних цілей уряду, Верховної Ради, органів виконавчої та представницької влади на місцях”. Потрібні істотні науково обґрунтовані зміни в механізмах трансформаційних процесів, їх системне оновлення, тобто не механічне впровадження ринкових інструментів, а їх адаптація до економічного і правового середовища країни, осмислений перехід до інституційної моделі ринкових перетворень, сполучений з елементами ефективного державного управління.

До проблем організаційно-правового забезпечення державного управління взагалі й удосконалення адміністративно-правового та фінансового контролю, проведення адміністративної реформи зокрема на рівні загальнотеоретичних розробок неодноразово зверталися провідні вітчизняні та російські вчені-юристи: В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, Ю.П. Битяк, Р.В. Васильєв, А.В. Васильєв, Л.К. Воронова, І.П. Голосніченко, С.Т. Гончарук, Є.В. Додін, О.В. Д’яченко, С.В. Ківалов, І.Б. Коліушко, Р.А. Калюжний, А.Т. Комзюк, Я.Ю. Кондратьєв, В.В. Копейчиков, М.П. Кучерявенко, Л.В. Коваль, Ю.М. Козлов, А.Ф. Мельник, Н.Р. Нижник, О.Ю. Оболенський, Д.М. Овсянко, О.І. Остапенко, І.М. Пахомов, В.П. Пєтков, О.П. Рябченко, Л.А. Савченко, А.О. Селіванов, В.М. Селіванов, В.І. Семчик, М.П. Стрельбицкий, В.І. Шакун, В.О. Шамрай, В.К. Шкарупа та інші. Напрацьовані ними загальнотеоретичні положення щодо адміністративно-правового забезпечення управлінської діяльності, і зокрема напрямів адміністративної реформи, можуть також застосовуватися при розробленні проблем удосконалення організаційно-правової інфраструктури превентивної протидії тіньовим проявам у сфері обороту ОІВ.

Теоретичне й науково-практичне значення для розроблення методів оцінки розмірів тіньової економіки та створення організаційно-правових основ детінізації економічних відносин мають праці таких відомих вітчизняних і зарубіжних учених, як Т. Аллен, А. Базелюк, В. Блейдс, О. Бандурка, В. Бородюк, Л. Вінник, Д. Гершуні, А. Горщак, М. Глухівський, Г. Гроссман, Е. Дідоренко, Н. Кауфманн, Ф. Кейган, І. Клямкін, Ю. Козлов, Л. Косалс, Т. Корягіна, А. Ларьков, В. Мамутов, О. Мандибура, Г. Мюрдаль, В. Попович, Р. Ривкіна, Б. Розовський, В. Рутгайзер, К. Свенсон, Е. де Сото, О. Хігінс, В. Танзі, О. Турчинов, Е. Фейг, А. Шев’яков, К. Харт та інші.

Для вітчизняної правової науки розроблення проблем державного управління у сфері інтелектуальної власності є новим і недостатньо розвиненим напрямком наукового пошуку. У різні роки й під різним кутом зору проблемами інтелектуальної власності займалися Г.А. Андрощук, Ю.Л. Бошицький, М.К. Галянтич, І.І. Дахно, Р.А. Калюжний, Ю.М. Капіца, О.Д. Карпенко, Є.Ф. Мельник, О.М. Мельник, Н.М. Мироненко, М.В. Онищук, О.А. Підопригора, О.О. Підопригора, О.Д. Святоцький, Б.І. Юровський, Н.О. Халаїм. Серед учених Російської Федерації – І.Л. Бачило, А.Б. Венгерок, В.А. Дозорцев, І.А. Зенін, В.Г. Зінов, С.І. Карпухіна, І.Є. Маміофа, Г.І. Олехнович, Є.П. Торкановський.

Не применшуючи ролі й значущості робіт названих науковців, необхідно визнати, що в Україні досі немає спеціальних монографічних досліджень проблем державного управління у сфері обороту ОІВ, а тим більше з питань його ролі в процесі детінізації відносин у зазначеній галузі. Немає також комплексного наукового вивчення проблем ефективності структури державних органів, зайнятих у сфері управління й охорони інтелектуальної власності, та їх функціонального аналізу на предмет продуктивності виконуваних ними функцій. Ні вітчизняні, ні зарубіжні вчені не розглядали, тим більше, проблеми детінізації відносин у сфері обороту ОІВ і формування організаційних, правових та економічних передумов, які б сприяли легальному обороту ОІВ, створювали спеціальну систему запобіжних заходів протидії тіньовим проявам.

Рівень суспільної небезпеки порушених проблем і їх недостатня розробленість свідчать про актуальність та обґрунтованість вибору здобувачем теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності і є складовою частиною загальної науково-дослідної програми Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України на 2001 – 2005 рр., затвердженої вченою радою 27 грудня 2000 р., протокол № 23, а також відповідно до плану досліджень Науково-дослідного центру Національної академії державної податкової служби України на 2004 рік, затвердженого 9 березня 2004 р. (державний реєстраційний номер 0104u006032) як частина науково-дослідної роботи за темою: “Удосконалення організаційно-управлінської та правової інфраструктури детінізації сфери обороту об’єктів інтелектуальної власності (патентно-ліцензійна діяльність). Дослідження здійснювалось як один з напрямків реалізації положень Указу Президента України № 216 від 5 березня 2002 р. “Про заходи щодо детінізації економіки України на 2002-2004 роки” та інших законодавчих актів.