СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ІНСТИТУТУ УПРАВЛІННЯ МАЙНОМ В УКРАЇНІ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Інститут управління майном є одним з новітніх та найперспективніших інститутів вітчизняного цивільного права, який отримав своє законодавче закріплення тільки з прийняттям нового Цивільного кодексу України. Становлення інституту (довірчого) управління в Україні багато в чому обумовлено необхідністю створення в Україні дієвого правового механізму, що дозволяв би передавати майно для управління особам, здатним досягти більших результатів від його використання, ніж власник такого майна.

Актуальність теми даного дослідження обумовлена практичним значенням проблеми управління власністю в умовах вільного ринку товарів та послуг. Новизна такого правового інституту породжує цілу низку проблем як науково-концептуального, так і практичного характеру, що в значній мірі виникають через неоднозначність тлумачення норм діючого цивільного законодавства щодо (довірчого) управління майном. Разом з тим, в наукових дослідженнях  до сих пір висловлюються різні точки зору з приводу проблем (довірчого) управління майном. Тривають суперечки щодо правової природи відносин (довірчого) управління в системі речових та зобов’язальних прав. Незавершено дискусію про можливість запозичення до вітчизняного законодавства деяких елементів англо-американського трасту. Неоднозначно трактуються основні положення, пов’язані з поняттям договору управління майном, перш за все, – положення про об’єкт та предмет зобов’язання. Не дійшли згоди дослідники даного договору і з питання, чи є відносини за договором управління фідуціарними. Не склалось ще єдиної думки щодо видів майна, які можуть бути предметом договору (довірчого) управління. Дискутуються питання про можливість управління грошовими коштами. Неоднозначність всіх цих та інших питань, пов’язаних з інститутом управління, вимагає ретельного дослідження з тим, щоб на базі проведених досліджень, визначити напрямки підвищення ефективності використання такого інституту, а також напрацювати рекомендації по вдосконаленню діючого законодавства. Адже якщо вчасно не врегулювати на належному законодавчому рівні відносини по (довірчому) управлінню, ми ризикуємо вже вдруге втратити можливість в наступні роки сформувати та розвинути послугу (довірчого) управління майном.

Актуальність обраної теми підтверджується і спрямованістю наукових досліджень, що спостерігається останнім часом. Захищено декілька дисертацій, які в переважній частині присвячені проблемам довірчої власності (трасту) та (довірчого) управління майном. Проте, дискусія, так чи інакше, пов’язана з трастом чи (довірчим) управлінням, далеко не вичерпана, а практика застосування нового законодавства висвітила питання, що раніш не брались до уваги дослідниками.

Усі зазначені вище обставини визначили вибір та розробку теми дисертаційного дослідження.

Теоретична основа дисертації. Дослідженню інституту (довірчого) управління майном в тій чи іншій мірі було присвячено декілька вітчизняних дисертаційних досліджень. В більш ранніх працях вітчизняних дослідників, зокрема Р.А. Майданика і С.О. Сліпченка, в основному обґрунтовувалась необхідність введення в право України англо-американського інституту довірчої власності (трасту), як обмеженого речового права. Згодом в своєму дослідженні, присвяченому теоретичним проблемам договірного управління чужим майном в Україні М.М. Слюсаревський, розцінює появу договору управління чужим майном, як створення оригінального правового інституту, що не є результатом рецепції англо-американського трасту. Аналогічної позиції в своєму дослідженні дотримується і І.В. Венедіктова, робота якої вирізняється сучасним підходом до вивчення проблем управління чужою власністю.

Більшої уваги проблемам довірчого управління майном приділено російськими вченими. Значний внесок в розробку даної теми внесли такі російські дослідники: Т.В. Анісімова,              З.Є. Бенєволенська, В.В. Вітрянський, В.В. Горбунов, О.О. Городов, С.В. Гузікова, В.О. Дозорцев, М.Д. Єгоров, Л.Г. Єфімова, В.Р. Захар’їн, Н.С. Ковалевська, Л.Ю. Міхеєва, Р.Л. Наришкіна,     Ю.В. Романець, О.О. Рябов, О.П. Сергеєв, Є.О. Суханов, Ю.К.Толстой, П.В.Туришев,                 В.В. Чубаров,  О. Шаталов та ін.

У дисертації також використані праці авторів з к Барона,          Б. Є. , Р. Давида, Г. Є. Дженкса, Р. Р. X. ,           У. К. Я. та ін.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження відображає продовження одного з напрямів науково-дослідної роботи Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за темою “Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” (ТЗ НДР № 01БФ048-01), є складовою науково-дослідної роботи кафедри міжнародного приватного та митного права Інституту міжнародних відносин, зокрема, в сфері реформування цивільного законодавства України та кодифікації міжнародного права, а також має зв’язок з нормативними та робочими програмами курсів „Міжнародне приватне право”, „Міжнародне сімейне право”, „Міжнародний цивільний процес”, „Банківське право”.