ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАХОДИ ОХОРОНИ ОЗОНОВОГО ШАРУ В УКРАЇНІ

summary

ВСТУП

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку цивілізації, глобалізації економічних, політичних, соціальних проблем світу на перших місцях для розвинутих країн стоять питання організації охорони навколишнього природного се­редовища. Ці проблеми стосуються й України. Конституція України, проголошує що: „Забезпечення екологічної безпеки і підтримання еколо­гічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катас­трофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду українського народу є обов’язком держави”. Дотримуючись міжнародних угод стосовно охорони природного середовища, Україна взяла на себе обов’язки не тільки перед своїм народом, а перед усім людством. Стан справ в охороні довкілля у світі можна ха­рактеризувати як крити­чний. Особливо це стосується найбільш рухомого приро­доохоронного об’єкту - атмосферного повітря і його складової озонового шару.

Проблема охорони озонового шару Землі достатньо нова і з'явилася вона на поча­тку минулого сторіччя, глибоких її наукових досліджень в ті роки прак­тично не велося. Критичною крапкою у відліку вивчення цієї проблеми стало відкриття вченими „озонових дірок” та їх поступове збільшення.

Перші наукові дослідження підтвердили не тільки наявність „озонових дірок”, але встановили зменшення тов­щини озонового шару над всією поверхнею Земної кулі.

Багаточисельні медико-біологічні дослідження підтвердили негативні наслідки впливу жорсткого ультрафіолетового випромінювання на здоров'я  людей  і  їх  прямий  зв’язок  із  збільшенням  онкологічних та інших захво­рювань. Також, було доведено, що негативним змінам клімату на Землі сприяє „парниковий ефект”, що утворюється внаслідок збільшення ви­кидів озоноруйнуючих речовин в атмосферу. Світ визнав, що проблема охорони озонового шару стала найбільш актуаль­ною в системі екологічної безпеки.

 Проблемами охорони озонового шару нині займаються політики, державні діячі, вчені, зокрема біологи, екологи, медики, юристи, фізики, представники інших галузей науки. Враховуючи масштабність проблеми світова спільнота прийняла низку організаційно-правових заходів щодо охорони озонового шару. Україна, як сторона, що приєдналася до Віденської конвенції по охороні озонового шару, послідовно виконує свої обов’язки. Проте чинне законодавство України поки що не достатньо забезпечує організаційно-правові заходи по охороні цього унікального природного об’єкту. Це викликано тим, що у нинішніх умовах на природоохоронну діяльність впливає низка об’єктивних і суб’єктивних чинників, породжених новими соціально-економічними умовами господарювання, відсутність належного законодавчого забезпечення взаємодії органів влади і суб’єктів господарювання з питань охорони атмосферного повітря.

Перед усім потребує вирішення проблема щодо виділення і закріплення правового режиму озонового шару в національному законодавстві як самостійного об’єкту атмосферного повітря, що стало б підґрунтям і правовою основою для подальшої більш ефективної і раціональної його охорони.

Аналіз чинного законодавства та практики дає підстави вважати, що у державі ще не сформувалася чітка система управління діяльністю всіх гілок влади щодо охорони озонового шару. Не дивлячись на те, що створена Міжвідомча координаційна комісія по виконанню вимог Монреальського протоколу по речовинам, що руйнують озоновий шар в її діяльності ще існують недоліки, особливо в створенні системи управління діяльністю органів охорони навколишнього середовища, розробки їх повноважень, регулятивних механізмів і впровадження їх в життя. Потребує удосконалення система стандартизації, нормування, обліку, моніторингу, координації зусиль міністерств та відомств і підвищення ефективності управління діяльністю органів в галузі охорони озонового шару. Недостатньо конкретизовані органи управління, установи, суб’єкти з його охорони, нечітко визначена їх компетенція.

В межах адміністративного права та адміністративної діяльності проблемі охорони озонового шару практично не приділяється належної уваги. Потребує конкретизації система визнання адміністративних правопорушень, її конкретні складові та особливості їх застосування. Недостатньо відпрацьований механізм адміністративно-примусового впливу, кримінальної відповідальності та відшкодування шкоди, завданої озоновому шару.

В зв’язку з тим, що правову основу охорони озонового шару складають міжнародні-правові документи, то національне законодавство повинно бути достатньої мірою збагачено за рахунок імплантації міжнародного.

Актуальність досліджуваної теми пояснюється тим, що всебічне вивчення та розробка на цій основі організаційно-правових заходів охорони озонового шару сприятиме реалізації основних прав і свобод людини на життя, здоров’я, на здорове довкілля, що передбачається Конституцією України.

В сучасній правовій літературі вищевказана проблема також не піддавалася всебічному дослідженню. Відсутні дисертаційні, монографічні і наукові праці з організаційно-правового захисту озонового шару, що також свід­чить про актуальність теми наукового дослідження.

Викладеним вище, а також тривале вивченням та узагальнення практичної діяльності державних органів управління в галузі охорони озонового шару й зумовлено вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами.

Дана робота виконана в рамках комплексного плану наукових досліджень з питань охорони навколишнього середовища Національного університету внутрішніх справ, який погоджений з Академією правових наук України, а також відповідно до „Пріоритетних напрямків наукових досліджень вищих навчальних закладів МВС України”, визначених Наказом МВС України № 356 від 11 тра­вня 2001 року „Про затвердження Програми розвитку системи відомчої освіти та ву­зівської науки”. Програма включена в тематику науково-дослідної роботи кафедри управління в органах внутрішніх справ та кафедри трудового, екологічного та аграрного права Національного університету внутрішніх справ.