ЗОБОВ’ЯЗАННЯ З НАБУТТЯ, ЗБЕРЕЖЕННЯ МАЙНА БЕЗ ДОСТАТНЬОЇ ПРАВОВОЇ ПІДСТАВИ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Докорінна перебудова соціально-економічного устрою в державі, перехід її до ринкової економіки і демократичні принципи розбудови в соціальній сфері вимагають необхідності реформування цивільно-правових відносин. У свою чергу, це обумовлює як необхідність кардинальних змін цивільного законодавства в цілому, так і доцільність удосконалення зобов’язального права, зокрема, системи недоговірних зобов’язань.

Зобов’язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави займають особливе місце в системі недоговірних зобов’язань. Специфіка інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає в його поширенні на всі інститути зобов’язального права. Визнання правочину недійсним і повернення всього отриманого за ним, не завжди задовольняє інтереси контрагента. При несвоєчасному та неналежному виконанні, або невиконанні договору взагалі одним із контрагентів, здебільшого в судах виникають складнощі при захисті майнових прав потерпілого шляхом застосування матеріально-правових норм, що регулюють договірні зобов’язання. Завдання іншій особі шкоди й утворення при цьому у її заподіювача майнової вигоди здебільшого обумовлює виникнення низки питань щодо кваліфікації справи в суді. Інститут набуття, збереження майна без достатньої правової підстави тут виступає гарантом при захисті майнових прав потерпілих.

Система чинного законодавства вимагає уточнення основних положень цивільно-правового інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави і приведення його відповідно до сучасних вимог життя суспільства. Правильне і обґрунтоване поняття та застосування цих зобов’язань потребує теоретичного аналізу з метою визначення особливостей правового регулювання у цій сфері та формування оптимальної моделі інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Актуальність теми зумовлюється необхідністю визначення та однозначного розуміння базових категорій недоговірних зобов’язань; використання досвіду зарубіжних країн, що дало б змогу на підставі порівняльно-правового аналізу встановити зв’язки та закономірності розвитку зобов’язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, а в подальшому уніфікувати цей інститут у позитивному праві; усунення прогалин у дослідженні цього інституту, які обумовлені відсутністю фундаментальних досліджень правової природи даних зобов’язань і наявності лише окремих розробок у цій галузі доби радянського цивільного права, необхідність визначення відповідності норм нового Цивільного кодексу України, що присвячені набуттю, збереженню майна без достатньої правової підстави, тим тенденціям, що склалися та існують у світі.

Підґрунтям для подальшого дослідження проблем щодо поняття інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, його видів, та конкуренції з іншими вимогами щодо захисту цивільних прав є праці вчених юристів дореволюційного, радянського та сучасного періодів: М.М. Агаркова, Ч.Н. Азімова, Д.В. Бобрової, М.Й. Брагінського, С.М. Братуся, В.В. Вільнянського, Д.М. Гєнкіна, В.П. Грибанова, І.О. Дзери, О.В. Дзери, В.М. Ігнатенка, О.С. Іоффе, О.О. Красавчикова, В.А.Кройтора, Н.С. Кузнєцової, А.В. Луць, В.В. Луць, Р.А.Майданика, В.П. Маслова, Г.К. Матвєєва, Д.І. Мейера, І.Б. Новицького, І.С. Перетерського, О.А. Підопригори, О.О. Підопригори, К.П. Побєдоносцева, О.А. Пушкіна, Н.В. Рабинович, Н.А. Руденченко, В.О. Рясенцева, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Ю.К. Толстого, К.А. Флейшиць, Є.О. Харитонова, Ф.С. Хейфец, В.В. Чернишева, А.А. Шамшова, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича, Р.Б. Шишки та інших.

Спеціальні комплексні дослідження щодо правової природи інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави та його видів не проводилися. Дискусійними залишаються й чимало теоретичних та практичних питань цього цивільно-правового інституту. Окремі поняття носять оціночний характер: “безпідставність набуття (збереження)”, “відсутність правової підстави набуття, збереження”, “недобросовісний володілець”, “відсутність вини в діях набувача” і не мають однозначного тлумачення в юридичній літературі, що спричиняє труднощі при вирішенні справ цієї категорії у судовій практиці.

Наведене не лише обумовило вибір теми дослідження, але й свідчить про її актуальність як для виконання теоретичного аналізу в цій сфері, так і для визначення особливостей застосування зобов’язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національної академії внутрішніх справ України. Робота виконана відповідно до плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України у межах теми “Проблеми вдосконалення цивільно-правових форм захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб”, затвердженої Наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р. “Про тематику пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002-2005 рр.”.