АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИВАТНИХ ОХОРОННИХ СТРУКТУР ТА ЇХ ВЗАЄМОДІЯ З ОВС УКРАЇНИ Автореферат

Актуальність теми дослідження. Радикальні соціально-економічні перетворення, що відбулися за останнє десятиліття, спричинили як позитивні, так і негативні зміни в сучасному українському суспільстві. Це, у першу чергу, стосується відносин щодо забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їхнього життя, здоров`я та власності.

Слабо контрольоване відтворення втраченого на початку ХХ століття інституту приватної власності, поспішне проведення економічних, політичних і соціальних реформ, виражених, зокрема, у необмеженій конкретними законодавчими рамками приватизації, зміні державного політичного курсу, розвитку приватнопідприємницької діяльності, призвело до цілої низки серйозних відхилень соціальної політики в Україні. Все це не могло не вплинути на розвиток криміногенної ситуації – якісно нового феномену як за масштабами злочинних проявів, так і за ступенем їхнього руйнівного впливу на життєдіяльність суспільства, права громадян.

Сьогодні громадська думка все частіше схиляється до можливості цілком усвідомленого безкарного досягнення цілей напівлегальними, а нерідко й відверто незаконними методами та засобами. Таким чином, у суспільстві починають домінувати злочинні методи, знижується загальний моральний рівень, виробляється й формується нова “кримінальна громадська психологія”. Криміналізація суспільних відносин призводить до розвитку такого негативного явища, як організована злочинність, що поширює свій вплив на апарат державної влади та управління. Крім того, необхідно врахувати, що посилення боротьби зі злочинністю в Україні призвело до більш активної протидії злочинного елемента заходам правоохоронних органів. Організовані злочинні групи стали більш агресивними, виробляють і застосовують нові методи та засоби планування, підготовки і здійснення протиправних діянь.

Ґрунтуючись на вищезазначених фактах можна з упевненістю стверджувати: у сформованих на сьогоднішній день соціально-економічних умовах сучасна вітчизняна наука зобов`язана приступити до вирішення якісно нових завдань. Насамперед це стосується створення, побудови й розвитку України як правової держави, яка неухильно і цілеспрямовано впроваджує політику державного регулювання всіх питань життєдіяльності особистості та суспільства винятково законними методами та засобами, зокрема, на основі організації попередження правопорушень і злочинності, управління й планування, державного контролю, нагляду та перевірки виконання суб`єктами профілактики конкретних попереджувальних заходів.

У процесі побудови правової держави актуальності набуває питання надійного захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Саме це обумовило необхідність участі недержавних охоронних організацій у здійсненні загальнонаціональної політики забезпечення охорони власності.

При дослідженні цієї проблеми необхідно, у першу чергу, спиратися на вітчизняні можливості. Вивчаючи, узагальнюючи й випробовуючи загальносвітовий досвід, не можна забувати про наш український менталітет і помилки, допущені при проведенні соціальних та економічних реформ. У разі потреби держава повинна частково делегувати свою правоохоронну функцію недержавним суб`єктам, готовим займатися правоохоронною діяльністю.

Серед виникаючих проблем важливого значення набуває дослідження процесів щодо питань правового статусу та соціального захисту безпосередніх суб`єктів недержавної охоронної діяльності, а саме приватних охоронців; вивчення правових і організаційних основ діяльності приватних охоронних організацій; дослідження основних принципів, процесів і механізмів взаємодії недержавних охоронних підприємств з правоохоронними органами як нової економіко-правової форми попередження правопорушень, а також боротьби зі злочинністю в сучасних складних умовах ринкових відносин, які розвиваються в Україні.

Слід зазначити, що ця проблема поки не стала предметом розгорнутих наукових досліджень, особливо щодо вивчення адміністративно-правового регулювання у сфері приватної охоронної діяльності, коли сучасні уявлення стосовно ролі, місця та характеру приватної охоронної діяльності вийшли далеко за межі тих стандартів, які склалися впродовж десятиліть в умовах жорсткого адміністрування та централізації за радянських часів.

Ґрунтуючись на теоретичних та практичних аспектах, що вже досліджені відомими українськими вченими: Авер’яновим В.Б., Андрушківим Б.М., Бандуркою О.М., Битяком Ю.П., Бланком І.А., Вертузаєвим М.С., Гопанчуком В.С., Голосніченком І.П., Гончаруком С.Т., Додіним Є.В., Дорогих М.М., Джужою О.М., Калюжним Р.А., Ківаловим С.В., Козаченком І.П., Колпаковим В.К., Комзюком А.Т., Кубко Є.Б., Курилом В.І., Лаптієм В.А., Лисюченком В.П., Лихолобом В.Г., Нижник Н.Р., Плішкіним В.М., Рябченко О.П., Шакуном В.І., Шамраєм В.О., Олефіром В.І., Остапенко О.І., Сущенком В.Д. та ін. щодо зміцнення законності та правопорядку, дане дослідження розширює і по-новому розглядає комплекс взаємопов`язаних проблем удосконалення управління та взаємодії недержавних охоронних організацій з правоохоронними органами в повсякденних умовах з попередження правопорушень.

Розглядаючи узагальнену оцінку місця й ролі приватних охоронних організацій у попередженні правопорушень, питання адміністративно-правового регулювання діяльності цих структур, їх основних форм і видів, автор виходив з теоретичних положень провідних російських вчених: Аванесова Г.А., Алексєєва А.І., Бахраха Д.А., Бородіна С.В., Веремеєнка І.І., Герцензона А.А., Дагеля П.С., Карпеца І.І., Кудрявцева В.М., Кузнєцової Н.Ф., Козлова Ю.М., Луньова А.Є., Миньковського Г.М., Ніючи І.С., Наумова А.В., Овчинського С.С., Остроумова С.С., Ратинова А.Р., Сахарова А.Б., Синилова Г.К., Стручкова Н.А., Сухарєва А.Я., Франка Л.О., Шляпочникова А.С., Якуби О.М., Яковлєва А.М., Ястребова В.Б. та інших.

При розробці правових та організаційних основ, а також конкретних форм діяльності приватних охоронних підприємств із попередження правопорушень автор вивчав праці Антоняна Ю.М., Бабаєва М.М., Горяінова К.К., Жалинського А.Є., Журавльова М.П., Ізмайлової Ф.Ш., Ковальова М.І, Косоплечева Н.П., Кузнєцової Н.Ф., Петрова Є.І., Ревина В.П., Угарова В.П., Шебаршина Л.В., Єминова В.Є. та багатьох інших.

Разом з тим, цілісної концепції адміністративно-правового регулювання приватної охоронної діяльності на даний час не існує, що обумовлено обставинами як об`єктивного, так і суб`єктивного характеру. Комплексне дослідження питань, пов`язаних з адміністративно-правовим регулюванням зазначеної діяльності в Україні, буде сприяти поглибленому вивченню проблеми та розробці Закону України “Про недержавну охоронну діяльність”.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Необхідність дисертаційного дослідження обумовлена рішенням Колегії МВС України від 28 лютого 1995 року “Про удосконалення організації науково-дослідної діяльності у системі МВС України”. Дисертація спрямована на впровадження вимог Указів Президента України від 18 лютого 2003 року № 143 “Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”, від 17 жовтня 2000 року та 24 грудня 2001 року “Положення про МВС України”, а також на виконання Концепції адміністративної реформи в Україні та Концепції розвитку органів внутрішніх справ в ХХI столітті.

Дисертація є також складовою частиною плану наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України (“Основні напрямки наукових досліджень НАВСУ на 2004 рік”).