ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СЛІДЧИХ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ Автореферат

Актуальність теми дослідження. Створення в Україні правової держави поставило перед органами внутрішніх справ (далі – ОВС) проблеми, які потребують невідкладного вирішення. Значно підвищилася складність розслідування кримінальних справ і зріс обсяг завдань слідчих, оскільки розширення прав підозрюваного (обвинуваченого) на захист, розслідування в повному обсязі злочинів, скоєних неповнолітніми, які не досягли віку, з якого починається кримінальна відповідальність, зміна порядку обрання запобіжних заходів суттєво розширили вимоги до професійної діяльності слідчих. Одночасно відбувається значне омолодження персоналу органів досудового слідства (сьогодні 42,4% слідчих перебувають на своїх посадах менш ніж 3 роки, а 49,7% мають вік, молодший ніж 30 років). Гостро стоїть питання стосовно адаптації молодих фахівців у слідчих підрозділах та оволодіння ними професійною майстерністю. Щорічне звільнення за різними підставами близько 1200 щойно підготовлених спеціалістів об’єктивно вимагає вжиття невідкладних заходів щодо зміцнення професійного ядра слідчого апарату.

Аналіз професійної діяльності слідчих ОВС за сучасних умов дозволяє виділити три групи протиріч. Першу групу складають протиріччя, обумовлені особливостями нормативно-правового регулювання роботи слідчих: між визначеною законом процесуальною незалежністю, правом давати окремі доручення органам дізнання та вимагати їх виконання, і підлеглістю начальникам цих органів; між потребами виконання планових показників щодо закінчених провадженням кримінальних справ і вимогами закону щодо якості розслідування; між вимогами нормативних актів щодо планування діяльності та неплановим характером злочинності. До другої групи належать протиріччя, обумовлені соціально-економічними умовами функціонування органів досудового слідства: між зростанням вимог до фахівців у даній галузі і діючими формами та методами управління, що складалися на підґрунті уявлень про екстенсивні шляхи розвитку системи ОВС та її кадрового забезпечення; між спробами створити науково обґрунтовані нормативи навантаження на працівників і кількістю бюджетних коштів, що можуть бути виділені на оплату праці слідчих. До третьої групи відносяться протиріччя, пов’язані з особистістю слідчого: між рівнем розвитку професійно значущих якостей особистості та вимогами професійної діяльності; між прагненням працівників до кар’єрного зростання та реальними можливостями зайняти більш високу посаду; між потребою у підвищенні свого професійного рівня та здатністю системи професійної підготовки працівників ОВС України її забезпечити.

Здатність органів досудового слідства на високому рівні виконувати поставлені перед ними державою та суспільством завдання залежить від спроможності системи управління даним соціальним інститутом знижувати гостроту вказаних протиріч. Це в свою чергу вимагає створення науково обґрунтованих об’єктивних критеріїв, за допомогою яких можна було б визначити, як саме використовувані у теперішній час форми, методи та засоби управління органами досудового слідства впливають на ефективність їх діяльності. Існуючі сьогодні системи оцінювання як роботи органів досудового слідства взагалі, так і окремого слідчого зокрема, охоплюють лише окремі аспекти їх діяльності, переважно пов’язані з кількісними показниками продуктивності, без урахування взаємозв’язку та взаємообумовленості всіх елементів, що впливають на результати їх роботи. Наслідком такої ситуації є висока плинність кадрів, недостатня якість професійної діяльності слідчих, слабка дієвість існуючих методів стимулювання, що певною мірою гальмує подальший розвиток системи органів досудового слідства. Подолання вказаних негативних тенденцій є можливим лише на засадах міцного теоретико-методологічного підґрунтя ефективної діяльності слідчих органів. Проте, незважаючи на достатню теоретичну розробленість багатьох аспектів професійної діяльності слідчого, до цього часу вони не в повній мірі знайшли своє відображення в організаційно-правовому забезпеченні даного соціального інституту. Причинами цього явища, на нашу думку, є функціональна та міждисциплінарна роздробленість досліджень у галузі професійної діяльності слідчих, коли кожний її феномен вивчається у межах та засобами окремих наук. Здійснення ж реального впливу на ефективність професійної діяльності слідчого можливе лише за умов переходу від предметного аналізу окремих її складових до аналізу її як цілісного явища, з урахуванням взаємозв’язку всіх факторів, які на неї впливають. Удосконалення організаційно-правового забезпечення діяльності органів досудового слідства повинно бути системним і не лише віддзеркалювати у своєму змісті усі сучасні реалії слідчої роботи, але й виконувати функцію прогнозування наслідків, які тягнуть за собою ті чи інші організаційно-правові заходи. Така робота має широкомасштабний характер, є копіткою за своєю сутністю і потребує науково виваженого, аргументованого підходу. Певна частина цієї роботи проведена у даному дисертаційному дослідженні, що й обумовлює актуальність обраної автором теми наукового аналізу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження проводилося відповідно до Пріоритетних напрямків наукових досліджень вищих навчальних закладів МВС України, визначених наказом МВС України № 356 від 11 травня 2001 р. “Про затвердження Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001– 2005 рр.” (п. 7.3), Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995–2000 рр., затверджених рішенням колегії МВС України № 4 КМ/2 від 28 лютого 1995 р. (п.3.2.), Головних напрямків наукових досліджень Університету внутрішніх справ МВС України на 1996– 2000 рр. (п.5), Тематики пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002–2005 р.р., затвердженої наказом МВС України від 30 червня 2002 р. № 635 (п.1.1), а також планів наукових досліджень науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України Національного університету внутрішніх справ, кафедри управління в ОВС, кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності ОВС.