БАНКІВСЬКА ТАЄМНИЦЯ: ОСОБЛИВОСТІ ЇЇ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ ТА В ЗАКОНОДАВСТВІ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН Автореферат

Актуальність теми дослідження обумовлюється, в першу чергу, новизною для української правової системи інституту банківської таємниці взагалі, а також важливістю зазначеної теми для системи всього банківського законодавства нашої держави.

Інститут банківської таємниці в українському праві з’явився порівняно недавно, а його поява, як, свого часу, і у більшості розвинутих країн світу, була зумовлена, в першу чергу, стрімким розвитком економічних відносин у суспільстві, природними процесами становленням і розвитку банківської системи України, які мали місце з початку 90-х років і які тривають по сьогоднішній день.

Правовий інститут банківської таємниці є обов‘язковим атрибутом правової системи будь-якої економічно розвинутої країни. Наявність його є не тільки обов‘язковою державною гарантією для забезпечення свободи та недоторканості особистого життя громадян, проголошеної як конституціями більшості демократичних країн світу, так і масивом міжнародних договорів і Конвенцій. Наявність державного забезпечення інформації режимом банківської таємниці в країні є одним із необхідних атрибутів для забезпечення колективних економічних інтересів осіб, що провадять діяльність у сфері бізнесу через правовий інститут юридичних осіб.

Незважаючи на положення, що стосуються правового захисту банківської таємниці, які містяться, за деякими виключеннями, в правових системах кожної країни, зміст правового інституту, що є предметом дослідження цієї роботи, різниться у кожній державі.

В одних державах, (наприклад Сполучені Штати Америки) правовий захист банківської таємниці носить здебільшого декларативний характер, в інших (Швейцарська конфедерація) – являє собою сукупність взаємопов‘язаних правових механізмів, які з одного боку, дозволяють забезпечити запобігання розголошенню та неправомірному використанню банківської таємниці, а з іншого надають достатні можливості працівникам правоохоронних органів для виявлення, попередження та присікання злочинних діянь, пов‘язаних з відмиванням “брудних” грошей. Таку ситуацію зумовлюють по-перше, особливості економічної доктрини держави, а по-друге історія формування нормативної бази, що стосується правового захисту інформації з обмеженим доступом у державі. Історія формування правового інституту банківської таємниці (у сучасному її розумінні) в Україні є порівняно короткою і розпочинає свій відлік від прийняття першої редакції Закону України “Про банки і банківську діяльність”. На нашу думку, в першу чергу, з відсутністю будь-якого нормотворчого, а також правозастосовчого досвіду у галузі правової охорони банківської таємниці в Україні пов‘язана велика кількість прогалин та протиріч у правовому інституті банківської таємниці.

Крім цього, однією з основних причин недосконалості нормативно-правового регулювання у сфері правового захисту банківської таємниці є практична відсутність теоретичної розробки теми цього дослідження. Так, в Україні на даний момент відсутні будь-які фундаментальні монографічні дослідження правового інституту банківської таємниці, а наукові доробки, розроблені в Російській Федерації, хоч і є досить корисними для їх вивчення та аналізу, однак, навряд чи можуть бути в цілому використані для українського правозастосування, враховуючи той факт, що такі доробки базуються на нормах російського законодавства.

Правовий захист банківської таємниці тісно пов‘язаний з інститутом боротьби з легалізацією майна, здобутого злочинним шляхом, теоретична розробка якого, на даний момент, є не менш актуальнішою за досліджувану тему. В світлі останніх змін, які внесені до українського законодавства із прийняттям Закону України №249-ІV від 28 листопада 2002 року “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”, питання стосовно механізмів, якими будуть реалізовуватись внесені в українське право нові норми, стоять вкрай актуально, і потребують спеціальних досліджень. Окремі питання взаємодії правових інститутів боротьби з легалізацією доходів та банківської таємниці вперше на рівні дисертаційного дослідження в Україні викладені в роботі.

Практично недослідженими є норми правового інституту банківської таємниці, пов’язані з відповідальністю за її неправомірне розголошення та використання, а також з самим порядком розголошення інформації, віднесеної до цієї категорії. Більше того, саме поняття “банківської таємниці” є, на нашу думку, недостатньо проаналізованим та осмисленим на теоретичному рівні. Тому автор роботи намагається провести теоретичний аналіз правової категорії банківської таємниці.

Усвідомлюючи той факт, що нормативно-правове регулювання правового статусу банківської таємниці в економічно розвинутих країнах має набагато більшу історію, ніж аналогічний досвід в Україні, автор дослідження зробив спробу проаналізувати вплив зазначених правових норм на відповідні правовідносини у зарубіжних країнах, з метою винайдення для України оптимальної моделі нормативно-правого регулювання у цій сфері, що на нашу думку є досить важливим в умовах сучасного рівня нормативно-правового регулювання правового статусу банківської таємниці.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації обрана автором в ініціативному порядку, з урахуванням високого рівня її актуальності та недостатнього рівня наукового дослідження. Дисертація виконана як частина загального плану науково-дослідної роботи кафедри конституційного і адміністративного права, в окремих аспектах вона пов’язана з темою “Вдосконалення правового становища суб’єктів господарської діяльності в умовах формування ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0198W004863), яка розроблялася на юридичному факультеті в період з 1 січня 1997 по 31 грудня 2000 року, та “Формування механізму реалізації та захисту прав та свобод громадян в Україні”, яка з 1січня 2000 року розробляється на юридичному факультеті, та знаходиться в руслі багаторічних наукових досліджень проблем фінансового права, які ведуться на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.